НАДАННЯ ПЛАТНИХ ПОСЛУГ ТЕРЦЕНТРАМИ
Питання надання платних послуг територіальними центрами соціального обслуговування громадян є дуже актуальним, адже з появою постанови № 1417 повністю змінився підхід до платного обслуговування громадян у терцентрах. У цій статті розглянемо основні підстави надання платних соціальних послуг, принципи калькулювання вартості платних соціальних послуг та для наочності наведемо приклад калькуляції.
Владислав СТАНКУС, завідуючий сектором контролю установ та організацій, які фінансуються із бюджету, КРВ у м. Харкові
ПІДСТАВИ НАДАННЯ ПЛАТНИХ ПОСЛУГ ТЕРЦЕНТРАМИ
Спочатку нагадаємо, що до набрання чинності
постановою № 1417 територіальні центри соціального обслуговування (далі — терцентри) у своїй діяльності керувалися Типовим положенням № 44, яке втратило чинність 22.06.2009 р. на підставі наказу № 1101/5.Типовим положення № 44
було передбачено, що в окремих випадках відділення соціальної допомоги вдома могли приймати на обслуговування непрацездатних громадян, які мають працездатних дітей або родичів , які відповідно до чинного законодавства зобов’язані їх утримувати, але з поважних причин не мають можливості здійснювати за ними догляд (проживають в іншому населеному пункті або окремо, і за станом здоров’я або через територіальну віддаленість не можуть надавати допомогу батькам, знаходяться у відрядженні, на лікуванні тощо). У таких випадках непрацездатні громадяни, які отримують пенсію в мінімальних розмірах, обслуговувалися безоплатно, а ті з них, які отримують пенсію у розмірі більшому від мінімального, вносили плату в розмірі 5 % від одержуваної пенсії.Типовим положення № 1417
, яке набуло чинності 20.01.2010 р., отримання терцентрами вищезазначеної плати не передбачено. Тепер справляння плати за обслуговування непрацездатних громадян, які мають працездатних дітей або родичів, повинно проводитися наступним чином.Відповідно до
п. 7 Переліку № 1417 терцентр може надавати платні соціальні послуги (у межах наявних можливостей), визначені постановою № 12 та Переліком № 1417:— громадянам похилого віку, інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і
мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;— громадянам, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв’язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо
середньомісячний сукупний дохід їх сімей вищий ніж прожитковий мінімум для сім’ї.Безоплатним
соціальним обслуговуванням згідно з п. 6 Переліку № 1417 терцентр забезпечує в обсягах, визначених державними стандартами:— громадян похилого віку, інвалідів, хворих (із числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і
не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;— громадян, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв’язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо
середньомісячний сукупний дохід їх сімей нижчий ніж прожитковий мінімум для сім’ї.Громадяни похилого віку, інваліди, хворі, які не здатні до самообслуговування, можуть обслуговуватися в терцентрі безоплатно
лише у випадку, якщо вони не мають рідних, які повинні забезпечувати їх догляд.Для окремих структурних підрозділів терцентру
можуть передбачатися особливі умови здійснення безоплатного соціального обслуговування (надання соціальних послуг).Крім того, можуть бути і
виняткові ситуації.Як відомо, значна частина осіб похилого віку, які мають родичів і підлягають платному обслуговуванню в терцентрі, отримують пенсії та соціальні допомоги у низькому розмірі.
Тому згідно з
п. 71 Переліку № 1417 у виняткових випадках громадяни, що мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу, можуть звільнятися від плати за соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) у структурних підрозділах терцентру в разі, коли такі рідні:— належать до малозабезпечених і отримують державну соціальну допомогу в установленому законодавством порядку;
— є особами похилого віку;
— визнані інвалідами у встановленому порядку;
— залежні від психоактивних речовин, алкоголю;
— перебувають у місцях позбавлення волі тощо.
Для цього місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що утворив терцентр, самостійно або через утворену ним комісію приймає рішення (розпорядження)
про звільнення громадян, що мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу, від зазначеної плати.Право органів місцевого самоврядування встановлювати за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткові гарантії щодо соціального захисту населення закріплено у
п.п. 1а п. 1 ст. 34 Закону № 280.Оскільки все ж таки випадки звільнення від плати є
винятковими, основна маса осіб, які мають родичів, але потребують соціальних послуг, повинні обслуговуватися за плату.По суті з прийняттям
постанови № 1417 змінився підхід до розрахунку плати за соціальні послуги: раніш ця сума була на рівні 5 % від пенсії громадянина, який обслуговувався в терцентрі на платній основі, а з прийняттям постанови № 1417 плата за послуги є розрахунковою, залежно від витрат, які терцентр несе у зв’язку з наданням послуги.У
ст. 9 Закону № 966 визначено, що для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб’єктами надання соціальних послуг, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.Органом місцевої виконавчої влади у сфері праці та соціального захисту населення є управління праці та соціального захисту населення. Тому
п. 3 Переліку № 1417 передбачено, що для соціального обслуговування (надання соціальних послуг) громадяни похилого віку, інваліди, хворі (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, визнані такими в порядку, затвердженому МОЗ, подають письмову заяву управлінню праці та соціального захисту населення за місцем проживання.Подання заяви безпосередньо до терцентру є
неправильним.Форма заяви затверджена
наказом № 135.Наказом № 135
затверджені також інші форми, а саме:— медичний висновок;
— договір про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг);
— карта визначення (оцінювання) індивідуальних потреб громадянина у соціальному обслуговуванні (наданні соціальних послуг);
— акт обстеження матеріально-побутових умов проживання громадянина, який потребує соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
— журнал обліку громадян, яких безоплатно обслуговує територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
— журнал обліку громадян, яких обслуговує територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на платній основі.
Наведемо
умовний приклад заповнення заяви в частині, що заповнює громадянин, який потребує соціальних послуг.
Управління праці та соціального захисту населення
в триденний строк після надходження заяви надсилає запит до закладу охорони здоров’я за місцем проживання громадянина для одержання медичного висновку про його здатність до самообслуговування та потребу в постійній сторонній допомозі і до нотаріуса (у разі потреби) з метою отримання витягу з Державного реєстру правочинів про відсутність (наявність) укладеного громадянином договору довічного утримання (догляду).Документом, який регулює порядок надання платних послуг, пов’язаних з виконанням основних функцій та завдань установи, є
Положення про надання платних послуг. Тому для надання платних послуг терцентр має скласти Положення про надання платних послуг, в якому, зокрема, слід передбачити вимоги щодо організації надання послуг, перелік платних соціальних послуг, які планується надавати, порядок виконання робіт на платній основі, порядок розрахунків за платні послуги тощо.Приклад Положення про надання платних послуг був наведений у консультації «Положення про платні послуги» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2009, № 37, с. 13).
ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ
Обслуговування громадян терцентром проводиться на підставі
договору.Основні вимоги щодо укладання договорів про надання послуг визначені
ЦКУ.Договір про надання терцентром платних соціальних послуг повинен відповідати вимогам, визначеним для договорів про надання послуг, які наведені у
главі 63 ЦКУ.Згідно з
п. 1 ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.Якщо договором передбачено надання послуг
за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п. 1 ст. 903 ЦКУ).Слід також звернути увагу на
п. 2 ст. 632 ЦКУ, в якому визначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом.Типова форма договору про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) громадянина затверджена
наказом № 135.У зв’язку з тим, що
наказ № 135 затверджений Мін’юстом, форму договору, наведену у цьому наказі, змінювати не можна. Тому при зміні ціни платних послуг (ціна соціальних послуг може змінюватися в зв’язку зі зміною тарифів на комунальні послуги, заробітної плати тощо), при зміні видів платних послуг, інших умов надання платних послуг слід укладати новий договір.Наведемо
умовний приклад договору про платне соціальне обслуговування.
РОЗРАХУНОК ВАРТОСТІ ПЛАТНИХ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ
Можливо, було б більш доречно розраховувати ціни на соціальні послуги, які надаються терцентром, централізовано на державному рівні, але на сьогодні загальних тарифів не існує, тому кожен терцентр має визначати ціни на платні соціальні послуги
самостійно.Виходячи зі
ст. 7 Закону № 507 на всі види продукції, товарів і послуг ціну встановлює сама установа (за винятком таких, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів).Нагадаємо, що бюджетні установи можуть надавати
тільки ті платні послуги, які передбачені переліками дозволених платних послуг, визначеними нормативними документами для відповідних галузей. У цьому випадку таким документом є Перелік № 12.Плата за послуги розраховується на кожний окремий вид послуг відповідно до калькуляції витрат.
При визначенні собівартості платних соціальних послуг слід керуватися
Порядком № 268 та Методичними рекомендаціями № 32.Розглянемо порядок складання калькуляції та основні види витрат, які необхідно включити до вартості соціальних послуг.
Базою для визначення ціни будь-якої послуги є
розрахунок валових витрат, пов’язаних з безпосереднім наданням послуги. Валові витрати визначаються виходячи із ст. 5 Закону № 334 і включають:— витрати на оплату праці;
— внески на соціальні заходи (на державне соціальне страхування, державне пенсійне страхування тощо);
— матеріальні витрати, у тому числі на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструментів, пристроїв, спеціального одягу і взуття, захисних пристроїв та спеціального харчування у випадках, передбачених законодавством; на проведення поточного ремонту, технічного огляду і технічного обслуговування основних фондів, що використовуються для надання послуг; на службові відрядження, оплату послуг зв’язку, засобів сигналізації, дозволів (ліцензій) для надання платних послуг і таке інше;
— знос основних фондів, що використовуються для надання послуг;
— інші витрати, зокрема, витрати на реалізацію послуг тощо.
Відповідно до
п. 3 Порядку № 268 тариф на платну соціальну послугу обчислюється з урахуванням собівартості послуги, адміністративних витрат і податку на додану вартість.До собівартості платної соціальної послуги включаються:
— прямі матеріальні витрати;
— загальновиробничі витрати;
— прямі витрати на оплату праці
— інші прямі витрати.
Які саме види витрат відносяться до прямих матеріальних, загальновиробничих та інших визначено у
Методичних рекомендаціях № 32.
Заробітна плата
До прямих витрат на заробітну плату слід відносити витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати у вигляді тарифних ставок (окладів) працівників, які безпосередньо зайняті наданням платних послуг, премії та заохочення, матеріальну допомогу на оздоровлення, компенсаційні виплати, оплату відпусток та інші витрати на оплату праці.
Кількість годин роботи, ставок та посадових окладів працівників визначаються, виходячи з тривалості виконання робіт з надання платних соціальних послуг та норм навантаження (або часу для їх виконання).
Середні витрати часу на надання платних соціальних послуг у терцентрах наведені у
додатку 1 до Методичних рекомендацій № 32.Якщо норми щодо окремих видів послуг відсутні, то вони визначаються
розрахунково на підставі актів хронометражу. Акт хронометражу складається комісією на основі узагальнення витрат часу для виконання окремих видів послуг.Норми часу, у межах яких може надаватися платна соціальна послуга, можуть бути враховані при проведенні розрахунків її тарифу (ціни) у вигляді розрахункових коефіцієнтів
Кч, які наведені у додатку 2 до Методичних рекомендацій № 32.Крім того, звернемо увагу на те, що за спеціальним фондом кошторису, за рахунок якого проводиться оплата праці працівників, зайнятих наданням платних послуг, доцільно затвердити
окремий штатний розпис. На це питання зверталася увага в консультації «Штатний розпис по спеціальному фонду» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2009, № 47, с. 27). Складання окремого штатного розпису за спеціальним фондом обумовлено тим, що і плани асигнувань, і самі кошториси за спеціальним та загальним фондом складаються окремо, а чисельність працівників повинна бути приведена у відповідність до фонду оплати праці.Для оплати праці працівників, які займаються наданням платних послуг
мають використовуватися лише кошти спеціального фонду. Витрачання коштів загального фонду кошторису на заробітну плату працівників за час надання ними платних послуг є незаконними видатками бюджетної установи.При цьому працівник має відпрацьовувати повністю як той час, за який він отримує заробітну плату за рахунок коштів загального фонду, так і той час, за який він отримує заробітну плату за рахунок коштів спеціального фонду кошторису.
Окремі договірні відносини з працівниками, які надають платні послуги оформлювати не треба.
Облік робочого часу працівників, які отримують зарплату за рахунок коштів спеціального фонду кошторису ведеться аналогічно обліку робочого часу працівників, які отримують зарплату за рахунок коштів загального фонду кошторису.
Узагалі оформлення документів, що стосуються оплати праці працівників, які надають платні послуги та виплати їм заробітної плати, проводиться аналогічно оформленню документів для оплати праці працівників за рахунок загального фонду, змінюється лише джерело оплати — спеціальний фонд.
Зупинимось на питанні щодо норм кількості громадян, які повинен обслужити соціальний робітник.
Слід зазначити, що громадяни, які обслуговуються на платній основі,
входять до загальної кількості громадян, які обслуговуються терцентром.Наказом № 134
затверджено Типові штатні нормативи чисельності працівників територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), згідно з якими, зокрема, один соціальний робітник відділення соціальної допомоги вдома обслуговує 6 осіб у сільській (приміській) місцевості, інших місцевостях, що не мають транспортного сполучення, приватному або державному секторі без комунальних зручностей і 10 осіб у містах з комунальними зручностями.Крім того, один соціальний робітник обслуговує
двох непрацездатних громадян з V групою рухової активності.Так, наприклад, один соціальний робітник для виконання норми в сільській місцевості може обслуговувати 5 осіб безоплатно і одну особу на платній основі.
У випадку надання одним соціальним робітником соціальних послуг на платній та безоплатній основі заробітна плата йому може виплачуватися пропорційно із загального та спеціального фондів.
Загальновиробничі витрати
До складу загальновиробничих витрат, зокрема, слід уключити витрати на комунальні послуги, утримання апарату управління, знос необоротних активів, що використовуються для надання послуг, ремонт, страхування тощо.
Звернемо увагу на те, що знос необоротних активів, які не застосовуються у наданні платних послуг, відноситься до адміністративних, а не загальновиробничих витрат.
Адміністративні витрати
До складу адміністративних витрат відносять загальні організаційні витрати, витрати на службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, витрати на зв’язок, знос необоротних активів загальногосподарського використання, податки та збори тощо.
Слід звернути увагу на правила включення адміністративних витрат до собівартості соціальних послуг.
Так, якщо після проведення підрахунку суми адміністративних витрат ця сума
більша ніж 15 % витрат на заробітну плату основного персоналу, до розрахунку тарифу включаються адміністративні витрати в розмірі 15 % витрат на заробітну плату основного персоналу, а коли сума менша — у розрахунок тарифу включається фактична сума адміністративних витрат.Покажемо це правило за допомогою схеми.
Податок на додану вартість
Як визначено у
Методичних рекомендаціях № 32, на суму вартості платних соціальних послуг нараховується податок на додану вартість у порядку та розмірах, визначених Законом № 168.Відповідно до чинного законодавства ПДВ на вартість платної послуги мають нараховувати
лише платники зазначеного податку.Відповідно до
п.п. 2.3.1 ст. 2 Закону № 168 обов’язковій реєстрації як платники ПДВ підлягають юридичні особи у випадку, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість).Пунктом 3.2 ст. 3 Закону № 168
визначені операції, які не є об’єктом оподаткування, та ст. 5 — операції, що звільнені від оподаткування. Докладніше про облік ПДВ розповідалося у консультації «ПДВ для бюджетних установ: загальні правила» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2008, № 5, с. 11).Також звернемо увагу на оподаткування доходів бюджетних установ у випадку надання ними платних послуг. Зокрема, на це питання ДПАУ звертало увагу у
листі від 21.09.2000 р. № 816/3/15-1211. У ньому зазначено, що до спеціального фонду бюджету можуть зараховуватися без оподаткування тільки ті кошти, що надходять до бюджетних установ відповідно до нормативно-правових актів, які затверджені Кабінетом Міністрів України. Як відомо, терцентри, мають право надавати платні послуги, які затверджені постановою № 12, видавником якої є Кабмін. Таким чином, терцентри не мають платити податок на прибуток з доходів, отриманих від надання платних соціальних послуг. Таке твердження ґрунтується на положенні п. 7.11 ст. 7 Закону № 334.
Слід зазначити, що не завжди є можливість чітко визначити планові витрати на надання послуг на поточний рік, в якому планується їх надавати. У такому разі розрахунок проводиться на підставі фактичних витрат попереднього року з урахуванням індексу інфляції на плановий рік.
Крім того, слід зазначити, що матеріальні витрати визначаються відповідно до існуючих нормативів. У випадку якщо нормативи не затверджені, можна застосовувати розрахункові показники з урахуванням фактичних витрат.
Відповідно до
Методичних рекомендацій № 32 собівартість соціальної послуги розраховується за формулою:Собівартість = ПВОП + ПМВ + ЗВВ + ІПВ
,де ПВОП — прямі витрати на оплату праці;
ПМВ — прямі матеріальні витрати;
ЗВВ — загальновиробничі витрати;
ІПВ — інші прямі витрати.
При цьому загальновиробничі витрати на 1 грн. заробітної плати розраховуємо за формулою:
ЗВВ = (ФВ - ФОП) : ФОП
,де ЗВВ — загальновиробничі витрати на 1 грн. заробітної плати;
ФВ — фактичні витрати по кошторису за базовий рік (рік, в якому надаватимуться послуги);
ФОП — складова фактичних витрат на заробітну плату та нарахування на заробітну плату.
Тариф (ціна) платної соціальної послуги розраховується за формулою:
Тариф (ціна) = Собівартість + Адмінвитрати + ПДВ
,де ПДВ — податок на додану вартість (якщо установа зареєстрована платником ПДВ).
Тепер перейдемо безпосередньо до калькулювання вартості платної соціальної вартості послуги, розглянувши
умовний приклад розрахунку послуги — покупка та доставка продовольчих, промислових, господарських товарів, медикаментів. Опис цієї послуги наведений у п. 8 додатку 3 до Методичних рекомендацій № 32.
Умовний приклад
Соціальний робітник приймає замовлення на закупівлю відповідних товарів (ліків) від споживача соціальної послуги та отримує від нього кошти. На ринку чи магазині
(аптеці) купує необхідний товар, який разом з чеком доставляє споживачу.Приймемо базовий рік для розрахунку тарифу — 2009.
Розрахунок проведемо на 01.07.2010 р.
Норма часу на виконання зазначеної послуги відповідно до додатку 1 до Методичних рекомендацій № 32 становить 84 хвилини (на разове доручення).
Розрахунковий коефіцієнт затрат часу згідно з додатком 2 до Методичних рекомендацій № 32 для норми часу 80 хвилин становить 1,333. Для 84 хвилин такий коефіцієнт становить 1,4 (84 х 1,333 : 80).
Заробітна плата
соцробітника визначається на підставі Умов оплати праці № 308/519.Відповідно до постанови № 518 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 26, с. 28) станом на 01.07.2010 р. посадовий оклад (тарифна ставка) працівника першого тарифного розряду складає 570 грн.
Відповідно до п.п. 2.2.12 Умов оплати праці № 308/519 посадовий оклад соціального робітника визначається виходячи з 6 тарифного розряду і становить 827 грн. (570 грн. х 1,45 (цей коефіцієнт застосовується для 6 тарифного розряду)).
У той же час згідно з постановою № 337 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 19, с. 4) для працівників, у яких посадові оклади менші ніж розмір мінімальної заробітної плати, посадові оклади (тарифні ставки) у штатному розписі установлюються на рівні мінімальної заробітної плати.
З 01.07.2010 р. мінімальна заробітна плата становить 888 грн., тому і посадовий оклад соцробітника — 888 грн.
Середній фонд робочого часу на місяць становить 167 годин.
Витрати на заробітну плату соцробітника за годину — 5,32 грн. (888 грн. : 167 год.).
Витрати на зарплату соцробітника при виконанні послуги — 7,45 грн. (5,32 грн. х 1,4).
У таблиці наведемо розрахунок витрат на зарплату соцробітника:
| № з/п | Показники | Значення | Витрати на заробітну плату на виконання соціальної послуги — покупка та доставка продовольчих, промислових, господарських товарів, медикаментів, грн. |
| 1 | Посадовий оклад соцробітника | 888 грн. | 7,45 |
| 2 | Підвищення посадового окладу за роботу у важких та шкідливих умовах праці (п. 2.6. додатка 3 до Умов оплати праці № 308/519, п. 3 постанови № 1093)
| 15 % | 1,12 |
| 3 | Підвищення посадового окладу за безпосереднє обслуговування осіб із значно зниженою рухомою активністю та ліжкових хворих (п. 3 постанови № 1093)
| 20 % | 1,49 |
|
| Всього |
| 10,06 |
Нарахування на заробітну плату складають
3,66 грн. (10,06 х 36,4 %).Розрахуємо прямі матеріальні витрати:
| № з/п | Назва використаних засобів | Термін використання, міс. | Кількість, шт. | Вартість використаних засобів, грн. | Вартість прямих витрат для розрахунку тарифу платної соціальної послуги, грн. (гр. 5 х гр. 4/гр. 3/167 год. х 1,4) |
| 1 | Сумка господарська | 12 | 1 | 71,30 | 0,05 |
| 2 | Зошит | 6 | 1 | 5,50 | 0,008 |
| 3 | Ручка | 6 | 1 | 2,30 | 0,003 |
|
| Всього |
|
|
| 0,06 |
Загальновиробничі витрати на 1 гривню зарплати розрахуємо виходячи з того, що за 2009 рік фактичні витрати склали 2356734 грн., заробітна плата з нарахуваннями — 1945673 грн.
Загальновиробничі витрати на 1 грн. заробітної плати розраховуємо за формулою:
ЗВВ
= (ФВ - ФОП) : ФОП = (2356734 грн. - 1945673 грн.) : 1945673 грн. = 0,211 грн.До розрахунку тарифу включаємо
2,12 грн. (0,211 грн. х 10,06 грн.).
Адміністративні витрати
Припустимо, що сума адміністративних витрат більша, ніж 15 % витрат на заробітну плату основного персоналу. У зв’язку з цим до розрахунку включаємо адміністративні витрати в розмірі 15 % витрат на заробітну плату основного персоналу.
Сума адміністративних витрат, які необхідно включити до розрахунку становить
1,51 грн. (10,06 грн. х 15 %).Тепер розрахуємо собівартість за наведеною вище формулою:
Собівартість
= ПВОП + ПМВ + ЗВВ + ІПВ = 10,06 + 3,66 + 0,06 + 2,12 = 15,90 грн.
Далі розрахуємо тариф, ураховуючи, що терцентр є платником ПДВ:
Тариф (ціна)
= Собівартість + Адмінвитрати + ПДВ = 15,90 грн. + 1,51 грн. + 3,48 грн. ((15,90 грн. + 1,51 грн.) х 20 %) = 20,89 грн. ≈ 20,90 грн.
Таким чином вартість такої платної соціальної послуги, як покупка та доставка продовольчих, промислових, господарських товарів, медикаментів становить
20,90 грн.
Витрачання коштів, отриманих від платних соціальних послуг
Нагадаємо, що плата за послуги, що надаються бюджетними установами, відноситься до
першої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ відповідно до Переліку № 659.Такі надходження мають постійний характер і обов’язково
плануються у бюджеті. Кошти, отримані від надання платних послуг, включаються до складу спеціального фонду кошторису.Відповідно до
ст. 13 БКУ спеціальний фонд бюджету включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень.Видатки
спеціального фонду за рахунок власних находжень плануються у такій послідовності:—
за встановленими напрямами використання (згідно з п. 3 Переліку № 659 кошти, які відносяться до першої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ, витрачаються на покриття витрат, пов’язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг);— на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов’язань за спеціальним та загальним фондом кошторису;
— на здійснення заходів, пов’язаних з виконанням основних функцій установи, які не забезпечені в повному обсязі видатками загального фонду.
Таким чином, використання коштів, які надійшли від платних послуг чітко регламентовано і використовувати їх на інші цілі
не можна.Основні принципи формування спеціального фонду кошторису визначені
Порядком № 228.Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників
за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.Що стосується видатків спеціального фонду, то проводитися вони повинні
виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на конкретну мету.На підставі показників обсягів надходжень до спеціального фонду, до яких входить і прогнозний обсяг надання тих чи інших платних послуг, визначається сума
надходжень до спеціального фонду на наступний рік з урахуванням конкретних умов роботи установи. При цьому, слід враховувати рівень фактичного виконання показників за останній звітний рік, а також їх очікуване виконання за наступний звітний період.Звернемо особливу увагу на те, що згідно з
п. 19 Порядку № 228 відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилася.
НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.БКУ —
Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-III.Закон № 280
— Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР.Закон № 966
— Закон України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р. № 966-IV.Закон № 168
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.Закон № 507
— Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.90 р. № 507-XII.Закон № 334
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.Постанова № 1417 —
постанова КМУ «Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» від 29.12.2009 р. № 1417.Постанова № 12 —
постанова КМУ «Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку» від 14.01.2004 р. № 12.Постанова № 518
— постанова КМУ «Про внесення зміни у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298» від 30.06.2010 р. № 518.Постанова № 1093
— постанова КМУ «Про деякі питання оплати праці окремих категорій працівників установ соціального захисту населення» від 25.08.2004 р. № 1093.Типове положення № 1417 —
Типове положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затверджене постановою КМУ від 29.12.2009 р. № 1417.Перелік № 1417
— Перелік соціальних послуг, умови та порядок їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затверджений постановою КМУ від 29.12.2009 р. № 1417.Перелік № 659
— Перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрямів використання, затверджений постановою КМУ від 17.05.2002 р. № 659.Порядок № 228
— Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228.Порядок № 268
— Порядок регулювання тарифів на платні соціальні послуги, затверджений постановою КМУ від 09.04.2005 р. № 268.Постанова № 337
— постанова КМУ «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 і від 25 жовтня 2008 р. № 939» від 12.05.2010 р. № 337.Типове положення № 44
— Типове положення (взірцеве) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, затверджене наказом Міністерства соціального захисту населення України від 01.04.97 р. № 44.Наказ № 1101/5 —
наказ Міністерства юстиції України «Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта» від 22.06.2009 р. № 1101/5.Наказ № 135
— наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форм документів, необхідних при оформленні на обслуговування у територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» від 10.06.2010 р. № 135.Наказ № 134
— наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Типових штатних нормативів чисельності працівників територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» від 10.06.2010 р. № 134.Методичні рекомендації № 32
— Методичні рекомендації щодо розрахунку тарифів на платні соціальні послуги, що надаються територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 24.02.2010 р. № 32.Умови оплати праці № 308/519 — Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджені спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 р. № 308/519.
