Аліменти на дитину — це кошти на її утримання, які виплачує той із батьків, хто проживає окремо від дитини (див. ст. 181 СКУ). За загальним правилом батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СКУ), тому аліменти стягують до настання 18-річчя. Однак у разі, якщо діти потребують матеріальної допомоги, а батьки можуть її надати, цей термін може буде продовжений:
— до досягнення дитиною 23 років, якщо вона продовжує навчання. Причому якщо навчання припиняється, дитина втрачає право на отримання аліментів (ст. 199 СКУ);
— якщо повнолітня дитина є непрацездатною (ч. 1 ст. 198 СКУ).
Способи сплати
Існують два способи сплати аліментів — добровільний та примусовий.
Добровільну сплату аліментів проводять на підставі: 1) заяви одного з батьків про відрахування аліментів на дитину з його зарплати або 2) договору про сплату аліментів на дитину, укладеного між батьками.
У заяві платник визначає розмір аліментів та строк їх стягнення, які він може змінювати на власний розсуд. Крім того,
заяву про добровільну сплату аліментів платник може відкликати будь-коли
Договір про сплату аліментів повинен бути укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений.
У примусовому порядку аліменти відраховують із заробітку одного з батьків на підставі постанови виконавця про звернення стягнення на зарплату та інші доходи боржника, відповідного рішення суду, виконавчого напису нотаріуса на договорі між батьками про виплату аліментів на дитину (якщо один з батьків не виконує свій обов’язок за договором).
Також отримувач аліментів може самостійно (без залучення виконавчої служби) звернутись до роботодавця боржника із заявою про відрахування аліментів та виконавчим документом (ст. 7 Закону № 1404*).
* Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII.
Розмір аліментів
За рішенням суду аліменти присуджуються:
1) або в частці від доходу платника аліментів залежно від кількості дітей: на 1 дитину — 1/4, на 2 дітей — 1/3, на 3 та більше дітей — 1/2 доходу, але не більше 10 прожитмінімумів на дитину відповідного віку;
2) або у твердій грошовій сумі. Такі аліменти підлягають щорічній індексації, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками. Обов’язок індексувати аліменти в твердій сумі покладено на виконавців (ч. 1 ст. 71 Закону № 1404).
Однак якщо стягувач самостійно надсилає виконавчий документ безпосередньо роботодавцю, то індексація розміру аліментів проводиться роботодавцем (звісно, якщо інше не передбачено в самому документі). Обчислюють індекс споживчих цін для індексації таких аліментів з місяця, в якому їх призначено (п. 104 Порядку № 1078*). Сума аліментів разом із індексацією не повинна перевищувати 50 % доходу їх платника.
Цікаво, що ч. 2 ст. 182 СКУ визначає мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений на одну дитину. Наразі він дорівнює 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Для наочності ми навели його в табл. 1 нижче.
Таблиця 1. Мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину у 2021 році
| Вік дитини | Мінімальний гарантований розмір аліментів у 2021 році (50 % прожиткового мінімуму) | ||
| 01.01.2021 — 30.06.2021 | 01.07.2021 — 30.11.2021 | 01.12.2021 — 31.12.2021 | |
| До 6 років | 960,50 | 1006,50 | 1050 |
| Від 6 до 18 років | 1197,50 | 1255 | 1309 |
| Від 18 до 23 років* | 1135 | 1189,50 | 1240,50 |
| * Для цієї категорії використовують прожитковий мінімум для працездатних осіб. | |||
Проте будьте уважні! Використовуйте показники табл. 1, якщо у виконавчому документі зазначено, наприклад, що аліменти стягуються в частці від доходу, «але не менше 50 % прожитмінімуму для дитини відповідного віку». Але якщо подібного припису немає, нараховуйте аліменти так, як вказано у виконавчому документі.
При розрахунку суми аліментів необхідно керуватися виключно розміром аліментів, зазначеним у виконавчих документах
Будь-яка самодіяльність у коригуванні розміру аліментів неприпустима.
Правила стягнення
Якщо аліменти призначені в частці від доходу, то їх суму обчислюйте із «чистої» суми заробітної плати, тобто після утримання ПДФО та ВЗ.
При відрахуванні аліментів пам’ятайте про обмеження, передбачені ст. 128 КЗпП і ч. 2, 3 ст. 70 Закону № 1404.
Так, у разі стягнення аліментів за виконавчим документом із заробітної плати боржника може бути відраховано не більш як 50 % суми до виплати. Такий же максимальний відсоток відрахувань (тобто 50 %) встановлено й для ситуації, коли на боржника надійшло декілька виконавчих документів (не тільки щодо аліментів, а й за іншими правовими підставами). Проте, якщо такі виконавчі документи на стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, то максимальний розмір відрахувань збільшується до 70 % суми заробітку до виплати.
З тим, що стягнення аліментів на неповнолітніх дітей із зарплати боржника не може перевищувати 70 % суми до виплати, погоджується і Верховний Суд (див. постанову ВС від 04.10.2018 р. у справі № 549/310/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/77009302).
Якщо працівник сплачує аліменти добровільно, то він сам зазначає ту суму аліментів, яку бажає сплатити, без обмеження 50 чи 70 %.
А як діяти, коли виконавчих документів декілька, а заробітку боржника для виконання вимог кожного з них повною мірою не вистачає? У такому випадку слід керуватися ст. 46 Закону № 1404. У першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна. А от стягнення аліментів вказано у другій черзі разом із відшкодуванням збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, а також у зв’язку із втратою годувальника. Однак у цій черзі аліменти стоять на першому місці. Тому якщо з працівника необхідно стягувати і аліменти, і, наприклад, відшкодування збитків, завданих підприємству, стягуйте перш за все аліменти.
Якщо ж заробіток боржника не покриває всі вимоги однієї черги, тоді утримані кошти розподіляють між стягувачами пропорційно до належної кожному із них суми.
Доходи, з яких утримуємо аліменти
Види доходів, які враховуються або не враховуються при визначенні розміру аліментів, визначені Переліком № 146**. Крім того, ст. 72 і 73 Закону № 1404 встановлюють види виплат, на які (не) може бути звернено стягнення.
Узагальнюючи зазначені норми, наведемо в табл. 2 перелік найбільш поширених видів доходів, з яких роботодавці утримують/не утримують аліменти на дітей.
Таблиця 2. Доходи, з яких роботодавці утримують/не утримують аліменти на дітей
| Доходи, з яких аліменти | |
| утримуємо | НЕ утримуємо |
| 1) основна заробітна плата за посадовим окладом, тарифною ставкою тощо; 2) усі види доплат і надбавок до зарплати; 3) премії в грошовому і натуральному вигляді; 4) оплата за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) відпускні та компенсація за невикористану протягом кількох років відпустку, що виплачується при звільненні; 6) середня зарплата, що зберігається під час виконання державних і громадських обов’язків та в інших випадках; 7) винагорода за підсумками роботи за рік; 8) одноразова винагорода за вислугу років; 9) допомога з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках; 10) доплата до допомоги по державному соціальному страхуванню, що виплачується за рахунок підприємств; 11) інші види заробітку (доходу) | 1) вихідна допомога при звільненні; 2) сума неоподаткованого розміру матеріальної допомоги; 3) допомога на лікування, 4) допомога на поховання; 5) компенсація за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років; 6) допомога у зв’язку з вагітністю та пологами; 7) допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років; 8) компенсаційні виплати при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість; 9) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати та інші суми, які виплачуються замість добових і квартирних; 10) вартість безкоштовного надання квартир та комунальних послуг; 11) компенсаційні суми, які виплачуються за амортизацію інструментів і зношеність одягу; 12) дотації на обіди |
Стягнення аліментів проводиться як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
Зупинимося на видах доходів, щодо яких при стягненні аліментів виникає чимало запитань.
Матеріальна допомога. Аліменти утримуємо з матерiальної допомоги, що включається до складу заробітної плати та обкладається ПДФО та ВЗ (лист Мін’юсту від 06.03.2015 р. № 356-0-3-15/7).
Не утримуємо аліменти з неоподатковуваної матерiальної допомоги (її частини), яка не належить до фонду оплати праці. Це, зокрема, нецільова благодійна допомога в неоподатковуваній сумі (у 2021 році — 3180 грн, п.п. 170.7.3 ПКУ). А ось з оподатковуваної частини аліменти стягуємо в загальному порядку.
Одночасно з цього правила є винятки. Не відраховуємо аліменти з допомоги на поховання та допомоги на лікування незалежно від їх розміру (див. постанову Верховного Суду від 25.07.2018 р. у справі № 819/959/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/75510956).
Компенсація за дні невикористаної відпустки. У ст. 73 Закону № 1404 серед виплат, з яких не стягуються аліменти, не зазначено компенсацію за невикористану відпустку. Разом з цим п.п. 2 п. 12 Переліку № 146 забороняє утримувати аліменти з компенсації за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років. Раніше Мін’юст роз’яснював, що цю норму слід тлумачити так. Якщо працівник не використав відпустку за один рік, то аліменти із суми компенсації за невикористану відпустку не утримуються. Якщо ж вона нараховується за два і більше роки, то утримання аліментів здійснюється з усієї суми компенсації (див. лист від 28.12.2006 р. № 19-48-671).
Верховний Суд не відходить від цієї позиції. Він вважає, що стягнення на компенсацію за невикористану відпустку заборонено, крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років (див. постанову від 25.07.2018 р. у справі № 819/959/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/75510956).
Якщо доходу не вистачає
На практиці трапляються ситуації, коли для утримання аліментів не вистачає доходу. Це може бути у випадку тривалої хвороби працівника, у разі стягнення аліментів за декількома виконавчими документами, про що ми зазначали вище, тощо. Щоб уникнути накопичення боргу, запропонуйте працівнику добровільно внести до каси (на поточний рахунок підприємства) суму аліментів, якої не вистачає. Крім того,
законодавство не забороняє утримувати аліменти з авансу, якщо є така необхідність
Адже зарплатою згідно зі ст. 115 КЗпП вважається зарплата як за першу половину місяця (аванс), так і за другу.
Якщо ж стягнути аліменти в розмірі, визначеному постановою виконавця, неможливо, тоді нараховуйте боржнику заборгованість (ч. 6 ст. 71 Закону № 1404). У наступних місяцях її необхідно буде доутримати із зарплати працівника. Заборгованість необхідно зазначати у звіті, що надається до виконавчої служби, про що ми розповімо далі.
Способи та строки перерахування
Якщо йдеться про примусові аліменти на підставі постанови виконавця, то роботодавець зобов’язаний перерахувати їх на рахунок такого виконавця. Це необхідно зробити у строк, встановлений для їх виплати, але якщо такий строк не встановлено — до 10 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюються стягнення (ч. 1 ст. 69 Закону № 1404).
Добровільні аліменти виплачуємо напряму одержувачу у спосіб, зазначений платником аліментів у заяві, та перераховуємо не пізніше 3 днів після виплати зарплати (ч. 2 ст. 187 СКУ).
Облік та податкова звітність
У бухобліку відрахування аліментів із заробітку відображайте проводкою: Дт 661 — Кт 685, виплату (перерахування) — Дт 685 — Кт 301/311.
Аліменти не підлягають оподаткуванню ПДФО та ВЗ (п.п. 165.1.14 та п.п. 1.7 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). У 4ДФ Податкового розрахунку аліменти показують з ознакою доходу «140» окремим рядком за реєстраційним номером отримувача аліментів, в тому числі і у випадку перерахування аліментів на рахунок виконавчої служби (103.25 БЗ).
ЄСВ на суму аліментів не нараховуємо, вони не входять до його бази нарахування.
Звітуємо до виконавчої служби
Звітування до виконавчої служби або приватному виконавцю по аліментах, що стягуються з боржника примусово, передбачено п. 8 розд. X Інструкції № 512/5***. І воно є обов’язковим для всіх роботодавців. Якщо аліменти сплачуються працівником добровільно, жодних звітів подавати не потрібно.
Форма Звіту про здійснені відрахування та виплати (далі — Звіт по аліментах) наведена у додатку 9 до Інструкції № 512/5. Подавати його потрібно: 1) щомісячно та 2) після закінчення строку відповідних виплат або 3) у разі звільнення працівника. При цьому звітувати необхідно за кожною постановою про стягнення окремо.
Суму заборгованості по аліментах (за її наявності) вказуйте у графі «Примітка».
Конкретні строки для подання Звіту не встановлені. Проте якщо вони не зазначені у постанові виконавчої служби, подавайте Звіт у найближчий час після перерахування аліментів за відповідний місяць.
На жаль, подання Звіту по аліментах в електронній формі законодавством не передбачено. Тому паперовий Звіт надсилайте поштою рекомендованим листом із описом вкладення або надавайте його через свого представника.
За неподання Звіту відповідальній особі роботодавця загрожує штраф від 850 до 1700 грн (ст. 18813 КпАП).
У разі припинення перерахування коштів стягувачу, наприклад, при звільненні працівника, повідомляйте виконавця про причину припинення виплат не пізніш ніж у триденний строк. При цьому зазначте нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме (ч. 2 ст. 69 Закону № 1404).
ВИСНОВКИ
- Аліменти на дітей можуть стягуватися в добровільному або примусовому порядку.
- При примусовому утриманні аліментів із заробітку боржника роботодавець повинен керуватися виключно судовими або виконавчими документами.
- Про утримання аліментів на підставі виконавчих документів роботодавець зобов’язаний звітувати до виконавчої служби.
