Види щорічних відпусток
Щорічна відпустка — це відпустка, яка надається всім громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями або працюють за трудовим договором у ФОП (ст. 74 КЗпП, ст. 2 Закону про відпустки).
Щорічні відпустки бувають двох видів:
1) основна;
2) додаткова.
У свою чергу, додаткові відпустки поділяються на:
• відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці;
• відпустки за особливий характер праці;
• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Крім того, колективним договором, угодою та трудовим договором для працівників можуть установлюватися й інші види щорічних відпусток. Головне, щоб такі відпустки були оплачуваними (лист Мінсоцполітики від 29.04.2016 р. № 243/13/116-16).
Але чи всі працівники можуть скористатися правом на щорічну відпустку?
Право на відпустку
Щорічна основна відпустка надається всім працівникам в обов’язковому порядку і гарантована державою.
А ось щоб «заслужити» право на щорічну додаткову відпустку, працівник повинен відповідати певним умовам. Вони встановлені Законом про відпустки і низкою інших законодавчих актів.
Категорії осіб, які згідно із Законом про відпустки мають право на щорічну додаткову відпустку, перелічимо в таблиці нижче.
Категорії працівників, які мають право на щорічну додаткову відпустку
| Вид щорічної додаткової відпустки | Категорії осіб, які мають право на таку відпустку | Примітка |
| • за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки) | Працівники за Списком № 1290-1(1) | Атестацію робочих місць за умовами праці проводять згідно з Порядком № 442(2). Правила надання додаткової відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці регулює Порядок № 16-1(3) |
| Працівники, професії та посади яких відсутні в Списку № 1290-1, але які в окремі періоди робочого часу виконують роботу на виробництвах, у цехах, за професіями та на посадах, наведених у цьому Списку | ||
| Ця відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу (п. 9 Порядку № 16-1). При цьому якщо працівник працює в таких умовах менше половини тривалості робочого дня, встановленої для відповідних виробництв (цехів, професій, посад), то права на цей вид відпустки він не має (лист Мінпраці від 22.03.2010 р. № 49/0/010/80-10). | ||
| Приклад. Працівник зайнятий на виробництві кольорових металів у плавильному цеху на посаді водія навантажувача на умовах неповного робочого дня три години на день. Звичайна тривалість робочого часу, встановлена на підприємстві для таких працівників, — 7,2 години на день. Працівник може претендувати на щорічну додаткову відпустку за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, оскільки його професія включена до Списку № 1290-1 (ср. ). Але, на жаль, він зайнятий на таких роботах менше половини тривалості робочого дня, встановленого для таких працівників (3 год/дн. < 7,2 год/дн. : 2). А отже, права на «шкідливу» відпустку не має. | ||
| • за особливий характер праці (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки) | Працівники за Списком № 1290-2(1). Тобто особи, чия робота пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я | Правила надання додаткової відпустки за особливий характер праці регулює Порядок № 16-2(3) |
| Така відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу (п. 6 Порядку № 16-2). Причому право на неї не мають працівники, які зайняті на роботах з особливим характером праці менше половини тривалості робочого часу, встановленої для працівників відповідних виробництв, цехів, професій, посад (див. лист Мінпраці від 24.05.2007 р. № 154/13/116-07). | ||
| • за особливий характер праці працівникам з ненормованим робочим днем (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки) | Працівники з ненормованим робочим днем згідно зі списками посад, робіт і професій, визначених колективним договором | Надається відповідно до Рекомендацій № 7(4) |
| Згідно з абзацом першим п. 2 Рекомендацій № 7 ненормований робочий день не рекомендовано застосовувати для працівників, зайнятих на умовах неповного робочого дня. Проте, на думку Мінсоцполітики, працівник, зайнятий на умовах неповного робочого дня, має право на «ненормовану» відпустку, якщо: • у зв’язку зі специфікою роботи він періодично виконує основну роботу за межами робочого часу (лист Мінсоцполітики від 10.10.2017 р. № 2536/0/101-17/284). При цьому посада, яку він обіймає, зазначена в переліку професій і посад, на яких згідно з колективним договором застосовується ненормований робочий день; • тривалість його робочого дня становить половину і більше нормальної тривалості, встановленої за його посадою (що узгоджується з п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки). | ||
| (1) Затверджений постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290. (2) Затверджений постановою КМУ від 01.08.92 р. № 442. (3) Затверджений наказом Мінсоцполітики від 30.01.98 р. № 16. (4) Затверджені наказом Мінсоцполітики від 10.10.97 р. № 7. | ||
Увага! Щорічні додаткові відпустки, передбачені ст. 7 і 8 Закону про відпустки, надають понад щорічну основну відпустку і тільки за однією підставою, обраною працівником (ст. 10 Закону про відпустки).
Виняток — категорії працівників, позначені в Списках № 1290-1 і № 1290-2 відповідними значками.
Важливо! Крім того, зазначене обмеження не поширюється на щорічні додаткові відпустки, які надають відповідно до інших норм законодавства, наприклад, батькам ВІЛ-інфікованої дитини (п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України від 12.12.91 р. № 1972-XI).
