Запитання вкрай цікаве, тож давайте розберемося. Спочатку з’ясуємо, звідкіля стирчать вуха в такої вимоги податківців. У пункті 44.1 ПКУ є така норма:
«44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.»
Штраф за порушення цієї норми дійсно становить 510 грн.
Так, згідно зі статтею 121 ПКУ:
«Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом,— тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.»
Давайте тепер розкладемо по поличках, за що ж застосовується цей штраф.
Дійсно, пункт 44.1 ПКУ стосується всіх без винятку підприємців (у тому числі і єдиноподатників). При цьому в ньому йдеться про те, що:
1) суб’єкти господарювання зобов’язані вести облік доходів і витрат на підставі первинних документів;
2) платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.
Почнемо з обліку доходів. Доходи підприємця можна отримувати в готівковій і безготівковій формах. Усі безготівкові надходження можна відстежити за виписками банку, а також уся їх сума записується до Книги обліку доходів єдиноподатника.
Якщо ж підприємець отримує виручку готівкою, підтвердними документами будуть звіти РРО, а якщо РРО немає (як у всіх єдиноподатників) — надходження готівки підтверджується лише записом про виручку у Книзі обліку доходів і витрат. Тобто ті підприємці, які РРО не використовують, можуть обмежитися записами у Книзі обліку доходів і витрат.
Записи у Книзі доходів про готівкові надходження єдиноподатник жодними документами підтверджувати не зобов’язаний. Такої вимоги немає ніде в законодавстві: ні в Порядку № 1637, ні в ПКУ. А оскільки немає вимоги для єдиноподатників підтверджувати кожний запис доходу документально, її виконувати непотрібно.
Більше того, сама Книга обліку доходів єдиноподатника і є тим єдиним обліковим регістром, на підставі якого заповнюється потім декларація єдиноподатника. У Порядку № 1637 (пункт 7) так і зазначено:
«Дані Книги використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.»
Крім того, перевіряючим важливо пам’ятати, що єдиноподатники, як і решта приватних підприємців, не ведуть бухгалтерський облік, Закон про бухоблік на них не поширюється, тому ні вести бухгалтерські документи, ні складати фінзвітність вони не зобов’язані.
Що стосується документів, які підтверджують витрати, то потрібно мати на увазі таке. Єдиноподатники у своїй декларації наводять лише суму доходу, а витрати взагалі не відображають. Тому мати документи, які підтверджують витрати, у зв’язку із складанням декларації єдиноподатникам не обов’язково. Однак є інша звітність, «завдяки» якій від єдиноподатника вимагається підтверджувати витрати. У формі № 1ДФ підприємець зобов’язаний зазначити всі кошти, які він протягом кварталу виплачував громадянам або підприємцям, у тому числі за придбані у них товари, роботи або послуги. А кожна з цих сум згідно з пунктом 44.1 ПКУ обов’язково має бути підтверджена первинним документом (наприклад, випискою банку, квитанцією, чеком або документом довільної форми про готівкову оплату товарів, робіт або послуг, якщо вони отримувалися у громадян або у фізичних осіб — підприємців) (про цю проблему ми не раз писали, див., наприклад, «ВД», 2013, № 4, с. 10).
У нашому випадку єдиноподатник має документи, які підтверджують витрати, тому чіплятися до нього у плані витратної частини податківці вже не можуть. Питання лише в «прибутковій» частині.
Звичайно, для того, щоб уникнути конфліктів з перевіряючими, можна піти їм назустріч і складати, наприклад, кожного разу із замовниками — фізичними особами договори та акти виконаних робіт (або лише акти). Але ще раз повторимо: це зовсім не обов’язково. Оштрафувати за відсутність документів, що підтверджують доходи єдиноподатника, не мають жодного права, оскільки:
— Закон про бухоблік на підприємців не поширюється і вони бухоблік не ведуть. Тому мати «під кожне чихання» первинку їм не потрібно;
— вимоги щодо документального підтвердження записів про доходи у Книзі ні ПКУ, ні Порядок № 1637 не містить;
— сама Книга і є документом, який підтверджує доходи, оскільки саме на підставі її даних заповнюється декларація єдиноподатника. Заповнюючи Книгу, підприємець саме й виконує вимоги пункту 44.1 ПКУ.
У спорі з податківцями з цього питання можна також скористатися листом Мінфіну від 29.02.2012 р., в якому роз’яснюється, що:
«…При відображенні доходів у Книзі факт їх надходження не завжди може бути підтверджений первинними документами, зокрема отримання готівки в оплату товарів (робіт, послуг), тому Кодексом і Порядком (мається на увазі Порядок № 1637 — Прим. ред.) не передбачена вимога обов’язковості здійснення записів у Книзі на підставі первинних документів. При цьому дані, наведені у Книзі, є підтвердженням факту отримання доходу і використовуються для складання податкової декларації платника єдиного податку за відповідний податковий (звітний) період.»
Тобто Мінфін також вважає, що для єдиноподатника документом, який підтверджує обсяг доходу, є Книга, інші документи не потрібні.
Документи консультації
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Закон про бухоблік — Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.
Порядок № 1637 — Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджений наказом Мінфіну від 15.12.2011 р. № 1637 / Порядок ведення книги обліку доходів і витрат платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджений наказом Мінфіну від 15.12.2011 р. № 1637.
