В яких випадках можна обійтися без ТТН

Відразу зауважимо, що готівковий/безготівковий спосіб оплати питання щодо необхідності виписувати ТТН жодним чином не стосується. Тут важливе інше: хто здійснює перевезення товару. Якщо перевезення здійснюються власним автотранспортом для своєї господарської діяльності, то ТТН є непотрібною. Якщо перевезення здійснюється за допомогою сторонніх осіб на підставі договорів на перевезення, ТТН потрібна. А тепер детальніше.

З 14.01.2014 р. набув чинності наказ № 983. З цієї дати:

1) з’явилася нова типова форма ТТН (форма № 1-ТН, її бланк міститься в додатку 7 до Правил перевезення вантажів);

2) згадка про ТТН повернулася до Правил перевезення вантажів. У результаті, ТТН знову стала основним документом, який необхідно оформляти при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Є декілька випадків, в яких водій, що перевозить вантажі, повинен мати при собі ТТН. Усі вони згадані в різних нормативно-правових актах: пункт 1 Переліку № 207, стаття 48 Закону про автотранспорт, Інструкція № 154, Інструкція № 281/171/578/155, Інструкція № 153 та Інструкція № 176.

Згідно з цими документами ТТН потрібна, якщо вантаж перевозиться із залученням сторонніх осіб (перевізників) на підставі договору перевезення. Зауважте: навіть у тому випадку, якщо вантажовідправником, вантажоодержувачем і замовником є одна й та сама особа. Складає ТТН, як правило, вантажовідправник у кількості не менше 4 примірників. Про те, як заповнити форму № 1-ТН, а також решту подробиць застосування ТТН див. у «ВД», 2014, № 3, с. 9, 16.

Водночас для перевезення особливих категорій товарів передбачені інші форми ТТН. Це стосується, зокрема:

1) спирту етилового — № 1-ТН (спирт);

2) алкогольних напоїв — № 1-ТН (алкогольні напої);

3) хлібобулочних виробів — № 1-ТТН (хліб);

4) нафтопродуктів — № 1-ТТН (нафтопродукти).

Тепер повернемося до нашого запитання. Оскільки із запитання не зрозуміло, яким чином перевозиться товар від покупця до замовника, розглянемо дві можливі ситуації, крім договору на перевезення зі сторонньою організацією, а саме з’ясуємо, чи потрібна ТТН, якщо покупець забирає товар самовивезенням, і навпаки, якщо товар доставляє покупцю продавець.

Якщо покупець сам забирає товар зі складу продавця, тобто вивозить на власному транс­порті свій же вантаж, ТТН не потрібна.

Пояснюється це тим, що насамперед ТТН потрібна для покупця, щоб підтвердити право на «перевізні» витрати та податковий кредит з ПДВ. Оскільки в цьому випадку покупець самостійно перевозить товар і договір на перевезення зі сторонньою особою не укладений, виписувати ТТН не обов’язково. Замість ТТН, потрібно забезпечити товарною накладною або іншим документом, що підтверджує право власності на вантаж.

А якщо продавець доставляє покупцю товар на своєму транспорті з доставкою, у цьому випадку безпечніше ТТН все ж виписати, незважаючи на те, що в цій ситуації договір на перевезення товару не укладається. Річ у тім, що в разі, коли в договорі та в рахунку на оплату окремо виділяється вартість товару й окремо вартість послуг доставки, податківці можуть чіплятися до відсутності ТТН і зняти з покупця витрати на доставку та податковий кредит.

Навіть якщо вартість послуг доставки включається до вартості товару та окремо не виділяється, ми радимо все ж виписати ТТН — це гарантія для покупця в тому, що в майбутньому з нього не знімуть витрати та податковий кредит.

Якщо ж покупець є єдиноподатником і не зацікавлений у витратах і податковому кредиті з ПДВ, ТТН у цьому випадку можна і не виписувати.

Тут не зайвим буде зауважити, що відсутність у водія ТТН не надає працівникам ДАІ права складати адмінпротокол, отже, адмінштраф за статтею 126 КУпАП за те, що водій не пред’явив ТТН під час перевірки документів, у цьому випадку не загрожує. Такий висновок зробило МВС України в листі від 24.02.2014 р. № 4/3-2903 (детальніше про це читайте у «ВД», 2014, № 13, с. 2).