ОБЛІК ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
На сьогоднішній день проведення попередньої оплати обмежено для бюджетних організацій, але, незважаючи на це, облік дебіторської заборгованості в допустимих випадках має важливе значення. У цій статті розглянемо випадки виникнення дебіторської заборгованості, її облік, списання та інші питання, які стосуються дебіторської заборгованості бюджетних організацій.
Владислав СТАНКУС, завідувач сектора контролю установ та організацій, які фінансуються з бюджету, КРВ у м. Харкові
ВИНИКНЕННЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
Згідно з
Інструкцією № 242 дебіторська заборгованість — це фінансовий актив установи, що виникає внаслідок договірних відносин між двома юридичними особами, серед яких одна, яка є власником активу, після настання відповідних умов угоди має право на отримання платежів, товарів, робіт та послуг.Однією з причин виникнення дебіторської заборгованості є проведення попередньої оплати.
Раніше проведення попередньої оплати регулювалося
наказом № 83, яким було передбачено обмеження терміну попередньої оплати виділених бюджетних коштів на передбачені цілі до одного місяця. Цей наказ утратив чинність відповідно до висновку № 12/70 (його виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів 02.08.2006 р.).У подальшому з’явилася
постанова № 1404, якою визначено конкретний перелік товарів, робіт та послуг, за якими може бути проведена попередня оплата, та строки авансування (набула чинності 12.10.2006 р.).Потім
постановою № 818, яка набула чинності 17.09.2008 р., було визначено: замовники можуть передбачати попередню оплату відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів, що значно обмежило та ускладнило процес проведення попередньої оплати.Крім того, існують за специфічними послугами та роботами окремі постанови, а саме: щодо капітального будівництва —
Порядок № 1764, щодо будівництва магістральних електричних мереж, атомних, гідроакумулюючих та вітрових електростанцій — постанова № 399.Але на сьогоднішній день, як визначив Мінфін у своєму
листі від 22.01.2009 р. № 31-28020-02-25/585 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2009, № 9, с. 12), незважаючи на таку кількість документів, регламентуючих здійснення попередньої оплати за рахунок бюджетних коштів, бюджетним установам та організаціям під час здійснення попередньої оплати за товари, роботи та послуги слід керуватися постановою № 1036.Згідно з
п.п. 6 п. 4 постанови № 1036 розпорядники коштів державного бюджету з метою недопущення зростання дебіторської заборгованості повинні здійснювати розрахунки виключно за фактично поставлені товари, виконані роботи і надані послуги, крім передплати періодичних друкованих видань, послуг поштового зв’язку, з авіаперевезення державних офіційних і урядових делегацій та Президента України, Голови Верховної Ради України і його заступників, Прем’єр-міністра України та Першого віце-прем’єр-міністра України під час робочих поїздок, робіт, пов’язаних з виготовленням марок акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів, закупівлі путівок до державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» та «Український дитячий центр «Молода гвардія», а також випадків, визначених окремими рішеннями Кабінету Міністрів України.Таким чином, розпорядники бюджетних коштів
не мають право здійснювати авансування, крім випадків, передбачених п.п. 6 п. 4 постанови № 1036.Але причиною виникнення дебіторської заборгованості є не лише проведення попередньої оплати. Дебіторська заборгованість може бути також наслідком розрахунків з орендарями, учнями, студентами, підзвітними особами тощо.
Відповідно до
п.п. 6.2 Інструкції № 242 усі господарські відносини установи з постачальниками товарів, робіт та послуг з покупцями, замовниками та іншими дебіторами оформляються договорами .Нагадаємо, що згідно з
п. 5 ст. 51 БКУ розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами. На виконання цієї статті в п.п. 6.3 Інструкції № 242 визначено, що договори можуть укладатися установами, крім довгострокових, виключно в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.Витрати за договорами, укладеними без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень,
не вважаються бюджетними зобов’язаннями і тому здійснюватися не можуть.
Облік дебіторської заборгованості
Облік розрахунків з різними підприємствами, установами та організаціями, які є дебіторами бюджетної установи, відповідно до
Інструкції № 68 ведеться в меморіальному ордері № 4 «Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими дебіторами» форми № 408 (бюджет).Нагадаємо вам правила ведення зазначеного меморіального ордера, викладені в
Інструкції № 68.Відомість складається
за субрахунком 364 «Розрахунки з іншими дебіторами» окремо за кожним дебітором та в розрізі кодів економічної класифікації видатків. Записи повинні здійснюватися позиційним методом, тобто за кожною операцією, що підтверджена документом (платіжним дорученням, рахунком-фактурою тощо).За дебетом субрахунку 364 «Розрахунки з іншими дебіторами»
відображаються:— нарахована плата за гуртожиток, відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги, за які оплата буде отримана в майбутньому, при цьому кредитуються субрахунки рахунків 71, 72;
— перерахована попередня оплата за товари, роботи та послуги, що будуть надані установі в майбутньому, при цьому кредитуються субрахунки рахунків 31, 32.
За кредитом субрахунку 364 «Розрахунки з іншими дебіторами»
відображаються:— надходження коштів за вже відвантажені в минулому товари, виконані роботи та надані послуги, при цьому дебетуються субрахунки рахунків 30, 31, 32;
— отримання товарів, робіт та послуг, що були оплачені в минулому шляхом попередньої оплати, при цьому дебетуються субрахунки рахунків 10, 11, 12, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 80, 81, 82.
Залишок за субрахунком 364 може бути як дебетовим, так і кредитовим. У фінансовій звітності він відображається розгорнуто: дебетове сальдо — у складі оборотних активів, а кредитове — у складі зобов’язань.
Операції за розрахунками з дебіторами, що здійснюються
за рахунок коштів спеціального фонду, ведуться в окремому меморіальному ордері за формою № 408 (бюджет).Попередня оплата рахунків постачальників за матеріальні цінності та послуги, які будуть поставлені або надані бюджетній установі в майбутньому; або відвантаження установою матеріальних цінностей та надання послуг, оплата яких очікується у майбутньому, супроводжується записами в дебет субрахунку 364 «Розрахунки з іншими дебіторами» за кредитом кореспондентських субрахунків за графами 2, 5, 8 — 14 у рядку відповідного дебітора.
Одержання матеріальних цінностей та послуг, оплачених бюджетною установою раніше, або надходження грошових коштів за матеріальні цінності та послуги, відвантажені чи надані бюджетною установою в минулому, супроводжуються записами в кредит субрахунку 364 «Розрахунки з іншими дебіторами» за дебетом кореспондентських субрахунків за графами 2, 5, 16 — 22 у рядку відповідного дебітора. Другі записи у випадках одержання необоротних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів відображаються за графами 24 — 26.
«Залишок на кінець місяця за субрахунком 364» розраховується загальний та окремо за кожним дебітором у розрізі кодів економічної класифікації видатків.
Для одержання позиції «Сума оборотів за меморіальним ордером» ураховуються суми операцій на реєстраційних (спеціальних реєстраційних, поточних) рахунках установи та за нарахованими доходами установи.
Позиція «Сума оборотів за меморіальним ордером» у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги «Журнал-головна».
Меморіальний ордер підписується виконавцем, особою, що перевірила меморіальний ордер, та головним бухгалтером.
Крім того, до розрахунків з дебіторами установи належать розрахунки з підзвітними особами, для обліку операцій з якими призначений
субрахунок 362 «Розрахунки з підзвітними особами».Умови видачі коштів під звіт та порядок звітування підзвітними особами за отримані кошти визначені
Положенням № 637.Згідно з
п. 6.15 Інструкції № 242 за дебетом субрахунку 362 «Розрахунки з підзвітними особами» і кредитом субрахунків рахунків 30, 31, 32 відображаються суми, видані або перераховані під звіт. За кредитом субрахунку 362 «Розрахунки з підзвітними особами» відображаються використані суми авансів і повернуті залишки підзвітних сум. При цьому дебетуються субрахунки рахунків 22, 23, 30, 31, 32, 80, 81, 82.Залишок за субрахунком 362 «Розрахунки з підзвітними особами» може бути як дебетовим, так і кредитовим. У фінансовій звітності він відображається розгорнуто: дебетове сальдо — у складі оборотних активів, а кредитове — у складі зобов’язань.
Розрахунки з підзвітними особами групуються
в меморіальному ордері № 8 «Накопичувальній відомості за розрахунками з підзвітними особами» форми № 386 (бюджет).До розрахунків з дебіторами установи також належать розрахунки за відшкодуванням завданих збитків, тобто розрахунки за заподіяними установі збитками у вигляді недостач і крадіжок грошових коштів, матеріальних цінностей, втрат від псування матеріальних цінностей, а також суми, що згідно з чинним законодавством України належать утриманню з посадових осіб, винних у порушенні витрачання коштів на службові відрядження, та інші призначені до утримання суми.
Для обліку таких розрахунків передбачений
субрахунок 363 «Розрахунки з відшкодування завданих збитків».Відшкодування сум збитків, завданих установі, визначається відповідно до
Закону № 217 та Порядку № 116.За дебетом субрахунку 363 «Розрахунки з відшкодування завданих збитків» відображаються суми виявлених недостач, крадіжок, втрат грошових коштів та матеріальних цінностей, при цьому кредитуються субрахунки рахунків 20, 21, 23, 24, 25, 30, 33, 36, 64. За кредитом субрахунку 363 «Розрахунки з відшкодування збитків» і дебетом субрахунків рахунків 30, 31, 32 відображаються суми, що надійшли на відшкодування завданого установі збитку.
Розрахунки з відшкодування завданих збитків відображаються в меморіальних ордерах № 1, 2, 3, 8, 9, 10, 12, 13 або в меморіальному ордері форми № 274 (бюджет).
Крім того, розрахунки з дебіторами можуть вестися на
субрахунках 351 «Розрахунки із замовниками з авансів на науково-дослідні роботи» та 361 «Розрахунки в порядку планових платежів».Як визначено в
п.п. 6.9 Інструкції № 242 , одним з видів розрахунків з дебіторами є розрахунки за плановими платежами, тобто розрахунки, коли умовами договору передбачена оплата товарів не за окремими операціями постачання, а шляхом періодичного перерахування коштів у певні строки і в установлених розмірах незалежно від отриманих товарів. Такі розрахунки проводяться не за фактичним відвантаженням товарів (на підставі рахунків, рахунків-фактур надання матеріальних цінностей тощо), а шляхом періодичного перерахування коштів у строки і розмірах, передбачених договором та в межах планових асигнувань.Але, враховуючи те, що
постановою № 1036 визначено, що розрахунки можуть проводитися виключно за фактично поставлені товари, виконані роботи і надані послуги, про що вже зазначалося, розрахунки за плановими платежами на сьогоднішній день не є можливими.Що стосується звітності, то відповідно до
Порядку № 123 розпорядники бюджетних коштів повинні щомісячно складати і подавати до органів Державного казначейства України такі форми фінансової звітності, як «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами» (форма № 7д, № 7м) та «Звіт про заборгованість за окремими програмами» (форма № 7д.1, № 7м.1).У цих формах фінансової звітності наводяться суми дебіторської та кредиторської заборгованості, які склалися в установі на початок року та на звітну дату.
Ведення обліку дебіторської заборгованості є
обов’язковим.Відповідно до
п. 5 ст. 9 Закону № 996 господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.Як свідчить практика контрольно-ревізійної роботи, мають місце випадки приховування дебіторської заборгованості, тобто не відображення її в обліку при її фактичній наявності. Такі випадки можуть призвести до необґрунтованих витрат бюджетних коштів та порушень ведення бухгалтерського обліку. Щоб не бути голослівними, розглянемо такі випадки на прикладах.
Приклад 1
Установою, що перевірялася, було відображено в обліку фактичні видатки по послугах зв’язку за грудень 2008 року без підтверджуючого документа виходячи з даних щодо фактично спожитих послуг зв’язку попереднього місяця.
У результаті цього в річному звіті, наданому районному органу держказначейства, на цю суму була викривлена звітність щодо фактичних видатків за КЕКВ 1138 «Послуги зв’язку» (завищено видатки).
Крім того, за даними бухгалтерського обліку в меморіальному ордері № 4 «Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими дебіторами» та фінансової звітності установи за формою № 7д, № 7м «Звіт про заборгованість бюджетних установ» за КЕКВ 1138 «Послуги зв’язку»
не відображена дебіторська заборгованість за отримані послуги зв’язку, яка підтверджується двостороннім актом звіряння розрахунків. Це є порушенням п. 1 ст. 3 Закону № 996.Приклад 2
У ході ревізії проведено звіряння стану взаєморозрахунків з підприємствами — надавачами комунальних послуг і складено двосторонні акти, якими підтверджена реальна дебіторська заборгованість, яка за даними бухгалтерського обліку відображена не була.
Так, за даними бухгалтерського обліку установи дебіторська заборгованість по розрахунках з надавачами послуг тепло- та газопостачання не значилася, тоді як реальна заборгованість утворилася внаслідок передплати за послуги з тепло-, газопостачання в межах затверджених показників кошторису і потреби установи на місяць, та становить певні суми.
Зазначене призвело до
заниження в обліку дебіторської заборгованості та як наслідок до викривлення показників фінансової звітності, що є порушенням Інструкції № 242 та п. 1 ст. 3 Закону № 996. На теперішній час це є ще й порушенням вимог постанови № 1036.Приклад 3
При проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності школи було встановлено, що облік розрахунків за надані платні освітні послуги проводиться касовим методом, тобто нарахування плати за надані послуги відображаються при її фактичному надходженні. Зазначене призвело до
заниження в обліку дебіторської заборгованості та як наслідок до викривлення показників фінансової звітності і є порушенням п. 1 ст. 9, п. 1 ст. 3 Закону № 996.Приклад 4
При ревізії питання правильності та своєчасності відшкодування організаціями — орендарями комунальних послуг установлено, що на момент проведення ревізії дебіторська заборгованість по розрахунках за спожиті орендарями комунальні послуги з організаціями-орендарями не значилася. При цьому в ході документальної ревізії встановлено, що кредиторська заборгованість установи-орендодавця перед комунальними службами відсутня, а оплата комунальних послуг, у тому числі спожитих організаціями-орендарями здійснювалася
за рахунок коштів загального фонду кошторису. Таким чином, за даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності установи-орендодавця не була відображена дебіторська заборгованість орендарів за спожиті ними комунальні послуги, оплачені установою-орендодавцем за рахунок своїх коштів, що є порушенням п. 1 ст. 9, п. 1 ст. 3 Закону № 996 та як наслідок призвело до необґрунтованих витрат коштів загального фонду кошторису.Приклад 5
У період ревізії фінансово-господарської діяльності лікарні встановлено, що при фактичному надходженні медикаментів, які не було відображено за даними бухгалтерського обліку, значилася дебіторська заборгованість по розрахунках з організацією-постачальником. Це є порушенням
п. 5 ст. 9, п. 1 ст. 3 Закону № 996 і призвело до завищення за даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності дебіторської заборгованості.
ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ РОЗРАХУНКІВ З ДЕБІТОРАМИ
Звернемо особливу увагу на необхідність проведення
інвентаризації розрахунків з дебіторами.Відповідно до
ст. 10 Закону № 996 для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства, установи, організації зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка.Згідно з
п. 1.5 Інструкції № 90 інвентаризація розрахунків з дебіторами повинна проводитися не менше двох разів на рік.Не слід плутати проведення інвентаризації розрахунків, за наслідками якої складаються інвентаризаційні описи з проведенням звірянь, за результатами яких складаються акти звірянь. Звіряння проводяться частіше (щомісячно, щоквартально), ніж інвентаризація. Обидва заходи проводити необхідно, і вони не замінюють одне одного.
Крім того, слід ураховувати випадки, коли проведення інвентаризації обов’язкове. Такі випадки визначені
п.п. 1.9 Інструкції № 90. Зокрема, перед складанням річної фінансової звітності, у випадку ліквідації установи, згідно з розпорядженням судових та слідчих органів тощо.Як визначено в
п. 11 Інструкції № 90 інвентаризація розрахунків з дебіторами полягає у звірянні документів і записів у реєстрах обліку і перевірці обґрунтованості сум, відображених на відповідних рахунках. Інвентаризаційна комісія встановлює терміни виникнення заборгованості і винних осіб у випадках пропуску термінів позовної давності.Усім дебіторам установи — кредитори повинні передати дані про їхню заборгованість, які пред’являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальної заборгованості. Дебітори зобов’язані
протягом 10 днів з дня отримання документального підтвердження підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення.На рахунках розрахунків з дебіторами і кредиторами повинні залишатися тільки узгоджені суми. Якщо до кінця звітного періоду не вдалося усунути розбіжностей, які виникли, або вони не встановлені, то розрахунки з дебіторами і кредиторами відображаються кожною зі сторін у своєму балансі в сумах, які виходять із їх бухгалтерських записів і визнані нею правильними.
СПИСАННЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
Відповідно до
Порядку № 123 прострочена дебіторська заборгованість — це заборгованість, що виникає на 30-й день після закінчення терміну обов’язкового платежу згідно з укладеними договорами, або якщо дата платежу не визначена після виписування рахунку на оплату.Це визначення важливе для заповнення відповідних форм фінансової звітності (№ 7д, № 7м та № 7д.1, № 7м.1).
Але для того,
щоб списати з обліку дебіторську заборгованість, яка не має перспектив для погашення, використовують інше поняття — дебіторська заборгованість, строк позовної давності якої минув. Це дебіторська заборгованість, що обліковується після закінчення терміну позовної давності.Нагадаємо: згідно зі
ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки.У разі наявності дебіторської заборгованості, повернення якої викликає сумніви, керівництву установи необхідно вжити всі заходи для своєчасного повернення коштів. Повернення такої заборгованості може бути здійснено шляхом поставки товарів, виконання робіт, надання послуг. У разі необхідності керівництво установи повинно звернутися до суду з позовом щодо повернення дебіторської заборгованості.
Протягом трьох років бюджетна організація, яка має дебіторську заборгованість, повинна вжити всі можливі заходи для її стягнення, тобто
вести претензійно-позовну роботу.Перебіг строку позовної давності може бути перерваний у випадках, визначених
ст. 264 ЦКУ, а саме:— при вчиненні особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку;
— у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Бувають ситуації, коли на момент стягнення заборгованості боржника неможливо відшукати у зв’язку з його ліквідацією, реорганізацією тощо. Відсутність дебітора необхідно підтвердити відповідною довідкою (податкової інспекції, органів статистики тощо) і звернутися щодо стягнення заборгованості до ліквідаційної комісії або іншого органу, який займався реорганізацією боржника.
Порядок списання дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, визначений
Інструкцією № 90.Відповідно до
п.п. 11.4 Інструкції № 90 для відображення результатів інвентаризації розрахунків за дебіторською заборгованістю, що знаходиться на обліку установи на момент звітного періоду (інвентаризації), призначений Акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами (додаток 9 до Інструкції № 90). У ньому вказуються найменування проінвентаризованих субрахунків і суми виявленої неузгодженої дебіторської заборгованості, безнадійних боргів та дебіторської заборгованості, щодо якої термін позовної давності минув.До Акта додається довідка (
додаток 10 до Інструкції № 90), в якій наводяться найменування та адреси дебіторів, сума заборгованості, за що обліковується заборгованість, з якого часу і на підставі яких документів.Відповідно до
п.п. 11.5 Інструкції № 90 за сумами дебіторської заборгованості, щодо якої термін позовної давності минув, у довідці вказуються особи, винні в пропущенні цих термінів.У довідці слід ретельно перевірити і відобразити суми дебіторської заборгованості, списані з балансу внаслідок неплатоспроможності відповідача і неможливості звернення стягнення на його майно, як-от:
— обґрунтованість списання цієї заборгованості;
— правильність обліку списаної заборгованості за балансом;
— здійснення нагляду за можливістю її утримання у випадках зміни майнового становища боржників.
Дебіторська заборгованість, щодо якої термін позовної давності минув, списується
за рішенням керівника установи на зміни результату виконання кошторису доходів та видатків за минулий рік (за дебетом субрахунків 431 «Результат виконання кошторису за загальним фондом», 432 «Результат виконання кошторису за спеціальним фондом»).Дозвіл вищої за рівнем організації на списання дебіторської заборгованості
не потрібен, але повідомити вищу за рівнем організацію про те, що було списано дебіторську заборгованість, термін позовної давності якої минув, треба.Списання боргу внаслідок неплатоспроможності боржника не є підставою для скасування заборгованості. Заборгованість слід відображати
поза балансом (на рахунку 07 «Списані активи та зобов’язання») не менше п’яти років з часу списання для спостереження за можливістю її справляння у випадку зміни майнового стану боржника.Згідно зі
ст. 8 Закону № 996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій несе керівник установи, який здійснює керівництво відповідно до законодавства України.Обов’язки щодо контролю строків виникнення та перебігу заборгованості покладаються керівником на працівника бухгалтерії, який веде відповідний облік, та головного бухгалтера.
Безконтрольність бухгалтерської служби стосовно цього питання, несвоєчасне вжиття заходів щодо стягнення заборгованості може привести до незаконних витрат бюджетних коштів, тому до цього питання слід ставитися з особливою увагою.
НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ
БКУ
— Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-III.ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Закон № 996
— Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХIV.Закон № 217
— Закон України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 06.06.95 р. № 217/95-ВР.Постанова № 1404
— постанова КМУ «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 09.10.2006 р. № 1404.Постанова № 818 —
постанова КМУ «Про доповнення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2006 р. № 1404» від 10.09.2008 р. № 818.Постанова № 399 —
постанова КМУ «Деякі питання здійснення попередньої оплати робіт (послуг) замовниками будівництва магістральних електричних мереж, атомних, гідроакумулюючих та вітрових електростанцій» від 29.03.2004 р. № 399.Постанова № 1036 —
постанова КМУ «Деякі питання організації бюджетного процесу» від 26.11.2008 р. № 1036.Положення № 637
— Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.Порядок № 1764 —
Порядок державного фінансування капітального будівництва, затверджений постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1764.Порядок № 116
— Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116.Інструкція № 68 —
Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання, затверджена наказом Державного казначейства України від 27.07.2000 р. № 68.Інструкція № 90
— Інструкція з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України та Міністерства фінансів України від 30.10.98 р. № 90.Інструкція № 242
— Інструкція з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 р. № 242.Порядок № 123 —
Порядок складання місячної та квартальної фінансової звітності у 2009 році установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 25.03.2009 р. № 123.Наказ № 83
— наказ Міністерства фінансів України «Про порядок укладення угод щодо надання послуг (виконання робіт) та придбання матеріальних цінностей у суб’єктів господарювання, оплата яких проводиться за рахунок бюджетних коштів» від 06.04.98 р. № 83.Висновок № 12/70 — висновок Міністерства юстиції України «Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта» від 17.07.2006 р. № 12/70.
