1. Цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2001 року.
2. Пункт 2 статті 7 втратив чинність з 1 січня 2011 року.
3. Внести до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 46 — 47, ст. 403; 2001 р., № 4, ст. 21) такі зміни:
1) статтю 2 доповнити частиною другою такого змісту:
«Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону»;
2) у статті 29:
а) у пункті 3 слова «неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і» виключити;
б) пункт 4 виключити;
в) доповнити статтю частиною другою такого змісту:
«Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає»;
3) у частині шостій статті 31 слова «за три повних календарних місяці роботи до ушкодження здоров’я» замінити словами «в порядку, передбаченому статтею 34 цього Закону»;
4) у статті 34:
а) частину першу доповнити абзацом такого змісту:
«У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв’язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров’я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають»;
б) абзац перший частини другої доповнити словами «але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду»;
(положення підпункту «б» підпункту 4 пункту 3 статті 7 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 р. № 20-рп/2008)
в) у частині четвертій:
доповнити частину після абзацу другого новим абзацом такого змісту:
«Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації».
У зв’язку з цим абзаци третій — одинадцятий вважати відповідно абзацами четвертим — дванадцятим;
в абзаці четвертому слова «довідки місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування про середні ціни на продукти у період їх придбання або довідки торговельної організації чи управління ринком» замінити словами «інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування у торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали»;
г) частини десяту та одинадцяту викласти в такій редакції:
«10. Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв’язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
11. При обчисленні середньомісячного заробітку враховуються основна і додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які включаються до фонду оплати праці і підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян»;
5) у статті 47:
а) частину третю викласти в такій редакції:
«Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:
для роботодавців — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;
для добровільно застрахованих осіб — у відсотках до мінімальної заробітної плати»;
б) доповнити статтю після частини третьої новою частиною такого змісту:
«Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат».
У зв’язку з цим частини четверту — чотирнадцяту вважати відповідно частинами п’ятою — п’ятнадцятою;
6) у розділі XI «Прикінцеві положення»:
а) пункт 1 доповнити словами «підпункти «а» — «в» пункту 5 та пункт 7 статті 21 набирають чинності з 1 січня 2003 року»;
б) абзац третій пункту 3 викласти в такій редакції:
«уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника — Фондом соціального страхування від нещасних випадків»;
в) абзац четвертий пункту 3 виключити;
г) пункт 4 доповнити абзацом такого змісту:
«подати до 1 липня 2001 року на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо надання права страховим компаніям брати участь у реалізації Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» з повним забезпеченням передбачених цим Законом страхових виплат та соціальних послуг. При цьому передбачити внесення роботодавцями, працівники яких будуть застраховані в цих страхових компаніях, частки загального страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків для покриття страхових виплат застрахованим, які потерпіли на підприємствах підвищеного рівня професійного ризику виробництва, а також потерпілим, які працювали на підприємствах, що ліквідовані без правонаступника».
Президент України Л. Кучма
