УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ ЗБЕРІГАННЯ
Володимир ШПАЧЕНКО, юрист
На підставі якого нормативно-правового акта установа охорони здоров’я може укласти договір на тимчасове зберігання продуктів харчування у зв’язку з відсутністю в ній холодильників?
(м. Одеса)
Усі ми добре знаємо, що продукти харчування мають певні вимоги щодо умов та терміну зберігання. Зазвичай термін та умови зберігання зазначаються на упаковці. Чимало таких продуктів харчування, які необхідно зберігати при низькій температурі в спеціальному холодильному обладнанні (холодильниках, морозильниках, холодильних шафах тощо).
Згідно з
п.п. 6 п. 6 ст. 20 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23.12.97 р. № 771/97-ВР (далі — Закон № 771) особи, які займаються виробництвом або введенням в обіг харчових продуктів, повинні забезпечувати належні умови зберігання та/або експонування харчових продуктів.Усі харчові продукти, що знаходяться в обігу в Україні, етикетуються державною мовою України та
містять доступну для сприймання споживачем інформацію щодо умов зберігання та використання, якщо харчовий продукт потребує певних умов зберігання та використання для забезпечення його безпечності (п.п. 8 п. 1 ст. 38 Закону № 771).Нагадаємо: строки зберігання продуктів харчування, які швидко псуються, на сьогодні встановлює лише один нормативний документ, а саме
Умови, строки зберігання продуктів, які особливо швидко псуються (СанПіН 42-123-4117-86), затверджені Головним державним санітарним лікарем СРСР 20.06.86 р.Основним нормативним документом, який регламентує облік продуктів харчування, є
Інструкція з обліку продуктів харчування в лікувально-профілактичних та інших установах охорони здоров’я, які перебувають на Державному бюджеті СРСР, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР від 05.05.83 р. № 530 (далі — Інструкція 530).Відповідно до
п. 8 Інструкції № 530 склади (комори) мають бути оснащені необхідними ваговими приладами, мірною тарою, інструментами і пристосуваннями для розтину тари, холодильними установками, вентиляційними пристроями.Якщо ж з будь-яких
поважних причин холодильні установки відсутні на певний термін (поломка тощо), це не є підставою для порушення вимог зберігання продуктів харчування.У такому випадку доцільно укласти
договір зберігання з іншою юридичною особою, яка має відповідне холодильне обладнання для зберігання продуктів харчування.Умови укладання такого договору визначені
гл. 66 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — ЦКУ).Зупинимося на основних вимогах щодо укладання договору зберігання.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з
п. 1 ст. 937 ЦКУ договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, установлених ст. 208 ЦКУ.Нагадаємо, що відповідно до
п.п. 1 п. 1 ст. 208 ЦКУ правочини між юридичними особами необхідно вчиняти в письмовій формі.У зв’язку з цим договір зберігання продуктів харчування установі охорони здоров’я слід укласти в письмовій формі.
При цьому письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Відповідно до
ст. 938 ЦКУ зберігач зобов’язаний зберігати річ протягом строку, встановленого в договорі зберігання.Якщо строк зберігання у договорі не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов (наприклад, отримання продуктів харчування від зберігача повинно проводитися в мірі їх необхідності, що заздалегідь визначити проблематично), зберігач зобов’язаний
зберігати річ до пред’явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.У випадку коли строк зберігання речі визначений моментом пред’явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право після закінчення звичайного за цих обставин строку зберігання
вимагати від поклажодавця забрати цю річ у розумний строк .Відповідно до
п. 2 ст. 940 ЦКУ зберігач звільняється від обов’язку прийняти річ на зберігання, якщо у зв’язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності (наприклад, зберігач не має відповідного холодильного обладнання для зберігання певних продуктів харчування).Слід також звернути увагу на те, що зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі в разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов’язаний
своєчасно повідомити поклажодавця.У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання (
ст. 943 ЦКУ).Договором зберігання обумовлюється
плата та строки зберігання.Згідно з
п. 1 ст. 947 ЦКУ витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання (наприклад, витрати електроенергії на роботу холодильної установки тощо).Відповідальність поклажодавця та зберігача визначається на загальних підставах.
Крім цього, гл. 66 ЦКУ містить і інші вимоги щодо укладання договорів зберігання відповідно до конкретних варіантів зберігання.
