Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Операції фінансового лізингу будівельного обладнання

Редакція ББ
Будівельна Бухгалтерія Лютий, 2009/№ 3
Друк
Стаття

Операції фінансового лізингу будівельного обладнання

Володимир Овчаров, консультант з податкового та бухгалтерського обліку

 

На сьогодні неможливо уявити собі будівельне підприємство без парку високотехнологічного обладнання.

Однак придбання високотехнологічного обладнання, як правило, потребує вилучення з обігу величезних фінансових ресурсів, які, звичайно ж, у підприємства не бувають зайвими. Не завжди, з певних причин, можна вирішити цю проблему за допомогою кредитних ресурсів.

Проте з будь-якої тупикової ситуації завжди можна знайти вихід. В економічно розвинених країнах підприємства вже давно та широко використовують такий механізм, як фінансовий лізинг.

Тому в цій статті познайомимо вас з цим інструментом.

 

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

ЦК — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

ГК — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Закон про фінлізинг — Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.97 р. № 723/97-ВР.

Закон про податок на прибуток — Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.

Закон про ПДВ — Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

П(С)БО 14 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 р. № 181.

П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.

 

1. Правовий аспект

 

Основними нормативними документами, що здійснюють правове регулювання лізингових операцій, є:

— ЦК

та ГК у частині регулювання загальних питань функціонування лізингових операцій;

— Закон про фінлізинг

як спеціалізована правова норма, що регулює особливості здійснення безпосередньо операцій фінансового лізингу.

Відповідно до норм

п. 1 ст. 806 ЦК у разі укладення договору лізингу одна сторона (лізингодавець) передає чи зобов’язується передати другій стороні (лізингоотримувачу) в користування майно (об’єкт лізингу), що перебуває у власності лізингодавця на певний строк і за встановлену плату. При цьому розрізняють прямий лізинг та непрямий лізинг.

Операції

прямого лізингу передбачають ситуації, коли майно, що передається в користування лізингоотримувачу, було придбано лізингодавцем без попередньої домовленості з лізингоотримувачем.

Операції

непрямого лізингу передбачають ситуації, коли майно, що передається в лізинг, було спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій та умов.

До договору лізингу застосовуються загальні положення

про найм (оренду) з урахуванням особливостей § 6. «Лізинг» ЦК та норм законів, що регулюють специфіку таких операцій (п. 1 ст. 806 ЦК).

Отже, законодавство, у принципі, відносить лізинг

до орендних операцій.

Залежно від деяких особливостей здійснення операцій

лізинг може поділятися на два види — фінансовий та оперативний (п. 2 ст. 292 ГК).

Виходячи з того, що тема цієї статті стосується саме фінансового лізингу, ми без зволікань перейдемо до вивчення спеціальних норм

Закону про фінлізинг.

Фінансовий лізинг

(далі — лізинг) — це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, відповідно до якого лізингодавець має:

придбати

у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій та умов і передати її в користування* лізингоотримувачу на певний строк, але не менше одного року, за встановлену плату (ст. 1 Закону про фінлізинг).

* Право власності на об’єкт лізингу належить лізингодавцю. Однак сторони договору фінансового лізингу можуть укласти договір купівлі-продажу, що може бути як самостійним договором, так і частиною договору фінансового лізингу. При цьому право власності на предмет лізингу переходить до лізингоотримувача у випадку та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачено інше.

При цьому договір лізингу обов’язково має бути укладено в письмовій формі

(п. 1 ст. 6 Закону про фінлізинг).

 

Наскрізний приклад

Відповідно до договору від 01.02.2009 р. № 1:

ТОВ «Будлізинг» має придбати у ТОВ «Кран-торг» і передати у платне користування на строк 5 років (залишкова вартість — 0,00 грн.) ТОВ «Будівельна компанія «СтройКА»» кран КС-3579-2 на базі автомобіля МАЗ (далі — автокран) вартістю — 600000 грн.

Цей договір за правовою сутністю є договором фінансового лізингу.

 

Учасники договору фінансового лізингу

Суб’єктами фінансового лізингу є:

лізингодавець

юридична особа**, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоотримувачу;

** Звертаємо увагу, що відповідно до норм ст. 4 Закону про фінлізинг

лізингодавцем має право виступати виключно юридична особа.

лізингоотримувач

фізична або юридична особа, яка набуває права володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

продавець (постачальник)

фізична або юридична особа, в якої лізингодавець придбаває річ, яку в подальшому буде передано як предмет лізингу лізингоотримувачу.

 

Наскрізний приклад

У договорі від 01.02.2009 р. № 1:

ТОВ «Будлізинг» виступає в ролі

лізингодавця;

ТОВ «Будівельна компанія «СтройКА»» виступає в ролі

лізингоотримувача;

ТОВ «Кран-торг» —

продавець.

 

Предмет фінансового лізингу

Згідно з

п. 1 ст. 3 Закону про фінлізинг предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Отже, об’єктом лізингу може бути нерухоме та рухоме майно, віднесене відповідно до законодавства до основних фондів*** .

*** Визначення терміна «основні фонди» надано в нормі п.п. 8.2.1 Закону про податок на прибуток.

На наш погляд, норма п. 1 ст. 3 Закону про фінлізинг дає відсилання на норми податкового законодавства виключно з метою визначення термінів, а не для обмеження кола її застосування (наприклад, для неплатників податку, на яких не поширюються норми Закону про податок на прибуток; або платників податку на прибуток у частині невиробничих фондів).

Водночас слід пам’ятати, що

не можуть бути предметами фінансового лізингу такі об’єкти (п. 2 ст. 3 Закону про фінлізинг):

— земельні ділянки;

— цілісні майнові комплекси (цехи, дільниці, філії);

— природні об’єкти.

Предмет лізингу має утримуватися

в належному технічному стані протягом усього періоду перебування об’єкта в лізингу.

Лізінгоотримувач

протягом строку лізингу несе витрати на утримання предмета лізингу, пов’язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не передбачено договором чи законом (ст. 14 Закону про фінлізинг).

Поліпшення об’єкта

лізингу здійснюється тільки за згодою лізингодавця, при цьому лізингоотримувач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок лізингових платежів.

 

Наскрізний приклад

У договорі від 01.02.2009 р. № 1

предметом фінансового лізингу є автокран.

За умовами договору лізингоотримувач ТОВ «Будівельна компанія «СтройКА» зобов’язаний утримувати автокран у належному технічному стані, зокрема:

1) відповідно до правил технічної експлуатації здійснювати заправляння та заміну ПММ;

2) виконувати плановий поточний ремонт;

3) здійснювати заміну автопокришок;

4) виконувати інші роботи, що не спричинюють конструктивні зміни.

Роботи, що спричинюють конструктивні зміни автокрана, здійснюються з письмового дозволу лізингодавця.

 

Лізинговий платіж

Порядок сплати, розмір та структура лізингових платежів визначаються

в порядку, установленому сторонами в договорі фінансового лізингу (ст. 16 Закону про фінлізинг).

Зокрема, лізинговий платіж може включати:

— суму, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

— винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

— компенсацію процентів за кредитом;

— інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.

 

Наскрізний приклад

Згідно з договором від 01.02.2009 р. № 1 лізинговий платіж здійснюється щомісяця, у строк до 10 числа поточного місяця.

Лізинговий платіж складається з двох частин:

1) щомісячної суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу (600000 : (5

х 12)) = 10000 грн.;

2) винагороди лізингодавцю за отримане в лізинг майно —

500,00 грн.

Разом щомісячний платіж —

10500 грн.

 

 

2. Податковий аспект

 

Податок на прибуток

Податкове законодавство містить дещо відмінне від

ЦК, ГК та Закону про фінлізинг визначення фінансового лізингу.

Визначення терміна «фінансовий лізинг» викладено в нормах

п.п. 1.18.2 Закону про податок на прибуток.

Відповідно до зазначеної вище норми під

фінансовим лізингом розуміється господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає передачу за договором фінансового лізингу орендарю майна , що підпадає під визначення основного фонду, викладене у ст. 8 Закону про податок на прибуток, придбаного чи виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних із правом користування та володіння об’єктом* лізингу.

* Необхідно звернути увагу, що в податковому законодавстві застосовується відмінна від норм ЦК, ГК, Закону про фінлізинг термінологія.

У нормах Закону про податок на прибуток використовується термін «об’єкт лізингу», на відміну від господарського права, де використовується термін «предмет лізингу». Однак, на наш погляд, це не впливає на порядок відображення лізингових операцій в обліку підприємства.

Для визнання лізингу фінансовим лізинговий договір має містити хоча б одну з таких умов:

— об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 % його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними у

ст. 8 Закону про податок на прибуток. При цьому орендар зобов’язаний придбати об’єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору чи в момент його закінчення за ціною, визначеною в такому лізинговому договорі;

— сума лізингових платежів з початку строку оренди дорівнює чи перевищує первісну вартість об’єкта лізингу;

— якщо в лізинг передається об’єкт, що перебуває у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 % амортизації його первісної вартості (тобто фактично передається об’єкт, що був у користуванні), загальна сума лізингових платежів має дорівнювати чи перевищувати 90 % від звичайної ціни на такий об’єкт лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки НБУ, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

— майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене на замовлення лізингоотримувача і після закінчення дії лізингового договору не може бути використане іншими особами (крім лізингоотримувача) виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Варто звернути увагу, що в податковому законодавстві незалежно від того, чи належить лізингова операція до фінансового лізингу, сторони договору можуть визначити при укладенні договору таку операцію, як

оперативний лізинг, без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

Особливості оподаткування операцій фінансового лізингу регулюються нормами

п.п. 7.9.6 ст. 7 Закону про податок на прибуток.

Відповідно до зазначеної вище норми

передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі.

У момент передачі об’єкта лізингу:

лізингодавець

:

або

— збільшує валові доходи,

або

— змінює відповідну групу основних фондів, застосовуючи правила

пп. 8.4.3, 8.4.4 ст. 8 Закону про податок на прибуток, якщо об’єкт фінансового лізингу на момент такої передачі перебував у складі основних фондів лізингодавця;

лізингоотримувач

:

— збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об’єкта фінансового лізингу

(без урахування процентів чи комісій, нарахованих або таких, які буде нараховано на вартість об’єкта фінансового лізингу, згідно з договором) за результатами податкового періоду, в якому відбувається така передача.

 

Наскрізний приклад

Згідно з договором від 01.02.2009 р. № 1:

ТОВ «Будлізинг» придбав та передав ТОВ «Будівельна компанія «СтройКА» автокран. Дата передачі (приймання) автокрана — 01.02.2009 р.

У податковому обліку

ТОВ «Будлізинг»:

валовий дохід — 500000 грн. (600000 грн. - 100000 грн. (де 100000 грн. — ПДВ у розмірі 20 %)).

ТОВ «Будівельна компанія «СтройКА»:

збільшить балансову вартість групи ІІ на суму 500000 грн. (зазначена сума братиме участь у формуванні балансової вартості групи основних фондів для нарахування амортизації за II квартал 2009 року).

При нарахуванні лізингового платежу

:

лізингодавець — збільшує валові доходи на частину лізингового платежу, що дорівнює сумі процентів чи комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що сплачується в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу), за результатами податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування;

лізингоотримувач — збільшує свої валові витрати на частину лізингового платежу, що дорівнює сумі процентів чи комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що сплачується в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу), за результатами податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

 

Наскрізний приклад

Згідно з договором від 01.02.2009 р. № 1 лізинговий платіж здійснюється щомісяця, у строк до 10 числа поточного місяця.

Лізинговий платіж складається із двох частин:

1) щомісячної суми платежу, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу (600000 грн. : (5 років

х 12 міс./рік)) = 10000 грн./міс.;

2) винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно —

500,00 грн.

Разом щомісячний платіж дорівнює

10500 грн.

У податковому обліку

ТОВ «Будлізинг»:

валовий дохід — 500,00 грн.

 

ТОВ «Будівельна компанія «СтройКА»

валові витрати — 500,00 грн.

 

Якщо в наступних податкових періодах лізингоотримувач здійснює повернення об’єкта фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об’єкта у власність, така передача з метою оподаткування прирівнюється до зворотного

продажу лізингоотримувачем такого об’єкта лізингодавцю.

При цьому важливо пам’ятати: такий продаж має бути здійснено за звичайною ціною, що діє на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами

ст. 8 Закону про податок на прибуток.

 

Деякі особливості податкового обліку лізингоотримувача

Амортизація та поліпшення

Оскільки лізингоотримувач обліковує об’єкт лізингу у складі своїх основних фондів (

п.п. 8.5.2 Закону про податок на прибуток), то відповідно:

— такий платник податків має право амортизувати такий об’єкт у загальному порядку, із застосуванням норм

ст. 8 Закону про податок на прибуток;

— при здійсненні ремонтів та поліпшення застосовувати загальні норми

ст. 8 Закону про податок на прибуток, зокрема п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток.

Податковий облік витрат на страхування об’єкта лізингу

Відповідно до норм

ст. 13 Закону про фінлізинг об’єкт лізингу підлягає страхуванню, якщо це встановлено законом або передбачено договором.

При цьому витрати на страхування несе лізингоотримувач, якщо інше не передбачено договором.

Нормою

п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток установлено, що до складу валових витрат, зокрема, включаються (з урахуванням абз. 2 і 3 п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток) будь-які витрати на страхування:

— цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що

перебувають у складі основних фондів платника податку;

— майна платника податку;

інших ризиків платника податку, пов’язаних із здійсненням ним господарської діяльності.

Тому

за умови наявності в договорі фінансового лізингу вимоги про обов’язковість здійснення лізингоотримувачем страхування об’єкта лізингу можна припустити, що такі витрати на страхування пов’язані з веденням господарської діяльності лізингоотримувача і на них поширюються норми п.п. 4.5.6 Закону про податок на прибуток. Таку позицію податківців викладено в листі ДПАУ від 23.05.2008 р. № 10518/7/15-0517.

 

ПДВ

Порядок податкового обліку з податку на додану вартість (далі — ПДВ) регулюється нормами

Закону про ПДВ.

Відповідно до

п. 1.4 Закону про ПДВ операції передачі майна в межах договору фінансового лізингу прирівнюються до поставки товарів.

Тому передача майна від лізингодавця до лізингоотримувача оподатковується ПДВ за загальними правилами — згідно з

п.п. 3.1.1 Закону про ПДВ.

Що стосується питання про дату виникнення податкового зобов’язання (для лізингодавця) та податкового кредиту (для лізингоотримувача):

— за датою фактичної передачі об’єкта лізингу виникають податкові зобов’язання у лізингодавця

(п.п. 7.3.4 Закону про ПДВ);

— за датою фактичного отримання об’єкта лізингу виникає право лізингоотримувача на податковий кредит

(п.п. 7.5.3 Закону про ПДВ).

 

Наскрізний приклад

Згідно з договором від 01.02.2009 р. № 1:

ТОВ «Будлізинг» придбано та передано ТОВ «Будівельна компанія «СтройКА» автокран. Дата передачі (приймання) автокрана — 01.02.2009 р.

У податковому обліку

— ТОВ «Будлізинг»:

податкове зобов’язання — 100000 грн.;

— ТОВ «Будівельна компанія «СтройКА»:

податковий кредит — 100000 грн.

 

Лізингові платежі

Сума оплати послуг за договором фінансового лізингу оподатковується за загальними правилами

п.п. 3.1.1 Закону про ПДВ.

Водночас слід звернути увагу, що

не є об’єктом обкладення ПДВ (п.п. 3.2.2 Закону про ПДВ) операції з нарахування і сплати процентів чи комісій у складі орендного (лізингового) платежу за договором фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, установленої на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розрахованих від вартості об’єкта лізингу, наданого в межах такого договору.

Однак ця норма не дає нам конкретного переліку лізингових виплат, звільнених від оподаткування ПДВ.

Саме на цьому питанні слід зупинитися і розглянути його докладніше.

Як уже зазначалося, відповідно до норм

ст. 16 Закону про фінлізинг сторони договору фінансового лізингу самостійно встановлюють структуру лізингових платежів.

Зокрема, лізинговий платіж може включати:

— суму, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

— винагороду* лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

* У цьому випадку законодавство оперує саме терміном «винагорода», а не «комісія».

— компенсацію процентів за кредитом;

— інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.

Визначення терміна «проценти» надано в

п. 1.10 Закону про податок на прибуток: процентами є дохід, що виплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на певний строк коштів чи майна. До складу процентів включаються:

— платіж за користування коштами чи товарами (роботами, послугами),

отриманими у кредит;

— платіж за використання коштів, залучених у депозит;

— платіж за придбання товарів у розстрочку.

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами

незалежно від того, встановлено їх в абсолютних (фіксованих) цінах чи у процентах до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

Із зазначеної норми напрошується єдиний висновок: що виплати винагороди, здійснювані в межах договору фінансового лізингу, не є процентами та комісією в розумінні податкового законодавства, а отже, до них не застосовуються норми

п.п. 3.2.2 Закону про ПДВ.

Аналогічної позиції дотримуються і працівники податкової інспекції

(див. «Вісник податкової служби України», 2005, № 29 (359), с. 42).

Однак на порядку денному залишається одне невирішене запитання: які проценти та комісійні за договором фінансового лізингу не оподатковуються ПДВ?

Ураховуючи норми

п. 1.10 Закону про податок на прибуток і ст. 16 Закону про фінлізинг, можна припустити, що під дію п.п. 3.2.2 Закону про ПДВ підпадає лише компенсація лізингодавцю процентів та комісій за залученими ним кредитами.

 

 

3. Бухгалтерський аспект

 

Нормативна база з бухгалтерського обліку не оперує таким поняттям, як «фінансовий лізинг».

Ураховуючи, що загальне законодавство ототожнює

лізинг з орендними відносинами, для цілей бухгалтерського обліку лізингових операцій слід керуватися нормами П(С)БО 14 «Оренда».

Якщо бути точнішим, то в бухгалтерському обліку операції фінансового лізингу відображаються за правилами фінансової оренди.

Фінансова оренда — оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов’язаних з правом користування та володіння активом. Оренда визнається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак:

— орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;

— орендар має можливість і намір придбати об’єкт оренди за ціною нижче його справедливої вартості на дату придбання;

— строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об’єкта оренди;

— теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об’єкта оренди;

— орендований актив має особливі характеристики, що дають можливість лише орендарю використовувати його без витрат на його модернізацію, модифікацію, дообладнання;

— орендар має право продовжити оренду активу за плату значно нижче ринкової орендної плати;

— оренду може бути припинено орендарем, який відшкодовує орендодавцю його втрати від припинення оренди.

Відповідно до

п. 5 П(С)БО 14 орендар, або лізингоотримувач відображає в бухгалтерському обліку отриманий у фінансову оренду об’єкт одночасно як актив та зобов’язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: за справедливою вартістю активу чи теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів*.

* Мінімальні орендні платежі — платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати), збільшені:

для орендаря

— на суму його гарантованої ліквідаційної вартості;

для орендодавця

— на суму його гарантованої ліквідаційної вартості.

У разі можливості та наміру орендаря придбати об’єкт оренди за ціною нижче за його справедливу вартість на дату придбання мінімальні орендні платежі складаються з мінімальної орендної плати за весь строк оренди і суми, яку потрібно сплатити згідно з договором на придбання об’єкта оренди.

Інакше кажучи,

лізингоотримувач при одержанні об’єкта лізингу бере на баланс такий об’єкт .

Різниця між сумою орендних платежів та вартістю об’єкта, а така різниця, як правило, виникає за рахунок сум винагороди лізингодавцю та компенсації його витрат за кредитами тощо (у разі їх наявності),

визнається фінансовими витратами орендаря та відображається в розмірі, що стосується безпосередньо звітного періоду.

Щодо питань бухгалтерського обліку поліпшень об’єкта фінансової оренди (модернізація, модифікація, добудовування, дообладнання, реконструкція тощо), то визначення втрат від зменшення корисності активів, нарахування зносу здійснюються в загальному порядку, передбаченому нормами

П(С)БО 7.

 

Наскрізний приклад

Відповідно до договору фінансового лізингу від 01.02.2009 р. № 1:

ТОВ «Будлізинг» придбано та передано ТОВ «Будівельна компанія «СтройКА» автокран. Дата передачі (приймання) автокрана — 01.02.2009 р.

Лізинговий платіж складається із двох частин:

1) щомісячної суми платежу, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу (600000 грн. : (5 років

х 12 міс./рік)) = 10000 грн./міс.;

2) винагороди лізингодавцю за отримане в лізинг майно —

500,00 грн.

Разом щомісячний платіж —

10500 грн.

У регістрах бухгалтерського обліку підприємства ТОВ «Будівельна компанія «СтройКА» ці операції буде відображено таким чином:

 

№ з/п

Зміст операції

Дт

Кт

Сума, грн.

1

Передано об’єкт фінансового лізингу

152

531

500000,00

2

Відображено право на податковий кредит

6442

531

100000,00

3

На підставі правильно оформленої накладної віднесено «вхідний ПДВ» до складу податкового кредиту поточного звітного періоду

6415

6442

100000,00

4

До складу поточних зобов’язань включено заборгованість перед лізингодавцем за 2009 рік (11 місяців х 10000,00 грн.)

531

611

110000,00

5

Нараховано винагороду лізингодавцю

952

685

416,67

6

Відображено право на податковий кредит

6442

685

83,33

7

На підставі правильно оформленої накладної віднесено «вхідний ПДВ» до складу податкового кредиту поточного звітного періоду

6415

6442

83,33

8

Перераховано щомісячну суму, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу

611

311

10000,00

9

Перераховано винагороду лізингодавцю

685

311

500,00

10

Фінансові витрати віднесено на фінансовий результат

79

952

416,67

 

Якщо за договором з лізингодавцем лізинговий платіж здійснюється єдиною сумою (без виділення суми відшкодування об’єкта лізингу), то орендар має самостійно провести розрахунок вартості об’єкта, що орендується, як теперішньої вартості мінімальних орендних платежів, після чого визначити вартість фінансових витрат за операцією. Приклади такого роду розрахунків наведено в додатку до

П(С)БО 14.

Відповідно до вимог

П(С)БО 14 у фінансовій звітності та у примітках до такої фінансової звітності лізингоотримувач і лізингодавець обов’язково показують інформацію щодо операцій фінансового лізингу, оскільки ця інформація може істотно вплинути на оцінку бізнесу.

Незважаючи на те що правовою природою фінансового лізингу є оренда, на практиці такий механізм використовують як альтернативу кредитним взаємовідносинам.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі