Розпочнемо з того, що примусово відправити працівника до такої відпустки роботодавець не має права. Тут потрібно домовлятися з працівниками, ініціатива повинна виходити від них. Саме працівник звертається до роботодавця з проханням надати йому відпустку, зазначивши підставу — ст. 25 або 26 Закону про відпустки.
Відпустку без збереження заробітної плати в обов’язковому порядку надають певним категоріям працівників або при настанні певних подій, установлених ст. 25 Закону про відпустки. Відмовити працівникові в наданні такої відпустки роботодавець не має права.
У свою чергу, для надання відпустки на підставі ст. 26 Закону про відпустки потрібна згода роботодавця, і якщо про це просить сам працівник.
ВАЖЛИВО!
Як бачите, роботодавець в односторонньому порядку відправити працівників до такої відпустки не має права.
Якщо ж роботодавець примусово відправить працівників до такої відпустки, то йому загрожує штраф за порушення інших вимог трудового законодавства в розмірі 1 МЗП (4723 грн) за кожне таке порушення (за повторне протягом року з дня виявлення порушення — 2 МЗП (9446 грн) за кожне таке порушення). Підстава: абз. 9 і 10 ч. 2 ст. 265 КЗпП. Крім того, передбачено адміністративний штраф на посадових осіб підприємств у розмірі від 510 до 1700 грн (за повторне порушення протягом року — від 17000 грн до 5100 грн) відповідно до ч. 1 і 2 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Нагадаємо, Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12 грудня 2019 року № 378-IX посилив відповідальність за порушення інших вимог трудового законодавства, тобто тих, які прямо не перелічені в ст. 265 КЗпП. Якщо раніше (до 02.02.2020 р.) штраф накладався за всю сукупність правопорушень у розмірі 1 МЗП, то наразі доведеться заплатити цю суму за кожне таке порушення. Детальніше про це читайте в статті «Трудові» штрафи по-новому: чи стане легше роботодавцям» // «ОП», 2020, № 3.
Ось такі штрафи може отримати роботодавець, якщо видасть наказ (розпорядження) про надання відпустки без збереження в примусовому порядку.
Нагадаємо, що строк зберігання такого наказу — 75 років (п. 16 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.2012 р. № 578/5).
Зазначимо: п. 3 розд. II Закону України від 17 березня 2020 року № 533-ІХ заборонено до 30 червня 2020 року проведення органами держнагляду (контролю) планових заходів зі здійснення держнагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відзначимо, що мораторій поширюється також і на Держпраці.
