Авансування ремонтних робіт

Загальні правила здійснення попередньої оплати

І насамперед пригадаємо загальні правила здійснення попередньої оплати.

Така вимога передбачена ч. 1 ст. 49 БКУ*.

* Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI.

При цьому, як визначено у ч. 2 ст. 49 БКУ, Казначейство здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів за наявності:

1) відповідного бюджетного зобов’язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

2) затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми;

3) відповідних бюджетних асигнувань у розпорядників бюджетних коштів.

Утім, з цього правила є виняток.

Так, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів можуть сплачувати за товари, роботи та послуги після їх отримання, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами КМУ, прийнятими на підставі і на виконання БКУ та інших законів України. Наразі це саме «інше» передбачено нормативно-правовим актом Кабміну — постановою № 1070*.

* Постанова КМУ «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 04.12.2019 № 1070.

При цьому строки проведення попередньої оплати залежать від того, до якої саме категорії видатків належить закупівля товарів, робіт чи послуг: поточних чи капітальних.

Для вашої зручності строки, на які розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів можуть здійснювати попередню оплату відповідно до п. 1 постанови № 1070, наведемо у таблиці нижче.

Строки попередньої оплати у розрізі товарів, робіт і послуг

Як видно з таблиці, товари, роботи та послуги, пов’язані з поточним ремонтом, можливо авансувати на строк не більше трьох місяців. Якщо ж йдеться про товари, роботи і послуги, пов’язані з проведенням капітального ремонту, то авансування можливе на строк не більше 12 місяців.

Це передбачено п. 1 постанови № 1070.

Окрім того, головний розпорядник бюджетних коштів визначає кількість платежів з попередньої оплати в межах строку, положення щодо здійснення в поточному бюджетному періоді попередньої оплати тих товарів, робіт і послуг, які згідно з договорами про закупівлю передбачається поставити, виконати і надати протягом поточного чи наступного бюджетного періоду, виходячи з потреби.

При цьому потреба має бути обґрунтована, зокрема, реальним станом постачання товару, виконання робіт, надання послуг, помісячним розподілом бюджетних асигнувань, сезонністю робіт, циклом виробництва.

До речі, саме головні розпорядники відповідають за ухвалене ними рішення, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів відповідно до вимог БКУ.

В якому документі закріпити рішення головного розпорядника?

Мінфін у листі від 10.03.2020 № 04320-07-2/7631 наголосив, що головний розпорядник бюджетних коштів самостійно вирішує, в якому саме документі він визначить:

— конкретний перелік товарів, робіт і послуг, під час закупівлі яких можна здійснювати попередню оплату, з огляду на особливості виконання бюджетних програм;

— розмір попередньої оплати (від 1 до 100 %);

— строк попередньої оплати;

— кількість платежів з попередньої оплати;

— обов’язковість постачання товару, виконання робіт і надання послуг у тому бюджетному періоді, в якому здійснено попередню оплату, чи в наступному.

Зазвичай таким документом є Положення про попередню оплату.

Докладніше про це читайте у матеріалі «Положення про попередню оплату: чи треба затверджувати щорічно?» // «Бюджетна бухгалтерія», 2023, № 29 (ср. ).

Рахунки в Казначействі та підтвердні документи

Як визначено у п. 2 постанови № 1070, розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів здійснюють попередню оплату за капітальними видатками та державними контрактами шляхом спрямування бюджетних коштів виконавцям робіт, постачальникам товарів і надавачам послуг (крім нерезидентів) на небюджетні рахунки, відкриті на їх ім’я в органах Держказначейської служби.

У подальшому такі кошти мають використовуватися виконавцями робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг виключно з таких рахунків на цілі, визначені договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг.

Причому для здійснення платежів виконавці робіт повинні подати до відповідного органу Держказначейської служби підтвердні документи. Така вимога зафіксована в п. 2 постанови № 1070.

Це випливає з п. 6 постанови № 1070.

До речі, решту суми, тобто за мінусом сплаченого авансом, можливо перерахувати на будь-який рахунок постачальника товарів, виконавця робіт чи надавача послуг. Для таких коштів вимоги щодо їх зарахування саме на казначейський рахунок немає.