Теми статей
Обрати теми

Попередній договір: питання компенсації (частина 1)

Редакція ББ
Стаття

Попередній договір: питання компенсації

(ЧАСТИНА 1)

Сергій Кобзан, канд. техн. наук, директор агенції нерухомості ХІАН,

Оксана Петренко, адвокат

 

Значною проблемою при здійсненні операцій з нерухомістю є невиконання умов договору. У цій статті ми висвітлили це питання та надали деякі рекомендації щодо того, як уникнути неприємностей та не втратити власні гроші.

 

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Конституція

— Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР.

ЦК

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

ГК

— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Інструкція про нотаріат

— Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5.

 

Принцип свободи підприємницької діяльності проголошено

ст. 6, 42, 43 ГК України. Це означає право підприємців без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. У процесі такої діяльності між суб'єктами підприємницької діяльності складаються певні взаємовідносини, юридичним оформленням яких найчастіше є договір; відповідно, означений принцип свободи підприємницької діяльності знаходить своє втілення і в господарських договорах. У цьому контексті він означає можливість вільного вияву волі сторін на вступ у договірні відносини, можливість вільного обрання партнера майбутнього договору тощо. Із принципом свободи договору тісно пов'язана можливість укладання фізичними та юридичними особами попередніх договорів. І це дуже важливий крок.

При купівлі чи продажу нерухомості, незалежно від того, будете ви діяти самостійно, чи залучете до послуг агенції нерухомості, украй необхідно укласти попередній договір. Як тільки покупець визначився з об’єктом нерухомості, йому необхідно внести завдаток на визначений термін, щоб процедуру продажу квартири було припинено. Продавець, приймаючи завдаток,

повинен письмово зафіксувати у попердньому договорі таку
інформацію:

— місце та час здійснення правочину;

— ціна обєкта нерухомості;

— сума грошей, які покупець передає продавцю як завдаток;

— час звільнення об’єкта нерухомості;

— час погашення заборгованності за комунальні послуги;

— час зняття з реєстрації власників нерухомості або інших осіб (у разі необхідності);

— інші вагомі умови правочину.

 

Оформлення попереднього договору дозволяє не тільки зробити попередню перевірку документів, але й підготувати повний пакет документів до здійснення правочину.

У розвинутому цивільному обороті досить характерною є ситуація, коли укладенню договору передують тривалі переговори сторін. Оскільки такі переговори можуть бути пов’язані з витратами для однієї чи обох сторін, сторони можуть бути зацікавлені у встановленні певних гарантій щодо укладення договору в результаті цих переговорів. Функцію такої гарантії може виконувати попередній договір. Укладення попереднього договору може бути доцільним і в тих випадках, коли, наприклад, річ, яка буде предметом основного договору, ще не існує, або хоча існує, але ще не належить на праві власності продавцю, або належить продавцю, але обтяжена правами на неї з боку третіх осіб тощо.

 

Умови попереднього договору

Попередній договір містить умови

, по-перше, ті, що належать до його змісту і, по-друге, ті, що належать до змісту основного договору. Відповідно до норм ЦК та ГК попереднім договором є договір, сторони якого зобов'язуються протягом визначеного терміну або у визначений термін укласти основний договір у майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором.

Як випливає з визначення попереднього договору,

обов’язковою (істотною) умовою попереднього договору є строк чи термін укладення основного договору. Якщо такий строк (термін) відсутній, угоду сторін слід вважати не попереднім договором, а договором (протоколом) про наміри. Термін для укладення основного договору обмежений одним роком з моменту укладення попереднього договору. Законом у певних випадках може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Попередній договір має містити

умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору.

До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів, визначений у

ст. 181 ГК.

 

Поняття попереднього договору

За змістом

ст. 182 ГК та ст. 635 ЦК попереднім вважається договір, згідно з яким суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

 

Характеристика попереднього договору

Предметом попереднього договору є укладення в майбутньому основного господарського договору.

Насамперед слід зазначити, що намір сторін укласти в майбутньому основний договір закріплюється саме за допомогою договірної конструкції — попереднього договору. Як

ЦК (ч. 4 ст. 635), так і ГК(ч. 6 ст. 182), спеціально зазначають, що угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ній немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

 

Основний і попередній договір

Основний господарський договір укладається на умовах, передбачених попереднім договором.

На практиці виникає запитання: які умови можна вважати істотними в попередньому договорі? Судячи з вищенаведеного визначення, ними можна вважати

обов'язок у майбутньому укласти основний договір, а також строки укладення такого договору. У попередньому договорі повинні зазначатися умови, що є істотними, в свою чергу, для основного договору. Проте, як вірно зазначено в юридичній літературі, в попередньому договорі можуть зазначатися лише деякі, а не всі істотні умови основного договору. Це обґрунтовується тим, що якщо на момент виникнення договірних правовідносин були б всі істотні умови основного договору, то відпала б необхідність в укладенні попереднього договору. Хоча при цьому зберігається ймовірність того, що в майбутньому, коли визначаться всі істотні умови основного договору, його укладення в силу як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників, втратить актуальність (економічну доцільність) для однієї з його сторін.

Згідно з

ч. 2 ст. 182 ГК попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. У цьому договорі визначається і порядок погодження істотних умов майбутнього договору, які не передбачені попереднім договором (абз. 3 ч. 1 ст. 635 ЦК).

Попередній договір

може містити й ті умови, які необхідно оперативно виконувати до моменту укладення основного договору. Інакше кажучи, деякі умови попереднього договору повинні виконуватися після його укладення незалежно від строку укладення основного договору. Після з'ясування решти умов виникає можливість укласти основний договір, у якому можна буде здійснити коригування того, що було виконане за попереднім договором.

 

Строк укладання договору

Основний господарський договір повинен бути укладений у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору

.

Вказівка на те, що законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору, міститься в

абз. 2 ч. 1 ст. 635 ЦК.

Попередній договір не можна вважати способом забезпечення виконання основного договору

. Незважаючи на те що попередній договір тісно пов'язаний із майбутнім основним договором, цей договір укладається і діє незалежно від укладання основної угоди. З моменту укладення основного договору попередній договір припиняється як такий, що виконаний належним чином (ст. 599 ЦК).

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Перевагами попереднього договору є можливість притягнення до відповідальності за порушення його умов і як наслідок стягнення завданих цим збитків, в тому числі й неодержаних доходів (упущеної вигоди), а також укладення основних договорів за рішенням суду (

ст. 187 ГК).

 

Форма договору

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору

.

Якщо форма основного договору не встановлена, то попередный договір укладається у письмовій формі (

абз. 4 ч. 1 ст. 635 ЦК). Крім цього, істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому чи визначеному сторонами у цьому попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 635 ЦК). Тобто, якщо попередній договір не містить, або містить не всі істотні умови основного договору, він має чітко визначати порядок їх наступного узгодження сторонами (якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства). Під наведеною нормою закону слід розуміти, що для попереднього договору у всіх випадках обов’язковою є письмова форма. А у випадках, коли для основного договору встановлена нотаріальна форма, попередній договір також потребує нотаріального посвідчення.

 

Відмова від укладання договору

Сторона необґрунтовано (без поважних причин) ухиляється від укладання основного договору, друга сторона

має право звернення до суду, з позовом про спонукання до укладення основного договору та про відшкодування збитків, завданих простроченням укладення основного договору, якщо інше не встановлено попереднім договором або законом. У випадку, якщо в наслідок ухилення (прострочення) однієї із сторін друга сторона втратила інтерес щодо укладення основного договору, вона має право відмовитись від укладення основного договору і вимагати відшкодування збитків від першої сторони.

Якщо протягом встановленого попереднім договором строку (у термін) основний договір сторонами не було укладено, і спір не переданий для вирішення його судом, або жодна із сторін протягом визначеного строку (терміну) не направляє іншій стороні пропозиції про укладення основного договору, зобов'язання, встановлене попереднім договором,

припиняється.

 

Договір про наміри

Попередній договір необхідно відрізняти від

договору (протоколу) про наміри, який є лише формою фіксації наміру сторін щодо наступного співробітництва і не тягне виникнення зобов’язання щодо укладення у майбутньому договору. Договір (протокол) про наміри, який не містить волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, він не вважається попереднім договором та не породжує юридичних наслідків.

 

Правові наслідки підписання попереднього договору

Слід роз’яснити правові наслідки підписання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна. Так, згідно зі

ст. 635 ЦК попередній договір повинен містити істотні умови основного договору та укладатися у формі, встановленій для основного договору. Отже, ст. 657 ЦК досить чітко обумовлює, що «договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації». Тобто правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, і недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення призводить до визнання такого договору нікчемним. Адже у ч. 2 ст. 220 ЦК говориться про те що, «якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається».

Потрібно дотримуватися усіх норм чинного законодавства для того, щоб уникнути неприємних наслідків. У таких договорах для сторін є пункт, який гарантує у разі недотримання покупцем вимог договору, сума завдатку залишається у продавця, а у разі недотримання умов договору продавцем останній повинен повернути покупцю завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості (

ст. 571 ЦК).

Якщо сторонами не дотриманні усі правила укладання попереднього договору, тобто укладання без обов’язкового нотаріального посвідчення, Верховний Суд України визнає такі

договори нікчемним, а завдаток — авансом, який підлягає поверненню. Тоді сторона, яка видала аванс (завдаток), не має права витребувати повернення авансу у подвійному розмірі і відшкодуванню збитків, а сторона, яка отримала аванс, повинна його повернути.

 

Підстави припинення зобов’язань

Які саме зобовязання виникають при порушенні пунктів попереднього договору розкрито у

ст. 598 ЦК.

 


ЦК

Стаття 598. Підстави припинення зобов'язання

1. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

2. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.


 

Слід пояснити, що припинення зобов'язання є

останньою стадією його існування. Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

Припинення зобов'язання слід

відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення

зобов'язань можна поділити на договірні та законні.

Договірні підстави

визначаються добровільно суб'єктами цивільних правовідносин в договорах. Сторони є вільними у виборі будь-яких підстав припинення їх зобов'язань, в тому числі домовитися про можливість припинення зобов'язання в односторонньому порядку за бажанням будь-якої сторони.

Законні підстави

припинення зобов'язань в свою чергу можна поділити на загальні та спеціальні.

Загальні підстави

припинення зобов'язань визначені у гл. 50 ЦК, до них відносяться виконання, передання відступного, зарахування, новація, неможливість виконання, поєднання боржника та кредитора в одній особі та ін. Загальні підстави припинення зобов'язань стосуються будь-яких цивільно-правових зобов'язань, якщо дотримуються умови їх настання.

Спеціальні умови

припинення зобов'язань містяться у главах ЦК, присвячених регулюванню окремих видів зобов'язань. Так, ст. 559 ЦК установлює спеціальні випадки припинення поруки. Частина 3 ст. 1126 ЦК передбачає підстави припинення договору комерційної концесії, а ст. 1149 ЦК — підстави припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди тощо.

Частина 2 ст. 651 ЦК

встановлює, що зобов'язання може припинятися також на вимогу однієї з його сторін, але виключно у випадках, установлених договором або законом. Законодавчі норми, які надають право стороні зобов'язання в односторонньому порядку вимагати його припинення, містяться в ЦК, а також в інших актах цивільного законодавства. Як приклад можна навести ст. 773 ЦК, яка надає наймодавцеві право вимагати розірвання договору найму та відшкодування збитків у разі, якщо наймач користується річчю не за призначенням або з порушенням умов договору найму.

Крім того, сторони вправі визначити додаткові умови одностороннього припинення зобов'язання в договорі. Порядок одностороннього припинення господарського зобов'язання визначається у

ст. 188 ГК.

Припинення за домовленістю

 


ГК

Стаття 604. Припинення зобов'язання за домовленістю сторін

1. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

2. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

3. Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

4. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.


 

Оскільки принцип свободи договору є одним з основних принципів зобов'язальних правовідносин, сторони вправі припинити існуюче між ними зобов'язання за домовленістю. Укласти договір про припинення зобов'язання сторони можуть як до початку виконання зобов'язання, так і в процесі його виконання. Предметом домовленості може бути будь-яка діяльність сторін, зокрема передача відступного, прощення боргу тощо.

Одним із способів припинення зобов'язання за домовленістю сторін є

новація зобов'язання або заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

Новацію характеризують такі ознаки

: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Так, наприклад, ст. 1053 ЦК установлює, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Головним критерієм розмежування новації та відступного (

ст. 600 ЦК) є мета та наслідки укладення угоди про припинення зобов'язання. Так, метою та наслідками відступного є припинення зобов'язання та всіх відносин між сторонами. У випадку новації сторони шляхом заміни предмета чи способу виконання зобов'язання припиняють його і створюють нове (постанова Вищого господарського суду України від 07.09.2004 р. N 6/173).

Частина 3 ст. 604 ЦК

забороняє припиняти новацією зобов'язання, які мають особистий характер, зокрема зобов'язання про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів тощо, оскільки заміна цих зобов'язань іншими суперечила б їх меті — задоволення інтересів конкретних осіб.

За загальним правилом підписання договору про новацію припиняє не тільки основне зобов'язання, але й інші додаткові зобов'язання, пов'язані із основним (застава, зокрема, іпотека, порука, гарантія тощо). Причому таке припинення має місце автоматично, незалежно від вказівки на це в договорі. А для того щоб залишити додаткове зобов'язання чинним, сторони мають прямо зазначити про це в договорі про новацію або погодити це будь-яким іншим чином.

 

На практиці, у суді, дуже важко довести, що вам необхідно виплатити моральну шкоду та повернути подвійну суму завдатку. Як правило, повертається саме та сума грошей, що були надані для виконання пунктів попереднього договору.

Нижче наведемо рішення суду щодо визнання попереднього договору купівлі-продажу будинку недійсним та стягнення моральної шкоди.

 


ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ від 08.06.2007 р.

Справа № 2-2701/07

Про визнання попереднього договору купівлі-продажу будинку недійсним
та стягнення моральної шкоди

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Савлук Т. В., при секретарі Паріста Я. С., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Приватне підприємство «Владіс», ОСОБА_4 про розірвання попереднього договору і стягнення завдатку та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Приватне підприємство «Владіс» про визнання попереднього договору купівлі-продажу будинку недійсним та стягнення моральної шкоди, установив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить розірвати попередній договір купівлі-продажу НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про продаж земельної ділянки і будинку АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_3 на його користь завдаток у сумі 30300,00 грн., що є предметом позовних вимог.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 3 травня 2007 року судом прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Агентства нерухомості «Владіс» про визнання попередніх договорів купівлі-продажу недійсними та стягнення моральної (немайнової) шкоди.

Судом установлено, за договором НОМЕР_1 між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Агентством нерухомості «Владіс» укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки і будинку АДРЕСА_1, повна вартість цього об'єкта складає 135000,00 доларів США, що еквівалентно 681750,00 грн. за курсом НБУ 5,05 грн. за долар, з визначеним строком укладання договору купівлі-продажу 14 травня 2007 року (18 год. 00 хв.)

Згідно з п. 6.2 цього Договору покупець при підписанні даного Договору та в забезпечення його виконання, на підставі

ст. 570 Цивільного кодексу України, виплачує продавцю грошові кошти (завдаток), які входять у вартість придбаного об'єкта 15150,00 грн., що складає 3000,00 доларів США.

Статтею 14

цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до

ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до

ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Виходячи з умов спірного договору, сторонами досягнуто згоди на укладання в майбутньому договору купівлі-продажу квартири земельної ділянки і будинку АДРЕСА_1, обумовлено істотні умови договору та погоджено взаємні права та обов'язки сторін, що підтверджується підписами сторін під Договором.

Відповідно до

ст. 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Відповідно до

ст. 571 Цивільного кодексу України, якщо порушення зобов'язань сталось з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталось з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості.

Під зобов'язанням, виникнення якого підтверджується видачею завдатку, можуть розумітися зобов'язання, що виникли на підставі попереднього договору (

ст. 635 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у розрізі цього спору підставою для застосування наслідків, установлених

ст. 570 Цивільного кодексу України є ухилення відповідачки від укладення договору, передбаченого попереднім договором.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені в

ст. 651 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при укладанні попереднього договору сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов необхідних для правочину такої категорії, однак, у розрізі цього спору має місце неналежне виконання умов договору з боку відповідача, а саме відмова відповідача укласти договір купівлі-продажу на визначений договором об'єкт нерухомого майна — земельну ділянку і будинок АДРЕСА_1, на попередньо узгоджених умовах щодо ціни будинку, відповідач у період дії зазначеного Договору безпідставно, підвищив ціну на будинок, такий факт підтверджено сторонами у справі, показання свідка ОСОБА_8, яка була присутня при укладанні спірного договору та підтвердила добру волю відповідачки на укладання цього Договору.

Відповідно до

ст. 220 у разі недодержання сторонами вимоги Закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Порядок укладання попереднього договору урегульовано

главою 52 Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту правових норм, які регулюють форму та зміст попереднього договору, безпосередньо

ст. 635, 639 Цивільного кодексу України, не передбачена пряма вказівка щодо обов'язкового нотаріального посвідчення попереднього договору, тому з врахуванням дійсних обставин справи, пояснень сторін у справі, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання недійсним спірного договору.

Разом з тим, судом установлено, що на день розгляду справи в суді відповідачем Приватним підприємством «Владіс» без належних правових підстав утримуються правовстановлюючі документи щодо нерухомого майна, яке належить відповідачці, а саме, оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку і будинок АДРЕСА_1, виданих на ім'я ОСОБА_3, а саме: свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстраційний номер НОМЕР_2) та свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстраційний номер НОМЕР_3), тому вимоги позивачки про витребування у Приватного підприємства «Владіс» даних особистих документів є обґрунтованими, не заперечуються відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог

ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, у тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту немайнових прав, які є абсолютними, невідчужуваними і не можуть бути предметом зобов'язання.

Отже, порушенням договірних зобов'язань безпосередньо особисті немайнові права не зачіпаються.

Ураховуючи, що між сторонами у справі виникли договірні зобов'язання, тому така правова норма не поширюється на випадки, коли моральна шкода завдається порушенням зобов'язання.

Таким чином

, у частині заявлених відповідачкою ОСОБА_3 вимог щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. позов задоволенню не підлягає, оскільки такі вимоги суперечать нормам чинного цивільного законодавства, а також факт заподіяння моральної шкоди з інших підстав відповідачкою не доведено, тому суд не враховує показання свідка ОСОБА_9, яка свідчила про порушення психологічного стану відповідачки в період укладання попереднього договору.

Таким чином, суд вважає,

що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Приватне підприємство «Владіс», ОСОБА_4 про розірвання попереднього договору і стягнення завдатку задовольнити підлягає задоволенню в повному обсязі, у той же час зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Владіс» про визнання попереднього договору купівлі-продажу будинку недійсним, стягнення моральної шкоди та повернення правовстановлюючих документів слід задовольнити частково, а саме, зобов'язати Приватне підприємство «Владіс» повернути ОСОБА_3 оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку і будинок АДРЕСА_1, виданих на ім'я ОСОБА_3, а саме: свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстраційний номер НОМЕР_2) та свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстраційний номер НОМЕР_3.

Відповідно до

ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача понесені судові витрати зі сплати державного мита в сумі 150,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.

 

Ураховуючи наведене та керуючись

ст. 23, 220, 509, 526, 570, 571, 631, 635, 639 Цивільного кодексу України, ст. 10, 58, 88, 208, 212 — 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Приватне підприємство «Владіс», ОСОБА_4 про розірвання попереднього договору і стягнення завдатку задовольнити.

Розірвати попередній договір купівлі-продажу НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Владіс», про продаж земельної ділянки і будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдаток в сумі 15000,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн., а всього на загальну суму 15030,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду в сумі 150,00 грн.

Зустрічний позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Владіс» про визнання попереднього договору купівлі-продажу будинку недійсним, стягнення моральної шкоди та повернення правовстановлюючих документів задовольнити частково.

Зобов'язати Приватне підприємство «Владіс» повернути ОСОБА_3 оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку і будинок АДРЕСА_1, виданих на ім'я ОСОБА_3, а саме: свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстраційний номер НОМЕР_2) та свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстраційний номер НОМЕР_3).


App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі