Податківці відмовили у прийнятті податкової декларації:
що робити?
Володимир Лежнін,
юрист, м. Харків
(e-mail: firm_law@ukr.net)
Винахідливість податківців щодо способів «ускладнити життя» платникам податків не має меж. Одним із таких способів є відмова у прийнятті податкових декларацій. Звісно, можна подати податкову декларацію повторно, однак якщо у результаті такої відмови платник податків прострочив її подання, необхідно сплатити штрафні санкції, або податківці можуть знову не прийняти податкову декларацію, або у зв’язку з початком податкової перевірки подати декларацію неможливо. Тоді вихід один — оскаржити відмову ДПІ прийняти податкову декларацію. Як боротися з відмовою прийняти податкову декларацію, куди скаржитися та на що посилатися у своїх скаргах читайте у цій статті.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Конституція — Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Закон № 2939 — Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939-VI.
Закон № 3674 — Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI.
Закон № 5515 — Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 р. № 5515-VI.
Інформаційний лист ВАСУ № 1503/12/13-12 — Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України «Щодо відмови у прийнятті податкових декларацій» від 15.06.2012 р. № 1503/12/13-12.
Лист ДПС № 7219/6/15-1215 — лист Державної податкової служби України «Про підстави для відмови у прийнятті декларації» від 24.04.2012 р. № 7219/6/15-1215
Лист ДПСУ № 7470/7/15-1217 — лист Державної податкової служби України «Про недопущення перевищення повноважень» від 16.03.2012 р. № 7470/7/15-1217.
Що таке податкова декларація
та які її обов’язкові реквізити?
Спершу визначимося, що є податковою декларацією та які її обов’язкові реквізити.
Податкова декларація — документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46 ПКУ).
На сьогоднішній день до податкових декларацій належать:
— податкова декларація з податку на прибуток підприємства (форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 р. № 1213);
— податкова декларація платника єдиного податку — фізичної особи — (форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 21.12.2011 р. № 1688 );
— податкова декларація платника єдиного податку — юридичної особи — (форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 21.12.2011 р. № 1688 );
— податкова декларація про майновий стан і доходи (форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 р. № 1395);
— податкова декларація з податку на додану вартість (форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492);
— декларація акцизного податку (форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1030);
— податкова декларація екологічного податку (форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1010);
— податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1015);
— податкова декларація збору за місця для паркування транспортних засобів (форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1014);
— податкова декларація туристичного збору (форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1014);
— податкова декларація збору за спеціальне використання води (форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1009);
— податкова декларація з фіксованого сільськогосподарського податку (форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1016 ).
Під обов’язковими реквізитами податкової декларації розуміється інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений ПКУ статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п. 48.2 ст. 48 ПКУ).
Нижче ми наведемо перелік тих характеристик декларації, які є обов’язковими реквізитами, бо це грає ключову роль при прийнятті/неприйнятті податкової декларації (!).
Отож обов’язковими реквізитами податкової декларації є:
— тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
— звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
— звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
— повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
— код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
— реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
— місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
— найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;
— дата подання звіту (або дата заповнення — залежно від форми);
— ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості посадових осіб платника податків;
— підписи платника податку — фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених ПКУ, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п. 48.3 ст. 48 ПКУ).
В окремих випадках (зокрема, подання податкової декларації з ПДВ, митної декларації), форма податкової декларації додатково може містити такі обов’язкові реквізити:
— відмітка про звітування за спеціальним режимом;
— код виду економічної діяльності (КВЕД);
— код органу місцевого самоврядування за
КОАТУУ;
— індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п. 48.4 ст. 48 ПКУ).
Увага! Стосовно підписання податкової декларації слід дотримуватися наступних вимог:
1) для юридичних осіб — підписується керівником платника податків (директором, генеральним директором, головою тощо)
або уповноваженою особою (представником на підставі довіреності),
а також головним бухгалтером (особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби;
у разі відсутності бухгалтера (головного бухгалтера) — лише керівником;
2) для фізичних осіб — підписується самим платником податків
або законним представником (на підставі нотаріально посвідченої довіреності, батьками за малолітню або неповнолітню дитину — обов’язок щодо заповнення та подання податкової декларації від імені платника податку покладається на таких осіб, зокрема, опікуна або піклувальника — щодо доходів, отриманих неповнолітньою особою або особою, визнаною судом недієздатною на підставі п. 179.6 ст. 179 ПКУ);
3) для податкової декларації у паперовій формі — необхідна наявність оригіналу підпису/ Увага! Факсиміле підпису не допускається;
4) для податкової декларації в електронній формі — необхідна наявність електронного цифрового підпису платника податку.
Які підстави відмови у прийнятті податкової декларації?
Податкова декларація подається в один із таких способів (п. 49.3 ст. 49 ПКУ):
а) особисто платником податків (або уповноваженою на це особою);
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством — обов’язково для платників, що належать до великих та середніх підприємств).
Сама ж процедура прийняття податкової декларації полягає у наступному. Податкова декларація, що подається до ДПІ, потрапляє до працівника ДПІ. При цьому посадова особа цієї ДПІ здійснює низку послідовних дій:
1) перевіряє наявність та достовірність заповнення обов’язкових реквізитів;
2) реєструє податкову декларацію у день її отримання органом державної податкової служби (Інформаційний лист ВАСУ № 1503/12/13-12).
Слід зазначити, якщо платник податків вважає, що форма (реквізити та інші дані) податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам НКУ з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання (п. 46.4 ст. 46 ПКУ).
Увага! Податкова звітність, складена з порушенням норм ст. 48 ПКУ (тобто за відсутності обов’язкових реквізитів або підпису уповноважених осіб), не вважається податковою декларацією, крім випадків, установлених п. 46.4 ст. 46 ПКУ (п. 48.7 ст. 48 ПКУ).
Саме на цій підставі та з посиланням на цю норму податківці не приймають податкові декларації. Однак це не означає, що платник, подавши податкову декларацію, може не дізнатися про її неприйняття. Прийняття податкової декларації є обов’язком органу державної податкової служби. Та під час прийняття податкової декларації ДПІ зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п. 49.8 ст. 49 ПКУ). ПКУ передбачає спеціальну процедуру щодо відмови ДПІ у прийнятті податкової декларації.
Посадова особа ДПІ зобов’язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби. Податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:
— за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація, та за бажанням платника податків на її копії відмітки (штампу) ДПІ із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв’язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою;
— у разі, якщо ДПІ не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (п. 49.9 ст. 49 ПКУ).
Тому в разі подання податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пп. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПКУ (обов’язкових реквізитів), такий орган державної податкової служби зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:
— у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв’язку, — протягом 5 робочих днів з дня її отримання;
— у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника — протягом 3 робочих днів з дня її отримання (п. 49.11 ст. 49 ПКУ).
Необхідно зазначити, що імперативний характер ст. 49 ПКУ означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв’язку (Інформаційний лист ВАСУ № 1503/12/13-12).
Виходячи з положення ч. 2 ст. 19 Конституції, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації є відсутність або недостовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів податкової декларації.
Тобто у разі відсутності обов’язкових реквізитів податкова декларація взагалі не вважається податковою звітністю (п. 48.7 ст. 48 ПКУ), а у разі їх недостовірності вважається такою, однак не приймається ДПІ (п. 49.11 ст. 49 ПКУ).
Відмова ж у прийнятті податкової декларації з будь-яких інших причин, включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань, недостовірність або не заповнення не обов’язкових реквізитів, відсутність особи за своїм місцезнаходженням, не підтвердження відомостей про платника податків у ЄДРПОУ є незаконною.
Відмова посадової особи ДПІ прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених ст. 49 ПКУ, забороняється (п. 49.10 ст. 49 ПКУ).
Аналіз судової практики свідчить, що підставою для відмови податкового органу визнати податкову звітність як податкову декларацію є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом державної податкової служби. Такі ж дефекти, які не впливають на показники поданої декларації (наприклад, незазначення платником у поданій декларації номерів рядків і кількості аркушів додатків у податковій декларації), не призводить до неможливості або ускладнення перевірки податковим органом зазначених у ній даних, а тому не може мати наслідком невизнання декларації документами податкової звітності (ухвала ВАСУ від 22 серпня 2012 року у справі № К-37964/10, http://reyestr.court.gov.ua/Review/25743887).
Приклади найчастіших відмов у прийнятті декларації
та аргументи за платників податків
Визначивши загальне правило про законність відмови ДПІ у прийнятті податкової звітності, наведемо найчастіші конкретні приклади, висвітлені у листах ДПС та судовій практиці:
— як зазначає ДПС, декларування від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток не може бути підставою для відмови у прийнятті податковими органами податкової декларації платника податку на прибуток (Лист ДПСУ № 7470/7/15-1217);
— незалежно від способу подання, у разі складення платником податку податкової декларації з дотриманням ст. 48 та 49 ПКУ наявність прочерків у такій податковій декларації не може бути підставою для відмови у її прийнятті податковими органами (Лист ДПС № 7219/6/15-1215);
— подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток після завершення проведення перевірки та складання акта перевірки не суперечить приписам п. 51.2 ст. 51 ПКУ, а отже, рішення ДПІ про невизнання звітності не ґрунтується на нормах ПКУ та не враховує фактичних обставин, пов’язаних із поданням уточнюючої податкової декларації, а тому є незаконним (постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2012 р. у справі № 2а-17773/11/2670, http://reyestr.court.gov.ua/Review/21083932);
— протиправною є відмова у прийнятті податкової звітності у зв’язку із складанням ДПІ акта про неможливість проведення зустрічної звірки (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2012 р., ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2012 р. у справі № 2-а— 7412/12/2070, http://reyestr.court.gov.ua/Review/25497054);
— враховуючи, що ПКУ дано чітке визначення податкової адреси юридичної особи, а тому в податковій декларації підлягає зазначенню саме адреса, яка міститься у ЄДРПОУ, що у свою чергу і зробив позивач, а тому суд дійшов висновку, що дії ДПІ з невизнання податкової декларації з податку на додану вартість, як податкової звітності є протиправними (постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 р. у справі № 2а/0470/4289/11, http://reyestr.court.gov.ua/Review/16472849);
— порушення кримінальної справи стосовно директора не встановлені ПКУ як підстава відмови у прийнятті податкової декларації, тому суд вважає дії ДПІ такими, що вчинені всупереч ст. 19 Конституції України, а рішення як таке, що порушило права та охоронювані законом інтереси позивача (постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 р. у справі № 2а/0470/4295/11, http://reyestr.court.gov.ua/Review/17295422).
Натомість, у разі неподання до ДПІ додатків до податкової декларації з ПДВ така податкова декларація не визнається податковою декларацією (див. відповідь на запитання із Єдиної бази податкових знань із розділу 130.40). Оскільки невід’ємними частинами податкової декларації є власне додатки до декларації (п. 46.1 ПКУ).
Також якщо реквізит «дата подання» не збігається з датою фактичного подання декларації (тобто декларація надрукована раніше, ніж подана) орган ДПС зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (відповідь із Єдиної бази податкових знань код 020.02).
Який порядок оскарження відмови ДПІ у прийнятті декларації?
У разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:
— подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;
— оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому ст. 56 ПКУ (п. 49.12 ст. 49 ПКУ).
Оскарження такої відмови може відбуватися в адміністративному або судовому порядку, а також спочатку в адміністративному — а потім у судовому порядку. Про таке оскарження необхідно письмово повідомити ДПІ, що прийняло оскаржуване рішення (п. 56.6 ст. 56 ПКУ).
Однак ДПІ може «забути» надіслати платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації. У цьому разі платнику немає чого оскаржувати у суді. Однак платник податків може звернутися до ДПІ із письмовим запитом про отримання публічної інформації та вимагати у 5-денний строк надати інформацію про прийняття чи неприйняття податкової декларації та причини неприйняття. У запиті повинно бути зазначено:
1) ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (ст. 19, 20 Закону № 2939). Отримавши відповідь на такий запит, платник може оскаржити відмову у прийнятті податкової декларації.
Адміністративний спосіб. Цей спосіб полягає у поданні платником податків скарг до вищих органів (державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та Державної податкової служби України).
Протягом 10 днів з дня наступного за днем отримання повідомлення про відмову, платник податків може подати скаргу до ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Протягом 10 днів з дня наступного за днем отримання відповіді ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, платник податків може подати скаргу до ДПС України. Відповідь ДПС завершує адміністративне оскарження та може бути оскаржена лише до суду (ст. 56 ПКУ).
Судовий спосіб оскарження. Як було вже сказано вище, судове оскарження щодо відмови податківців у прийнятті декларації може відбуватися двома варіантами:
1) платник податків відразу звертається до суду. У цьому випадку він може звернутися з позовною заявою до окружного адміністративного суду за своїм місцем знаходження. Термін такого звернення — 10-денний строк з моменту отримання повідомлення;
2) платник податку спочатку звертається з оскарженням до вищих органів ДПС, отримує від них відповіді, а потім — звертається до суду з відповідним оскарженням. У такому випадку позов до окружного адміністративно суду може бути поданий протягом 1 місяця з моменту отримання відповіді від ДПС України про розгляд скарги.
Про це ми вже детально писали у статті «ББ»// «Порядок звернення до суду», 2012, № 16, с. 33.
При зверненні з адміністративним позовом необхідно сплатити судовий збір за подання позову немайнового характеру у розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати, що діє станом на 1 січня календарного року, в якому подається позовна заява за кожну позовну вимогу (ст. 4 Закону № 3674). З 1 січня 2013 року розмір мінімальної заробітної плати становить — 1147 гривень (ст. 7 Закону № 5515). Тому судовий збір за кожну позовну вимогу — 34 грн. 41 коп. А за дві позовні вимоги — 68 грн. 82 коп.
Що саме оскаржити та що просити в адміністративного суду?
Обов’язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов’язків, їх зміни чи припинення. Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України (Інформаційний лист ВАСУ № 1503/12/13-12).
Для того, щоб отримати позитивний результат, необхідно не тільки навести обґрунтовані аргументи, а й правильно сформувати позовні вимоги. Такі вимоги повинні полягати у наступному:
— визнати протиправними дії ДПІ, які полягають у невизнанні податкової декларації податковою декларацією (податкової звітністю) або у відмові прийняти податкову декларацію;
— визнати податкову декларацію підприємства, такою, що подана у день фактичного її подання (зазначити дату), із відображенням цих даних в особовій картці платника.
Саме про це зазначає ВАСУ: задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови контролюючого органу прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення податкового органу не створило жодних правових наслідків для платника, а податкова декларація є поданою. Таке рішення суду сприяє належному відновленню порушених прав платника. Однак при цьому необхідним заходом для належного захисту прав платника є зазначення у резолютивній частині постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог дати, з якої податкова декларація вважається поданою платником до органу державної податкової служби (Інформаційний лист ВАСУ № 1503/12/13-12, постанова ВАСУ від 7 листопада 2012 року у справі № К-23622/10, http://reyestr.court.gov.ua/Review/27361719).
Крім того, ВАСУ вважає, що суди повинні розглянути питання щодо протиправності відмови у прийнятті податкової декларації, незважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такої відмови.
У зв’язку з цим у суду немає підстав для відмови в позові платникові податку або відмови у відкритті провадження (закриття провадження) в разі, якщо таким платником було інакше сформульовано позовні вимоги, предметом яких є протиправність відмови у прийнятті податкової декларації (Інформаційний лист ВАСУ № 1503/12/13-12).
Які наслідки визнання неправомірними дій ДПІ
щодо відмови прийняти податкову декларацію?
У разі якщо в судовому або адміністративному порядку буде встановлено факт неправомірної відмови ДПІ у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання ДПІ (п. 49.13 ст. 49 ПКУ).
Тобто з дня визнання протиправним відмови ДПІ, дані поданої податкової декларації повинні бути відображені в обліковій картці платника податків та відсутні підстави для нарахування штрафу та пені за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації.
Крім того, за кожною заявою платника податків щодо неправомірної відмови у прийняття податкової декларації в обов’язковому порядку проводиться службове розслідування. За результатами такого розслідування винна посадова особа ДПІ притягується до відповідальності (п. 49.14 ст. 49 ПКУ).
Висновки
Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації є відсутність або недостовірність заповнення її обов’язкових реквізитів. Будь-які інші дані чи показники не повинні перевірятися до прийняття податкової декларації та не можуть бути підставою для відмови у прийнятті податкової декларації. Будь-які інші підстави не наведені у ПКУ серед виключного переліку підстав для відмови неприйняття податкової декларації. Тому дотримавшись усіх формальних вимог платник податків може розраховувати на прийняття його податкової декларації. Однак у разі відмови, необхідно оскаржувати незаконні дії податківців.
Зразок заповненої позовної заяви про оскарження відмови ДПІ прийняти податкову декларацію див. тут:
www.facebook.com/Stroitelnaya.buhgalteriya
