Військова служба за призовом або контрактом
24.02.2022 набрав чинності Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022. Із цього дня мобілізація проводиться протягом 90 діб.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України (ст. 65 Конституції України). Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Види військової служби в Україні визначає Закон № 2232*. Вони такі: строкова служба; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вишів; за контрактом; за призовом під час мобілізації, на особливий період; за призовом осіб офіцерського складу, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
* Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII.
Військову службу можна поділити на два види:
— за призовом (строкова військова служба, військова служба за призовом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період);
— за контрактом (військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, військова служба за контрактом осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу).
Відповідно до ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на військову службу, або контрактниками під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення роботодавець повинен зберігати:
— місце роботи;
— посаду;
— середній заробіток.
Документами, що є підтвердженням для роботодавця проходження військової служби його працівника, можуть бути довідка, яка надається військовим комісаріатом чи військовою частиною на запит роботодавця, або Витяг з наказу військового комісаріату, або Витяг з наказу військової частини про проходження громадянами військової служби (лист Мінсоцполітики від 27.09.2017 № 2447/0/101-17).
В умовах воєнного стану працівник не завжди має змогу надати роботодавцю документи, які підтверджують його вступ на військову службу. У такому разі роботодавцю потрібно робити запит до військового комісаріату за місцем узяття на військовий облік або до військової частини за місцем служби мобілізованого працівника.
Чи можна зберегти зазначені гарантії за працівником-солдатом без підтвердних документів, а лише за його телефонним дзвінком або скріном особистої заяви, надісланої роботодавцю в електронному вигляді?
Якщо роботодавцю не вдасться через запит до військового комісаріату отримати підтвердні документи, то зберігати гарантії на такого працівника він не зобов’язаний, оскільки відсутня підстава для цього. Тоді в табелі обліку використання робочого часу в дні відсутності працівника можна зазначити «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після отримання підтвердних документів табель можна скоригувати.
Ми вважаємо, що комерційні підприємства можуть підтримати своїх працівників-солдатів і зберегти зазначені вище гарантії за телефонним дзвінком або заявою працівника, не чекаючи підтвердних документів. Адже в умовах воєнного стану працівник просто фізично може не мати змоги надати підтвердні документи роботодавцю.
Як роботодавцеві оформити час перебування на військовій службі працівника, який іде захищати Батьківщину, ми розглядали в статті «Воєнний стан: відповідаємо на запитання» // «ОП», 2022, № 5.
Добровольці тероборони
Щодо гарантій працівникам, які пішли добровольцями територіальної оборони, то тут керуємося Законом №1702** та розробленим під нього Положенням № 1449***.
** Закон України «Про основи національного спротиву» від 16.07.2021 № 1702-IX.
До складу добровольчих формувань територіальних громад зараховуються громадяни України, які відповідають вимогам, установленим Положенням № 1449, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця тероборони (п. 3 ст. 9 Закону №1702).
На членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі в заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань тероборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 № 2011-XII.
Але зазначена нормативка не містить гарантій щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку роботодавцем своїм працівникам, які добровольцями пішли в тероборону.
Водночас участь у заходах і завданнях у лавах тероборони — це по суті виконання державних та громадських обов’язків. І роботодавці в такому випадку можуть опиратися на ч. 1 ст. 119 КЗпП.
А саме: на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватися в робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Але будьте уважні: у цьому разі не потрібно увільняти працівника-тероборонівця від виконання роботи на весь час дії контракту. Такі роз’яснення надало Мінекономіки 05.03.2022 на своєму сайті me.gov.ua (див. у розділі Головна/Діяльність/Умови праці). Також із цим роз’ясненням можна ознайомитися за посиланням buhgalter.com.ua/news/kadrova-sprava/trudovi-vidnosini-pid-chas-viyni-metodichka-minekonomiki.
Фахівці Мінекономіки вважають, що враховуючи специфіку служби в територіальній обороні, яка може передбачати не постійне, а періодичне залучення працівника до виконання своїх обов’язків, роботодавцю не потрібно в обов’язковому порядку видавати наказ про увільнення працівника від виконання роботи за трудовим договором.
У кожному конкретному випадку слід виходити з рівня залучення працівника до участі в територіальній обороні, кількості робочого часу, який витрачає працівник на цю діяльність, та ефективність і можливість виконання його обов’язків за трудовим договором.
Тобто тільки за робочий час, у який працівник-тероборонівець був залучений для виконання обов’язків з територіальної оборони, роботодавець зберігає за ним місце роботи (посади) і середній заробіток. Якщо такий працівник виконує обов’язки з тероборони у вільний від роботи час, наприклад ввечері або уночі, то роботодавець не повинен виплачувати йогму середній заробіток.
