«Безробітні» позаштатники

Загальні положення

Громадські роботи — це вид суспільно корисних оплачуваних робіт, що проводяться в інтересах територіальної громади (ч. 1 ст. 31 Закону про зайнятість*). Такі роботи організовуються з метою додаткового стимулювання мотивації до праці, матеріальної підтримки таких категорій осіб:

* Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI.

• зареєстрованих безробітних;

• осіб, які перебувають на обліку в територіальних органах Державної служби зайнятості як такі, що шукають роботу;

• працівників, які втратили частину заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення до 50 % передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупинкою (скороченням) виробництва продукції.

І до громадських, і до інших робіт тимчасового характеру зазначені особи можуть бути залучені тільки на добровільній основі.

Не належать до громадських та інших робіт тимчасового характеру роботи, пов’язані з ризиком для життя, зазначені в Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. № 15.

Організація громадських робіт

Місцеві органи влади щорічно приймають рішення про організацію громадських робіт, установлюють види таких робіт і визначають роботодавців, за участю яких планується організація громадських робіт. Про прийняте рішення місцеві органи влади інформують центри зайнятості та роботодавців, яких планується залучити до організації таких робіт.

Між центром зайнятості та роботодавцем укладається Договір про організацію громадських робіт і фінансування їх організації**. На підставі укладеного договору роботодавець створює тимчасові робочі місця, необхідні для проведення громадських робіт.

** Примірну форму такого договору затверджено наказом Мінсоцполітики від 28.03.2013 р. № 159.

Увага! У п. 5 Порядку № 175*** прямо зазначено, що громадські та інші роботи тимчасового характеру виконуються виключно на створених для цього тимчасових робочих місцях. Це означає, що використовувати під оплачувані громадські роботи вакантні посади, наявні в штатному розписі роботодавця, не можна (див. лист Держкомстату від 11.11.2010 р. № 09/3-6/301, лист ДФСУ від 09.04.2015 р. № 12525/7/99-99-17-03-01-17 // «ОП», 2015, № 8, с. 16). Тобто фактично особи, з якими укладено строкові трудові договори на час виконання оплачуваних громадських робіт, є позаштатними працівниками підприємства (установи, організації).

*** Порядок організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, затверджений постановою КМУ від 20.03.2013 р. № 175.

Про створення тимчасових робочих місць для проведення громадських робіт роботодавець повідомляє центр зайнятості протягом 3 робочих днів з дня затвердження відповідного наказу за формою додатка 1 до Договору. Тут же зазначається інформація про потребу в робочій силі (професії (спеціальності) працівників, режим роботи, місце проведення, оплата й умови праці).

Про виконання громадських робіт особами, направленими центром зайнятості, роботодавець інформує такий орган щомісячно до 3-го числа шляхом подання довідки за формою додатка 3 до Договору.

Оформлення трудових відносин

З особами, направленими на громадські роботи, роботодавці укладають у письмовій формі строкові трудові договори на строк, який сумарно протягом року не може перевищувати 180 календарних днів (ч. 8 ст. 31 Закону про зайнятість, п. 5 Порядку № 175). Нагадаємо, що можливість укладення строкових трудових договорів передбачена ст. 23 КЗпП.

Про участь осіб у громадських та інших тимчасових роботах роботодавці вносять записи до їх трудових книжок.

**** Про нюанси оформлення строкового трудового договору ви можете дізнатися зі статті «Строковий трудовий договір на час «декрету»: оформляємо правильно» (спецвипуск «ОП», 2018, № 6/1, с. 7).

Зазначимо також, що сторони мають можливість достроково розірвати строковий трудовий договір на підставах, передбачених трудовим законодавством: наприклад, за п. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін), ст. 38 КЗпП (за власним бажанням працівника) або згідно з іншими статтями КЗпП залежно від причини розірвання строкового трудового договору.

Про припинення трудових відносин з особами, направленими центром зайнятості для участі в громадських роботах, роботодавець зобов’язаний проінформувати такий центр зайнятості протягом 3 робочих днів після розірвання трудових договорів із цими особами.

Трудові та соціальні гарантії

Робота позаштатників, працевлаштованих за строковим трудовим договором для виконання громадських та інших тимчасових робіт, не призводить до будь-яких обмежень обсягу їх трудових прав. Так, наприклад, нормальна тривалість робочого часу таких працівників не повинна перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП). Якщо ж на громадських роботах будуть зайняті працівники віком від 16 до 18 років, то для них має бути встановлена скорочена тривалість робочого часу — 36 годин на тиждень.

Якщо на громадських роботах, організованих згідно з Порядком № 175, зайняті зареєстровані безробітні, то роботодавець повинен надавати цим особам додаткові перерви в роботі тривалістю не більше 8 годин на місяць з урахуванням часу на проїзд для відвідування центру зайнятості з метою пошуку роботи, а за наявності пропозицій відповідної роботи — для відвідування роботодавців. Такі перерви оплачують за рахунок коштів, передбачених для фінансування організації цих робіт (п. 11 Порядку № 175).

Працюючи за строковим трудовим договором, позаштатний працівник має право на щорічну відпустку, тривалість якої визначається пропорційно відпрацьованому часу в цього роботодавця (ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки). Також ці працівники мають право на інші види відпусток, передбачені Законом про відпустки, зокрема на додаткову відпустку на дітей. Ця відпустка належить до соціальних відпусток і надається за календарний рік, а не за відпрацьований робочий рік. Працівник, зайнятий на тимчасових роботах, має право на її використання або отримання компенсації за неї в повному обсязі незалежно від відпрацьованого часу в цього роботодавця і дати народження дитини. Проте при наданні такої відпустки роботодавцю слід врахувати такі особливості:

• якщо працівник у поточному календарному році працював в іншого роботодавця та мав право на додаткову відпустку на дітей, то нинішній («тимчасовий») роботодавець не має права надавати йому додаткову відпустку на дітей за поточний (2019) календарний рік. Причина: обов’язок надати таку відпустку або виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку на дітей за цей календарний рік покладається на попереднього роботодавця;

• якщо працівник у поточному календарному році ніде не працював або працював в іншого роботодавця, але права на додаткову відпустку на дітей тоді ще не мав, і таке право виникло в нього в період роботи в цього роботодавця, то нинішній («тимчасовий») роботодавець зобов’язаний надати йому цю відпустку в повному обсязі або нарахувати та виплатити йому при звільненні компенсацію за невикористану додаткову відпустку на дітей за поточний рік.

Таким чином, при звільненні позаштатного працівника, прийнятого на тимчасову роботу, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки та додаткової відпустки на дітей.

І ще один момент. Оскільки з особами, зайнятими на громадських роботах, укладено трудові договори, вони є застрахованими в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Тому в разі хвороби вони матимуть право на оплату листка тимчасової непрацездатності у звичайному порядку.

Зауважте! Застрахованим особам, які працюють на тимчасових роботах, допомога по тимчасовій непрацездатності надається не більше ніж за 75 календарних днів протягом календарного року (ч. 2 ст. 22 Закону про соцстрахування).

Оплата праці

Згідно з ч. 5 ст. 31 Закону про зайнятість оплата праці осіб, зайнятих на громадських та інших тимчасових роботах, організованих згідно з Порядком № 175, здійснюється за фактично виконану роботу в розмірі, який не може бути менше мінімального розміру заробітної плати, і згідно з положеннями угоди.

Як і зарплата інших працівників, зарплата, нарахована особам, залученим до громадських або інших тимчасових робіт, підлягає індексації та компенсації (у разі затримки її виплати на один і більше календарних місяців).

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) позаштатникам, зайнятим на громадських роботах, здійснюється в загальному порядку. Такі особи, як і звичайні працівники, мають право на застосування до їх заробітної плати податкової соціальної пільги.