«И дольше века длится день» (правила нестандартного режиму роботи)

Коли потрібний підсумований облік

Якщо в підприємця встановлено п’ятиденку, то тривалість робочого часу для найманих працівників має бути не більше 40 годин на тиждень, 8 годин на день (стаття 50 КЗпП). Початок і кінець щоденної роботи (зміни) зазначають у трудовому договорі, правилах внут­рішнього трудового розпорядку або графіку виходу на роботу (змінності).

Але як бути, якщо охороняти склад потрібно і вдень і вночі, а не тільки з 09:00 до 18:00, або недоцільно змінювати продавців за день роботи магазину? У цьому випадку на допомогу роботодавцю прийде стаття 61 КЗпП. Чим же вона корисна? Ця стаття дає право роботодавцю встановити підсумований облік робочого часу для окремих працівників.

Пояснимо, у чому його особливість. Підрахунок відпрацьованих годин підприємець вестиме не за тиждень, а за більший проміжок часу — обліковий період. Він може дорівнювати декаді, місяцю, кварталу, півріччю, року, але найчастіше встановлюють місячний період. Це означає, що ви не звертаєте уваги на щоденну або щотижневу тривалість робочого часу. Вона може відхилятися від норми годин робочого дня. Ми дивимося, скільки днів і годин працівник відпрацював за обліковий період.

Порівняти потрібно відпрацьовану кількість годин і норму за обліковий період виходячи з п’ятиденки. Допоможе у цьому матеріал в рубриці «Довідник підприємця» у «ВД», 2014, № 4, с. 5.

Наприклад, у підприємця обліковий період дорівнює місяцю. У вересні при 40-годинному робочому тижні норма 22 робочі дні, у годинах: 22 х 8 = 176 год. Зауважимо, що у вересні немає святкових днів, напередодні яких тривалість робочого дня скорочується на 1 годину (7 замість 8 годин). Тому норма робочих годин кожного дня однакова.

Далі фактична сума годин за графіком за обліковий період порівнюється з нормою робочого часу за цей період.

Як заповнити трудовий договір при підсумованому обліку

У пункті 4 Форми договору, в якому зазначається час виконання робіт, зазначено, що сторони мають право встановити підсумований облік робочого часу за певний обліковий період. На нашу думку, у цьому пункті краще зазначити, що час і дні виходу на роботу встановлюються згідно з графіком змінності (виходу на роботу), а його зробити доповненням до трудового договору. Те ж саме стосується і вихідних днів, що вказуються в пункті 5 Форми договору.

Розмір заробітної плати працівника зазначається в пункті 3 Форми договору. Так, у цьому пункті Форми договору потрібно зазначити «твердий» розмір зарплати (не нижче мінімального), в якому підприємець зобов’язався оплачувати працю працівника. Якщо підприємець не може заздалегідь установити місячний розмір зар­плати, то він може у Формі договору зазначити мінімальну заробітну плату, зробивши застереження, що вона нараховуватиметься при виконанні відповідної норми виробітку, часу тощо.

Як визначають дні (зміни) виходу на роботу

При підсумованому обліку робочий час регулюється графіками роботи (змінності), що складають на весь обліковий період. У них же зазначають щоденний режим роботи: з якого часу розпочинається робочий день (зміна) та о котрій годині закінчується.

Тривалість зміни може становити до 12 годин (пункт 4 Методрекомендацій № 138). Проте КЗпП прямо не містить обмежень на встановлення інших графіків роботи, зокрема доба через три: працівник перебуває на робочому місці 24 години на добу, але потім відпочиває три доби (так переважно працюють вахтери).

Чи можна працювати без перерви

Перерва для відпочинку і харчування має надаватися, як правило, через чотири години після початку роботи. На тих роботах, де за умовами виробництва перерву встановити неможливо, працівнику надають можливість харчування протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце харчування встановлює власник.

Як установлюють вихідні дні

Для працівників, за якими ведеться підсумований облік робочого часу, дні відпочинку чергуються з робочими днями через один, два, три або більше днів (у зв’язку зі збільшенням щоденної тривалості робочого часу), вони визначаються графіками змінності.

Вихідні дні працівників з підсумованим обліком робочого часу можуть не збігатися з вихідними днями інших працівників. Наприклад, при п’ятиденному робочому тижні спільні вихідні дні — субота і неділя, а продавець, для якого встановлено підсумований облік робочого часу, у суботу працює, його вихідні дні — неділя і понеділок.

Скільки ж вихідних днів належить працівнику? В обліковому періоді мають бути передбачені дні щотижневого відпочинку. У місячному та інших облікових періодах, які перевищують місяць, кількість вихідних днів за графіками роботи (змінності) не має бути менше, ніж кількість повних тижнів цього облікового періоду (пункт 9 Методрекомендацій № 138).

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менше 42 годин (стаття 70 КЗпП).

Перерва між робочими змінами

Якщо працівники працюють позмінно протягом дня, то при складанні графіків урахуйте певні правила.

1. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не менше подвійної тривалості роботи в попередній зміні (уключаючи перерву на обід). В окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочена, але не менше ніж до 12 годин на добу.

2. Вихід працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

3. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менше 42 годин (стаття 70 КЗпП).

Наприклад, у підприємця встановлено двозмінну роботу: перша зміна з 07:00 до 14:30, друга — з 14:30 до 22:00. Якщо в середу працівник вийде у другу зміну, то в четвер він повинен вийти також у другу зміну або отримати вихідний.

Понаднормова робота при підсумованому обліку і її оплата

Час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, при підсумованому обліку вважається понаднормовим. Водночас переробіток в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду при збереженні норми робочого часу за обліковий період не є понаднормовою роботою. Він може компенсуватися додатковими днями відпочинку або відповідним зменшенням тривалості роботи в інші дні облікового періоду.

На жаль, не завжди при розробці графіків змінності при підсумованому обліку робочого часу вдається досягти того, щоб в обліковому періоді була дотримана законодавчо встановлена норма часу. У цьому випадку графіки роботи (змінності) бажано розробляти так, щоб понаднормові роботи не перевищували для кожного працівника 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік (стаття 65 КЗпП).

Загальна кількість понаднормових годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період. При цьому виключають дні, що припадають на час, упродовж якого працівник не працював (відпустка, тимчасова непрацездатність тощо).

Згідно зі статтею 106 КЗпП понаднормовий час оплачується:

— працівникам з погодинною системою оплати праці — у подвійному розмірі годинної ставки;

— працівникам з відрядною системою оплати праці — виплачується доплата за всі відпрацьовані понаднормові години в розмірі 100 % тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата якого здійснюється за погодинною системою.

При визначенні годинної ставки для оплати понаднормово відпрацьованих годин її слід розраховувати за обліковий період. Так, якщо обліковий період дорівнює місяцю, то розмір годинної ставки визначається діленням окладу за місяць на місячну норму часу. Якщо ж обліковий період дорівнює кварталу, то розмір годинної ставки визначається діленням окладу за 3 місяці кварталу на норму часу за 3 місяці такого кварталу.

При підсумованому обліку робочого часу понаднормову роботу не можна компенсувати зменшенням тривалості робочого часу в наступному обліковому періоді або шляхом надання відгулу.

Як оплачують роботу у святкові та неробочі дні

Робота у святкові та неробочі дні, установлені статтею 73 КЗпП, оплачується згідно з вимогами статті 107 цього Кодексу:

— відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;

— працівникам, праця яких оплачується погодинно, — у подвійному розмірі годинної ставки;

— працівникам, які отримують місячний оклад:

а) у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилася в межах місячної норми робочого часу;

б) у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилася понад місячну норму.

Зауважимо, що оплаті в подвійному розмірі підлягають тільки години, фактично відпрацьовані працівником у святковий (неробочий) день.

Працівнику, який працював у святковий день, можна надати інший день відпочинку, але тільки якщо робота виконувалася понад місячну норму робочого часу. Причому незалежно від надання відгулу йому належить оплата за святковий день, передбачена статтею 107 КЗпП (лист Мінпраці від 29.12.2009 р. № 853/13/84-09).

Майте на увазі: при підрахунку та оплаті понаднормових годин робота в святкові та неробочі дні, проведена понад установлену норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі (виключається подвійна підвищена оплата за різними статтями КЗпП).

Як оплачують вихідні дні за графіком

Якщо працівника залучають до роботи у вихідні дні за графіком виходу на роботу (змінності), то робота у вихідний день може компенсуватися наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі. Правила розрахунку цієї суми такі самі, як і для святкових днів.

Але якщо працівнику надається відгул, то розрахунок оплати за роботу у вихідний день здійснюється в одинарному розмірі.

Особливості роботи в нічний час

Основні правила роботи в нічний час такі:

— при роботі в нічний час установлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину (не поширюється на працівників, для яких передбачено скорочення робочого часу (стаття 51 КЗпП));

— тривалість нічної роботи прирівнюється до денної в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема на безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем;

— згідно зі статтею 55 КЗпП забороняється залучати до роботи в нічний час вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; осіб, які не досягли 18 років; інших категорій працівників, передбачених законодавством.

Якщо режим роботи передбачає роботу вночі (вахтер, охоронець тощо), то працівнику належить доплата. Вона здійснюється за фактично відпрацьований нічний час — з 22:00 до 06:00 (стаття 54 КЗпП). Розмір до­плати не може бути нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час (стаття 108 КЗпП).

Для розрахунку такої доплати необхідно визначити:

1) кількість годин, відпрацьованих у нічний час;

2) годинну ставку діленням місячної ставки (окладу) на місячну норму робочого часу для конкретної категорії працівників;

3) розмір доплати множенням годинної тарифної ставки працівника на кількість відпрацьованих нічних годин і на розмір доплати (у відсотках).

Заповнюємо табель обліку робочого часу при підсумованому обліку

Табель ведеться протягом місяця, а наприкінці цього періоду в ньому підбиваються підсумки за кількістю годин, відпрацьованих кожним працівником.

Він є первинним документом, і його дані необхідні для:

Табель працівників, яким установлено підсумований облік робочого часу, в ідеалі має відповідати складеному раніше графіку роботи (змінності). Розбіжності у графіку роботи і табелі можуть виникнути через непередбачені обставини (наприклад, хвороби).

Для відображення використаного робочого часу за кожен день у табелі відведено два рядки:

— верхній — для відмітки умовних позначень робочого або неробочого часу;

— нижній — для запису кількості відпрацьованих або невідпрацьованих годин.

У табелі проставляються відмітки про фактично відпрацьований час: відпрацьовані за місяць години, у тому числі понаднормові, вечірні, нічні години роботи тощо, а також інші відхилення від нормальних умов роботи.

При позмінній роботі виникає необхідність табелювати різні види відпрацьованого часу (загальний відпрацьований час, нічний час, вечірній, понаднормово відпрацьований час). При заповненні табеля зазначайте його через дріб.

Якщо зміни починаються в один день, а закінчуються наступного дня (зміни припадають на суміжні дні), відпрацьований час у табелі відображають в ті календарні дні, коли вони були фактично відпрацьовані. Наприклад, 24-годинну зміну 3 вересня вахтера розбиваємо так:

Як скласти графік змінності

Графіки змінності складають на весь обліковий період, у якому визначаються:

Графіки змінності затверджуються підприємцем і доводяться до відома кожного працівника, як правило, не пізніше ніж за 1 місяць до їх запровадження (крім нових працівників). Якщо ж змінний графік уперше вводиться у підприємця, то прийнятих до його запровадження працівників необхідно повідомляти за процедурою, передбаченою статтею 32 КЗпП, тобто не піз­ніше ніж за 2 місяці (лист Мінсоцполітики від 05.05.2011 р. № 149/13/116-11). У такому разі йдеться про зміну режиму роботи для працюючих співробітників.

Наведемо приклад графіка змінності при підсумованому обліку робочого часу. Урахуйте: працівники мають бути з ним ознайомлені під підпис.

Якщо працівники відпрацюють стільки, скільки і було заплановано графіком, то вахтери 3 і 4 відпрацюють понаднормово по 1 годині:

177 - 176 = 1 год.

Цей час їм буде оплачено в подвійному розмірі.

Крім того, вахтерам 2, 3 і 4 буде нараховано доплату за роботу в нічний час (10 змін х 8 год нічного часу в кожній зміні (22:00 — 06:00) = 80 год).

Припустимо, що вахтери отримують оклад у розмірі 2000,00 грн. За роботу в нічний час проводиться доплата в розмірі 35 % годинної тарифної ставки за кожну годину роботи.

Визначимо розмір доплати для вахтера 2:

2000,00 грн. : 168 год/міс. х 35 % х 80 год = 333,33 грн.

Крім того, може нараховуватися й доплата в розмірі 20 % за роботу вечірньої пори (за домовленістю між підприємцем і працівниками).