Перевірки Держпраці

Владислава Лежніна, юрист (м. Харків,
e-mail: firm_law@ukr.net )

Державні інспектори з праці здійснюють постійний контроль за дотриманням трудового законодавства суб’єктами господарювання всіх форм власності. З початку 2012 року інспекторами Держпраці проведено 11653 перевірки щодо додержання законодавства про працю на 10616 підприємствах, установах та організаціях. За результатами перевірок складено та передано до суду 7717 протоколів про адміністративні правопорушення, до адміністративної відповідальності притягнуто 8784 керівника підприємств (http://mlsp.kmu.gov.ua/control). Про загальні умови та особливості проведення перевірок будівельних підприємств, типові порушення, які виявляються під час перевірки Держпраці, та способи їх уникнення йтиметься у цій статті.

ДОКУМЕНТЫ СТАТЬИ

Конституція — Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР.

ККУ — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.

КАС — Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV.

КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.

Конвенція № 81 — Конвенція № 81 Міжнародної організації праці 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі від 11.07.47 р., ратифікована Україною 08.09.2004 р.

Закон № 877— Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V.

Закон про Держбюджет на 2012 рік — Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 р. № 4282-VI.

Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР.

Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР.

Закон про колективні договори — Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII.

Закон про основи соціальної захищеності інвалідів — Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII.

Закон про звернення громадян — Закон Украї­ни «Про звернення громадян» від 02.10.96 р. № 393/96-ВР.

Положення про Держпраці України — Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 386/2011.

Порядок № 72 — Порядок проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затверджений наказом Мінпраці від 21.03.2003 р. № 72.

Постанова № 1059 — постанова КМУ «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)» від 17.11. 2010 р. № 1059.

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників — Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Мінпраці, Мін'юсту України, Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58.

Лист щодо здійснення перевірок — лист Мін­праці «Щодо здійснення перевірок» від 28.04.2007 р. № 013-617-43.

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу (ч. 1 ст. 259 КЗпП).

Спеціальним органом державної влади, якому надані повноваження у сфері здійснення перевірок суб’єктів підприємництва, що використовують найману працю, є Державна інспекція України з питань праці (далі — Держпраці України). Держпраці України з 6 квітня 2011 року є правонаступником прав та обов'язків Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю — урядового органу, що діяв у системі Міністерства праці та соціальної політики України.

Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства:

про працю,

зайнятість населення,

законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (п. 1 Положення про Держ­праці України).

Свої повноваження Держпраці України здійснює безпосередньо та через територіальні державні інспекції праці.

Слід пам’ятати, що питання щодо здійснення нагляду за дотриманням законодавства про охорону праці не відносяться до компетенції Держпраці України. Ці повноваження виконує Держгірпромнагляду.

Державний нагляд за додержанням законодавства про працю здійснюється за принципами:

— пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності;

— підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади;

— рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;

— гарантування прав суб'єкта господарювання;

— об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю);

— наявності підстав, визначених законом, для здійснення державного нагляду (контролю);

— відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю);

— неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю);

— невтручання органу державного нагляду (контролю) у статутну діяльність суб'єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону;

— відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства;

— дотримання умов міжнародних договорів України;

— незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об'єднань громадян;

— наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади (ст. 3 Закону № 877).

Держпраці України контролює та наглядає абсолютно за всіма роботодавцями, до яких належать:

— підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, у тому числі громадськими організаціями інвалідів,

— фізичні особи, які використовують найману працю та працю фізичних осіб;

— органи державної влади (Рада міністрів АРК, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування).

Згідно з п. 4 Положення про Держпраці України, Державна інспекція з питань праці здійснює нагляд та контроль за дотриманням роботодавцями вимог законодавства про:

1) працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства;

2) пільги і компенсації працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці;

3) зайнятість населення з питань дотримання прав громадян при прийомі на роботу та працівників при звільненні з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; дотримання прав і гарантій щодо працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

4) зайнятість та працевлаштування інвалідів у частині: реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів; подання звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів;

5) загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб тощо.

Які існують види перевірок Держпраці України?

Держпраці України та її територіальні органи проводять планові та позапланові перевірки (див. табл. 1).

Таблиця 1

Періодичність проведення планових перевірок інспекторами Держпраці України

Періодичність проведення планових перевірок залежить від ступеня ризику господарської діяльності суб’єкта господарювання.

Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і встановлюється періодичність проведення планових заходів, затверджуються КМУ за поданням органу державного нагляду (контролю) (ч. 2 ст. 5 Закону № 877):

1) чисельність працівників;

2) стан оплати праці;

3) додержання вимог законодавства у разі звільнення працівників за ініціативою адміністрації суб’єкта господарювання;

4) порушення вимог законодавства про працю (п. 1 постанови № 1059).

Таблиця 2

Види суб’єктів господарювання залежно від критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності

Які права має інспектор Держпраці України під час перевірки?

Права, якими наділяється інспектор з праці під час здійснення перевірки, передбачені п. 6 Положення про Держпраці України. До них безпосередньо відносяться такі права інспектора:

— безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

— проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції;

— здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються;

— наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;

— ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами;

— одержувати від роботодавців необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та законодавством про зайнятість;

— видавати в установленому порядку роботодавцям обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;

— складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення;

— вносити роботодавцям пропозиції про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;

— передавати матеріали про порушення до правоохоронних органів.

Також слід зазначити, що на роботодавця покладається обов’язок створити належні умови для проведення перевірок інспекторами Держпраці України (п. 6 Положення про Держпраці України).

Національне та міжнародне законодавство наділило інспекторів Держпраці України широким колом повноважень. Однак права інспекторів не є безмежними.

Обмеження повноважень інспекції Держпраці України

Загальним критерієм законності дій та вимог посадових осіб є стаття 19 Конституції, відповідно до якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення перевірки, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення позапланової перевірки, а не усіх питань, які забажає перевірити інспектор на вашому підприємстві.

Права суб’єкта, що перевіряється

Під час здійснення інспекціями з праці перевірки на підприємстві слід пам’ятати про права, які надані вам чинним законодавством. Ці права закріплені у ст. 10 Закону № 877 і є такими:

— вимагати від інспекторів Держпраці України додержання вимог законодавства. Так, перевіряючі не повинні порушувати режим роботи підприємства, зобов’язані зберігати комерційну таємницю суб’єкта господарювання, здійснювати перевірку в межах наданих повноважень, тобто перевіряти лише ті питання, які відносяться до сфери їх відання;

— перевіряти наявність у інспекторів, які прийшли до вас із перевіркою, службового посвідчення і одержувати копії посвідчення (направлення) на проведення планової або позапланової перевірки;

— бути присутнім під час здійснення перевірки;

— вимагати нерозголошення інформації, що є комерційною таємницею суб'єкта господарювання;

— одержувати та ознайомлюватися з актами перевірки;

— надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки;

— оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів Держпраці України та їх посадових осіб (ст. 10 Закону № 877);

— вимагати надання документів, що посвідчують права інспектора з праці, перелік яких передбачено п. 2.4. Порядку № 72. У випадку відмови надати такі документи ви маєте право не допустити перевіряючих до здійснення перевірки.

Також суб’єкт, що перевіряється (роботодавець), має право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійс­ненню такого заходу (ч. 8 ст. 4 Закону № 877).

Процедура проведення перевірки

1. Інспектор Держпраці має право прийти до вас із перевіркою без попереднього повідомлення.

І хоча Закон № 877 прямо говорить про обов’язок органу перевірки попередити суб’єкта перевірки про проведення планової перевірки за 10 днів, Конвенція № 81 надає інспекторам право «безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції».

На підтвердження зазначеного наведемо приклад із судової практики (Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р., справа № 2-а-3297/11/2170):

«Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інспекція праці має право на проведення перевірки будь-якого суб'єкта господарювання, у разі якщо є відомості про те, що порушується законодавство про працю. При цьому положення Закону № 877, які встановлюють процедурні обмеження для проведення перевірок суб'єктами владних повноважень, не можуть бути застосовані до інспекції праці у зв'язку з наступним. Порівняльним аналізом змісту Закону № 877 та Конвенції, суд прийшов до висновку, що Закон № 877 обмежує в правах інспекцію праці по відношенню до повноважень, передбачених Конвенцією».

У свою чергу, ви можете і не допустити інспектора до перевірки, у такому разі вас буде притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 50 — 100 нмдг (850 — 1700 грн.). Проте якщо вам загрожує більша відповідальність, слід обрати той шлях, який для вас максимально безпечний.

2. Проведення перевірки відбувається у робочий час вашого підприємства.

Обґрунтування:

ч. 3 ст. 4 Закону № 877 — «Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку»;

п. b ч. 1 ст. 12 Конвенції № 81 — «інспектори мають право проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції».

3. Перед початком перевірки інспектор повинен мати при собі наступні документи:

— службове посвідчення встановленого зразка;

— Положення про Державну інспекцію України з питань праці;

— Положення про територіальну державну інспекцію праці АРК, областей, міст Києва та Севастополя;

— у разі перевірки за дорученням — доручення відповідного органу (керівництва Держнаглядпраці та ТДІП, правоохоронних органів);

— персональну круглу номерну печатку.

Цей обов’язок безпосередньо закріплений у п. 2.4 Порядку № 72.

Інспектор повинен розписатися в журналі перевірок, а тому обов’язково надайте для підпису Журнал реєстрації перевірок¹. Проте слід пам’ятати, що відмова інспектора розписатися в Журналі не є підставою для недопуску до перевірки.

Перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до відповідного журналу суб'єкта господарювання (за його наявності) (ч. 12 ст. 4 Закону № 877). У разі відсутності цих документів або персональної печатки ви можете не допустити інспектора до перевірки. Не слід відмовляти категорично, зазначте, що у зв’язку з відсутністю у перевіряючого необхідних документів/персональної печатки, обов’язковість яких передбачена п. 2.4 Порядку № 72, ви не зобов’язані допускати інспектора до перевірки.

4. Процедура перевірки передбачає огляд та роботу з документами, які надаються для перевірки, спілкування із працівниками.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 4 Закону № 877). Отже, перевіряти додержання законодавства про працю інспектор повинен не на будівельному майданчику, а у самому будівельному підприємстві чи його відокремленому (а не структурному) підрозділі.

Також слід зазначити, що інспектор має право наодинці опитувати персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм. Тож директору необхідно підготувати своїх працівників до того, щоб під час конфіденційної бесіди із перевіряючим йому не надавалася будь-яка інформація, яка у подальшому буде використана проти вас в акті перевірки. При цьому працівник має посилатися на ст. 63 Конституції, згідно з якою особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Які документи може вимагати інспектор для перевірки?

Одразу зазначимо, що на законодавчому рівні не встановлений чіткий перелік документів, які повинні надаватися для перевірки інспекторам праці. Тому пропонуємо вам орієнтовне коло документів, які можуть вимагати інспектори під час перевірки.

1. Організаційно-правові:

— статут підприємства (виписка із ЄДРПОУ фізичної особи — підприємця);

— документи, що підтверджують повноваження директора (наказ про призначення, контракт);

— колективний договір;

— правила внутрішнього трудового розпорядку.

2. Кадрові документи:

— трудові книжки працівників, книга обліку трудових книжок;

— особисті справи працівників;

— кадрові накази;

— штатний розклад;

— документи, що підтверджують своєчасність виплати заробітної плати.

Цей перелік є орієнтовним та не є вичерпним. Інспектор під час перевірки може запропонувати вам надати також інші документи. Однак у такому випадку інспектор повинен обґрунтувати необхідність надання тих чи інших документів для перевірки.

Як оформлюються результати перевірок?

Заключним етапом проведення перевірки є складання акта перевірки. Процедуру складання та основні вимоги до акта перевірки закріплено у п. 4 Порядку № 72.

За результатами кожної перевірки обов'язково складається акт перевірки, а в разі виявлення порушень законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування — припис щодо їх усунення.

Один примірник акта та припису під розпис надається керівнику підприємства, установи, організації чи фізичній особі, яка використовує найману працю, або особі, що виконує його обов'язки, в день їх винесення.

У разі неможливості особистого вручення акта та припису керівнику (про це робиться відмітка в акті та приписі із зазначенням причини) вони надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Приписи підлягають обов'язковому виконанню з письмовим повідомленням особи, що їх видала, про вжиті заходи в установлений нею термін (п. 4.1. Порядку № 72).

В акті інспектор зазначає:

— номер відповідно до журнального обліку ре­єстрації актів та приписів;

— дату (останній день проведення перевірки);

— назву населеного пункту, де розміщені підприємство, установа, організація чи виробничі приміщення суб'єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб, які використовують найману працю;

— прізвище, ім'я та по батькові (повністю) державного інспектора праці;

— посаду, прізвище та ініціали представника іншого державного органу або профспілкової організації, якщо такий бере участь у проведенні перевірки;

— посаду, прізвище, ім'я та по батькові керівника або призначеної ним посадової особи, якій доручено представляти інтереси підприємства під час проведення перевірки;

— вид перевірки;

— назву підприємства (зазначається відповідно до його статуту);

— форму власності підприємства;

— вид економічної діяльності;

— вид підприємства, підпорядкованість, юридичну адресу;

— банківські реквізити;

— кожне виявлене порушення законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

— також надаються пропозиції посадовій особі щодо організаційних заходів, здійснення яких сприятиме додержанню законності (п. 4.2 Порядку № 72).

У тому випадку, якщо ви не згодні з результатами перевірки, необхідно надати заперечення, які викладаються у письмовій формі та додаються до акту перевірки. У цих запереченнях ви викладаєте усі порушення з боку інспектора під час проведення перевірки (відмова розписатися в Журналі перевірки, витребування документів, які не відносяться до предмету перевірки, тощо).

У приписі вказуються порушення відповідно до висновків акта та окремо встановлюється термін усунення кожного із порушень із зазначенням строку письмового повідомлення щодо їх усунення. У разі, якщо термін усунення порушень перевищує 1 календарний місяць, установлюються вимоги подання щомісячного письмового повідомлення на визначену дату до повного усунення зазначеного порушення. Припис оформляється днем підписання акта (п. 4.3 Порядку № 72).

Який порядок оскарження приписів за результатами перевірки?

Рішення інспекторів можуть бути оскаржені до вищого за рівнем органу, прокуратури або до окружного адміністративного суду.

Увага! Подання скарги до вищого за рівнем органу на дії посадової особи, яка видала припис, призупиняє його виконання до розгляду скарги в органі вищого рівня (посадовою особою вищого рівня).

Скарга подається в 10-денний термін до вищої посадової особи територіальної державної інспекції праці, а в разі невирішення питання — до керівниц­тва Держпраці України та до суду в порядку, установленому законодавством.

Скарга розглядається у 15-денний термін з дня її надходження, якщо інше не встановлено законами України.

Позови про визнання протиправними та скасування приписів подаються до окружного адміністративного суду.

Зауважимо, що потрібно подавати позов щодо скасування саме припису, а не акта інспектора з праці!

Це підтверджує і судова практика (постанова Вищого адміністративного суду України від 20.09.2011 р. № К/9991/18848/11):

«Акт перевірки про порушення законодавства України про працю не є по своїй суті рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки, він не є нормативним актом, так як не містить ніяких норм; акт не є розпорядчим документом, так як не містить приписів управлінського характеру щодо здійснення певних дій або утримання від їх здійснення.

Таким чином, оскаржуваний позивачем акт є лише засобом фіксування певних обставин, документальним закріпленням висновків суб'єкта владних повноважень про наявність (відсутність) підстав для прийняття відповідного рішення — акта індивідуальної дії, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для суб'єкта правовідносин.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що складені відповідачем акти по суті є службовими документами, які стверджують факти проведення перевірки з питань додержання вимог законодавства, фіксують обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства (або відсутність таких порушень) та не є остаточними документами, зобов'язуючими до вчинення будь-яких дій».

Увага! Відповідно до ст. 99 КАС встановлюються такі строки звернення до адміністративного суду:

— щодо оскарження приписів — 6 місячний строк з моменту отримання припису про усунення порушення,

— якщо приписи оскаржувалися до вищого за рангом органу — 1 місяць з моменту отримання відповіді.

Типові порушення, які можуть бути виявлені інспекторами Держпраці під час перевірки будівельного підприємства

1. Порушення вимог законодавства про оплату праці. Найчастіше виявляють порушення у цих відносинах, що у подальшому (за певних умов, які ми розглянемо у розділі статті «Відповідальність за порушення трудового законодавства») може передбачати застосування кримінальних санкцій до правопорушників — найчастіше до директора підприємства. Тому акцентуємо вашу увагу на наступних моментах:

1.1. Несвоєчасність виплати заробітної плати. Зазвичай питання щодо періодичності виплати заробітної плати урегульовано колективним договором на підприємстві, у випадку відсутності такого на підприємстві заробітна плата працівникам виплачується не рідше 2 разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 24 Закону про оплату праці). Наприклад, — зарплата за липень повинна виплачуватися таким чином: перша частина до 16 липня, друга частина зарплати до 7 серпня).

Судова практика по таким питанням майже однаково вирішує справи шляхом притягнення вин­них осіб до відповідальності (постанова Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу у справі № 408/1615/12 від 12.03.2012 р.):

«Так, ОСОБА_2 будучи посадовою особою — голов­ний бухгалтер будівельного підприємства 1, відповідальна за додержання законодавства про працю України, допустила порушення: вимог ст. 115 КЗпП України — заробітна плата працівника виплачувалась один раз. В результаті чого порушено вимоги ч. 1 ст. 41 КУпАП».

1.2. Недотримання вимог щодо мінімального розміру заробітної плати. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється ВРУ за поданням КМУ не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України (ст. 10 Закону про оплату праці). Нагадаємо, що розмір мінімальної заробітної плати на 01.07.2012 р. становить 1102 грн., з 01.10.2012 р. — 1118 грн. (ст. 13 Закону про Держбюджет на 2012 рік).

1.3. Порушення мінімального розміру зарплати, встановленої регіональною угодою, порушення диференціації розмірів заробітної плати.

Організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів. Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власників або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники (ст. 5 Закону про оплату праці).

Умови, які погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, є недійсними.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати (ч. 2 ст. 97 КЗпП).

Наведемо приклад із судової практики (Ухвала Вищого адміністративного суду України у справі 30023/10 від 10.11.2010 р.):

«Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що з урахуванням Генеральної угоди між КМУ, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2008-2009 роки та Регіональної угоди між Донецькою облдержадміністрацією, профспілковими об’єднаннями Донецької області та Донецькою обласною організацією роботодавців на 2009-2010 роки визначено тарифну ставку працівника першого розряду, а саме: посадовий оклад працівника першого розряду, враховуючи мінімальну заробітну плату встановлену з 1 липня 2009 року, повинен становити не менше 869,40 грн.

Зазначене дає підстави вважати, що наймані працівники мають право на оплату праці на рівні, не нижчому ніж встановлено державою.

Вірно було встановлено, що позивач також порушив норми ст. 97 КЗпП України в частині невраху­вання диференціації заробітної плати працівників під час встановлення посадових окладів директора департаменту роботи з персоналом, заступника начальника відділу програмування, радника з питань інформаційних технологій, фахівця відділу аналізу кредитних рішень, радника з питань корпоративного бізнесу, спеціалістів СБ, розмір яких становив 630,00 грн.

Вище зазначені працівники мають різну кваліфікацію, відтак повинні мати різний посадовий оклад. В даному випадку та згідно до вимог Національного класифікатору України ДК 003:2005 встановлення посадових окладів на одному рівні не відповідає наведеним вимогам законодавства».

2. Порушення законодавства про працевлаштування.

Почастішала практика ухилення від укладання трудових договорів із працівниками. Так, замість трудового договору укладається цивільно-правовий договір на виконання певної роботи, за яким працівник не отримує тих гарантій, які міг би отримувати при офіційному працевлаштуванні. Вказане порушення швидко виявляється перевіряючим під час бесіди із працівником. Тому перш за все потрібно проконсультувати робітника про характер його поведінки під час бесіди з перевіряючими. Договір про надання послуг обов’язково повинен містити посилання, що під час його дії виникають саме цивільно-правові, а не трудові відносини, строк його дії не повинен бути тривалим (до 1-го місяця, у подальшому договір може бути переукладений на тих же умовах, саме переукладений, а не продовжений).

3. Порушення вимог законодавства про відпустки.

Інспектори праці перевіряють наявність графіків відпусток на підприємстві, вимоги щодо дотримання мінімальної тривалості щорічних відпусток, надання додаткових відпусток.

Держпраці зазначає щодо наявності графіків надання щорічних відпусток, що оскільки відповідно до статті 10 Закону про відпустки черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власниками підприємств за погодженням з профспілковим комітетом чи іншим органом, уповно­важеним трудовим колективом на представництво, то при проведенні перевірки державний інспектор праці здійснює контроль за дотриманням зазначеної норми (п. 2 листа щодо здійснення перевірок).

Так, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки).

4. Відсутність колективного договору на підприємстві.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають статус юридичної особи (ст. 1 Закону про колективні договори).

На новоствореному підприємстві колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства, якщо законодавством передбачено реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства, якщо не передбачено його реєстрацію (ст. 9 Закону про колективні договори). Таким чином, відсутність під час перевірки колективного договору буде відображено в акті перевірки як порушення та відповідальність покладатиметься на директора.

Такої ж позиції притримується і судова практика. Так, директором Підприємства 1 протягом трьох місяців з моменту його утворення не було ініційовано перед трудовим колективом питання про укладання колективного договору. На час перевірки колективний договір також відсутній. Із наведеного вбачається, що директор скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 41-1 КУпАП (постанова Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області у справі № 3-453/11 від 01.04.2011 р.).

5. Порушення порядку ведення трудових книжок.

Типовим порушенням є те, що трудові книжки не ведуться на всіх працівників, несвоєчасно повертаються працівнику при його звільненні.

Так, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи, якщо працівники працюють понад п'ять днів (п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок).

У разі звільнення працівника працедавець зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення (п. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок).

6. Порушення норм тривалості робочого часу.

Умови праці у сфері будівництва досить часто призводять до порушення норм тривалості робочого часу, виникає необхідність у роботі понад встановлені норми. Однак не слід забувати, що надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (ч. 1 ст. 62 КЗпП).

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ч. 1 ст. 50 КЗпП).

7. Порушення нормативів робочих місць для інвалідів.

І хоча за специфікою своєї діяльності будівельному підприємству навряд знадобиться така категорія працівників, однак норми законодавства передбачають обов’язкове додержання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Так, для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньо­облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості 1 робочого місця (ч. 1 ст. 19 Закону про основи соціальної захищеності інвалідів).

У випадку порушення зазначених нормативів підприємство щороку сплачує відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (ч. 1 ст. 20 Закону про основи соціальної захищеності інвалідів).

Також підприємства, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Ці та інші порушення оперативно виявляються інспекторами праці при перевірці підприємства. Наслідком чого є застосування до винних осіб різного виду відповідальності. Про види відповідальності, які застосовуються до порушників законодавства про працю, див. у табл. 3, с. 32.

Питання, які не відносяться до сфери контролю інспекторів праці

1. Інспектори праці не перевіряють додержання законодавства про охорону праці, тому що ці питання не належать до сфери їх відання. Нагляд і контроль у цій сфері є прерогативою Держгір­промнагляду.

2. Контроль за виконанням колективного договору. Щодо цього питання Держпраці надала чітку відповідь:

«Щодо контролю за виконанням положень колективного договору повідомляємо, що відповідно до статті 19 КЗпП України контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали, у порядку, визначеному цим колективним договором. Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушив умови колективного договору, то саме профспілки, що його уклали, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особі) подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду» (п. 2 листа щодо здійснення перевірок).

Наслідки перевірки інспекції праці

Отже, наслідком кожної перевірки інспекції праці є складання акта, а також припису у випадку виявлення порушень законодавства про працю, а як свідчить практика — порушення виявляються майже на усіх підприємствах, що перевіряються.

Чого ж чекати від інспекції праці у разі виявлення порушення?

Варіант 1. Інспектор виносить припис про усунення порушення законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування. У приписі встановлюється строк для його виконання, після закінчення якого у інспектора виникає право на проведення позапланової перевірки підприємства за результатами виконання припису.

В акті за наслідками контролю виконання припису фіксуються результати виконання кожної вимоги припису. При встановленні не усунених порушень обов'язково вноситься повторний припис.

За результатами перевірки виконання припису інспектор праці аналізує виявлені правопорушення з наступним обов'язковим реагуванням — направленням матеріалів до правоохоронних органів, складанням протоколів про адміністративні правопорушення, винесенням постанови про накладення штрафу, унесенням власнику подання про притягнення роботодавця до дисциплінарної відповідальності (пп. 4.4, 4.5 Порядку № 75).

Таким чином, у разі виявлення порушення інспектор праці може обмежитись контролюванням ходу виконання припису щодо усунення виявлених порушень. Однак, якщо вимоги інспектора щодо усунення порушень не виконані, інспектор має право скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-6 КУпАП (про невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю) та винести постанову про накладення адміністративного штрафу на посадових осіб підприємства у розмірі від 50 до 100 нмдг (від 850 до 1700 грн.).

Варіант 2. За наслідками перевірки інспектор праці має право скласти протокол про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 41, пп. 41.1 — 41.3, 188.1 КУпАП, ч. 1 ст. 255 КУпАП).

До таких правопорушень відносяться:

— порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами — підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на цьому підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи — підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом про звернення громадян, або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю (ч. 1 ст. 41
КУпАП);

— ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди (ст. 41-1 КУпАП);

— порушення чи невиконання колективного договору, угоди (ст. 41-2 КУпАП);

— ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41-3 КУпАП);

— невиконання розпорядження державного або іншого органу про працевлаштування (ст. 188-1 КУпАП).

Притягнення до відповідальності та накладення штрафу на винних осіб здійснюється у судовому порядку.

Варіант 3. Матеріали перевірки передаються до правоохоронних органів для вирішення питання щодо притягнення винних посадових осіб до кримінальної відповідальності.

Якщо за матеріалами перевірки в діях посадових осіб вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст. 172 ККУ (грубе порушення законодавства про працю), ст. 173 ККУ (грубе порушення угоди про працю) або ст. 175 ККУ (невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат), матеріали перевірки негайно направляються до правоохоронних органів із супровідним листом, який підписує начальник Територіальної державної інспекції праці (ТДІП) (п. 5.2. Порядку № 72).

Кримінальна справа щодо цих злочинів порушується слідчими прокуратури та передається до суду з метою вирішення питання винності/невинуватості особи та накладення покарання.

Варіант 4. Інспектор праці має право вносити директору підприємства (роботодавцю) пропозиції про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання.

Таблиця 3

Типові правопорушення та відповідальність за них

Алгоритм дій при перевірці інспекцією праці

1. Перевірте посвідчення, перепишіть дані посадових осіб.

2. Запропонуйте перевіряючим розписатися у Журналі реєстрації перевірок.

3. Допускайте державних інспекторів до перевірки, у разі відсутності підстав для відмови у їх допуску.

4. Закріпіть за інспектором свого працівника, який буде слідкувати за його переміщеннями на об’єкті. Для роботи інспектора з документами виділіть окрему кімнату.

5. На обґрунтовану вимогу інспектора надавайте документи для перевірки. Інспектор повинен обґрунтувати необхідність надання тих чи інших документів. Складіть повний список документів, що надаються, із зазначенням наз­ви документа та кількості аркушів. Передайте документи тільки під підпис державного інспектора. Це підтвердить передачу документів та є гарантією, що документи залишаться в цілості та схоронності.

6. Не надавайте зайвих документів, які не вимагаються, але можуть вам зашкодити.

7. У разі бесіди інспектора з працівниками, вони не повинні розповідати зайвого, проінструктуйте їх, як відповідати на запитання інспектора.

8. У разі виявлення порушень складіть про це акт за підписами своїх працівників з наступним відображенням таких порушень в скарзі або позові.

9. У разі вимоги надати пояснення — пишіть власноручно лише те, що відповідає вашим інтере­сам. На провокуючі запитання — не відповідайте, мотивуючи правом на відмову від дачі пояснень щодо себе, що закріплено ч. 1 ст. 63 Конституції.

10. Після закінчення перевірки ознайомтесь з актом та отримайте його копію. Якщо маєте заперечення проти акта, викладайте їх письмово та просіть залучити їх до акта.

11. Пам’ятайте, що протягом 10-ти днів з моменту складання акта та припису ви можете оскаржити рішення інспекції до вищого за рівнем органу чи до адміністративного суду.

¹ У своїх попередніх статтях ми вже неодноразового наголошували на тому, що на підприємстві слід завести «Журнал ре­єстрації перевірок» — спеціальний документ, де фіксувалися усі події стосовно перевірок підприємства з боку держорганів. Форма Журналу реєстрації перевірок затверджена наказом Державного комітету України щодо розвитку підприємництва від 10.08.98 р. № 18.