(зі змінами та доповненнями, останні з яких унесені законами України
від 13 квітня 2012 року № 4652-VI,
від 24 травня 2012 року № 4834-VI,
від 5 липня 2012 року № 5083-VI,
від 2 жовтня 2012 року № 5316-VI,
від 16 жовтня 2012 року № 5463-VI,
від 6 грудня 2012 року № 5518-VI (зміни, внесені підпунктом 2, абзацами четвертим, п’ятим підпункту 6 пункту 5 розділу І Закону України від 6 грудня 2012 року № 5518-VI, набирають чинності з 1 січня 2015 року, враховуючи зміни, внесені Законом України від 4 липня 2013 року № 406-VII),
від 4 липня 2013 року № 406-VII,
від 15 квітня 2014 року № 1206-VII,
від 28 грудня 2014 року № 71-VIII)
Увага!
У тексті Закону слова «Міністерство економіки України» в усіх відмінках замінено словами «центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики» у відповідному відмінку згідно із Законом України від 22 травня 2003 року № 860-IV.
У тексті Закону слова «суб’єкт підприємницької діяльності» у всіх відмінках і числах замінено словами «суб’єкт господарювання» у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI.
У тексті Закону слова «органи державної податкової служби України», «органи державної податкової служби» та «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики» в усіх відмінках замінено словами «органи доходів і зборів» у відповідному відмінку згідно із Законом України від 4 липня 2013 року № 406-VII.
Цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
