Перш ніж почати
Тільки-но у програміста з’являється можливість виконувати роботу «за кордон», він розуміє, що може зробити це одним із двох способів:
Спосіб 1
залишатися звичайною фізособою і отримувати оплату за свої послуги у вигляді грошових переказів (нібито благодійна допомога від закордонного «родича/друга» або електронних платежів через WebMoney, Qiwi, PayPal, E-gold тощо). І хоча це не зовсім законно, такий варіант відносин з іноземним замовником зустрічається доволі часто.
Спосіб 2
реєструватися підприємцем та офіційно виконувати послуги на експорт. Цей варіант, звичайно, більш витратний і за часом, і за грошима, але він дозволяє виконувати послуги під замовлення не тільки для закордонних громадян, але і для юросіб та підприємців. А останні, варто визнати, набагато охочіше йдуть на контакт з «ФОП Іванов І. І.», ніж з громадянином Івановим І. І.
І оскільки таких пропозицій стає все більше, а умови співпраці — досить привабливі, сьогодні ми розберемося з тим, як законно надати IT-услуги на експорт.
Якщо ви все ще не зареєстровані як підприємець, відвідайте держреєстратора і зареєструйтеся. Утім, можна спробувати це зробити і не виходячи з дому — відвідайте сайт rp.irc.gov.ua (детальніше див. «ВД», 2013, № 6, с. 3).
Система оподаткування. Для бажаючих працювати на загальній системі оподаткування жодних зауважень немає. Якщо ж ви плануєте стати єдиноподатником, потрібно правильно обрати групу.
Порада
Щоб надавати послуги на експорт, обирайте тільки групу 3 або 5 єдиноподатників (з ПДВ або без ПДВ — як завгодно).
Пам’ятайте, що єдиноподатники групи 2 не мають права надавати послуги іноземцям: ані юрособам, ані підприємцям, ані громадянам.
А ось питання про громадян-іноземців роз’яснили податківці (лист ДУ Міндоходів у Чернівецькій області від 25.07.2013 р. № 282/10/24-00-17-19). Зокрема, вони відзначили, що населенням вважаються тільки ті іноземці, які проживають на території України тривалий час. Отже, іноземці з місцем проживання за межами України не є населенням. А оскільки так, то єдиноподатник групи 2 не має права надавати їм послуги.
Акредитація на митниці. Підприємці, які планують займатися виключно постачанням послуг, не зобов’язані проходити акредитацію на митниці та отримувати картку суб’єкта ЗЕД. Такий обов’язок установлено тільки для тих, хто має намір переміщати через кордон товари (стаття 455 і пункт 57 статті 4 МКУ).
Ліцензія.Надання IT-послуг не підлягає ліцензуванню. Отже, можна спокійно працювати без ліцензії.
Але є деякі специфічні види діяльності, суміжні з IT-послугами, на які ліцензія потрібна. Зверніть на них увагу (стаття 9 Закону про ліцензування):
— надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису);
— виробництво, експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць;
— надання послуг у галузі технічного захисту інформації.
Етап 1. З чого починається ЗЕД- договір
Складаючи форму такого договору, краще за все орієнтуватися на Положення № 201, в якому наведено рекомендації щодо змісту ЗЕД-контракту.
Порада
Рекомендуємо складати ЗЕД-договір з паралельним перекладом, тобто одразу двома мовами (іноземною та українською). Оформити його можна у вигляді двох стовпчиків (зліва — український варіант, справа — іноземний, або навпаки). Це дозволить надалі уникнути зайвих витрат часу і грошей на переклад договору та його посвідчення.
До речі, замість української мови в договорах нерідко використовують російську, але були прецеденти, коли перевіряючі намагалися визнати такі договори недійсними. І хоча їм це вдавалося рідко, краще не створювати собі зайвих проблем.
І кілька слів про печатку на договорі. Раніше в банках вимагали печатку на договорі від іноземних юросіб. У зв’язку з цим виникало безліч проблем, оскільки в багатьох країнах печатки вже давно не використовуються. Як вихід ми рекомендували зазначати місце укладення договору — країну замовника. Це дозволяло керуватися їх законодавством і визнавати договір дійсним навіть без печатки.
На щастя, скоро ця проблема має зникнути.
На замітку
З 06.11.2014 р. печатка скасовується вже і в Україні (Закон № 1206-VII). Отже, після цієї дати банки, швидше за все, не чіплятимуться до відсутності печатки на ЗЕД-контракті.
Отже, місцем укладення договору цілком можна обрати Україну. А це в разі судових спорів із замовником істотно полегшить вам життя, оскільки не доведеться летіти за кордон на кожне слухання справи.
Етап 2. Як отримати оплату
Існує чимало способів отримати оплату від закордонного замовника:
— адресні платежі в системі WebMoney;
— надходження грошей на валютний рахунок через платіжні шлюзи емітентів електронних грошей;
— отримання іменного чека від іноземця і переведення його в готівку в Україні тощо.
Так чи інакше, але ці варіанти застосовуються в основному в тих випадках, коли замовником є іноземний громадянин (фізособа). Детальніше про них ми розповіли в минулому номері на с. 42.
Будь-яка більш-менш солідна компанія вважатиме за краще перевести вам оплату на банківський рахунок за допомогою звичайних банківських переказів. Отже, з цим зараз розберемося детальніше.
Почнемо з того, що вам потрібно відкрити валютний рахунок у банку. У цьому немає нічого складного — достатньо відвідати банк і підписати там договір про відкриття рахунка. Із собою захопіть паспорт і копію виписки з ЄДР.
Якщо ви отримуєте від клієнта передоплату за послуги, то банку достатньо буде надати копію ЗЕД-контракту, оскільки ця операція не підпадає під ЗЕД-контроль.
Якщо ж оплата відбувається після надання послуг, банк затребує копії:
— ЗЕД-контракту;
— інвойсу;
— акта виконаних робіт (послуг).
Навіщо їм це потрібно? Для контролю за своєчасністю розрахунків в інвалюті.
Зверніть увагу
Виручка від продажу послуг на експорт має потрапити на ваш валютний рахунок протягом 90 календарних днів з моменту підписання акта чи іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг (стаття 1 Закону про інвалютні розрахунки*).
За порушення передбачено пеню в розмірі 0,3 % суми, що не надійшла, за кожен день прострочення (стаття 4 Закону про інвалютні розрахунки).
Причому якщо 90-й календарний день припадає на вихідний чи святковий день, то перенесення граничного дня ЗЕД-розрахунків не здійснюється (див. розділ 114.02 «ЗIР» ДФСУ).
* У статті 1 Закону про інвалютні розрахунки передбачено 180-денний строк, проте НБУ надано право його скорочувати. До 20.08.2014 р. цей строк становив 90 календарних днів (постанови № 453 і № 270). Очевидно, це обмеження ще не раз подовжуватимуть черговими постановами НБУ.
Що стосується ЗЕД-контракту та інвойсу, то з ними проблем немає: у будь-якому разі ви оформляєте ці документи, а надати їх копії до банку не становитиме труднощів.
Зверніть увагу
Щоб платіж вашого клієнта не «загубився» в банку і благополучно потрапив на ваш рахунок, потрібно обов’язково зазначити у призначенні платежу не тільки номер інвойсу, а й номер ЗЕД-контракту (наприклад Website development, Invoice #111, AGREEMENT № о. SWD 010032 from Aug 01, 2014).
Тому є сенс відправляти замовникові інвойс, у якому ви вже самостійно правильно заповнили поля «отримувач» і «призначення платежу».
Складніше справи з актом виконаних робіт (послуг), оскільки закордонні партнери не користуються таким документом. Їм достатньо інвойсу (рахунка-фактури). Тому доводиться переконувати їх у необхідності складати акт, а також витрачати свій час на оформлення цього папера.
Що можна порадити в цьому випадку?
Порада
Зазначте у ЗЕД-контракті, що передача послуг підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом), і щомісячно виставляйте замовнику інвойс.
У такому разі інвойс буде і підставою для оплати, і одночасно актом передачі наданих послуг замовнику. З цим погоджувалися й податківці (лист ДПСУ від 06.02.2012 р. № 2282/6/15-1415).
Діючи так, ви позбавитеся від необхідності додатково складати акт наданих послуг і подавати його до банку.
На замітку
Будь-які розрахунки готівкою з нерезидентом заборонені.
Отримувати оплату від іноземного клієнта готівкою в конверті-посилці не можна. Згідно зі статтею 7 Декрету № 15-93 «розрахунки в гривні та в іноземній валюті між резидентами і нерезидентами за експорт/імпорт робіт, послуг здійснюються лише через уповноважені банки».
Валютна виручка у Книзі ОДВ. Нагадаємо, що валюта, отримана від нерезидента, потрапляє спочатку на розподільчий рахунок у банку. Потім перераховується на його поточний рахунок у гривневому еквіваленті. У такій ситуації інвалютний дохід краще все ж таки записувати до Книги ОД (ОДВ) на дату його зарахування на розподільчий рахунок.
При цьому у гривні він перераховується за курсом НБУ, чинним на 00:00 того дня, в який виручка прийшла на розподільчий рахунок (лист Міндоходів від 08.05.2014 р. № 8180/6/99-99-19-03-02-16).
Детальніше про це ми писали у «ВД», 2014, № 9, с. 19.
Зверніть увагу
З 21.08.2014 р. Правління НБУ на 3 місяці підвищило розмір обов’язкового продажу на міжбанку надходжень в іноземній валюті із закордону з 50 до 100 %.
Таким чином, підприємці та юрособи зобов’язані продавати 100 % валютної виручки.
А ось громадян-фізосіб від такого обов’язку нещодавно звільнили. Щоправда, звільнення діє тільки для переказів, що не перевищують 150 тис. грн. на день (постанова № 423).
Нагадаємо, що вимога про продаж поширюється на надходження у вигляді інвалюти групи 1* Класифікатора іноземних валют і банківських металів, затвердженого постановою № 34, а також у російських рублях.
* До групи 1 належать: австралійські долари, англійські фунти стерлінгів, датські крони, долари США, ісландські крони, канадські долари, норвезькі крони, шведські крони, швейцарські франки, японські єни, євро, СПЗ, золото, паладій, платина, срібло.
Етап 3. ПДВ
Якщо підприємець має намір надавати IT-услуги закордонним замовникам, то, як правило, йому для цього необов’язково ставати платником ПДВ.
Для послуг з:
— розробки, постачання та тестування програмного забезпечення;
— обробки даних;
— надання консультацій з питань інформатизації;
— інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем, —
місцем постачання є місце постійного проживання отримувача (пункт 186.3 ПКУ). Тобто якщо ці послуги ви надаєте нерезиденту, то місце їх постачання — не територія України.
А отже, вони не є об’єктом обкладення ПДВ (оскільки ПДВ обкладаються тільки послуги з місцем постачання на території України — пункт «б» пункту 185.1 ПКУ). З цим згодні й податківці (лист ДПСУ від 04.05.2012 р. № 6445/5/15-3416, розділ 101.14.07 «ЗІР» ДФСУ).
Отже, реєструватися платником ПДВ підприємцю не потрібно.
Якщо ж ви — уже зареєстрований платник ПДВ, то слід ураховувати важливий нюанс: незважаючи на те, що при постачанні IT-послуг нерезиденту податкова накладна не виписується, таке постачання все одно слід відобразити в Реєстрі податкових накладних і в декларації з ПДВ (рядок 4).
Детальніше про те, як це зробити, див. «ВД», 2014, № 14, с. 34.
Етап 4. Оформлення експорту послуг
Ми вже зазначали, що при експорті послуг акредитація на митниці не потрібна, оскільки фізично жодні товари не перетинають кордон. Саме тому при експорті послуг не потрібно складати ВМД.
Проте в багатьох програмістів виникає таке запитання: чи можна розробку програмного забезпечення під замовлення також вважати послугою? Чи це продаж товарів?
Поспішаємо вас заспокоїти: це послуга. У цьому не сумніваються ані митники (лист Держмитслужби від 06.10.2011 р. № 12.2/2/1599-ЕП), ані податківці (лист Міндоходів від 16.08.2013 р. № 9151/6/99-99-19-04-02-15).
Отже, інформація у вигляді програмного продукту, що передається мережею Інтернет без переміщення через митний кордон України носіїв інформації*, не декларується митним органам (не потрібно складати ВМД). Відповідно факт надання такої послуги підтверджується актом виконаних робіт (або інвойсом).
* Податківці, до речі, не мають нічого проти передачі програм на носіях (дисках, флешках, знімних жорстких дисках тощо). У будь-якому разі: передана програма через Інтернет чи на носієві, вони визнають її результатом виконання послуг і не вимагають складати ВМД та обкладати ПДВ.
Висновки
Щоб законно надавати IT-послуги нерезиденту, потрібно зареєструватися підприємцем (загальна система або єдиний податок групи 3 або 5) і відкрити валютний рахунок у банку.
Проходити акредитацію на митниці і ставати платником ПДВ необов’язково.
Відносини з іноземними замовниками оформляються ЗЕД-контрактом, інвойсом (і в деяких випадках — актами виконаних послуг). Копії цих документів вимагає банк для контролю за розрахунками за ЗЕД-контрактом. Адже оплата за послуги має надійти від нерезидента протягом 90 календарних днів після отримання ним послуги. Інакше підприємцю-програмісту загрожує пеня за несвоєчасне отримання валютної виручки.
У Книзі ОДВ виручка відображається за чинним курсом НБУ на 00:00 того дня, в який вона надійшла на розподільчий рахунок банку.
Документи консультації
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
МКУ — Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-IV.
Закон про ліцензування — Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.
Закон № 1206-VII — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу» від 15.04.2014 р. № 1206-VII.
Закон про інвалютні розрахунки — Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР.
Декрет № 15-93 — Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93.
Постанова № 453 — постанова Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.11.2013 р. № 453.
Постанова № 270 — постанова Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 12.05.2014 р. № 270.
Постанова № 34 — постанова Правління НБУ «Про затвердження Класифікатора іноземних валют» від 04.02.98 р. № 34.
Постанова № 423 — постанова Правління НБУ «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 15.07.2014 р. № 423.
Положення № 201 — Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201.
