Держбюджет-2010: основні новини

В обраному У обране
Друк
Редакція ББ
Бюджетна бухгалтерія Травень, 2010/№ 18
Стаття

ДЕРЖБЮДЖЕТ-2010: ОСНОВНІ НОВИНИ

 

Головним фінансовим документом нашої країни є Закон про держбюджет. У цьому році він був прийнятий із запізненням, а бюджетний процес у країні до прийняття Закону про держбюджет регулювала постанова КМУ «Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році» від 29.12.2009 р. № 1414. Основні правила організації бюджетного процесу з року в рік залишаються незмінними, інші мають свої особливості. Розглянемо головні новини, які приготував Держбюджет-2010.

Тетяна РЯБУХА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Насамперед звернемо увагу на те, що

Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. № 2154-VI (далі — Закон про держбюджет-2010) набрав чинності з дня його опублікування, а саме з 30.04.2010 р. (газета «Урядовий кур’єр», 2010, № 80), але застосовується з 01.01.2010 р., крім деяких окремих норм. Це означає, що операції, які були проведені до прийняття Закону про держбюджет-2010, мають бути приведені у відповідність до його положень починаючи з 01.01.2010 р. Перш за все це стосується встановлення посадових окладів відповідно до мінімальної заробітної плати, коригування виплат, які розраховуються виходячи з прожиткового мінімуму тощо. Про новини в оплаті праці та соціальній сфері йтиметься далі, а зараз розглянемо основні положення, встановлені Законом про держбюджет-2010, які стосуються бюджетної сфери.

Слід зазначити, що майже всі основні норми

Закону про держбюджет-2010, які безпосередньо стосуються бюджетників, подібні до тих, що були встановлені в Законі про держбюджет на попередній рік.

 

ВЛАСНІ НАДХОДЖЕННЯ

Як відомо, не всі надходження бюджетних установ у повному обсязі залишаються в їх розпорядженні. Зокрема, це стосується коштів, отриманих бюджетними установами за здані у вигляді брухту та відходів чорні, кольорові, дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, які відповідно до

постанови КМУ «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання» від 17.05.2002 р. № 659 (далі — постанова № 659) належать до четвертої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ.

Згідно з

п. 17 ст. 2 та п. 20 ст. 34 Закону про держбюджет-2010 80 % коштів, отриманих за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 % коштів, отриманих за здане у вигляді брухту і відходів срібло, належать до доходів загального фонду відповідного бюджету. Таким чином, у розпорядженні бюджетних установ у цьому випадку залишається відповідно 20 та 50 % таких коштів.

Нагадаємо, що кошти четвертої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ відповідно до

постанови № 659 можуть витрачатися на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, на покриття витрат, пов’язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти, на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням відходів і брухту, а також на господарські потреби бюджетних установ.

Крім того, не залишається повністю в розпорядженні установ і інший вид надходжень — орендна плата, яка відповідно до

постанови № 659 належить до третьої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ.

Так, відповідно до

п. 25 ст. 2 Закону про держбюджет-2010 50 % орендної плати за користування майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету, належить до доходів загального фонду державного бюджету.

Винятком

є орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук, яка повністю зараховується в дохід спеціального фонду їх кошторису.

Звернемо увагу, що такий порядок розподілення орендної плати стосується лише тих бюджетних установ, які

утримуються за рахунок державного бюджету.

Щодо установ, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, то розподілення орендної плати між установою та місцевим бюджетом

регулюється рішеннями місцевих рад.

Нагадаємо, що кошти орендної плати, які залишаються в розпорядженні установи, можуть витрачатися відповідно до

постанови № 659 на утримання, обладнання, ремонт майна бюджетних установ.

Решта

власних надходжень бюджетних установ (у тому числі наукових установ Національної академії наук України і галузевих академій наук) та кошти за користування установами банків тимчасово вільними коштами вищих та професійно-технічних навчальних закладів, отриманими за надання платних послуг і розміщеними на вкладних (депозитних) рахунках, у повному обсязі належать бюджетним установам і зараховуються до доходу спеціального фонду кошторису.

Крім того, зазначимо, що згідно

з п. 46 ст. 6 Закону про держбюджет-2010 до джерел формування спеціального фонду державного бюджету належить плата за адміністративні послуги.

Нагадаємо, що до адміністративних послуг належать державні послуги, які є результатом здійснення суб’єктом повноважень щодо прийняття згідно з нормативно-правовими актами на звернення фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов’язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація тощо).

Кошти, отримані від надання адміністративних послуг відповідно до

п. 58 ст. 33 Закону про держбюджет-2010, спрямовуються на видатки головних розпорядників коштів державного бюджету, пов’язані з наданням адміністративних послуг.

Кошти, що належать до власних надходжень бюджетних установ відповідно до

п. 16 ст. 33 Закону про держбюджет-2010, насамперед спрямовуються на заходи, пов’язані з організацією надання послуг, реалізації продукції і виконання робіт бюджетними установами, та інші заходи з утримання цих установ згідно із законодавством. Але при цьому не слід забувати і про норми, визначені пп. 23 та 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228, відповідно до яких кошти спеціального фонду використовуються:

1) згідно з напрямами використання;

2) на погашення заборгованості установи за бюджетними зобов’язаннями за спеціальним та загальним фондами;

3) на проведення заходів, пов’язаних з виконанням основних функцій установи, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують видатки, затверджені в кошторисі, то згідно зі

ст. 65 Закону про держбюджет-2010 розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.

Якщо така заборгованість

відсутня, розпорядник бюджетних коштів спрямовує:

— 50 % коштів на заходи, які здійснюються за рахунок відповідних надходжень;

— 50 % коштів на заходи, які необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду кошторису.

У такому випадку розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов’язань за загальним фондом для проведення видатків за цими зобов’язаннями із спеціального фонду кошторису.

Такий самий порядок діяв і у 2009 році.

 

РОЗМІЩЕННЯ ТИМЧАСОВО ВІЛЬНИХ КОШТІВ НА РАХУНКАХ В УСТАНОВАХ БАНКІВ

Відповідно до

ст. 18 Закону про держбюджет-2010 міністр фінансів України має право в межах поточного бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах та/або шляхом проведення аукціонів розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка та коштів валютних рахунків державного бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду.

Як визначено в цій

статті, порядок здійснення операцій, передбачених цією статтею, визначається Кабміном.

На сьогодні існує такий порядок лише щодо розміщення тимчасово вільних коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме

Порядок розміщення тимчасово вільних коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі резерву коштів цих фондів, на вкладних (депозитних) рахунках, затверджений постановою КМУ від 22.01.2003 р. № 111.

Що стосується коштів місцевих бюджетів, то

ст. 18 Закону про держбюджет-2010 визначено, що міністр фінансів АР Крим, керівник місцевого фінансового органу мають право за рішенням Верховної Ради АР Крим, відповідної місцевої ради в межах поточного бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів, цінних паперів, емітованих АР Крим, відповідною місцевою радою, з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду.

У 2009 році розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів було врегульовано

Порядком розміщення у 2009 році тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на вкладних (депозитних) рахунках в установах банків, затвердженим постановою КМУ від 28.01.2009 р. № 52.

Потім дію цього

Порядку було продовжено і на 2010 рік відповідно до п.п. 3 п. 4 постанови КМУ «Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році» від 29.12.2009 р. № 1414, яка, як відомо, регулювала бюджетний процес у країні до прийняття Закону про держбюджет-2010.

При цьому порядок розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на 2010 рік не затверджено і

Законом про держбюджет-2010 не визначено, яким нормативним документом слід при цьому керуватися, тому на сьогодні це питання залишається законодавчо неврегульованим.

 

ПЕРЕРОЗПОДІЛ ВИДАТКІВ

У процесі фінансово-господарської діяльності бюджетних установ бувають випадки, коли після затвердження бюджетних призначень виникає необхідність у перерозподілі витрат за бюджетною програмою у розрізі КЕКВ.

Таким випадкам присвячена

ст. 26 Закону про держбюджет-2010.

Перерозподіл здійснюється Мінфіном у виняткових випадках за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів окремо за загальним та спеціальним фондами.

Перерозподіл бюджетних призначень за бюджетними програмами в межах загального обсягу головного розпорядника коштів державного бюджету, збільшення бюджетних призначень на видатки розвитку за рахунок зменшення бюджетних призначень на видатки споживання окремо за загальним та спеціальним фондами здійснюються за рішенням Кабміну.

Забороняється

збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами державного бюджету на:

1)

оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків.

Слід звернути увагу на те, що

ст. 63 Закону про держбюджет-2010, як і в попередні роки, зобов’язує керівників бюджетних установ утримувати численність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснювати фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, тільки в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого кошторисом або планом використання бюджетних коштів;

2)

видатки за бюджетними програмами, пов’язаними з функціонуванням органів державної влади, за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами.

Також, як і кожного року,

Законом про держбюджет-2010 визначені захищені статті видатків.

Так, згідно зі

ст. 27 Закону про держбюджет-2010 захищеними статтями видатків є:

— оплата праці працівників бюджетних установ;

— нарахування на заробітну плату;

— придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів;

— забезпечення продуктами харчування;

— оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

— обслуговування державного боргу;

— поточні трансферти населенню;

— поточні трансферти місцевим бюджетам.

 

РОЗРАХУНКИ ЗА КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ ТА ЕНЕРГОНОСІЇ

У попередні роки закони про держбюджет містили вимогу щодо зменшення обсягу споживання енергоносіїв. Так, у 2009 році розпорядникам коштів державного та місцевих бюджетів необхідно було забезпечити укладання угод за кожним видом енергоносіїв у межах установлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання з урахуванням зменшення обсягів споживання енергоносіїв щонайменш як на 20 %, у 2008 — на 10 %.

Цього року

Закон про держбюджет-2010 такої вимоги щодо економії не містить.

Так, згідно зі

ст. 26 Закону про держбюджет-2010 розпорядникам коштів державного та місцевих бюджетів необхідно забезпечити укладання угод за кожним видом енергоносіїв у межах установлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання у натуральних одиницях відповідно до встановлених асигнувань.

При цьому розпорядники бюджетних коштів при виконанні бюджету мають

забезпечити в повному обсязі проведення розрахунків за:

— електричну енергію;

— теплову енергію;

— водопостачання;

— водовідведення;

— природний газ;

— послуги зв’язку,

які споживаються бюджетними установами,

не допускаючи будь-якої простроченої заборгованості з оплати вищезазначених товарів та послуг.

У разі наявності в розпорядників бюджетних коштів простроченої кредиторської заборгованості з оплати комунальних послуг та енергоносіїв Держказначейство може здійснювати платежі загального фонду за видатками (крім захищених статей видатків, які перелічено в

ст. 27 Закону про держбюджет-2010), лише після погашення такої заборгованості.

У свою чергу, місцеві органи влади відповідно до

ст. 43 Закону про держбюджет-2010 при затвердженні відповідних бюджетів повинні забезпечити в повному обсязі потребу в асигнуваннях на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених чинним законодавством умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати, проведення розрахунків за електричну енергію, теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами, не допускаючи будь-якої простроченої заборгованості із зазначених видатків.

Також місцеві органи влади повинні встановити

ліміти споживання енергоносіїв у фізичних обсягах по кожній бюджетній установі виходячи з обсягів призначень, затверджених головним розпорядникам бюджетних коштів у рішеннях про відповідні бюджети на 2010 рік.

 

БЮДЖЕТНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Основні вимоги щодо взяття бюджетних зобов’язань містить

Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-III (далі — БКУ).

Нагадаємо, що

бюджетне зобов’язання — це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього самого періоду або в майбутньому.

Найяскравішим прикладом узяття бюджетного зобов’язання є укладання договорів на придбання товарів, робіт або послуг.

Відповідно до

п. 1 ст. 23 БКУ будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Крім того, згідно з

п. 5 ст. 51 БКУ розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.

Витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх

виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду (п. 4 ст. 23 БКУ).

Тепер звернемося до

Закону про держбюджет-2010, який повторює вимоги БКУ щодо взяття зобов’язань. Так, згідно зі ст. 60 Закону про держбюджет-2010 брати бюджетні зобов’язання та здійснювати відповідні видатки за загальним фондом бюджету можна:

— тільки

в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами;

— ураховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік в органах Держказначейства;

— у разі їх відповідності бюджетним паспортам.

За спеціальним фондом зобов’язання можна брати

виключно в межах фактичних надходжень до цього фонду.

Будь-які зобов’язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених

БКУ та Законом про держбюджет, не вважаються бюджетними зобов’язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Тобто бюджетні установи не мають права укладати договори на придбання товарів, робіт або послуг, відповідно до яких необхідно здійснити платежі на суму більшу, ніж затверджена в кошторисі, або якщо видатки за таким договором узагалі не заплановані в кошторисі на поточний бюджетний рік.

Крім того, відповідно до

ст. 60 Закону про держбюджет-2010 за наявності простроченої заборгованості:

— із заробітної плати (грошового забезпечення);

— із стипендій;

— за спожиті комунальні послуги та енергоносії

розпорядники бюджетних коштів у межах бюджетних асигнувань за загальним фондом

не беруть бюджетні зобов’язання та не здійснюють платежі за іншими заходами, пов’язаними з функціонуванням бюджетних установ, до погашення такої заборгованості.

Видатки за захищеними статтями

можна здійснювати навіть за наявності зазначеної заборгованості.

Зобов’язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Держказначейства

незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. За своєю суттю такі зобов’язання можна віднести до трансфертів населенню, що належать до захищених статей видатків, які обов’язково мають бути нараховані, навіть якщо на сьогодні кошти на такі цілі відсутні.

Крім того, звернемо увагу на те, що при реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань органи Державного казначейства повинні

здійснювати перевірку відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми.

 

ОРЕНДА ДЕРЖАВНОГО ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА

Як і в попередніх роках,

Законом про держбюджет-2010 встановлено, що у 2010 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах (ст. 72).

Без конкурсу державне та комунальне майно може передаватися лише:

— бюджетним установам;

— музеям;

— підприємствам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам під творчі майстерні);

— громадським організаціям ветеранів;

— громадським організаціям інвалідів;

— центрам професійної, соціальної реабілітації інвалідів та центрам ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів;

— підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів, яким визначена доцільність надання державної допомоги відповідно до

ст. 14 1 та 14 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII;

— Пенсійному фонду України та його органам;

— державним видавництвам та підприємствам книгорозповсюдження;

— вітчизняним видавництвам та підприємствам книгорозповсюдження книжкової продукції, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50 % книжкової продукції державною мовою (за винятком видань рекламного та еротичного характеру);

— релігійним організаціям для забезпечення проведення богослужінь, релігійних обрядів та церемоній.

Орендар, який належно виконує свої обов’язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується,

має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки.

Якщо орендар має намір скористатися таким правом, то він повинен повідомити про це орендодавця

не пізніше ніж за місяць до закінчення строку договору оренди нерухомого майна.

Нагадаємо, що умови проведення конкурсу визначені

Порядком проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 13.10.2004 р. № 2149.

Передача в оренду майна, що належить АР Крим, здійснюється відповідно до порядку, визначеного Верховною Радою АР Крим, а передача в оренду майна, що перебуває в комунальній власності, регулюється рішеннями, прийнятими органами місцевого самоврядування.

Згідно із

ст. 72 Закону про держбюджет-2010 при визначенні орендних ставок за користування комунальним майном у містах обласного значення, містах Києві та Севастополі орендні ставки за користування державним майном, які затверджуються Кабміном, є індикативними і застосовуються як стартові при проведенні конкурсу.

Розмір орендної плати державного майна визначається відповідно до

Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786 (далі — Методика № 786).

Що стосується комунального майна, то методики визначення орендної плати комунального майна визначаються місцевими органами влади, але слід звернути увагу, що Кабмін

розпорядженням «Про індикативні ставки орендної плати за використання комунального майна» від 23.05.2007 р. № 301-р рекомендував органам місцевого самоврядування під час визначення розміру орендної плати за комунальне майно керуватися Методикою № 786.

Крім того, зазначимо, що згідно зі

ст. 72 Закону про держбюджет-2010 у 2010 році нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, правоохоронних і митних органів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду строком до 1 січня 2011 року.

 

ТЕНДЕРИ

Відповідно до

п. 30 ст. 2 Закону про держбюджет-2010 , як і в попередніх роках, у 2010 році до доходів загального фонду держбюджету належать кошти, отримані від надання учасниками процедури закупівель забезпечення їх тендерної пропозиції, які не підлягають поверненню цим учасникам, у випадках, передбачених законодавством з питань закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, у частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету.

Якщо закупівля здійснювалася за рахунок коштів місцевих бюджетів, то відповідно до

п. 18 ст. 34 Закону про держбюджет-2010 кошти, отримані від надання учасниками процедури закупівель забезпечення їх тендерної пропозиції, які не підлягають поверненню цим учасникам, належать до доходів місцевих бюджетів .

У

п. 44 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2008 р. № 921, визначені випадки, коли сума тендерного забезпечення не повертається замовником учаснику торгів. Такими випадками є:

— відкликання або зміна тендерної пропозиції учасником після закінчення строку її подання;

— непідписання учасником, що став переможцем торгів, договору про закупівлю;

— ненадання учасником, що став переможцем торгів, необхідних гарантій щодо виконання договору про закупівлю після акцепту його тендерної пропозиції, якщо надання таких гарантій передбачено тендерною документацією.

Крім того, відповідно до

п. 31 ст. 2 Закону про держбюджет-2010 до доходів загального фонду держбюджету належать кошти, отримані від учасника — переможця процедури закупівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику-переможцю, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету.

При здійсненні закупівлі

за кошти місцевих бюджетів, кошти, отримані від учасника — переможця процедури закупівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання договору, які не повертаються учаснику-переможцю відповідно до п. 19 ст. 34 Закону про держбюджет-2010 , належать до доходів загального фонду місцевих бюджетів.

Крім того, слід зазначити, що

ст. 26 Закону про держбюджет-2010 визначена вимога щодо обов’язкового передбачення розпорядниками та одержувачами коштів державного і місцевих бюджетів під час укладання угод (договорів, контрактів тощо) щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти умов застосування штрафних санкцій до суб’єктів господарювання за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань.

Кошти, отримані від сплати таких штрафних санкцій,

зараховуються відповідно до доходів загального фонду державного чи місцевих бюджетів.

 

НЕЦІЛЬОВЕ ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ

Як визначено у

ст. 119 БКУ , нецільовим використанням бюджетних коштів є витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису.

Одним із прикладів такого порушення є використання коштів відповідного місцевого бюджету на здійснення видатків, які мають проводитися згідно з

БКУ з іншого бюджету (ст. 40 Закону про держбюджет-2010).

Така дія кваліфікується як нецільове використання бюджетних коштів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету за відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату.

Обсяги цих видатків, використаних не за цільовим призначенням,

безспірно вилучаються з відповідного місцевого бюджету до Державного бюджету України органами Держказначейства у порядку, встановленому Кабміном, у тому числі й за рахунок зменшення трансфертів відповідному місцевому бюджету на відповідну суму.

Статтею 66 Закону про держбюджет-2010 у

становлено, що допущення нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках має наслідком:

— для розпорядників бюджетних коштів —

зменшення асигнувань цим розпорядникам на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням;

— для одержувачів бюджетних коштів —

повернення коштів у сумі, що витрачена не за цільовим призначенням, у дохід відповідних бюджетів.

Крім того,

ст. 119 БКУ визначено, що наслідком нецільового використання бюджетних коштів є притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності в порядку, визначеному законами України.

 

ЗЕМЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ

Питання сплати податку на землю є актуальним для бюджетних установ, які здають нерухоме майно в оренду.

Згідно зі

ст. 62 Закону про держбюджет-2010 у 2010 році по населених пунктах, грошову оцінку земель яких не проведено, застосовуються ставки земельного податку, встановлені ч. 2 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII (далі — Закон № 2535), збільшені в 3,2 раза.

Зверніть увагу, що розмір збільшення ставок земельного податку змінився порівняно з 2008 — 2009 роками, в яких таке збільшення становило 3,1 раза.

По сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів, грошову оцінку яких проведено й уточнено станом на 1 січня 2010 року, застосовуються ставки земельного податку, встановлені

ст. 6 та ч. 1 ст. 7 Закону № 2535.

 

СПЛАТА ПОДАТКІВ ПРИ ЗМІНІ ЮРИДИЧНОЇ АДРЕСИ

У 2010 році продовжує діяти норма, згідно з якою в разі зміни платником податків юридичної адреси (зі зміною адміністративно-територіальної одиниці) сплата податків, зборів (обов’язкових платежів) здійснюється ним за попереднім місцем державної реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду (

ст. 35 Закону про держбюджет-2010).

 

ЗБІР ЗА ГЕОЛОГОРОЗВІДУВАЛЬНІ РОБОТИ

Законом про держбюджет-2010

було внесено деякі зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 р. № 309-VI. Зокрема, згідно зі змінами до нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, які затверджені постановою КМУ «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння» від 29.01.99 р. № 115, застосовується коефіцієнт 3,19. Раніше цей коефіцієнт становив 2,27.

 

ПОВНОВАЖЕННЯ КАБМІНУ ТА ІЄРАРХІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

Звернемо увагу на ще один важливий момент. У

п. 7 Прикінцевих положень до Закону про держбюджет-2010 визначено, що з метою зменшення дефіциту бюджету у 2010 році Кабміну надано право за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету приймати рішення щодо перегляду деяких розмірів виплат, визначених законодавством, та по інших законодавчих актах, які передбачають додаткові видатки з державного та місцевих бюджетів.

Тобто

Закон про держбюджет-2010 передбачає особливі права для Кабміну, згідно з якими Кабмін має право переглядати розміри деяких виплат навіть таких, що встановлені законами України. Таким чином виходить, що рішення Кабміну стають навіть вагомішими, ніж закони України.
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд