ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС: ПЕРШЕ ЗНАЙОМСТВО
З 1 січня 2011 року набере чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, який стане основним податковим документом, що регулює відносини у сфері справляння податків і зборів. Унікальність цього документа полягає в тому, що він визначає не лише загальні правила адміністрування податків і зборів (заповнення та подання податкової звітності, сплати податкових зобов’язань, проведення перевірок, облік платників податків, а також притягнення до відповідальності та застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства), а й види податків, зборів (обов’язкових платежів) та порядок їх справляння.
У цьому матеріалі розглянемо основні новації в оподаткуванні, які стосуватимуться бюджетних установ уже з початку наступного року.
Вікторія МАТВЄЄВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Бюджетні установи у процесі виконання кошторисів виступають платниками різних податків і зборів (обов’язкових платежів). Розглянемо, які зміни очікують таких платників податків з 1 січня 2011 року у зв’язку з набуттям чинності
ПКУ.
ПОДАТОК НА ПРИБУТОК
Насамперед зауважимо, що відповідно до
п. 1 розд. XIX «Прикінцеві положення» ПКУ розд. III «Податок на прибуток підприємств» (ст. 133 — 161) набере чинності лише з 1 квітня (тобто з ІІ кварталу) 2011 року. Тому до цієї дати, тобто протягом усього І кварталу 2011 року, платники податків працюватимуть та звітуватимуть за старими правилами, установленими Законом про податок на прибуток. З 1 квітня 2011 року Закон про податок на прибуток утратить чинність (за винятком п. 1.20, дія якого триватиме до 1 січня 2013 року згідно з п.п. 2 п. 2 розд. XIX «Прикінцеві положення» ПКУ) і платники податків керуватимуться нормами, установленими ПКУ.
Платники
Згідно зі
ст. 133 ПКУ платниками податку на прибуток з числа резидентів є неприбуткові установи та організації в разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню.При цьому до
неприбуткових організацій (п.п. 14.1.121 ПКУ) належать підприємства, установи та організації, основною метою діяльності яких є не отримання прибутку, а здійснення благодійної діяльності та меценатства, а також іншої діяльності, передбаченої законодавством.Порядок оподаткування неприбуткових організацій регламентується спеціальною
ст. 157 ПКУ (за аналогією з п. 7.11 Закону про податок на прибуток), згідно з якою до неприбуткових організацій, зокрема, належать органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи чи організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів (п.п. «а» п. 157.1 ПКУ).Як і раніше, для неприбуткових організацій установлено пільговий режим оподаткування, за умови, що такі організації зареєстровані згідно з вимогами законодавства та внесені органами державної податкової служби до Реєстру неприбуткових організацій та установ. Такий Реєстр ведеться згідно з
наказом ДПАУ від 11.07.97 р. № 232.Об’єкт оподаткування
Відповідно до
п. 157.2 ПКУ від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у п.п. «а» п. 157.1 ПКУ, отримані у вигляді:— коштів або майна, що надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;
— пасивних доходів;
— коштів або майна, що надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг, у тому числі доходи державних навчальних закладів, отриманих від виготовлення та реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, у тому числі від надання платних послуг, пов’язаних з їх основною статутною діяльністю;
— дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або в межах технічної чи благодійної, у тому числі гуманітарної, допомоги, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, що надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх одержувачам згідно із законодавством з метою зниження рівня таких цін.
Як бачимо, перелік
доходів бюджетних установ, звільнених від оподаткування, жодних змін не зазнав.Крім того, як і раніше, до таких доходів належать
власні надходження бюджетних установ, що зараховуються до складу спеціального фонду бюджету відповідно до п. 4 ст. 13 БКУ. Так, доходи неприбуткових організацій, визначених у п.п. «а» п. 157.1 ст. 157 ПКУ, у тому числі доходи закладів та установ освіти, науки, культури, охорони здоров’я, а також архівних установ та реабілітаційних установ для інвалідів і дітей-інвалідів, що мають відповідну ліцензію та утримуються за рахунок бюджету, зараховуються до складу кошторисів (на спеціальний рахунок) для утримання таких неприбуткових організацій та використовуються виключно на фінансування видатків такого кошторису (у тому числі фінансування господарської діяльності згідно з їх статутами), розрахованого та затвердженого в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.Якщо за результатами звітного (податкового) року доходи, зараховані до кошторису для утримання зазначених організацій, перевищують суму визначених кошторисом видатків, сума перевищення враховується у складі кошторису наступного року.
При цьому з суми перевищення доходів над видатками зазначених неприбуткових організацій податок, передбачений у
п. 151.1 ПКУ, не сплачується. Переліки платних послуг, які можуть надаватися зазначеними установами, установлюються Кабінетом Міністрів України.Оподаткування доходів, отриманих бюджетними установами з джерел, які не зазначені серед джерел доходів, звільнених від оподаткування, тобто
оподатковуваних доходів, здійснюється згідно з вимогами п. 157.11 ПКУ. Зокрема, податок на прибуток визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму видатків, пов’язаних з отриманням таких інших доходів. При цьому видатки не можуть перевищувати такі доходи.Як і раніше, при обчисленні суми оподатковуваного прибутку
сума амортизаційних відрахувань не враховується (п. 157.11 ПКУ).Таким чином, для бюджетних установ порядок обчислення податку на прибуток з 1 січня 2011 року особливо не зміниться: вони сплачуватимуть податок на прибуток
при отриманні доходів від неосновної діяльності (п. 152.6 ПКУ).Є, щоправда, деякі моменти, на які все ж слід звернути увагу:
— дещо підкориговано визначення терміна «основна діяльність» (
п. 157.15 ПКУ). Так, під основною діяльністю слід розуміти діяльність неприбуткових організацій, яка визначена для них як основна законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації, у тому числі з надання реабілітаційних та фізкультурно-спортивних послуг для інвалідів (дітей-інвалідів), благодійної допомоги, просвітницьких, культурних, наукових, освітніх, соціальних та інших подібних послуг для суспільного споживання, зі створення систем соціального самозабезпечення громадян (недержавні пенсійні фонди та інші подібні організації). При цьому статутні документи неприбуткових організацій повинні містити вичерпний перелік видів їх діяльності, що не передбачають отримання прибутку відповідно до норм законів, що регулюють їх діяльність;— при отриманні доходів від неосновної діяльності, тобто таких, що підлягають оподаткуванню, слід мати на увазі, що згідно з
п. 137.1 ПКУ доходи від реалізації товарів визнаються за датою переходу до покупця права власності на товар, а при наданні послуг (виконанні робіт) — за датою складання акта чи іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Нагадаємо, що момент переходу права власності встановлено у ст. 334 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV, де зазначено, що право власності в набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом;— як і раніше, центральний орган державної податкової служби встановлює порядок обліку та подання податкової звітності про використання коштів неприбуткових організацій, а також вирішує питання про виключення організацій з Реєстру неприбуткових організацій та установ і оподаткування їх доходів у разі порушення ними положень
ПКУ та інших законодавчих актів про неприбуткові організації. При цьому в п. 157.14 ПКУ уточнено, що до таких порушень належить використання звільнених від оподаткування коштів на цілі, не передбачені статутом, зокрема для здійснення господарської діяльності. У цьому випадку кошти і майно, використані не за цільовим призначенням, вважаються доходом та підлягають оподаткуванню в загальному порядку.
Ставка податку
Згідно з
п. 10 розд. XIX «Прикінцеві положення» ПКУ ставка податку на прибуток з 1 квітня по 31 грудня 2011 року — 23 %. Як уже зазначалося, у І кварталі 2011 року облік податку на прибуток ведеться за правилами, установленими Законом про податок на прибуток, тому за цей період прибуток оподатковується за ставкою 25 %.
ПДВ
Платники податку
Згідно з
п. 181.1 ПКУ реєстрація платником ПДВ є обов’язковою в разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ).Як бачимо, після набуття чинності
ПКУ єдиним критерієм обов’язкової реєстрації бюджетних установ платником ПДВ буде перевищення обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 місяців 300 тис. грн.Отже, у разі перевищення цієї межі бюджетній установі слід в обов’язковому порядку зареєструватися платником ПДВ, подавши до податкового органу відповідну реєстраційну заяву не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем досягнення 300-тисячної межі (
п. 183.2 ПКУ). Однак платником ПДВ така особа стане тільки з першого числа місяця, наступного за таким місяцем (п. 183.10 ПКУ).
Об’єкт та база оподаткування
ПКУ
розширено визначення терміна «поставка товарів» та введено поняття «місце поставки товарів» та «місце поставки послуг».База оподаткування операцій з поставки товарів/послуг (на митній території України), як і раніше, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до
ст. 39 ПКУ, незалежно від того, наскільки ці величини відрізняються.Правило першої події для визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ збережеться (
пп. 187.1, 198.2 розд. V ПКУ). Також залишилися особливі правила нарахування ПДВ (за грошовими розрахунками) для таких операцій, як:— поставка комунальних послуг та послуг ЖКГ (поставки теплової енергії, газу, послуг з водопостачання та водовідведення, послуг, вартість яких включається до складу квартирної плати), для яких датою виникнення податкових зобов’язань, як і раніше, буде дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку, а датою виникнення права на податковий кредит виявиться дата списання коштів з банківського рахунка в оплату придбаних товарів, послуг (
п. 187.10 ПКУ);— поставка товарів (послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів, за якими податкові зобов’язання відображатимуться за датою зарахування бюджетних коштів на банківський рахунок платника податку (
п. 187.7 ПКУ).
Операції, що не є об’єктом оподаткування, та операції, звільнені від оподаткування
Перелік операцій, що не є об’єктом оподаткування, наведено у
ст. 196 ПКУ. Частину операцій, що не є об’єктом оподаткування згідно з п. 3.2 Закону про ПДВ, тепер ПКУ відносить до операцій, звільнених від оподаткування, а саме:— надання державних платних послуг фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (
п.п. 197.1.18 ПКУ);— безоплатна передача майна в державну або комунальну власність (
п.п. 197.1.16 ПКУ).Щодо операцій, звільнених від оподаткування, то такі операції визначено у
ст. 197 ПКУ та переважно повторюють перелік операцій, що звільнялися від оподаткування відповідно до ст. 5 Закону про ПДВ. При цьому якщо раніше у ст. 5 Закону про ПДВ містилося посилання на те, що переліки освітніх послуг, послуг з охорони здоров’я тощо, операції з надання яких звільняються від обкладення ПДВ, мав затверджувати Кабмін, то тепер такі послуги зазначені безпосередньо в ПКУ (пп. 197.1.2, 197.1.5, 197.1.7).
Розподіл податкового кредиту
Бюджетним установам, які здійснюють як звільнені, так і оподатковувані ПДВ-операції, слід знати, що з наступного року змінюються правила пропорційного розподілу податкового кредиту з ПДВ (
ст. 199 ПКУ).Як і раніше, до складу податкового кредиту включається частина сплаченого (нарахованого) ПДВ, яка відповідає частині використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях (частка). Але принциповою відмінністю є те, що така частина визначається як відношення обсягів з поставки оподатковуваних операцій (без урахування сум ПДВ) за попередній календарний рік до сукупних обсягів поставки оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум ПДВ) за цей же попередній календарний рік. Така величина застосовується
протягом поточного календарного року (п. 199.2 ПКУ).Платники, які були створені в поточному році, а також платники, в яких у попередньому році не було неоподатковуваних операцій, розраховують частку за фактичними даними обсягів з поставки оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного періоду, в якому задекларовано такі операції. Такий
розрахунок подається до органу ДПС одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовано такі оподатковувані та неоподатковувані операції.За підсумками календарного року
здійснюється перерахунок частки виходячи з фактичних обсягів здійснених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.Крім того, слід мати на увазі, що в
ПКУ передбачено обмеження строку, протягом якого платник може скористатися своїм правом на включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Так, у п. 198.6 ПКУ встановлено: якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів із дати виписування податкової накладної.
Податкові накладні
Правила оформлення податкових накладних залишилися колишніми. Як і раніше, платники ПДВ повинні подавати до податкового органу
Реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. При цьому в п. 201.6 ПКУ зазначено, що податкові органи за даними реєстрів повідомляють платника податку про наявність у такому Реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. Протягом 10 днів після отримання такого повідомлення платник податків має право уточнити податкові зобов’язання без застосування штрафних санкцій.Крім того,
п. 201.10 ПКУ передбачено, що продавець товарів/послуг зобов’язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — Єдиний реєстр). Підтвердженням прийняття податкової накладної (або розрахунку коригування) до Єдиного реєстру є квитанція в електронному вигляді, що направляється протягом операційного дня. Порядок ведення Єдиного реєстру встановлюється Кабміном.Як передбачено в
п. 11 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, такій реєстрації підлягають податкові накладні, якщо сума ПДВ в одній податковій накладній перевищує:— 1 млн грн. — з 01.01.2011 р.;
— 500 тис. грн. — з 01.04.2011 р.;
— 100 тис. грн. — з 01.07.2011 р.;
— 10 тис. грн. — з 01.01.2012 р.
Податкові накладні з сумою ПДВ,
що не перевищує 10 тис. грн., не підлягають включенню до Єдиного реєстру.Покупець має право звіряти відповідність даних отриманої податкової накладної з даними Єдиного реєстру. При цьому відсутність факту реєстрації податкових накладних платником податків — продавцем у Єдиному реєстрі та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає покупцю права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми ПДВ до податкових зобов’язань за відповідний звітний період. Слід мати на увазі, що виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру є підставою для проведення органами ДПС документальної позапланової виїзної перевірки продавця та покупця.
Ставка податку
З 1 січня 2011 року ПДВ, як і раніше, сплачуватиметься
за ставкою 20 % (аж до кінця 2013 року). Обіцяна «знижена» ставка ПДВ 17 % застосовуватиметься лише з 1 січня 2014 року (п. 10 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).Також зберігається
ставка 0 % (для операцій, зазначених у п. 195.1, пп. 8 та 15 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ); нульова ставка також застосовуватиметься і при експорті «пільгових» (звільнених від ПДВ на території України) товарів (п. 195.2 ПКУ).
Звітні періоди
Звертаємо увагу на те, що з 01.01.2011 р. звітний період щодо ПДВ —
календарний місяць. Виняток буде зроблено лише для окремої категорії «нульових» платників податку на прибуток, які мають право на застосування ставки 0 % згідно з п.п. «б» п. 154.6 розд. III ПКУ (тобто діючих підприємств, що перейшли на ставку 0 %, з річним доходом не вище 3 млн грн. та середньообліковою кількістю працівників до 20 осіб) та які зможуть вибрати квартальний звітний період за ПДВ (п. 202.2 розд. V ПКУ). Однак квартального періоду за ПДВ для платників з невеликими обсягами (за аналогією з п.п. 7.8.2 Закону про ПДВ) уже не буде.
Строк подання звітності
Податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, який дорівнює календарному місяцю,
протягом 20 календарних днів , наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ПКУ). Строк сплати податкового зобов’язання за нею — протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання декларації (п. 203.2 ПКУ).Крім того,
п. 201.15 ПКУ передбачено, що платники ПДВ щомісячно у строки, передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі ті, для яких установлено звітний податковий період — квартал, подають до органу ДПС копії записів у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.
ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб з 1 січня 2011 року регулюватиметься
розд. IV ПКУ, і відповідно з цієї дати Закон № 889 утратить чинність. Розглянемо, які зміни внесено до порядку оподаткування доходів фізичних осіб.
Платники податку
Згідно з
п. 162.1 ПКУ платниками податку на доходи є:—
фізична особа — резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;—
фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, за винятком нерезидента, який має дипломатичні привілеї та імунітет, установлені чинним міжнародним договором України щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної та прирівняної до неї діяльності;—
податковий агент, яким є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, які зобов’язані обчислювати, утримувати і сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення норм ПКУ (п.п. 14.1.180).Об’єкт оподаткування
Об’єктом оподаткування
є:— загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
— доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно обкладаються податками під час їх нарахування (виплати, надання);
— іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України, — для резидентів.
Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зазначено в
п. 164.2 ПКУ. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, наведено у ст. 165 ПКУ.Під доходами у вигляді
заробітної плати розуміються основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податків у зв’язку з відносинами трудового найму відповідно до закону (п.п. 14.1.48 ПКУ). У період дії Закону № 889 для цілей визначення складових заробітної плати потрібно було керуватися Інструкцією № 5.Ураховуючи, що
Інструкція № 5 — єдиний документ, розроблений відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, найімовірніше, що для цілей визначення складових заробітної плати потрібно буде продовжувати керуватися цим документом.Як відомо, до заробітної плати належать і окремі виплати, які не входять до фонду оплати праці, зокрема лікарняні, які повністю або частково компенсують заробітну плату. Норми
ПКУ свідчать про те, що цей принцип збережеться: до заробітної плати прирівнюються окремі виплати, які згідно з Інструкцією № 5 не входять до фонду оплати праці. Наприклад, з п.п. 169.4.1 ПКУ можна зробити висновок, що, як і раніше, до доходів у вигляді заробітної плати включатимуться лікарняні.Відповідно до
п. 164.6 ПКУ при визначенні бази оподаткування дохід у вигляді заробітної плати зменшується на суму єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) у частині утримань та на суму податкової соціальної пільги (далі — ПСП) за її наявності. Як відомо, з 1 січня 2011 року ЄСВ нараховуватиметься на заробітну плату та утримуватиметься з неї замість внесків до чотирьох фондів соціального страхування згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.Звертаємо увагу: на суму утриманого ЄСВ зменшуються виключно доходи у вигляді заробітної плати та прирівняних до неї згідно з
ПКУ виплати (звісно, якщо такі виплати обкладаються ЄСВ). У зв’язку з цим варто звернути увагу на те, що, наприклад, сума винагороди за договорами цивільно-правового характеру обкладатиметься податком на доходи без зменшення на суму ЄСВ у частині утримань.
Ставки податку
Оподаткування доходів, отриманих (у тому числі, але не виключно)
у вигляді зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат чи інших виплат та винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри, здійснюватиметься за прогресивною шкалою:— за ставкою
15 % — із суми доходів, що не перевищують 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня звітного податкового року (абз. 1 п. 167.1 ПКУ);— за ставкою
17 % — із суми перевищення зазначених вище доходів 10-кратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року (абз. 2 п. 167.1 ПКУ).Для працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), у тому числі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, у вугільній промисловості — за
Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003 р. № 36, ставка податку на доходи становить 10 % (п. 167.4 ПКУ).До речі, якщо протягом календарного року платник податків отримував доходи, оподатковувані за ставками, установленими
п. 167.1 ПКУ (15 % із суми доходу, що не перевищує 10-кратний розмір мінзарплати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, 17 % — із суми перевищення), від двох і більше податкових агентів і при цьому загальна сума таких доходів за будь-який календарний місяць перевищила 10-кратний розмір мінзарплати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, то він повинен буде подати податкову декларацію за результатами звітного року (п.п. «є» п. 176.1 ПКУ).
ПСП
Відповідно до
п.п. 169.4.1 ПКУ ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суму, яка дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженому на 1,4 та округленому до найближчих 10 грн.При цьому граничний розмір доходу, що дає право на отримання ПСП одному з батьків, який утримує двох і більше дітей віком до 18 років, визначатиметься кратно кількості дітей. ПСП може застосовуватися тільки за одним місцем роботи, яке платник податків визначає самостійно.
До 2015 року
розмір «звичайної» ПСП дорівнюватиме 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року. «Підвищена» ПСП надаватиметься в розмірі, що дорівнює 150 % «звичайної» ПСП, «максимальна» ПСП — у розмірі, що дорівнює 200 % «звичайної» ПСП.Як і раніше,
будь-який платник податків, заробітна плата якого не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП, зможе скористатися правом на «звичайну» ПСП. При цьому в п.п. 169.1.2 ПКУ визначено, що «звичайна» ПСП передбачена тепер для осіб, які утримують двох і більше дітей віком до 18 років. Такі особи зможуть претендувати на ПСП в розмірі, що дорівнює «звичайній» ПСП у розрахунку на кожну дитину.Звертаємо увагу, що в переліку платників, які зможуть претендувати на підвищений та максимальний розмір ПСП, також є деякі зміни.
Так, тепер претендувати на «
підвищену» ПСП зможуть також учасники бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону № 3551, крім інвалідів I і II груп . Такі особи, як удова та вдівець, зможуть претендувати на «підвищену» ПСП тільки за наявності дитини (дітей) віком до 18 років.При цьому з переліку платників податків, які мають право на «максимальну» ПСП,
виключено осіб, які мають трьох і більше дітей. До речі, у цьому переліку з’явилися нові категорії платників податків — особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», та інваліди I і II груп з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону № 3551.Якщо платник податку має право на застосування ПСП за двома і більше підставами, то застосовується одна податкова соціальна пільга за підставою, що передбачає її найбільший розмір. Користуватися одночасно двома ПСП («на себе» і «на дітей») зможуть тільки особи, які утримують двох і більше дітей віком до 18 років, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів), що визначено в
п.п. 169.3.1 ПКУ.Також майте на увазі, що тепер ПСП застосовуватиметься і в місяці звільнення. Це випливає з положень
п.п. 169.3.4 ПКУ.Згідно з
п. 169.1 ПКУ ПСП застосовується до нарахованого місячного доходу платника податків у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). Для цього платник податків повинен подати роботодавцю заяву про самостійний вибір місця застосування ПСП. При цьому до заробітної плати державних службовців ПСП застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідної заяви, однак за умови подання підтверджуючих документів для встановлення розміру ПСП (п.п. 169.2.3 ПКУ).
Оподаткування надмірно витрачених підзвітних сум
Згідно з
п. 170.9 ПКУ під оподаткування підпадають суми надмірно витрачених грошових коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, та не повернених в установлений строк:—
на відрядження — у сумі, що перевищує суму витрат платника податків на таке відрядження, розраховану згідно з розд. III ПКУ. Як уже зазначалося, цей розділ ПКУ набере чинності тільки з 1 квітня 2011 року. І тому поки що не зрозуміло, чим повинні керуватися роботодавці при визначенні суми перевищення протягом I кварталу 2011 року. Сподіваємося, що незабаром з’являться відповідні роз’яснення податкових органів;—
під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій — у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податків на виконання таких дій.Суму надмірно витрачених коштів
має бути повернено до каси або зараховано на банківський рахунок особи, яка їх видала, до або під час подання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, строк подання якого змінився. Так, з 1 січня 2011 року такий Звіт має бути подано до закінчення п’ятого (раніше було третього) банківського дня, наступного за днем, в якому платник податків:—
закінчує відрядження;—
завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, яка видала кошти під звіт.Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, яка видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а в разі недостатності суми доходу — за рахунок оподатковуваних доходів подальших звітних місяців до повної сплати суми такого податку.
Таким чином,
сума надмірно витрачених коштів, виданих на відрядження або під звіт, не здана у зазначений строк, підлягає оподаткуванню на доходи за ставкою 15 % — із суми, що не перевищує 10-кратний розмір мінзарплати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, і 17 % — із суми перевищення. Як і раніше, для цілей оподаткування доходу у вигляді несвоєчасно повернутих надмірно витрачених підзвітних сум застосовується «натуральний» коефіцієнт (п.п. 164.5 ПКУ).Зауважимо:
штраф у розмірі 15 % надмірно витрачених сум, що раніше застосовувався до платників податків, які не повернули такі суми протягом звітного місяця, в якому закінчувався граничний строк повернення готівки, нормами ПКУ не передбачений.
Порядок сплати
Податок на доходи
сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу (п.п. 168.1.2 ПКУ). Як і раніше, платіжні документи на виплату доходу прийматимуться тільки за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування податку на доходи.У разі надання фізособі доходу в негрошовій формі або виплати готівкою з каси податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такого нарахування (виплати, надання) (
п.п. 168.1.4 ПКУ).
Звітність
Наразі відомості про виплачені платникам податків доходи та утриманий податок з доходів податкові агенти подають щоквартально у вигляді Податкового розрахунку за формою № 1ДФ, що не має статусу податкової декларації в розумінні
Закону № 2181.З набуттям чинності
ПКУ на податкових агентів покладаються, зокрема, такі обов’язки (пп. «б» і «д» п. 176.2):— подавати у строки, установлені
для податкового кварталу (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу), податковий розрахунок, який має статус податкової декларації. Зазначені в ньому суми податку, що сплачуються до бюджету, є узгодженими сумами податкових зобов’язань податкового агента і в разі неповної або несвоєчасної сплати стягуються до бюджету разом зі сплатою штрафів та пені;— подавати у строки, установлені для
податкового місяця (протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця), податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб про загальні суми доходів, що нараховані (виплачені, надані) на користь платників податків, та загальні суми податку на доходи фізичних осіб, які утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету. Форму такої декларації має бути встановлено центральним податковим органом.При цьому звертаємо увагу: щоквартальний податковий розрахунок та щомісячна податкова декларація мають подаватися
незалежно від того, виплачує податковий агент доходи фізичним особам чи ні.За неподання або несвоєчасне подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (виплачених) на користь платників податків, та суми утриманого з них податку податкові агенти несуть відповідальність згідно зі
ст. 119 ПКУ.
ЗБІР ЗА ПЕРШУ РЕЄСТРАЦІЮ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ
Сама назва
розд. VII ПКУ «Збір за першу реєстрацію транспортного засобу» (далі — збір) вказує на те, що юридичні особи — власники автомобілів (у тому числі бюджетники) сплачуватимуть збір за першу реєстрацію транспортного засобу.Головною новацією є те, що такий збір необхідно буде сплачувати тільки
при першій реєстрації такого засобу. При цьому під першою реєстрацією транспортного засобу розуміється реєстрація транспортного засобу, що здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу в Україні (п.п. 14.1.163 ПКУ).Більшість юридичних осіб — власників автомобілів, безумовно, зітхнуть з полегшенням, оскільки ті з них, у яких
станом на 1 січня значаться на балансі раніше зареєстровані транспортні засоби, уже не повинні будуть подавати річний розрахунок транспортного податку та сплачувати його поквартально, як це було раніше. Жодних податкових наслідків не виникне й у випадку, якщо йтиметься про придбання транспортного засобу (наприклад, автомобіля, що був у користуванні), який уже було зареєстровано на території України.Водночас, як тільки юрособа придбає один із транспортних засобів, що є
об’єктом оподаткування відповідно до ст. 232 ПКУ (колісні транспортні засоби; судна; літаки та вертольоти) та який раніше в Україні не реєструвався, вона буде зобов’язана в 10-денний строк після першої реєстрації в Україні такого транспортного засобу подати до відповідного органу ДПС за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми транспортного збору за встановленою формою. До розрахунку мають обов’язково додаватися копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, що проводив таку реєстрацію.
Транспортні засоби, що не є об’єктами обкладення збором
Істотно розширено перелік транспортних засобів, які згідно зі
ст. 232 ПКУ не є об’єктами обкладення збором. Зокрема, до таких належать:— транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми, закріплені на праві оперативного управління за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, які повністю утримуються за рахунок бюджету, крім тих, що віднесені до транспортної групи, в порядку, визначеному головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва;
— транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми, закріплені на праві оперативного управління за військовими формуваннями головного органу в системі центральних органів виконавчої влади у сфері охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, які повністю утримуються за рахунок бюджету, крім тих, що віднесені до транспортної групи, в порядку, визначеному таким головним органом;
— транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми, що закріплені на праві оперативного управління за підрозділами служби цивільного захисту, які повністю утримуються за рахунок бюджету, крім тих, що віднесені до транспортної групи, в порядку, визначеному головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення;
— транспортні засоби швидкої медичної допомоги;
— машини і механізми для сільськогосподарських робіт — товарні позиції
8432 і 8433 згідно з УКТ ЗЕД;— причепи (напівпричепи);
— мопеди;
— велосипеди.
Крім того, не є об’єктами обкладення збором літаки та вертольоти Збройних Сил України, літаки та вертольоти головного органу в системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення, а також органів управління та сил цивільного захисту, що виконують завдання цивільного захисту.
Щодо сплати збору, то
ст. 235 ПКУ встановлено деякі пільги. Зокрема, від сплати збору звільняються легкові автомобілі для інвалідів з об’ємом циліндрів двигуна до 1500 куб. см, придбані за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів та/або безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України, транспортні засоби будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинків-інтернатів, пансіонатів для ветеранів війни і праці, геріатричних пансіонатів, реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.
Порядок обчислення збору
Ставки збору встановлено
ст. 234 ПКУ та, як і раніше, залежать від виду транспортного засобу та його технічних характеристик (для колісних транспортних засобів — це об’єм циліндрів двигуна в куб. см або потужність двигуна в кВт; для суден — потужність двигуна у кВт або довжина корпусу судна в сантиметрах; для літаків, вертольотів — максимальна злітна маса в кілограмах).Зауважимо, що
ставки збору для тракторів, сідельних тягачів, автобусів, вантажних та легкових автомобілів (за винятком малолітражних та тих, об’єм двигуна в яких перевищує 4500 куб. см) залишилися на тому самому рівні, на якому раніше сплачувався транспортний податок при першій реєстрації нових транспортних засобів.Згідно зі
ст. 238 ПКУ сума збору обчислюється щодо кожного транспортного засобу як добуток відповідної бази оподаткування, ставки збору та відповідного коефіцієнта.При цьому тепер залежно від «віку» транспортного засобу, що проходить першу реєстрацію, застосовуються такі
коефіцієнти:—
для нових транспортних засобів — 1;— для транспортних засобів, які
використовувалися до 8 років (крім легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, і тракторів), — 2;— для суден, а також літаків і вертольотів, що
використовувалися більше 8 років, — 3;— для решти транспортних засобів (крім легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, і тракторів), які
використовувалися більше 8 років, — 40.Звертає на себе увагу норма, передбачена
п. 4 розд. XIX «Прикінцеві положення» ПКУ, де йдеться про індексацію ставок збору. Згідно з цим пунктом Кабмін повинен щорічно до 1 червня вносити до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до ПКУ щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, у тому числі й щодо збору за першу реєстрацію транспортного засобу.
Сплата збору
Збір сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, що діють на день сплати
(ст. 239 ПКУ). Платники збору зобов’язані під час першої реєстрації в Україні пред’являти квитанції або платіжні доручення про сплату збору з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення, а платники, звільнені від сплати збору, — відповідний документ, що дає право на користування такими пільгами. При цьому в разі відсутності документів про сплату збору або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні не проводиться.Юридичні особи в 10-денний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів повинні подати до податкових органів за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби. До розрахунку обов’язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, що проводив таку реєстрацію.
Також слід звернути увагу на
п. 1 підрозд. 9 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, де зазначено, що зарахування до бюджету сум податку з власників транспортних засобів, який сплачується в І кварталі 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, здійснюється в порядку та на умовах, що діяли до 1 січня 2011 року. Отже, востаннє зазначений податок бюджетним установам потрібно буде сплатити не пізніше 14 січня 2011 року.
ПЛАТА (ПОДАТОК) ЗА ЗЕМЛЮ
Згідно з
ПКУ плата за землю є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 ПКУ).У свою чергу,
земельний податок — це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 ПКУ), а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі — орендна плата) — обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 ПКУ).Як бачимо, підхід до плати за землю, закріплений у
розд. XIII ПКУ, нічим не відрізняється від прийнятого раніше в Законі № 2535, який утратить чинність з 1 січня 2011 року.
Пільги зі сплати земельного податку
Згідно з
п. 282.1 ПКУ від сплати податку звільняються:— заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам’ятки природи, заповідні урочища та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва;
— дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;
— органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
— дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій;
— дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності та джерел фінансування, а також заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Вимога, що міститься у
ст. 12 Закону № 2535, перекочувала і до п. 284.3 ПКУ, а саме: якщо платники податків, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах, з урахуванням прибудинкової території. Однак тепер зазначено, що ця норма не поширюється на бюджетні установи в разі надання ними будівель, споруд (їх частин) у тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам.Таким чином, тільки в тому разі, коли бюджетні установи
здають в оренду будівлі чи їх частини іншим бюджетним установам, пільгу з податку на землю для них буде збережено. І відповідно в решті випадків, тобто при здаванні в оренду приміщень (або їх частин) іншим юридичним особам, така установа повинна буде сплачувати земельний податок на загальних підставах.У зв’язку з цим варто звернути увагу на
ст. 276 ПКУ, в якій визначено особливості встановлення ставок земельного податку. Зокрема, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами іншим суб’єктам земельний податок за площі, надані в оренду, слід розраховувати від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря. Однак зауважимо: ця норма (п. 276.5 ПКУ) набирає чинності з 01.01.2015 р.
ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОДАТОК
Цей податок є аналогом збору, що сьогодні справляється за забруднення навколишнього природного середовища. Так,
екологічний податок — це загальнодержавний обов’язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів в атмосферне повітря, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, які тимчасово зберігаються їх виробниками, утворених радіоактивних відходів, а також радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року (п.п. 14.1.57 ПКУ).Згідно з
п. 240.1 ПКУ платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, які не здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи , громадські та інші підприємства, установи й організації, постійні представництва нерезидентів, уключаючи ті, що виконують агентські (представницькі) функції щодо таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України та в межах її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони здійснюються:—
викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;—
скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;—
розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях або на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;—
утворення радіоактивних відходів (уключаючи вже накопичені);—
тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.Крім того, згідно з
п. 240.2 ПКУ до платників екологічного податку зараховуються перелічені особи, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства ще й у випадку, якщо вони здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення в разі використання ними палива.Водночас
утримувати та перераховувати такий податок до бюджету під час реалізації такого палива, подавати відповідну звітність контролюючому органу, а також нести відповідальність за певні порушення доведеться не самим платникам податку, а так званим податковим агентам.Відповідно до
п. 241.2 ПКУ до податкових агентів належать суб’єкти господарювання, які:—
здійснюють оптову торгівлю паливом;—
здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб’єктів господарювання, зазначених вище).Таким чином, після 1 січня 2011 року кількість осіб, які безпосередньо здійснюють перерахування екологічного податку до бюджету істотно скоротитися, а бюджетні установи сплачуватимуть цей податок
у складі ціни палива безпосередньо при його придбанні постачальникам палива.Зверніть увагу: як передбачено
п. 1 підрозд. 9 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, зарахування до бюджету сум збору за забруднення навколишнього природного середовища, що сплачується в І кварталі 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, здійснюється в порядку та на умовах, що діяли до 1 січня 2011 року. Отже, востаннє звітність за цим збором бюджетним установам потрібно буде подати не пізніше 9 лютого 2011 року, а перерахувати суми збору — не пізніше 21 лютого 2011 року.
ЗБІР ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ВОДИ
Згідно з
п. 323.1 ПКУ платниками збору за спеціальне використання води є водокористувачі — суб’єкти господарювання, незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи — підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних чи інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.Як бачимо, з визначення платників збору за спеціальне використання води чітко випливає, що бюджетні установи з 1 січня 2011 року до цієї категорії не належать і відповідно витрати на сплату цього збору не здійснюють.
Водночас, як визначено в
п.п. 326.13 ПКУ, якщо водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, використовують обсяги води для господарської діяльності, направленої на отримання доходу у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, збір обчислюється на загальних підставах з усього обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання.Отже, перше знайомство з
ПКУ відбулося. Докладніше з особливостями застосування нових норм цього документа ми вас знайомитимемо на шпальтах нашої газети в наступному році.
НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ
ПКУ —
Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ.БКУ —
Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.Закон № 2535
— Закон України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII.Закон № 889
— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.Закон № 2181
— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.Закон № 3551
— Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII.Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.
