УСТАНОВЛЕННЯ ГОЛОВНОМУ БУХГАЛТЕРУ СІЛЬРАДИ НАДБАВКИ ЗА РОЗРОБЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТІВ
Володимир ШПАЧЕНКО, юрист
На підставі п. 2 постанови КМУ від 09.03.2006 р. № 268 головному бухгалтеру сільської ради відповідно до розпорядження голови сільської ради було встановлено надбавку за розроблення нормативно-правових актів у розмірі 20 % посадового окладу. Згідно з посадовою інструкцією до обов’язків головного бухгалтера входить розроблення проектів рішень сесій про бюджет сільської ради та щодо інших питань і подання цих проектів на засідання сесії. Зазначена надбавка нараховувалася і виплачувалася головному бухгалтеру сільської ради в період з 01.06.2008 р. по 29.05.2009 р.
При проведенні ревізії працівники ДКРС установили, що надання головному бухгалтеру зазначеної надбавки є незаконним. Крім того, за зазначеним фактом стосовно головного бухгалтера правоохоронними органами було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України. Чи правомірно це?
(Житомирська обл.)
Згідно з
п. 2 постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 р. № 268 керівним працівникам і спеціалістам департаментів, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів та проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи), може встановлюватися надбавка в розмірі до 100 % посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.Нормативно-правовий акт
— це офіційний письмовий документ, прийнятий або затверджений уповноваженим на це суб’єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.Як визначено в
п. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-III (далі — БКУ), нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є:1)
Конституція України;2)
БКУ;3) закон про Державний бюджет України;
4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, передбачені
ст. 1 БКУ;5) нормативно-правові акти КМУ, прийняті на підставі і на виконання
БКУ та інших законів України, передбачених пп. 3 та 4 ч. 1 ст. 4 БКУ;6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання
БКУ, інших законів України та нормативно-правових актів КМУ, передбачених пп. 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 4 БКУ;7)
рішення органів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до БКУ, нормативно-правових актів, передбачених пп. 3, 4, 5 і 6 ч. 1 ст. 4 БКУ.Ураховуючи зазначене,
рішення сільської ради є нормативно-правовим документом.До 30.05.2009 р. головні бухгалтери сільських рад, які займалися розробленням проектів рішень сесій сільських рад за умови, що це передбачено в їх посадових обов’язках,
мали право на зазначену надбавку.Цьому питанню також було присвячено консультацію фахівця контрольно-ревізійної служби «Розроблення нормативно-правових актів: чи буде надбавка?» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2009, № 7, с. 25).
Відповідно до
постанови КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268» від 27.05.2009 р. № 504, яка набула чинності 30.05.2009 р., зазначена надбавка не встановлюється сільським, селищним головам, їх заступникам та іншим керівним працівникам і спеціалістам апарату сільських і селищних рад та їх виконавчих органів. Отже, з 30.05.2009 р. працівники сільських і селищних рад права на таку надбавку не мають.Таким чином, установлення надбавки головному бухгалтеру сільської ради в період з 01.06.2008 р. по 29.05.2009 р. за розроблення нормативно-правових документів у вашому випадку
є правомірним. Тим паче, що надбавку було встановлено на підставі розпорядження голови сільської ради, а не за власним рішенням головного бухгалтера. Також головою сільської ради була підписана посадова інструкція головного бухгалтера, в якій передбачалися обов’язки щодо розроблення проектів рішень сільської ради. Це цілком правомірно, що підтверджує й лист Мінпраці від 03.10.2005 р. № 36-508, у якому зазначено, що затверджує посадові інструкції працівників саме керівник організації, установи, враховуючи конкретні завдання та обов’язки, функції, права, відповідальність працівників та особливості штатного розпису.У випадку якщо головний бухгалтер не згоден з висновками та порушеннями, встановленими та викладеними спеціалістами ДКРС в акті ревізії, то він має право не підписувати акт або підписати його із запереченнями.
Так, згідно з
п. 40 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 р. № 550 (далі — Порядок № 550), підписані примірники акта ревізії об’єкт контролю зобов’язаний повернути органу служби у строк не пізніше ніж через 3 робочі дні після отримання акта. У разі ненадходження до органу служби підписаних примірників акта ревізії протягом зазначеного строку посадові особи служби засвідчують це актом про відмову від підпису, що складається у трьох примірниках, один з яких видається об’єкту контролю способом, указаним у п. 39 Порядку № 550 (особисто під розписку, через канцелярію або поштою).Після складення акта про відмову від підпису орган служби має право вжити належних заходів щодо реалізації результатів ревізії з
обов’язковим інформуванням про факт відмови від підписання акта ревізії органу управління об’єкта контролю і за необхідності відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування.У разі неповернення об’єктом контролю першого і третього примірників акта ревізії орган служби подає
правоохоронним органам акт про відмову від підпису, належним чином завірену копію другого примірника акта ревізії та додає оригінал цього примірника до матеріалів ревізії.Далі невирішені в ході ревізії питання, що спричинили відмову від підпису об’єкта контролю, вирішують уже правоохоронні органи.
Як уже зазначалося, крім відмови від підпису акта ревізії, об’єкт контролю може підписати акт із
запереченнями щодо окремих питань (у цьому випадку щодо питання встановлення надбавки за розроблення нормативно-правових актів).Докладно питання відносно заперечень до акта ревізії було розглянуто в консультації «Що робити, якщо є заперечення до акта ревізії КРУ?» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2007, № 11, с. 43).
Нагадаємо основні моменти, що стосуються заперечень до акта.
Акт, складений за результатами проведеної ревізії та підписаний посадовою особою ДКРС у строк
не пізніше 5 робочих днів після закінчення ревізії, надається підконтрольному об’єкту для ознайомлення і підписання одним із таких способів:— особисто під розписку керівнику або головному бухгалтеру об’єкта контролю;
— через канцелярію (діловодну службу) з відміткою на примірнику акта органу служби про дату реєстрації в журналі вхідної кореспонденції об’єкта контролю та підписом працівника канцелярії (загального відділу), який здійснив реєстрацію;
— рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням. При цьому на примірнику акта, що залишається в органі служби, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке додається до матеріалів ревізії.
У разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об’єкта контролю у строк
не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу служби акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження) (п. 42 Порядку № 550).Звернемо увагу на те, що для позитивного розгляду заперечень об’єкта контролю необхідно чітко посилатися на порушення, встановлені в акті ревізії, щодо яких виникли заперечення і чітко обґрунтовувати свої заперечення з посиланнями на нормативно-правові акти.
Орган служби аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях (зауваженнях), і в строк
не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень (зауважень) дає на них письмовий висновок, який затверджується керівником органу служби або його заступником.З метою уточнення викладених у запереченнях (зауваженнях) фактів посадові особи служби мають право вимагати від об’єкта контролю необхідні для перевірки документи та додаткові пояснення.
У випадку якщо заперечення до акта органом ДКРС не були розглянуті або відповідь органу ДКРС не задовольнила об’єкт контролю, можна скласти
скаргу.Як визначено в
ст. 13 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.93 р. № 2939-XII, дії або бездіяльність службових осіб ДКРС можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.Скарги на дії службових осіб:
— у районах, містах, районах у містах та службових осіб контрольно-ревізійних управлінь розглядаються і вирішуються начальниками цих управлінь;
— ГоловКРУ та начальників КРУ Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя розглядаються та вирішуються начальником Головного контрольно-ревізійного управління України.
Скарги розглядаються і рішення за ними приймаються керівниками відповідних органів ДКРС
не пізніш як у місячний строк з моменту їх надходження.У разі незгоди юридичних і фізичних осіб з цими рішеннями вони можуть бути оскаржені
в судовому порядку.Згідно з
п. 1 розділу ІV Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян в органах державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 28.10.2008 р. № 383 (далі — Порядок № 383), до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені в органах ДКРС, належать:— відмова у проведенні ревізії;
— проведення ревізії без установлених законом підстав та/або з порушенням законодавства;
—
дії (бездіяльність) посадових осіб органів ДКРС під час проведення ревізії;— постанови у справах про адміністративне правопорушення, прийняті з порушенням законодавства;
— вимоги про усунення порушень, які надсилаються за результатами ревізій;
— зупинення операцій з бюджетними коштами;
— призупинення бюджетних асигнувань;
— неналежний розгляд попередньої скарги на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб органів ДКРС.
Скарга на рішення, що оскаржувалося, може бути подана до органу ДКРС або посадовій особі вищого рівня
протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються (п. 4 розділу IV Порядку № 383).Тепер що стосується кримінальної справи за
ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III (далі — ККУ).Зазначена
частина цієї статті передбачає відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.Як визначено в
Науково-практичному коментарі до ст. 191 ККУ від 01.01.2009 р. заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище.У вашому випадку вважаємо за доцільне у зв’язку з відсутністю складу злочину подати скаргу до апеляційного суду.
Порядок та строки подання апеляції визначені в
гл. 29 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.60 р. (далі — КПКУ).Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено
КПКУ, може бути подана протягом 15 діб з моменту їх проголошення, а засудженим, які перебувають під вартою, — у той самий строк із моменту вручення їм копії вироку.В апеляції зазначаються:
— назва суду, якому адресується апеляція;
— особа, яка подає апеляцію;
— вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;
— указівка на те, у чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування;
— прохання особи, яка подає апеляцію;
— перелік документів, які додаються до апеляції.
