Трудове законодавство дозволять таткам іти у відпустку до трьох років, але тільки за дотримання певних умов. Далі з’ясуємо, яких саме.
Отже, відпустка до трьох років згідно із Законом про відпустки є соціальною відпусткою, право на неї є далеко не в кожного працівника чи працівниці. Перш за все скористатися нею може мати дитини (працівниця підприємця) після закінчення її відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.
Важно
Іти чи ні у відпустку до трьох років і на скільки місяців, працююча мати вирішує сама. Більше того, перебуваючи в такій відпустці, вона має повне право перервати її і вийти на роботу на повний робочий день.
Саме така ділова мама зіткнеться з проблемою, на кого ж залишити дитину? І, на щастя, законодавство дає шанс обійтися без няньок або гувернанток. У такій ситуації замість мами, яка вийшла на роботу, піти в соціальну відпустку може батько дитини, бабуся, дідусь чи інший родич, який фактично здійснюватиме догляд за цією дитиною. Це прямо зазначено в частині 3 статті 18 Закону про відпустки.
Майте на увазі: якщо серед родичів вибір ляже на батька, то для того, щоб піти у відпустку до трьох років, він повинен надати своєму роботодавцю:
1) заяву про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
2) довідку з місця роботи матері дитини про те, що вона вийшла на роботу на повний робочий день до закінчення строку цієї відпустки (із зазначенням дати виходу на роботу) або про те, що ця відпустка їй не надавалася.
Як бачите, батько може претендувати на відпустку для догляду за дитиною, тільки якщо мати дитини вийшла на роботу на повний день. Зазначимо: цієї точки зору дотримується Мінсоцполітики в листі від 20.05.2011 р. № 168/13/116-11.
Надання відпустки до трьох років батьку дитини оформляється розпорядженням роботодавця. На період цієї відпустки за батьком дитини зберігається місце роботи (посада).
Зверніть увагу
Відпустка до трьох років батьку дитини не надається, якщо мати дитини, перебуваючи у відпустці до трьох років, виходить на роботу на умовах неповного робочого часу або працює вдома.
Річ у тім, що робота жінки в такому режимі не є підставою для переривання відпустки до трьох років. А якщо в матері дитини відпустка до трьох років не переривається, то в іншого члена сім’ї, навіть якщо він фактично сидітиме з дитиною, не виникає права на таку відпустку.
Є ще одна обставина, коли батько дитини не зможе піти у відпустку до трьох років: мати дитини, перебуваючи в такій відпустці, захворіла і за висновком лікаря не може здійснювати догляд за дитиною. Справа в тому, що в такій ситуації відпустка до трьох років також не переривається. Трохи тішить тільки те, що на час хвороби матері батьку дитини, який доглядатиме її, лікар-педіатр видасть листок непрацездатності. Підставою для видачі такого листка буде довідка з поліклініки або стаціонару, що засвідчує хворобу матері (пункт 3.13 Інструкції № 455). Оплачується цей листок непрацездатності на загальних підставах (див. «ВД», 2014, № 16, с. 16, 25).
Батьку належить лікарняний і тоді, коли мати дитини не може доглядати її, оскільки зустрічала лелеку з його братиком чи сестричкою. У цьому випадку листок непрацездатності видається батьку на підставі довідки, що засвідчує пологи його дружини.
До речі, якщо мати дітей перебуває у відпустці для догляду за однією дитиною, то для надання такої відпустки батьку для догляду за другою дитиною в цей самий період підстав немає. Чинним законодавством не передбачено використання відпустки для догляду за дітьми, народженими однією матір’ю, одночасно двома або більше особами (лист Мінпраці від 10.01.2008 р. № 1/13/116-08).
Водночас якщо жінка — підприємець, то тут взагалі оригінальний підхід. У неї немає права на будь-який вид відпустки, зазначений у Законі про відпустки, у тому числі й відпустку до трьох років. Вона не перебуває у трудових відносинах. Тому передати відпускну естафету родичу не може, а отже, батько взагалі не зможе побути у відпустці до трьох років (лист Мінсоцполітики від 20.05.2011 р. № 168/13/116-11).
Документи консультації
Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Інструкція № 455 — Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, затверджена наказом МОЗ від 13.11.2001 р. № 455.
