1. Перелік (види) соціальних послуг у сфері зайнятості визначається цим Законом та статтею 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» і включає:
1) інформаційні послуги;
2) консультаційні послуги;
3) професійну орієнтацію;
4) професійне навчання;
5) індивідуальне планування працевлаштування;
6) послуги для роботодавців;
7) послуги з працевлаштування;
8) інші послуги, пов’язані із працевлаштуванням, передбачені порядком надання соціальних послуг суб’єктам ринку праці у сфері зайнятості.
Соціальні послуги суб’єктам ринку праці надаються кар’єрними радниками, спеціалізованими кар’єрними радниками, консультантами по роботі з роботодавцями у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
2. До заходів сприяння зайнятості населення належать:
1) професійна орієнтація та професійне навчання;
2) стимулювання створення нових робочих місць, працевлаштування безробітних;
3) сприяння самозайнятості населення, організації підприємницької діяльності;
4) сприяння забезпеченню молоді першим робочим місцем, проходженню стажування у роботодавця;
5) сприяння зайнятості осіб, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;
6) забезпечення участі безробітних у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру;
7) інші програми сприяння зайнятості населення, які запроваджуються окремими рішеннями Кабінету Міністрів України.
3. Індивідуальне планування працевлаштування полягає у визначенні переліку та послідовності надання соціальних послуг у сфері зайнятості, залучення до заходів сприяння зайнятості населення на ринку праці, на які має право зареєстрований безробітний з урахуванням результатів його профілювання, що відображається в індивідуальному плані працевлаштування.
Профілювання здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Примірна форма, порядок складання та ведення індивідуального плану працевлаштування зареєстрованого безробітного затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
