МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ МАРШРУТНИХ ЛИСТІВ СОЦІАЛЬНИМИ ПРАЦІВНИКАМИ
Лист від 28.04.2010 р. № 4492/0/14-10/014
У Міністерстві праці та соціальної політики розглянуто звернення <…> щодо використання маршрутних листів соціальними працівниками, які часто виїжджають додому до громадян, які потребують соціального обслуговування (надання соціальних послуг), для складання акта обстеження їх матеріально-побутових умов проживання і в межах компетенції інформуємо про наступне.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» особи, що надають соціальні послуги, мають право на забезпечення велосипедами і проїзними квитками або виплату грошової компенсації за їх придбання.
Згідно з Порядком відшкодування окремим категоріям працівників бюджетних установ та організацій витрат на проїзд у пасажирському транспорті у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.97 р. № 922, для деяких категорій працівників бюджетних установ передбачено забезпечення персональними проїзними квитками на проїзд у пасажирському транспорті у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків.
Одночасно згідно з Типовим положенням про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 р. № 1417 «Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)», керівники територіальних центрів самостійно розпоряджаються коштами на придбання проїзних квитків (або грошової компенсації за їх придбання) для соціальних працівників та соціальних робітників, а також несуть відповідальність щодо їх цільового призначення та використання.
Використання маршрутних листів соціальними працівниками на даний час законодавством не передбачено.
Заступник Міністра С. Бичков
Коментар редакції
ЗАСТОСУВАННЯ МАРШРУТНИХ ЛИСТІВ СОЦІАЛЬНИМИ ПРАЦІВНИКАМИ
Запитання, на яке відповідає Мінпраці в
листі, що коментується, уже розглядалося на сторінках нашого видання (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2009, № 16, с. 27). Полягає воно в такому: «Соціальні працівники територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких громадян часто виїжджають додому до громадян для складання акта обстеження. Чи має право соціальний працівник користуватися для цих цілей маршрутним листом? Якщо так, то хто повинен ставити відмітку в маршрутному листі у графі «Відмітка про прибуття до пункту призначення» і чим підтвердити цей підпис?»Виїзд на місце проживання заявника для складання акта обстеження належить до службових обов’язків відповідних працівників територіального центру, що має бути передбачено трудовим договором та службовою інструкцією.
Такі поїздки працівників у межах населеного пункту, де розташовано їх місце роботи, протягом робочого дня не є відрядженнями. Водночас витрати на проїзд при виконанні працівниками службових обов’язків компенсуються.
Так, згідно зі
ст. 11 Закону України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р. № 966-IV особи, які надають соціальні послуги, мають право на забезпечення проїзними квитками або виплату грошової компенсації за їх придбання.При цьому згідно з
Порядком відшкодування витрат на проїзд пасажирським транспортом окремим категоріям працівників бюджетних установ та організацій у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків, затвердженим постановою КМУ від 22.08.97 р. № 922 (далі — Порядок № 922), для деяких категорій працівників бюджетних установ передбачено забезпечення персональними проїзними квитками на проїзд у пасажирському транспорті у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків.Водночас зауважимо:
Порядком № 922 передбачено, що відшкодування витрат може здійснюватися за наявності переліку таких категорій працівників, яким має бути надано персональні проїзні квитки. Він розробляється міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, працівники яких користуються пасажирським транспортом при виконанні ними службових обов’язків, і затверджується Міністерством фінансів України.У
листі, що коментується, Мінпраці зазначило, що згідно з Типовим положенням про територіальний центр соціального обслуговування громадян (надання соціальних послуг), затвердженим постановою КМУ від 29.12.2009 р. № 1417 (далі — Типове положення № 1417), керівник центру самостійно розпоряджається коштами на придбання проїзних квитків або грошовою компенсацією для соціальних працівників. Дійсно, п.п. 6 п. 11 Типового положення № 1417 це передбачено, проте зазначено, що керівник розпоряджається такими коштами в межах затвердженого кошторису витрат. Тому не завжди є можливість забезпечити працівників персональними проїзними квитками або виплатити за них компенсацію. Крім того, у цьому випадку вартість таких квитків розцінюватиметься як доходи, що отримуються платниками податку від своїх роботодавців як додаткове благо, і включатиметься до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівників на підставі абз. «е» п.п. 4.2.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.Як правило, на практиці витрати на оплату службових поїздок відшкодовуються шляхом надання проїзних квитків, що видаються в міру необхідності тільки на час службової поїздки. Якщо в умовах недостатнього фінансування коштів на придбання проїзних документів не вистачає, витрати на проїзд можуть відшкодовуватися також шляхом виплати компенсації в розмірі понесених витрат на підставі документів, що підтверджують проїзд (одноразові квитки).
При цьому
п.п. 6 п. 11 Типового положення № 1417 передбачено, що керівник розпоряджається коштами на придбання проїзних квитків або грошовою компенсацією згідно з їх цільовим призначенням і, як зауважило Мінпраці в листі, що коментується, несе відповідальність за їх цільове призначення та використання.Якщо проїзні квитки не видаються персонально, а тільки за необхідності на час службової поїздки або витрати на проїзд відшкодовуються шляхом виплати компенсації в розмірі понесених витрат на підставі документів, що підтверджують проїзд (одноразові квитки), то як можна забезпечити їх цільове використання?
Для цього на практиці якраз і застосовують маршрутні листи. Наприклад, у формі маршрутного листа обов’язково передбачають графи, в яких проставляються відмітки про прибуття працівника до місця призначення. При цьому необов’язково, щоб прибуття працівника до місця призначення підтверджувалося штампом або печаткою. Буде достатньо підпису заявника, за місцем проживання якого складається акт обстеження. Водночас такий підпис не має обов’язкового характеру.
Підставою для здійснення службових поїздок з метою складання акта обстеження є відповідні плани-графіки робіт (відвідування). Ініціали заявників, їх адреси, зазначені у планах-графіках, мають збігатися з відповідними даними в маршрутних листах. Це і буде підтвердженням відвідування працівниками місць призначення.
На сьогодні немає жодного нормативного документа, що встановлює необхідність використання маршрутних листів і відповідальність за їх відсутність. Це підтверджує Мінпраці в
листі, що коментується, і Мінфін у листі від 11.02.2009 р. № 31-18010-206-25/3586. Оплата проїзду за маршрутними листами не передбачена, адже маршрутний лист не є первинним документом, що підтверджує витрати працівника на службову поїздку.Ці документи використовуються на практиці виключно з метою підтвердження ефективного та цільового використання бюджетних коштів, тим паче, що заборони на їх застосування чинним законодавством не передбачено.
