КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПЛАТНИХ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ
Постанова від 27.01.2010 р. № 66
Кабінет Міністрів України
постановляє:1. Затвердити Методику визначення собівартості платних адміністративних послуг, що додається.
2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям проводити розрахунки собівартості платних адміністративних послуг відповідно до Методики, затвердженої цією постановою.
3. Рекомендувати органам місцевого самоврядування застосовувати затверджену цією постановою Методику під час встановлення розмірів плати за надання адміністративних послуг.
4. Міністерству економіки надавати роз’яснення щодо застосування затвердженої цією постановою Методики.
Прем’єр-міністр України Ю. Тимошенко
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 р. № 66
Методика визначення собівартості платних адміністративних послуг
Загальні положення
1. Згідно з цією Методикою розраховується планована собівартість платних адміністративних послуг (далі — собівартість адміністративної послуги), які надаються адміністративними органами.
2. У цій Методиці терміни вживаються у такому значенні:
адміністративні органи — центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також підприємства, установи та організації, що на виконання актів законодавства надають адміністративні послуги;
собівартість адміністративної послуги — виражені в грошовій формі витрати адміністративного органу, безпосередньо пов’язані з наданням адміністративної послуги.
Термін «адміністративна послуга» вживається у значенні, наведеному в Тимчасовому порядку надання державних, у тому числі адміністративних послуг, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 р. № 737 «Про заходи щодо упорядкування державних, у тому числі адміністративних послуг».
Витрати на надання адміністративної послуги
3. До складу собівартості адміністративної послуги входять:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи;
інші прямі витрати;
непрямі витрати.
4. До складу прямих матеріальних витрат входить вартість матеріалів, які використовуються під час надання адміністративної послуги.
5. Прямі витрати на оплату праці обчислюються виходячи із заробітної плати персоналу, діяльність якого безпосередньо пов’язана з наданням адміністративної послуги, а відрахування на соціальні заходи — відповідно до законодавства.
6. Інші прямі витрати включають витрати на оплату:
службових відряджень і транспортних витрат персоналу, діяльність якого безпосередньо пов’язана з наданням адміністративної послуги, якщо вони передбачені порядком надання адміністративної послуги;
послуг зв’язку, якими користується персонал, діяльність якого безпосередньо пов’язана з наданням адміністративної послуги.
7. Непрямі витрати включають витрати на оплату:
праці адміністративного та технічного персоналу;
тепло-, водопостачання і водовідведення, електроенергії;
оренди будівлі (приміщення);
послуг з охорони та пожежної охорони приміщень, у яких надаються адміністративні послуги;
зносу основних засобів та нематеріальних активів (амортизації).
8. Базою розподілу непрямих витрат є основна заробітна плата персоналу, діяльність якого безпосередньо пов’язана з наданням адміністративної послуги.
Визначення собівартості адміністративної послуги
9. Для визначення собівартості адміністративної послуги процес надання адміністративним органом такої послуги поділяється на такі етапи:
інформування заявників про зміст послуги та порядок її надання;
прийняття та реєстрація заяви про надання послуги;
проведення процедур, передбачених порядком надання послуги;
оформлення та видача адміністративного акта заявнику.
На кожному етапі надання адміністративної послуги визначається норма часу на його виконання, а також необхідні для його виконання чисельність персоналу, засоби та матеріали.
На етапах надання адміністративної послуги кілька процедур можуть проводитися адміністративним органом одночасно. Під час проведення розрахунку собівартості адміністративної послуги вартість проведення таких процедур обчислюється послідовно.
10. Собівартість адміністративної послуги розраховується на підставі норми часу на надання такої послуги та вартості розрахункової калькуляційної одиниці часу — однієї людино-години (людино-дня) за формулою:
Сап = Нч х Воч,
де Сап — собівартість адміністративної послуги, гривень;
Нч — норма часу на надання адміністративної послуги, людино-години (людино-дня);
Воч — вартість розрахункової калькуляційної одиниці часу, гривень.
11. Норма часу на надання адміністративної послуги є сумою норм часу на виконання всіх етапів її надання і визначається з урахуванням необхідного для надання адміністративної послуги робочого часу персоналу, діяльність якого безпосередньо пов’язана з її наданням.
12. Вартість розрахункової калькуляційної одиниці часу визначається відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку та документів адміністративного органу з питань його облікової політики, які розробляються згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
13. Вартість розрахункової калькуляційної одиниці часу складається з видів витрат, зазначених у пункті 3 цієї Методики.
14. Базою для формування вартості калькуляційної одиниці часу є економічно обґрунтовані показники фактичних витрат за даними фінансової звітності за попередній рік.
Виняток становлять знос основних засобів та нематеріальних активів (амортизація), що розраховується на запланований період, і прямі витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи, які включаються до складу калькуляційної одиниці часу за даними штатного розпису на дату проведення розрахунку.
Для новоствореного адміністративного органу базою для формування вартості калькуляційної одиниці часу є розрахункові фінансові показники.
15. Вартість розрахункової калькуляційної одиниці часу визначається у гривнях за формулою:
Воч = Впм + Воп + Віп + Вн,
де Воч — вартість розрахункової калькуляційної одиниці часу;
Впм — прямі матеріальні витрати;
Воп — прямі витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи;
Віп — інші прямі витрати;
Вн — непрямі витрати.
Коментар редакції
СОБІВАРТІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ ВИЗНАЧАЄМО ЗА НОВОЮ МЕТОДИКОЮ
Спочатку згадаємо, що саме є адміністративною послугою.
Адміністративна послуга
— це державна послуга, яка є результатом здійснення суб’єктом повноважень щодо прийняття згідно з нормативно-правовими актами на звернення фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов’язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація тощо).Виходячи з
п. 2 постанови КМУ «Про заходи щодо упорядкування державних, у тому числі адміністративних послуг» від 17.07.2009 р. № 737 надавати державні послуги можуть тільки органи виконавчої влади, державні підприємства, установи та організації в порядку виконання ними делегованих державою повноважень.З 01.01.2010 р.
органи виконавчої влади можуть делегувати повноваження на надання адміністративних послуг тільки бюджетним установам на підставі нормативно-правових актів.На сьогодні адміністративні послуги надаються відповідно до вимог
Тимчасового порядку надання державних, у тому числі адміністративних послуг, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2009 р. № 737 (далі — Тимчасовий порядок № 737).Як визначено у
п. 6 Тимчасового порядку № 737 адміністративні послуги надаються згідно із стандартами, що затверджуються суб’єктами відповідно до їх повноважень з урахуванням Методичних рекомендацій з розроблення стандартів адміністративних послуг, затверджених наказом Мінекономіки від 12.07.2009 р. № 219 (зі змінами і доповненнями, унесеними наказом від 31.07.2009 р. № 799).Бюджетні установи, яким делеговані закріплені згідно з нормативно-правовими актами за органами виконавчої влади повноваження щодо надання адміністративних послуг, надають такі послуги згідно із
стандартами, затвердженими органами виконавчої влади, що делегували такі повноваження.На сьогодні вже розроблені деякі стандарти надання адміністративних послуг, зокрема:
—
Стандарт надання Міністерством економіки України адміністративної послуги щодо погодження застосування процедури торгів з обмеженою участю та процедури закупівлі в одного учасника, затверджений наказом Міністерства економіки України від 28.05.2009 р. № 510;—
Стандарт надання адміністративної послуги Комітетом з контролю за наркотиками з ліцензування діяльності, пов’язаної з культивування рослин, що включені до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.02.2009 р. № 124;—
Стандарт надання адміністративної послуги Міністерством з питань житлово-комунального господарства України з ліцензування господарської діяльності з оптової торгівлі квітково-декоративним насінням, затверджений наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 17.08.2009 р. № 255 тощо.Згідно з
п. 3 Тимчасового порядку № 737 плата за надання адміністративних послуг справляється у розмірах та порядку, що визначені законодавчими актами, а в разі, коли це не передбачено законодавчими актами, — актами Кабінету Міністрів України.Саме
постановою, що коментується визначено порядок розрахунку собівартості платних адміністративних послуг.До речі, ще до появи
постанови, що коментується, Мінекономіки наказом 28.08.2007 р. № 329 затвердило Методичні рекомендації щодо визначення собівартості платних адміністративних послуг (далі — Методичні рекомендації № 329).У зв’язку з прийняттям
постанови, що коментується, Мінекономіки напевно прийдеться внести відповідні зміни до Методичних рекомендацій № 329. Адже, в цьому випадку має місце колізія норм права, при якій суперечність між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами (вищим за рівнем — КМУ та нижчим за рівнем — Мінекономіки) вирішується на користь акта, прийнятого вищим за рівнем органом, як такого, що має більшу юридичну силу.Розглянемо основні вимоги щодо визначення собівартості адміністративних послуг, визначені
постановою , що коментується.Як і при розрахунку вартості будь-яких платних послуг під час підрахування собівартості слід урахувати всі видатки установи, пов’язані з наданням платної послуги.
При цьому Кабмін розрізнює:
1)
прямі матеріальні витрати.До цих витрат включають вартість товарно-матеріальних цінностей, які безпосередньо використовуються під час надання адміністративних послуг.
2)
прямі витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи.До складу цих витрат входять витрати на заробітну плату працівників, які займаються наданням платних адміністративних послуг та нарахування на їх заробітну плату.
3)
інші прямі витрати.Такі витрати включають витрати безпосередньо пов’язані з наданням адміністративних послуг, як то витрати на відрядження, послуги зв’язку, транспортні витрати тощо.
4)
непрямі витрати.До складу таких витрат входять витрати на комунальні послуги та енергоносії, оренду, охорону, знос основних засобів та нематеріальних активів тощо.
Слід також звернути увагу на те, що надання адміністративних послуг передбачає декілька етапів, зокрема інформування заявника про зміст послуги та порядок надання, прийняття та реєстрацію заяви, видача відповідного свідоцтва та інші.
На кожному етапі організація — надавач адміністративних послуг може понести відповідні витрати, вартість яких необхідно визначити для обрахування загальної собівартості адміністративної послуги.
Кабмін у постанові, що коментується, навів конкретні формули, за якими необхідно проводити безпосереднє обрахування собівартості адміністративних послуг.
