ВОДІЙ ХВОРІВ ЧОТИРИ МІСЯЦІ, ПІСЛЯ ЧОГО ЙОМУ ВСТАНОВЛЕНО ІІ ГРУПУ ІНВАЛІДНОСТІ: ЯК ПРАВИЛЬНО ЙОГО ЗВІЛЬНИТИ?
Ольга ВІТКОВСЬКА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Водій лікувально-профілактичної установи хворів упродовж чотирьох місяців (з 17.12.2008 р. по 13.04.2009 р.). З 14.04.2009 р. йому встановлено ІІ групу інвалідності. У висновку МСЕК зазначено, що працівнику протипоказана важка робота та рекомендовано легший труд. Працівник звернувся із заявою звільнити його за п. 2 ст. 40 КЗпП з виплатою вихідної допомоги. Чи можемо ми звільнити його за цією статтею або звільнення в цьому випадку має відбуватися за ч. 5 ст. 40 КЗпП?
(м. Харків)
Перш за все зазначимо, що звільнення на підставах, передбачених
ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП), відбувається з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу. Це означає, що ініціатором звільнення має виступати роботодавець, а не працівник. Звільнення з ініціативи роботодавця не вимагає написання працівником заяви з проханням про звільнення.У ситуації, зазначеній у запитанні, працівника може бути звільнено за
п. 2 ст. 40 КЗпП, однак при цьому слід мати на увазі деякі особливості. Розглянемо їх.Пунктом 2 ст. 40 КЗпП
передбачено: трудовий договір, укладений на невизначений термін, може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у разі виявленої невідповідності працівника посаді чи виконуваній роботі в результаті недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи.Інакше кажучи, на підставі
п. 2 ст. 40 КЗпП працівника може бути звільнено зважаючи на виявлену в процесі роботи невідповідність посаді (виконуваній роботі) у результаті:—
недостатньої кваліфікації. Наприклад, якщо унаслідок проведення атестації буде виявлено некомпетентність працівника; у результаті дисциплінарного стягнення водія транспортного засобу позбавлять права керувати транспортним засобом;—
погіршення стану здоров’я. Виконувану роботу може бути протипоказано працівнику за станом здоров’я. Стан здоров’я визначають медичні працівники, наприклад, під час проведення обов’язкового періодичного медогляду.Про невідповідність працівника може свідчити і бути підставою для розірвання трудового договору висновок медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), якщо працівника визнано інвалідом і йому рекомендовано іншу роботу (або взагалі трудову рекомендацію МСЕК не надано).
Працівника може бути звільнено за
п. 2 ст. 40 КЗпП тільки за наявності фактичних даних, що підтверджують невідповідність працівника посаді або виконуваній роботі.У цьому випадку такими фактичними даними є висновок МСЕК про встановлення інвалідності та рекомендації про легшу роботу.
При звільненні за
п. 2 ст. 40 КЗпП слід мати на увазі таке:1. Звільнення працівника допустиме лише в тому випадку, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Це передбачено безпосередньо ч. 2 ст. 40 КЗпп. Крім того, ст. 170 КЗпП зобов’язала роботодавця перевести працівника, який потребує надання легшої роботи згідно з медичним висновком, за його згодою на таку роботу.Роботодавець повинен запропонувати працівнику іншу відповідну роботу, показану йому за станом здоров’я, якщо така робота в організації наявна. Пропозицію працівнику іншої відповідної роботи слід здійснювати у письмовій (довільній) формі та під його підпис. Якщо працівник відмовляється від переведення на іншу роботу (або така робота в організації відсутня), його звільняють за
п. 2 ст. 40 КЗпп.При цьому відмову працівника від запропонованої роботи також доцільно оформляти письмово та під підпис працівника.
2. Не допускається звільнення, якщо працівник перебуває на лікарняному чи у відпустці.
Це обмеження передбачено ч. 3 ст. 40 КЗпП, якою встановлено: не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.3. Звільнення допускається тільки за згодою профспілки.
Згідно зі ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП може бути здійснено тільки за попередньою згодою профспілки (профспілкового представника), членом якої є працівник. Відповідно якщо працівник не є членом профспілки, то погоджувати звільнення не потрібно.Звільнення проводиться на підставі наказу керівника, який може бути складено таким чином:
НАКАЗ
| 12.05.2009 | Харків | № 157 |
Про звільнення Шматька П. В.
ЗВІЛЬНИТИ:
ШМАТЬКА Петра Вікторовича, водія, з 12 травня 2009 року у результаті виявленої невідповідності працівника виконуваній роботі за станом здоров’я, п. 2 ст. 40 КЗпп.
Підстави:
1. Довідка МСЕК про встановлення ІІ групи інвалідності та рекомендації про переведення на легшу роботу поліклініки № 5 Московського району м. Харкова від 14.04.2009 р.
2. Заява Шматька П. В. про відмову про переведення на легшу роботу.
Бухгалтерії провести зі Шматьком П. В. остаточний розрахунок, виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку та компенсацію за невикористану відпустку*.
| Керівник | Підпис | В. Кононенко |
* Нагадаємо також, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП, якщо працівник звільняється на підставі, передбаченій п. 2 ст. 40 КЗпП, надлишково виплачену суму відпускних за дні відпустки, надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, не утримують.
У трудовій книжці працівника в розділі «Відомості про роботу» у графі 3 робиться запис: «
Звільнено з роботи за станом здоров’я, п. 2 ст. 40 КЗпП України».Щодо звільнення за
п. 5 ст. 40 КЗпП, то зазначимо таке. Згідно з цією підставою трудовий договір може бути розірвано з ініціативи роботодавця в разі нез’явлення на роботу протягом більше чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, що втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.Загалом, як було зазначено, строк нез’явлення на роботу унаслідок тимчасової непрацездатності, що є причиною звільнення, визначено в чотири місяці підряд. Це означає, що вихід працівника на роботу хоча б на один день перериває перебіг чотиримісячного строку. У разі якщо він після цього знову тимчасово втрачає працездатність, обчислення чотиримісячного строку має початися заново.
Таким чином, у день звільнення працівник має продовжувати хворіти, інакше звільнення за
п. 5 ст. 40 КЗпП не може бути.Нагадаємо, що обчислення строків здійснюється згідно зі
ст. 2411 КЗпП, якою передбачено: строк, що обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, в якому немає відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.У вашому випадку працівник захворів 17 грудня 2008 року. Чотиримісячний строк спливає 17 квітня 2009 року. Але оскільки 14 квітня 2009 року працівника визнано інвалідом і у висновку МСЕК зазначено, що йому рекомендовано роботу, однак легшу, то фактично працівник мав вийти на роботу. Унаслідок чого чотиримісячний строк урвався, тому звільнити його на підставі п. 5 ст. 40 КЗпП уже неможливо.
