ПРАВО ВІТЧИЗНЯНИХ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ НАДАВАТИ МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ ІНОЗЕМНИМ ГРОМАДЯНАМ
Владислав СТАНКУС, завідуючий сектором контролю установ та організацій, які фінансуються із бюджету, КРВ у м. Харкові
Приводом для написання цієї статті стало запитання читача газети «Бюджетна бухгалтерія» такого змісту:
«До пологового будинку за медичною допомогою звертаються іноземні громадяни, які проживають у районах (наймають житло), які обслуговує наш пологовий будинок. Чи має право вітчизняний пологовий будинок, який є бюджетною установою, надавати медичну допомогу таким іноземним громадянам?»
Зважаючи на особливість піднятої теми та відсутність будь-яких роз’яснень з цього питання, розглянемо її всебічно та детально.
ПІДСТАВИ НАДАННЯ ІНОЗЕМЦЯМ БЕЗОПЛАТНОЇ ТА ПЛАТНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
Насамперед з’ясуємо, хто ж іноземними громадяни? Основним нормативним документом, який регулює правовий статус, закріплює основні права, свободи та обов’язки іноземців, які проживають на території України, є
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.94 р. № 3929-XII (далі — Закон № 3929). Як визначено у ст. 1 Закону № 3929, іноземець — це особа, яка не є громадянином України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.Іноземці та особи без громадянства можуть:
— у встановленому порядку іммігрувати в Україну на
постійне проживання;— прибути до України для працевлаштування
на визначений термін;—
тимчасово перебувати на території України.Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують
посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.Згідно зі
ст. 1 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 р. № 2491-III посвідка на постійне проживання — це документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.Звернемо на це особливу увагу, тому що в рамках цього запитання має важливе значення, чи є постійним проживання іноземця на території України. Тобто іноземці, які постійно проживають на території України,
обов’язково мають посвідки. Ті іноземці, які таких посвідок не мають, вважаються такими, що проживають на території нашої держави не постійно.Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов’язані в порядку, що визначається Кабміном,
зареєструвати свої паспортні документи і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.Відповідно до
ст. 10 Закону № 3929 іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким відповідно до Закону України «Про біженців» від 21.06.2001 р. № 2557-III надано статус біженця в Україні (підтвердженням надання статусу біженця є посвідчення біженця), користуються медичною допомогою нарівні з громадянами України.Усім іншим іноземцям та особам без громадянства медична допомога надається у порядку, який визначається Кабміном. Таким порядком є
Порядок надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, затверджений постановою КМУ від 28.01.97 р. № 79 (далі — Порядок № 79).Такий самий підхід до медичного обслуговування іноземних громадян, які постійно проживають в Україні, та тих, які тимчасово перебувають на території України, визначений і в
ст. 11 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.92 р. № 2801-XII.Також виходячи з
п. 2 Порядку № 79 іноземці, які постійно проживають в Україні, а також особи, які подали заяви про надання їм статусу біженця в Україні, і особи, які в установленому порядку отримали статус біженця в Україні, користуються медичною допомогою нарівні з громадянами України, тобто безоплатно*. Усім іншим іноземцям медична допомога надається за плату, якщо законодавством України або міжнародними договорами України не передбачено інше.* Згідно зі ст. 49 Конституції України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно.
Крім того, нагадаємо, що установи охорони здоров’я можуть надавати лише такі платні послуги, види яких передбачені
Переліком платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженим постановою КМУ від 17.09.96 р. № 1138 (далі — Перелік № 1138).Так,
п. 22 Переліку № 1138 передбачена така платна послуга, як медичне обслуговування іноземних громадян, які тимчасово перебувають на території України, у тому числі за договорами страхування.Що стосується надання медичної допомоги пологовим будинком, зазначимо таке.
Відповідно до
п. 1.4 Методичних рекомендацій щодо організації надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги, затверджених наказом МОЗ України від 29.12.2003 р. № 620, вагітні направляються до лікувально-профілактичних закладів державної форми власності за місцем проживання.Таким чином, надати медичну допомогу іноземній вагітній пологовий будинок
зобов’язаний, а от платна чи безплатна буде така медична допомога — залежить від того, який іноземна вагітна має статус — постійно проживаючої на території України чи ні, про що йшлося вище.
ПОРЯДОК НАДАННЯ ПЛАТНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ІНОЗЕМЦЯМ
Розглянемо основні положення надання платної медичної допомоги іноземним громадянам, визначені
Порядком № 79.Слід зазначити, що іноземцям медична допомога надається відповідно до вимог, установлених законодавством України, у тому числі щодо застосування методик діагностики, лікування, лікарських засобів тощо.
За
екстреною медичною допомогою іноземці мають право звертатися до будь-якого державного та комунального закладу охорони здоров’я України.Зазвичай кожен іноземець має медичну страховку, за рахунок якої і сплачується вартість наданих йому медичних послуг.
Але є й такі, які такої страховки не мають. Відповідно до
п. 6 Порядку № 79 у разі відсутності договору страхування (поліса), а також неможливості документально підтвердити право на одержання безоплатної медичної допомоги в Україні, оплата вартості наданої в Україні медичної допомоги здійснюється іноземцем безпосередньо медичному закладу, який надав таку допомогу.Оплата наданої іноземцям медичної допомоги може провадитися за безготівковим рахунком або готівкою відповідному закладу охорони здоров’я України (
п. 11 Порядку № 79).Тепер щодо вартості наданих медичних послуг. Слід звернути увагу на те, що не всі з наданих послуг можна обрахувати заздалегідь, тому що у кожному випадку види послуг та їх вартість буде різнитися, але вартість комунальних послуг, іноді — витрати на заробітну плату персоналу, що обслуговував іноземців, можна розрахувати з самого початку надання іноземцю послуг у медичному закладі. Що стосується вартості безпосередньо медичних послуг (проведення попередніх оглядів, лабораторних та інших видів досліджень, лікування, тощо), то вона розраховується
за фактом надання відповідних послуг. При цьому, як визначено у п. 7 Порядку № 79, розмір плати за надану іноземцям медичну допомогу визначається закладами охорони здоров’я України, які її надали, у розмірі не меншому, ніж фактичні витрати.При розрахунку вартості надання
екстреної медичної допомоги слід керуватися Порядком встановлення цін (тарифів) на екстрену медичну допомогу, що надається іноземним громадянам державними та комунальними закладами охорони здоров’я України, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.11.97 р. № 328 (далі — Порядок № 328).Розрахунок вартості екстреної медичної допомоги, наданої іноземним громадянам, проводиться аналогічно розрахунку вартості інших медичних послуг. До вартості включаються
прямі витрати, такі як: оплата праці, відрахування на соціальне страхування та до цільових фондів, витрати на харчування хворих, придбання медикаментів, перев’язувальних і дезінфікуючих засобів та інших матеріалів, амортизація медичного чи іншого обладнання, що використовується для надання послуги, придбання м’якого інвентарю, інші прямі витрати та непрямі витрати, такі як: канцелярські, господарські витрати, витрати на відрядження та службові поїздки, амортизація основних фондів, крім медичного та іншого обладнання, що враховано в прямих витратах та інші непрямі витрати.Крім того, до вартості екстреної медичної допомоги, наданої іноземним громадянам, може бути включена
рентабельність. Максимальний рівень рентабельності згідно з п. 9 Порядку № 328 становить 40 % собівартості.Кошти, отримані за екстрену медичну допомогу, надану іноземцям у закладах охорони здоров’я, основне фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань,
спрямовуються на покриття витрат, пов’язаних з виконанням роботи щодо надання екстреної медичної допомоги іноземцям та на покриття першочергових витрат закладів охорони здоров’я.Прибуток, одержаний від надання екстреної медичної допомоги іноземцям, що залишається у розпорядженні закладу охорони здоров’я, спрямовується
на покриття потреби в коштах на оплату праці працівників, покриття інших першочергових витрат медичної установи.Для того щоб медичним закладам було легше визначити, які саме захворювання та стани громадян потребують екстреної медичної допомоги, Міністерство охорони здоров’я України розробило
Перелік видів захворювань і станів іноземних громадян, що потребують екстреної медичної допомоги, затверджений наказом від 16.07.97 р. № 225.
ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ ЗА МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ, НАДАНІ ІНОЗЕМЦЯМ ЗА СТРАХОВИМИ ПОЛІСАМИ
Згідно з
постановою КМУ «Про вдосконалення Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України» від 17.09.97 р. № 1021 (далі — постанова № 1021) надання екстреної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України, здійснюється при обов’язковій наявності страхового поліса (сертифіката), що гарантує оплату вартості екстреної медичної допомоги, придбаного (виданого) в Державній акціонерній страховій компанії України з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам.Зазначений страховий поліс (сертифікат) може бути придбаний (виданий) під час оформлення в’їзних документів або перетинання державного кордону України.
Ця норма не поширюється на співробітників дипломатичних представництв і працівників консульських установ іноземних держав та членів їх сімей, членів офіційних делегацій, які прибувають на запрошення Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Конституційного Суду України, членів команд військових та військово-допоміжних кораблів, осіб, які в установленому порядку отримали статус біженця в Україні, та осіб, які подали заяву про надання статусу біженця в Україні.
Громадяни Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Грузії, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Таджикистану, Туркменистану, Республіки Узбекистан, Республіки Болгарія, Угорщини, Чехії, Великобританії, Монголії, з якими Україна має договори щодо безплатного надання екстреної медичної допомоги,
не повинні мати страховий поліс (сертифікат).Зазначений страховий поліс може бути не потрібен і іншим іноземцям, якщо це прямо передбачено міжнародними договорами України.
У всіх інших випадках наявність страхового полісу
обов’язкова.Крім того зазначимо, що
п. 14 Правил оформлення візових документів для в’їзду в Україну, затверджених постановою КМУ від 20.02.99 р. № 227, передбачені підстави для відмови іноземцю або особі без громадянства в оформленні віз, однією з яких є відсутність страхового поліса, встановленого законодавством України зразка.Згідно з
п. 3 постанови КМУ «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України» від 28.01.97 р. № 79 МОЗ України за погодженням з Фондом державного майна було доручено виступити засновником Державної акціонерної страхової компанії з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам (далі — Компанія). Така страхова компанія (Укрінмедстрах) була заснована в 1997 році та працює й досі.Компанія здійснює страхування іноземців та осіб без громадянства, що тимчасово перебувають на території України, через свої філії, а також шляхом укладення агентських угод та угод про співстрахування із страховиками, що мають ліцензію на право здійснення медичного страхування.
Відповідно до
п. 8 постанови № 1021 мінімальна страхова сума, що виплачується медичному закладу, який надавав екстрену медичну допомогу, в разі настання кожного страхового випадку з іноземцем та особою без громадянства, встановлена в розмірі, еквівалентному 50 доларів США за курсом, установленим НБУ на день настання страхового випадку.Методика розрахунку страхових тарифів за обов’язковим медичним страхуванням затверджена
постановою № 1021 .Оплата вартості екстреної медичної допомоги здійснюється Компанією
шляхом перерахування коштів медичному закладу, який надав екстрену медичну допомогу іноземцю, за умови пред’явлення страховику акта або копії страхового поліса та документа про оплату медичної допомоги (п. 4 Порядку № 79).Відповідно до
п. 5 Порядку № 79 визначено, що надання іноземцям медичної допомоги, крім екстреної, здійснюється шляхом укладення іноземцями договорів страхування (полісів) з надання медичної допомоги із страховиками України, у тому числі з Компанією.У разі коли плата за надану іноземцям медичну допомогу перевищує суму коштів, передбачених страховим полісом, різниця компенсується закладу охорони здоров’я України, який її надав,
за рахунок відповідної страхової компанії або особисто іноземцем, якщо він не застрахований (п. 10 Порядку № 79).
ПОРЯДОК СТЯГНЕННЯ ПЛАТИ ЗА МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ У РАЗІ ВІДМОВИ ІНОЗЕМЦЯ ВІД ОПЛАТИ
Як визначено у
п. 12 Порядку № 79, у разі відмови іноземця від оплати наданої йому медичної допомоги питання компенсації закладу охорони здоров’я України витрат, пов’язаних з наданням цьому іноземцю медичної допомоги, вирішується за участі відповідних іноземних представництв в Україні.Іноземні представництва
— це дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав в Україні, представництва міжнародних та іноземних організацій в Україні, представництва іноземних банків та представництва юридичних осіб — нерезидентів в Україні.Тобто у випадку, якщо іноземець отримав медичні послуги, але відмовляється їх оплатити, заклад охорони здоров’я, який надав медичні послуги, має офіційно письмово звернутися до іноземного представництва країни, до якої належить іноземець, з проханням щодо стягнення коштів за медичні послуги.
Акцентуємо увагу, що дипломатичні представництва та консульські установи діють на підставі
Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10.06.93 р. № 198/93.Крім того, слід зазначити, що для вирішення спорів з іноземцями у договорі надання медичною установою платних послуг слід передбачити, згідно права якої держави вирішуються спори між сторонами договору. Ця норма визначена
ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. № 2709-IV (далі — Закон № 2709).За загальними правилами за звичай це право України.
Відповідно до
ст. 47 Закону № 2709 право, що застосовується до договору, охоплює:— дійсність договору;
— тлумачення договору;
— права та обов’язки сторін;
— виконання договору;
— наслідки невиконання або неналежного виконання договору;
— припинення договору;
— наслідки недійсності договору;
— відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.
Тобто щодо невиконання умов договору про надання послуг медичною установою з іноземцем можуть бути застосовані правові норми України.
Тому медична установа може прийняти звичайні дії, які здійснюються при невиконанні зобов’язань сторонами договору про надання послуг, а саме: виставити іноземцю претензію та звернутися з позовом до суду.
На цьому закінчуємо статтю. Якщо у вас, шановні читачі, виникнуть додаткові запитання щодо питань, що розглядалися у цьому матеріалі, надсилайте їх на адресу редакції і ми обов’язково на них відповімо.
