МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
ЩОДО ПОНЯТТЯ «НЕЦІЛЬОВЕ ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ»
Лист від 15.06.2009 р. № 31-09030-07-5/15920
Бюджетним кодексом України визначено засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу й міжбюджетних відносин, відповідальність за порушення бюджетного законодавства та регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням відповідних бюджетів.
Бюджетна система України ґрунтується на принципах, визначених статтею 7 Бюджетного кодексу (далі —
Кодекс), одним з яких є принцип цільового використання бюджетних коштів — бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.Положеннями статті 119 Кодексу визначено, що нецільовим використанням бюджетних коштів є витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису.
При цьому Кодексом чітко визначено таке:
— бюджетні призначення — повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування;
— бюджетне асигнування — повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету;
— кошторис — основний плановий документ бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Відповідно до Кодексу бюджетна система України — сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахування економічних відносин, державного і адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права, зокрема, рішеннями Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами, в тому числі центральних органів виконавчої влади, прийнятих на підставі і на виконання Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.
Згідно з нормативно-правовими актами, зокрема, для здійснення моніторингу, оцінки реалізації і контролю ефективності виконання бюджетної програми та цільового використання бюджетних коштів при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом, застосовується паспорт бюджетної програми, який визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до встановлених бюджетних призначень.
Ураховуючи викладене вище, в практичній діяльності розпорядників бюджетних коштів та фінансових і контролюючих органів поняття «нецільове використання бюджетних коштів» необхідно застосовувати у повній відповідності до Бюджетного кодексу України та вимог нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини.
Водночас
на практиці мають місце факти кваліфікації нецільового використання бюджетних коштів розпорядниками бюджетних коштів та фінансовими і контролюючими органами лише як використання бюджетних коштів у невідповідності до кошторису в частині недотримання вимог економічної класифікації видатків. Зазначене призводить до уникнення учасниками бюджетного процесу відповідальності за використання бюджетних коштів у невідповідності до встановлених бюджетних призначень чи виділених бюджетних асигнувань.Слід зазначити, що за нецільове використання бюджетних коштів відповідні посадові особи притягуються до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності в порядку, визначеному законами України, а розпорядникам бюджетних коштів зменшуються бюджетні асигнування на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням.
Заступник Міністра А. Мярковський
Коментар редакції
НЕЦІЛЬОВЕ ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ
У
листі, що коментується, Мінфін наголошує на тому, що поняття нецільового використання бюджетних коштів необхідно розуміти в повній мірі, визначеній чинними нормативно-правовими актами. Це пов’язано з тим, що на практиці мають місце факти кваліфікації нецільового використання бюджетних коштів лише як їх використання у невідповідності до кошторису в частині недотримання вимог економічної класифікації видатків.Розглянемо детальніше, які саме факти використання бюджетних коштів можна віднести до їх нецільового використання.
Відповідно до
п. 1 ст. 119 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-III (далі — БКУ) під нецільовим використанням бюджетних коштів слід розуміти витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, установленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису.Використання бюджетних коштів у невідповідності до кошторису в частині недотримання вимог економічної класифікації видатків є найпоширенішими випадками нецільового використання бюджетних коштів.
Наприклад, установою були проведені видатки по придбанню запчастин для автомобіля за КЕКВ 1131 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар», у той час, як слід було за КЕКВ 1135 «Оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів».
Але нецільове використання бюджетних коштів не обмежується лише подібними порушеннями, тому розглянемо й інші порушення, які є нецільовим використанням бюджетних коштів.
Наприклад, виконавчому комітету місцевої ради виділено кошти на утримання за кодом функціональної класифікації видатків 010116 «Органи місцевого самоврядування». При цьому ним було сплачено за службові телефонні переговори працівників виконавчого комітету коштами, які було виділено за кодом функціональної класифікації 070807 «Інші освітні програми», тобто за рахунок коштів, які були виділені для реалізації регіональної освітньої програми.
Крім того, нецільовим використанням бюджетним коштів буде здійснення бюджетною організацією запозичення, адже
п. 3 ст. 21 БКУ визначено, що бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.Також нецільовим використанням бюджетних коштів є використання коштів державного бюджету на фінансування видатків, які необхідно проводити за рахунок коштів місцевих бюджетів і навпаки.
Прикладом такого використання може бути таке. Бюджетною установою — лікувально-профілактичним закладом, який фінансується із державного бюджету, придбано медичне обладнання, що за рішенням керівника установи потім було передано до іншого лікувально-профілактичного закладу, який фінансується за рахунок коштів обласного бюджету.
Мінфін у своєму
листі також звертає увагу на те, що за нецільове використання бюджетних коштів відповідні особи притягуються до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.Дисциплінарна відповідальність
застосовується до порушників у вигляді догани або звільнення.Адміністративна відповідальність
за нецільове використання бюджетних коштів передбачає накладення штрафу на посадових осіб відповідно до ст. 16412 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X у розмірі від 30 до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 — 1190 грн.).Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб
від 70 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1190 — 1700 грн.).Що стосується
кримінальної відповідальності, то відповідно до ст. 210 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III (далі — ККУ) використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у великих розмірах, караються штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 — 5100 грн.) або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, караються обмеженням волі
на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.Нагадаємо, що великим розміром бюджетних коштів відповідно до
ст. 210, 211 ККУ вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян ( 17000 грн.).Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до
ст. 210, 211 ККУ вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян ( 51000 грн.).
