Зміни в трудовому законодавстві: як тепер надавати відпустки

*Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX.

Нові правила для щорічних відпусток

Новим Законом № 2352 було оновлено та значно розширено ч. 1 ст. 12 Закону № 2136**.

** Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

Так, тепер прописано, що в період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Що це означає? Розберемо цю норму по кісточках.

По-перше, відтепер у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежене тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Ідеться про те, що дозволену кількість днів відпочинку встановлюватиме в кожному конкретному випадку роботодавець.

При цьому залишок щорічної відпустки не згорає і переноситься на період після війни або компенсується в разі звільнення. Адже в п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону № 2136 законодавець зайвий раз вирішив нагадати, що в разі звільнення грошова компенсація має бути виплачена працівнику за всі невикористані ним дні щорічної відпустки та відпустки «на дітей» відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.

По-друге, таке обмеження у 24 календарні дні, як і раніше, стосується виключно щорічної основної відпустки. Тобто всі інші відпустки надаються без такого обмеження.

По-третє, таке обмеження стосується використання щорічної основної відпустки за поточний робочий рік. Простіше кажучи, якщо в працівника є залишки відпусток за минулі роки, то обмеження в кількості днів, які можна використати, на них не діє.

Майте на увазі! У період дії воєнного стану роботодавець може взагалі відмовити працівнику надати невикористані дні щорічної відпустки. Тут знову ж таки вказано «може», тож це право, а не обов’язок роботодавця.

На нашу думку, таке обмеження стосується саме невикористаних днів щорічної відпустки за минулі робочі роки. Адже разом із цим законодавець зупинив на період воєнного стану дію таких норм:

— ч. 7 ст. 79 КЗпП та ч. 2 ст. 12 Закону про відпустки — невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка;

— ч. 5 ст. 80 КЗпП і ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки — заборона ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Причому Закон № 2136 не уточнює, про які саме щорічні відпустки йдеться. Тому, на наш погляд, під час війни можна відмовити в наданні накопичених невикористаних днів як основної, так і додаткових щорічних відпусток.

Як ці зміни позначаться на відпустках педагогів? Читайте в статті «Відпустки педагогів: що змінив новий трудовий Закон?» цього номера.

Свята під час відпусток

Новим Законом призупинено дію ст. 78¹ КЗпП і ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки, які передбачають, що святкові дні не враховуються у тривалість щорічних відпусток та соцвідпустки на дітей. Отже, зараз їх враховуємо як звичайні календарні дні.

У принципі, і до цих змін на період воєнного стану були скасовані норми, пов’язані із святковими днями. Тож ця зміна носить суто технічний характер.

Простіше кажучи, якщо на період відпустки припадає святковий день, тривалість відпустки збільшувати, як раніше в мирний час, не потрібно. Наприклад, якщо на період щорічної відпустки припаде свято 28 липня 2022 року (День Української Державності), то цей день враховуємо як звичайний день, і відпустку на такий день не продовжуємо.

Нова безоплатна відпустка

Законом № 2352 було введено новий вид відпустки «за власний рахунок».

Що це означає?

По-перше, це новий вид неоплачуваної відпустки, яка надається в період дії воєнного стану. Підстава для її надання — ч. 4 ст. 12 Закону № 2136.

По-друге, право на таку має працівник, який:

— виїхав за межі території України

або

— набув статусу внутрішньо переміщеної особи.

Чи потрібно ці факти якось підтверджувати? У своєму роз’ясненні від 19.07.2022 Мінекономіки доходить висновку, що такий працівник усе ж має підтвердити той факт, що він дійсно виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи (ВПО).

По-третє, вона надається працівникові в обов’язковому порядку за його заявою. Проте для її надання потрібно волевиявлення працівника, а отже, має бути відповідна заява. Без неї відправляти працівника в таку відпустку не можна.

По-четверте, максимальна тривалість такої відпустки — 90 календарних днів. Як пояснює Мінекономіки, в законодавстві немає заборони на використання такої відпустки частинами. Головне, щоб тривалість таких відпусток не перевищила 90 календарних днів сумарно.

Увага! Такий вид відпусток з’явився з 19.07.2022, тож скористатися нею можна тільки з цієї дати.

По-п’яте, час перебування у відпустці за власний рахунок, яка надається на підставі ч. 4 ст. 12 Закону № 2136, не зараховується до стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку.

Вони надаються працівнику окремо, за окремими підставами та ніяк не пов’язані між собою. Для зручності порівняємо основні види неоплачуваних відпусток, які надаються зараз найчастіше.

Основні неоплачувані відпустки