Правові підстави участі в теробороні
Тероборона має три складові: військову, цивільну та військово-цивільну (ч. 1 ст. 4 Закону № 1702*).
* Закон України «Про основи національного спротиву» від 16.07.2021 № 1702-IX.
Військова складова тероборони включає, серед іншого, військові частини Сил територіальної оборони ЗСУ.
Цивільна складова тероборони включає держоргани, ОМС, які залучаються до тероборони.
Військово-цивільна складова тероборони включає штаби зон (районів) тероборони та добровольчі формування територіальних громад.
Добровольче формування територіальної громади (ДФТГ) — це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, який призначений для участі в підготовці та виконанні завдань територіальної оборони
Членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони (п. 16 Положення № 1449**).
Отже, документом, який підтверджує участь у територіальній обороні, є контракт добровольця територіальної оборони. Форму цього контракту затверджено наказом Міністерства оборони від 07.03.2022 № 84.
Гарантії від роботодавця
На членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі в заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального та правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 № 2011-XI. На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 № 3551-XII (ч. 2 ст. 24 Закону № 1702).
У формі контракту зазначено, що на час виконання державних та/або громадських обов’язків особа, з якою він укладений, має права, свободи, гарантії, закріплені Конституцією України, КЗпП, відповідно до Закону № 1702 та Положення № 1449. Крім того, там зазначено, що на добровольця тероборони поширюються гарантії соціального та правового захисту, передбачені ст. 119 КЗпП.
Нагадаємо, що зараз у ст. 119 КЗпП ідеться про такі гарантії:
— на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватися в робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку (ч. 1 ст. 119 КЗпП);
— працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів (ч. 2 ст. 119 КЗпП);
— за працівниками, призваними на військову службу (строкову, під час мобілізації тощо) або прийнятими на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів держбюджету (ч. 3 ст. 119 КЗпП).
Як бачите, саме ч. 1 ст. 119 КЗпП регулює збереження гарантій роботодавцем працівнику під час участі останнього в лавах ДФТГ. Адже участь працівника в заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони, по суті, є виконанням державних або громадських обов’язків. Про це прямо сказано у формі контракту тероборонівця.
Фахівці Мінекономіки також радять зберігати гарантії за працівниками — добровольцями тероборони на підставі ч.1 ст. 119 КЗпП. Таку позицію вони висловили у своєму роз’ясненні від 23.03.2022.
Зверніть увагу! Із 19.07.2022 Законом № 2352*** були внесені зміни в ч. 3 ст. 119 КЗпП. Тепер за мобілізованим працівником потрібно зберігати місце роботи та посаду, а середній заробіток — ні.
Зазначені зміни стосуються лише ч. 3 ст. 119 КЗпП. При цьому ч. 1 і 2 цієї статті залишилися без змін.
ВАЖЛИВО!
Гарантії роботодавця в частині збереження середнього заробітку працівникам — добровольцям ДФТГ з 19 липня 2022 року не змінилися.
Таким чином, якщо працівник надав роботодавцю контракт добровольця тероборони (як до 19 липня 2022 року, так і після цієї дати), то роботодавець повинен зберігати за ним гарантії, визначені ч. 1 ст. 119 КЗпП. Тобто «старим» працівникам — добровольцям тероборони продовжуємо зберігати середній заробіток, а новим (після 19 липня) розпочинаємо нараховувати такі виплати.
Середній заробіток зберігаємо лише за час виконання завдань такого працівника в теробороні в його робочий час за місцем роботи.
Про те, на якій підставі роботодавець зберігає середній заробіток працівникам — добровольцям тероборони, після змін, внесених Законом № 2352, роз’яснили фахівці Мінекономіки на своєму сайті 01.08.2022.
Вони зазначили, що ст. 119 КЗпП регламентує гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків. У зв’язку з цим, а також враховуючи, що норми Закону № 2352 та форми контракту не містять змін у правовому регулюванні соціального і правового становища членів ДФТГ, зокрема і в частині збереження за ними середнього заробітку, законодавчих підстав для припинення виплати збереженого середнього заробітку зазначеним категоріям працівників не вбачається.
Як підтвердити відсутність працівника
У згаданому роз’ясненні Мінекономіки акцентує увагу на збереженні гарантій саме в робочий час за місцем роботи працівника — добровольця тероборони, під час якого він виконує завдання, перебуваючи в теробороні.
Вони вважають, що роботодавець має право вимагати від добровольця — члена ДФТГ підтвердження того, що виконання поставлених командиром завдань здійснюється в робочий час за місцем роботи.
Командир добровольчого формування є відповідальним за його діяльність, визначає завдання членам добровольчого формування з урахуванням їх спроможностей (п. 3 Положення № 1449). Також до функцій командира ДФТГ належить контроль за додержанням умов контракту та припинення контракту в разі порушення добровольцем його умов (п. 23 Положення № 1449).
Спираючись на зазначені вимоги щодо командира ДФТГ, фахівці Мінекономіки вважають, що саме командири ДФТГ мають підтверджувати (на вимогу добровольця чи його роботодавця) виконання завдань територіальної оборони в робочий час.
Поряд із цим форма такого підтвердження не визначена законодавством, тож командир може здійснювати підтвердження будь-якими належним чином засвідченими документами, які достатньою мірою вказують на залучення добровольця до виконання завдань територіальної оборони в його робочі (згідно з визначеним роботодавцем режимом) дні.
Відповідно до тексту контракту він укладається особою на добровільній основі, на час виконання державних та/або громадських обов’язків на 3 роки та може припинятися достроково в порядку та на підставах, визначених Положенням № 1449 (ср. ).
Підставами припинення контракту добровольця тероборони можуть бути:
— закінчення строку контракту;
— порушення умов контракту добровольця тероборони або присяги добровольця тероборони;
— заява добровольця тероборони про припинення контракту;
— призов (прийняття) на військову службу;
— укладення контракту про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в правоохоронних органах;
— укладення контракту про проходження служби в державному органі спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України;
— незадовільний стан здоров’я добровольця територіальної оборони;
— наявність громадянства іншої держави.
Зверніть увагу: якщо працівник — доброволець тероборони припинив контракт у зв’язку з призовом або укладанням контракту про проходження військової служби, то з дати його зарахування до проходження військової служби зберігаємо йому місце роботи та посаду, а середній заробіток — ні. Адже тоді на нього поширюватимуться норми ч. 3 ст. 119 КЗпП.
