* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.
Закон № 2136 набрав чинності з 24.03.2022 і діятиме до скасування/припинення воєнного стану. Однією з новацій є ч. 1 ст. 12 цього Закону, якою встановлено:
ЦИТАТА
у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарних дні.
Отже, до закінчення війни обмежено тривалість щорічної основної відпустки, яка надається працівникам. При цьому якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, невідгуляні дні відпустки не пропадають. Їх можна буде використати після закінчення дії воєнного стану.
У свою чергу, трудові відносини з держслужбовцями регулюються Законом № 889**. Зокрема, встановлено тривалість відпустки 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки (ст. 57 Закону № 889). Причому дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (ч. 3 ст. 5 Закону № 889).
** Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
Посилаючись на ці норми, НАДС у своєму роз’ясненні*** наголошує, що новий Закон № 2136 повинен застосовуватися в частині, що не врегульована Законом № 889.
Фахівці НАДС дійшли висновку, що оскільки кількість днів відпустки, яка надається державному службовцю, чітко визначена нормою Закону № 889, то обмеження в 24 календарних дні за Законом № 2136 на них не поширюється.
З одного боку, аргументи НАДС мають право на життя. Адже за загальними правилами подолання колізій у законодавстві спеціальна норма має перевагу перед загальною, яка введена в дію після неї. Тобто за робочий рік держслужбовець має право на відпустку тривалістю 30 календарних днів.
З іншого боку, Законом № 2136 законодавець установив для всіх працівників, які під час воєнного стану підуть у відпустку, максимальну кількість днів, які їм можуть бути надані, — це 24 календарних дні. Адже зараз зовсім не час відпочивати незалежно від посади.
На наш погляд, Закон № 2136 не встановлює правила розрахунку тривалості відпустки за робочий рік чи за час воєнного стану. Він регулює лише порядок надання відпусток. А за правилами ст. 59 Закону № 889 щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю. Тож у держслужбовців ніхто не забирає їх право на щорічну відпустку тривалістю в 30 днів, тобто тривалість їх відпустки фактично не змінюється. Проте використовувати вони мають її згідно з чинним трудовим законодавством, тобто враховуючи максимально можливу наразі її тривалість (24 календарних дні). У будь-якому разі залишки такої відпустки не згорять та можуть бути надані працівнику після закінчення війни.
До речі, на правильність цього підходу вказує і новий законопроєкт від 05.04.2022 № 7251****. Ним пропонується прямо вказати про поширення норм Закону № 2136 і на держслужбовців. Ба більше, планується зазначити, що в період дії воєнного стану не застосовуються не лише норми законодавства про працю, а й Закону № 889 у тій частині, яка врегульована Законом № 2136. Тож щойно буде прийнято цей законопроєкт, не буде сумнівів у тому, що обмеження тривалості відпустки в 24 календарних дні працюватиме і для держслужбовців.
