Фонд державного майна України розглянув лист <…> щодо необхідності проведення незалежної оцінки і повідомляє про таке.
Законодавством з питань оцінки майна не встановлена обов’язковість проведення незалежної оцінки у випадках оприбуткування лишків товарно-матеріальних цінностей, що виявлені під час проведення інвентаризації, при переоцінці необоротних активів та при оприбуткуванні придатних для подальшої експлуатації складових майна, після його списання.
Ці питання в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, установах і організаціях, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів (далі — установи), регулюються нормативними актами, зокрема такими:
Інструкція з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.98 р. № 90;
Положення з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 26.06.2013 р. № 611.
Відповідно до цих документів оцінка в зазначених вище випадках може бути проведена комісією, яка призначається наказом керівника установи.
У разі необхідності підприємство може залучати суб’єктів оціночної діяльності — суб’єктів господарювання для проведення незалежної оцінки.
Статтею 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначена обов’язковість оцінки збитків або розміру відшкодування. У разі необхідності обґрунтування наявності або установлення фактів розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна, що призвело до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, оцінка збитків проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1891, шляхом проведення незалежної оцінки.
В інших випадках незалежна оцінка збитків проводиться відповідно до національних стандартів оцінки та інших нормативно-правових актів з питань методичного регулювання оцінки.
Директор Департаменту координації,
розробки та виконання програмних документів,
оцінки та розпорядження об’єктами державної власності
М. Горяйнов
Коментар редакції
Коли установи повинні проводити незалежну оцінку майна: думка Фонду держмайна
Необхідність проведення оцінки майна виникає у випадках, установлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї зі сторін угоди та за згодою сторін. Основним документом, що визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна, є Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III.
Ситуації, коли проведення оцінки майна є обов’язковим, наведені у ст. 7 цього Закону. У цій статті визначено, що проведення незалежної оцінки майна є обов’язковим, зокрема, у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.
Як зазначено в листі, саме у разі необхідності обґрунтування наявності або установлення фактів розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна, що призвело до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, оцінку збитків проводять за допомогою незалежної оцінки. Ключові питання проведення незалежної оцінки майна визначено у Методиці оцінки майна, затвердженій постановою КМУ від 10.12.2003 р. № 1891 (далі — Методика № 1891).
Отже, при нестачах, крадіжках, знищенні (псуванні) матеріальних цінностей слід проводити незалежну оцінку майна відповідно до цієї Методики.
Таким чином, для визначення розміру збитків у результаті розкрадання, нестачі (псування) майна бюджетні установи та організації повинні звернутися до суб’єкта оціночної діяльності для проведення незалежної оцінки, тобто самостійно вони не можуть здійснити розрахунок збитків.
Варто також зазначити, що в деяких випадках установи можуть самостійно визначити розмір збитку. Для цього проводять стандартизовану оцінку збитків. Ці випадки наведено в п. 110 Методики № 1891:
1) відсутність вихідних даних, що містять інформацію про пошкоджене майно до і після його розкрадання (нестачі, знищення, псування), крім даних бухгалтерського обліку;
2) неможливість особистого огляду пошкодженого майна виконавцем оцінки, що не дає йому можливості отримати відомості про стан майна до і після розкрадання (нестачі, знищення, псування);
3) завдання майнового збитку внаслідок неправомірних дій з коштами.
Крім того, у листі, що коментується, Фонд держмайна відповідає на запитання:
«Чи необхідно проводити незалежну оцінку майна у таких випадках:
1) при оприбуткуванні лишків товарно-матеріальних цінностей, що виявлені під час проведення інвентаризації;
2) при переоцінці вартості необоротних активів;
3) при оприбуткуванні придатних для подальшої експлуатації складових об’єкта необоротних активів після його списання?»
Як свідчать висновки листа, у таких випадках установи самостійно проводять оцінку майна. При цьому всі клопоти, пов’язані з оцінкою майна, бере на себе комісія, створена за наказом керівника установи.
До речі, приємно відзначити, що Фонд держмайна підтримав наші висновки. Оскільки всі ці питання були детально висвітлені у матеріалі нашого фахівця «Проведення оцінки майна» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2013, № 19, с. 16).
Вікторія МАТВЄЄВА, економіст-аналітик
