Студенти бувають різні...
На сьогодні є величезна різноманітність форм навчання. Усі вони перелічені в ст. 9 Закону про освіту* (і очна, і заочна, і дистанційна, і екстернатна тощо). Але як це не банально, основними з них залишаються очна та заочна форми навчання.
* Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII.
Нагадаємо: очна (денна, вечірня) форма освіти передбачає безпосередню участь її претендентів в освітньому процесі (вдень або ввечері) (п. 2 ст. 9 Закону про освіту). А заочна — лише на короткочасних сесіях (п. 3 ст. 9 Закону про освіту). Освітню програму такі студенти опановують самостійно в проміжку між іспитами.
У зв’язку із цим і працівників-студентів можна поділити на дві групи:
• очники, які зможуть виконувати свої трудові обов’язки тільки у вільний від навчання час (увечері/вранці або у вихідні дні, а також у період канікул);
• заочники, які можуть легко суміщати роботу і навчання в міжсесійний період.
Звідси перше питання, над яким слід замислитися роботодавцю: який режим роботи встановити для таких співробітників?
Режим роботи студентів-очників
Саме таким студентам особливо важко поєднувати звичайну трудову діяльність на підприємстві, в установі й відвідування навчальної установи. Особливо якщо це сумлінні студенти.
Для тих, кого не лякає таке збільшене навантаження, є такі варіанти:
Рис. 1. Як студент-очник може поєднувати роботу і навчання
1. Неповний робочий час. Його дозволяє встановити ст. 56 КЗпП. Причому це може бути:
• або неповний робочий день (зменшуємо тривалість щоденної роботи).
Наприклад, по 6 годин щодня;
• або неповний робочий тиждень (зменшуємо кількість днів роботи протягом тижня). Наприклад, 3 дні на тиждень по 8 годин;
• або поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня (одночасно зменшуємо кількість годин роботи протягом дня і кількість робочих днів протягом тижня). Наприклад, 2 дні на тиждень по 5 годин. Але попереджаємо: такий режим роботи встановлюється тільки за погодженням з роботодавцем.
В обов’язковому порядку роботодавець повинен установити неповний робочий час лише в деяких випадках, обумовлених КЗпП (див. рис. 2).
Рис. 2. Для кого роботодавець зобов’язаний установити неповний робочий час
Ба більше, для таких працівників роботодавець зобов’язаний установити неповний робочий час тієї тривалості, на якій вони наполягають (лист Мінпраці від 29.03.2007 р. № 713/19/71-07).
Якщо в студента немає таких «козирів у рукаві», роботодавець може:
• або погодитися на запропонований студентом графік роботи;
• або запропонувати встановити графік роботи на умовах неповного робочого часу, але вже з урахуванням інтересів підприємства, установи;
• або зовсім відмовити студенту.
Якщо це перший варіант — усе просто. Студент пише заяву з проханням про встановлення неповного робочого часу (у довільній формі), а роботодавець видає відповідний наказ.
В останніх двох випадках студенту доведеться:
• або постаратися дотримуватися режиму роботи, запропонованого роботодавцем / установленого на підприємстві, на шкоду освітньому процесу. Інакше в роботодавця з’являться підстави звільнити такого працівника за прогул (тобто за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (ч. 4 ст. 40 КЗпП);
• або звільнитися за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП), або за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП. При цьому попереджати роботодавця про свій намір за два тижні не потрібно. Вступ до навчального закладу — це один з випадків, коли роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Тому перш ніж прийняти рішення про вступ до навчального закладу, працівнику краще заздалегідь з’ясувати, чи погодиться роботодавець встановити для нього неповний робочий час.
2. Скорочений робочий час. Скорочена тривалість робочого часу визначена ст. 51 КЗпП. Це поняття означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, скорочується, але працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.
Зверніть увагу!
Основна відмінність скороченого робочого часу від роботи на умовах неповного робочого часу полягає в розмірі оплати праці:
• робочий час скорочений — оплата повна;
• робочий час неповний — оплата часткова!
Згідно зі ст. 51 КЗпП і спеціальними нормативними актами дозволити собі такий режим роботи можуть не всі. До таких щасливчиків належать:
• неповнолітні працівники — працівники віком від 15 до 18 років (учні віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул). У нашому випадку це можуть бути студенти перших курсів ВНЗ та учні професійно-технічних навчальних закладів.
При цьому не варто забувати, що тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку (п. 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП);
• працівники, зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці (встановлюється за результатами атестації робочих місць за умовами праці);
• окремі категорії працівників (учителі, викладачі, вихователі, медичні працівники, інваліди I і II груп тощо).
Крім того, скорочена тривалість щоденної роботи передбачена для працівників, які навчаються без відриву від виробництва в середніх і професійно-технічних навчальних закладах (ст. 208 КЗпП).
Зверніть увагу: таким співробітникам роботодавець зобов’язаний установити скорочений робочий час. Водночас не зайвим буде отримати від таких працівників заяву з відповідним проханням і копії документів, що підтверджують їх право на встановлення скороченого робочого часу.
3. Гнучкий режим робочого часу (якщо дозволяє специфіка роботи підприємства).
Гнучкий режим робочого часу (ГРРЧ) — це форма організації праці, при якій для окремих категорій працівників або працівників окремих структурних підрозділів підприємства встановлюється режим праці із саморегулюванням часу початку, закінчення та тривалості робочого часу протягом робочого дня (п. 1.2 Методрекомендацій № 359*).
* Методичні рекомендації щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу, затверджені наказом Мінпраці від 04.10.2006 р. № 359.
Це означає, що працівник може обирати щоденний початок і закінчення робочого дня або щоденну тривалість робочого дня в межах, установлених роботодавцем. Так, якщо відповідно до стандартного графіку роботи робочий день починається о 9:00 і закінчується о 18:00 (з годинною обідньою перервою), то гнучкий графік роботи дозволяє працівнику почати свій робочий день, наприклад, на декілька годин раніше (пізніше) і закінчити його також раніше (пізніше).
Але! При цьому потрібно повне відпрацювання встановленої законодавством кількості робочих годин протягом прийнятого облікового періоду (тижня, місяця, кварталу, року тощо).
Для встановлення ГРРЧ буде потрібна заява від працівника-студента з відповідним проханням і поважною причиною. На підставі такого документа роботодавець видає наказ (розпорядження) із зазначенням конкретних строків та умов застосування такого режиму роботи.
Звісно, роботодавець може і відмовити студенту в його проханні (про наслідки див. вище).
Режим роботи студентів-заочників
Студентам заочної форми навчання суміщати роботу і навчання набагато простіше, ніж студентам денної/ вечірньої форми навчання. Тому вони зазвичай працюють на умовах повного робочого часу.
Хоча за погодженням з роботодавцем (якщо це дійсно необхідно) вони можуть перейти і на роботу на умовах неповного робочого часу або гнучкий режим робочого часу.
