висновок документа
Відповідно до ПКУ при попередній оплаті за товари/послуги постачальникам у платника ПДВ виникає право на податковий кредит (ПК), перевищення якого над податковими зобов’язаннями (ПЗ) надає право платникові претендувати на бюджетне відшкодування цього податку
Спочатку був Мінфін… Багато хто ще пам’ятає ті «архаїчні» часи, коли податківці відмовляли платникам у відшкодуванні сум ПДВ, сформованих за рахунок ПК з передоплат. Хоча ПКУ не давав їм ніяких підстав для таких фіскальних дій!
Край цьому поклав лист Мінфіну від 21.07.2017 р. № 11310-09-10/19633 («Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 99, с. 8), виданий у відповідь на запит головних фіскалів*. Мінфін нарешті визнав очевидне!
* Лист ДФСУ від 15.05.2017 р. № 1568/4/99-99-12-02-01-13.
І ось після цього податківці поступово стали здавати позиції в цьому питанні.
У листі, що коментується, фіскали в основному повторюють аргументацію Мінфіну. Спочатку йдеться про те, що згідно з п. 200.1 ПКУ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою ПЗ звітного періоду і сумою ПК такого періоду. І що при від’ємному значенні розрахованої таким чином суми вона підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника в сумі податку, «фактично сплаченій одержувачем товарів/послуг в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України», за умови, що заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ не перевищує суму регліміту, обчислену за формулою, наведеною в п. 2001.3 ПКУ.
Потім податківці згадують, що п. 198.2 ПКУ визначив дату віднесення сум ПДВ до ПК як першої події: дату списання коштів з банківського рахунку платника в оплату товарів/послуг; дату отримання платником товарів/послуг. За цим іде логічний висновок, що згідно з ПКУ при передоплаті за товари/послуги у платника виникає право на ПК, перевищення якого над ПЗ надає йому право претендувати на бюджетне відшкодування ПДВ.
Зазначимо: лист, що коментується, на цю тему далеко не перший — у ту ж «дуду» головні фіскали вже раніше «дули» (див., наприклад, їх листи від 05.12.2017 р. № 2848/6/99-99-12-02-01-15/ІПК і від 05.01.2018 р. № 74/6/99-99-12-02-01-15/ІПК).
Одне маленьке «але». Обидва згадані листи в основній їх частині повністю ідентичні тому, що коментується, але, на відміну від останнього, закінчувалися «бонусним» загадковим абзацом. У нім податківці «разом з цим» повідомляли, що згідно з п. 198.3 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг і складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів і наданням послуг. При цьому придбання товарів повинне підтверджуватися фактом отримання таких товарів, а відсутність документального підтвердження такого факту позбавляє платника права на ПК.
Тобто цим абзацом у попередніх листах автори, можливо, намагалися натякнути, що однієї передоплати мало і без другої події (постачання) і його документального підтвердження можна залишитися і без ПК (?..), і без відшкодування (?..).
У листі, що коментується, подібний бонус-абзац вже відсутній, тому сподіваємося, що на практиці з відшкодуванням «предоплатного» ПДВ взагалі ніяких питань уже виникати не повинно.
