1. Банки під час відкриття рахунків зобов’язані отримувати відомості про платників єдиного внеску з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань для підтвердження їх взяття на облік у податковому органі як платників єдиного внеску. Під час відкриття рахунків особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, банки зобов’язані вимагати від таких осіб документи, що підтверджують їх взяття на облік у податковому органі як платників єдиного внеску.
2. Банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України та центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення.
У разі невиконання цієї вимоги банки за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному податковому органу суму, що дорівнює сумі несплаченого єдиного внеску, з правом зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування цієї суми.