По-перше. Сумісники мають право на відпустку, як і працівники на основному місці роботи. Стаття 2 Закону України «Про відпустки» визначає, що право на відпустку мають усі громадяни, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями або ж працюють за трудовим договором у фізособи. Ніяких винятків трудове законодавство не робить. Тож і тривалість відпустки для сумісників — така сама, як і для основних працівників.
По-друге. Працівники з неповним робочим часом також мають право на відпустку повної тривалості (не менше 24 к. дн.). Режим неповного робочого часу аж ніяк не впливає на тривалість щорічної відпустки.
Але — це тривалість основної щорічної відпустки. Тривалість додаткових щорічних відпусток залежить від того, скільки часу працівник працює за певних умов. І тут, звичайно, неповний робочий час працівника може вплинути на тривалість його додаткової щорічної відпустки. А конкретна тривалість цих видів відпусток установлюється окремими нормативно-правовими актами, колективними або трудовими договорами.
По-третє. Сезонні та тимчасові працівники також мають право на щорічну відпустку згідно з ч. 9 ст. 6 Закону України «Про відпустки». А тривалість їх відпустки розраховується пропорційно до відпрацьованого часу. При звільненні таким працівникам виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки (ст. 24 цього Закону).
Важливо! Частина 2 ст. 3 Закону України «Про відпустки» передбачає таку умову: коли строк дії строкового договору закінчується і працівникові час звільнятися, а він бажає взяти щорічну відпустку, яку не встиг використати, то невикористана відпустка може за бажанням працівника надаватися йому, навіть якщо час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. При цьому дія строкового трудового договору триває до закінчення відпустки.
