БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС: нововведення ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
Тетяна РЯБУХА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Усім відомо, що основним нормативним документом, який регулює бюджетний процес у країні, є Бюджетний кодекс України (далі — БКУ). Чинний БКУ з 1 січня 2011 року втратить чинність у зв’язку з набуттям чинності новим БКУ* від 8 липня 2010 року № 2456-VI. До цієї події необхідно вчасно підготуватися, адже його положення відрізняються від положень БКУ, що діє зараз. Відзначимо, що новий БКУ містить як нові положення, так і ті, що перекочували з його попередника.
Отже, у цій статті розглянемо основні відмінності нового БКУ від попереднього Кодексу та зупинимося детальніше на його найцікавіших положеннях.
* Нагадаємо, що
новий БКУ ви можете отримати як подарунок. Для цього треба заповнити купон-заявку, що розміщений на с. 32 цього номера, та надіслати його на адресу редакції.
ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ
Визначення, наведені в новому
БКУ, дещо відрізняються від тих, що містяться в його попереднику, — деякі з них змінилися по суті, в деяких змінилися лише назви, з’явилися зовсім нові, а деякі зникли (так, визначення «повноваження на майбутні бюджетні зобов’язання» в новому БКУ немає).Зупинимося детальніше на основних змінах щодо визначень.
1. Чітко регламентовано цільове обмеження
бюджетних призначень.2.
Окремо розділені визначення державних та місцевих запозичень.3. Визначено, що
залишок бюджетних коштів визначається на кінець звітного періоду, а не на кінець дня, як це записано у чинному БКУ.4. Розширено поняття «витрати бюджету». До витрат бюджету, окрім видатків бюджету та коштів на погашення основної суми боргу, належать надання кредитів з бюджету, розміщення бюджетних коштів на депозитах та придбання цінних паперів.
5. Під «кошиком доходів місцевого бюджету» розуміють усі доходи загального фонду, закріплені
БКУ за місцевими бюджетами, а не лише податки і збори, як це передбачено у чинному БКУ.У новому
БКУ нарешті дано визначення таким важливим поняттям, як «бюджетні кошти», «власні надходження бюджетних установ», «кошторис», «одержувач бюджетних коштів», чого у чинному БКУ нема.Звернемо увагу, що визначення поняття
«одержувач бюджетних коштів» за новим БКУ відрізняється від наведеного в Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228 (далі — Порядок № 228).Так, згідно з
п. 38 ст. 2 БКУ до одержувачів бюджетних коштів належать суб’єкти господарювання, громадські чи інші організації, які не мають статусу бюджетної установи, уповноважені розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримують на їх виконання кошти бюджету. У той же час згідно з п. 8 Порядку № 228 до одержувачів бюджетних коштів належать не лише небюджетні організації, які виконують бюджетні програми, а й ті, що отримують фінансову підтримку з бюджету та уповноважені органами державної влади на надання послуг. Гадаємо, що найближчим часом визначення поняття «одержувач бюджетних коштів» у Порядку № 228 буде приведено у відповідність до БКУ.У новому
БКУ визначено, що до бюджетів місцевого самоврядування, окрім бюджетів територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ та міст, належать бюджети районів у містах.З’явилося поняття
програмно-цільового методу в бюджетному процесі, під яким розуміють метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу.У зв’язку з цим у
БКУ конкретизовано, що бюджетна програма має бути спрямована на очікуваний результат .Основним документом, який характеризує бюджетну програму, є
паспорт бюджетної програми.Паспорт бюджетної програми, зокрема, визначає:
— мету бюджетної програми;
— завдання бюджетної програми;
— напрями використання бюджетних коштів;
— відповідальних виконавців бюджетної програми;
— результативні показники бюджетної програми тощо.
Також у
БКУ дано визначення такому поняттю, як «інвестиційна програма». Це поняття є більш широким, ніж бюджетна програма, ґрунтується на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки в масштабах держави. Інвестиційні програми спрямовані на розвиток окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів.Крім того, у
БКУ окремо дано поняття боргу: державного, місцевого, боргу АР Крим та територіальної громади міста.Також визначено поняття «управління бюджетними коштами», яке можуть здійснювати
лише учасники бюджетного процесу.Згідно зі
ст. 19 БКУ учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов’язками з управління бюджетними коштами).З’явилося нове поняття «кошик доходів державного бюджету», під яким розуміють доходи загального фонду державного бюджету, за рахунок яких здійснюється перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам.
Цікавою новиною, на яку слід звернути увагу, є те, що за відсутності на відповідній території створеного фінансового органу функції місцевого фінансового органу
має забезпечити сільський голова (п. 36 ст. 2 БКУ).
ЗМІНЕНО ПІДСТАВИ ДЛЯ ЗАТВЕРДЖЕННЯ ДЕРЖБЮДЖЕТУ НА ІНШИЙ ПЕРІОД, НІЖ РІК
Як відомо, бюджетний період для всіх бюджетів бюджетної системи України становить
один календарний рік, який починається 1 січня кожного року та закінчується 31 грудня того ж року. Але за деяких обставин держбюджет може бути затверджений на інший період. Такими обставинами згідно з новим БКУ є:— введення воєнного стану;
— оголошення надзвичайного стану в Україні.
Оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, необхідність усунення природних чи техногенних катастроф за новим
БКУ вже не є підставами для прийняття держбюджету на інший період, як це передбачено чинним БКУ.
ДОПОВНЕНО СКЛАД БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
До складу оновленого бюджетного законодавства (
ст. 4 БКУ), окрім документів, перелічених у ст. 4 попереднього БКУ, уключені рішення про місцевий бюджет.Нагадаємо:
рішення про місцевий бюджет — це нормативно-правовий акт Верховної Ради АР Крим чи відповідної місцевої ради, виданий у встановленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідно Ради міністрів АР Крим, місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.Крім того, чітко визначено пріоритет
БКУ стосовно інших нормативно-правових актів бюджетного законодавства. Так, якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у БКУ, то застосовуються відповідні норми БКУ.Також слід звернути увагу на те, що надходження та витрати держбюджету визначаються
виключно законом про держбюджет (ст. 4 БКУ).
ПРИНЦИПИ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ
Принципи бюджетної системи в новому
БКУ порівняно з чинним майже не змінилися, не враховуючи те, що в новому БКУ відсутній принцип відповідальності учасників бюджетного процесу. Однак, це зовсім не означає, що учасники бюджетного процесу тепер не відповідатимуть за свої дії або бездіяльність на всіх стадіях бюджетного процесу.
КЛАСИФІКАЦІЯ ДОХОДІВ, ВИДАТКІВ ТА КРЕДИТУВАННЯ БЮДЖЕТУ
Для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, здійснення контролю за фінансовою діяльністю, проведення фінаналізу тощо застосовується загальноприйнята
бюджетна класифікація.Нагадаємо, що діюча бюджетна класифікація затверджена
наказом Мінфіну «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» від 27.12.2001 р. № 604 (далі — наказ № 604).Складові частини бюджетної класифікації залишилися незмінними. До них, як і зараз,
БКУ відносить класифікацію доходів бюджету, класифікацію видатків та кредитування бюджету, класифікацію фінансування бюджету та класифікацію боргу.У класифікації доходів бюджету (
ст. 9 БКУ) істотних змін не відбулися. Слід лише зазначити, що до неподаткових надходжень у новому БКУ не відносяться надходження від штрафів та фінансових санкцій, як це передбачено у чинному.Докладніше зупинимося на класифікації видатків та кредитування бюджету.
Значна увага в новому
БКУ приділяється програмній класифікації видатків та кредитування бюджету. Вона формується виходячи з Типової програмної класифікації, яка затверджується Мінфіном, тобто з тієї, що затверджена наказом № 604.На рівні місцевих бюджетів застосовується Тимчасова класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів (з перехідною таблицею до нової функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету), яка теж затверджена
наказом № 604.Також зазначимо, що
БКУ передбачає ведення Держказначейством Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету. При цьому головні розпорядники бюджетних коштів мають визначити мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів та даних такого Реєстру.Відповідно до нового
БКУ за економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні. У чинному БКУ ще є поділ на кредитування за вирахуванням, погашення якого з нового року не буде.Крім того зазначимо, що класифікація кредитування бюджету визначається за типом позичальника та поділяє операції на надання кредитів з бюджету і повернення кредитів до бюджету.
ВЛАСНІ НАДХОДЖЕННЯ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ
У
п. 4 ст. 13 БКУ указано, що власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. Це не новина, однак раніше те, що власні надходження бюджетних установ належать до спецфонду бюджету, зазначалося щорічно в законі про держбюджет на відповідний рік. Тепер, як бачимо, це зазначено безпосередньо в БКУ.Крім того, у
п. 5 ст. 13 БКУ указано, що розподіл бюджету на загальний і спеціальний фонди та їх складові частини визначається не лише законом про держбюджет, а й БКУ. Раніше такий розподіл визначався виключно законом про держбюджет.Стаття 13
БКУ містить повний перелік власних надходжень бюджетних установ та визначає напрями їх використання, що частково відповідає Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимогам щодо їх утворення та напрямам використання, затвердженим постановою КМУ від 17.05.2002 р. № 659 (далі — Перелік № 659). Відповідає частково тому, що на відміну від Переліку № 659 у ст. 13 БКУ до власних надходжень віднесено нову третю підгрупу другої групи власних надходжень бюджетних установ. До цієї нової підгрупи належать кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.БКУ
визначено і нові напрями використання власних надходжень бюджетних установ.Так, за рахунок надходжень плати
за оренду майна бюджетних установ, окрім витрат на утримання, облаштування та ремонт майна, дозволяється також здійснювати і витрати на придбання майна.Крім цього, у
БКУ зазначено, що кошти від надходжень першої та третьої підгруп другої групи власних надходжень (надходження благодійних внесків, грантів, дарунків та коштів, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг) мають витрачатися на організацію основної діяльності бюджетних установ.Що стосується надходжень, які належать до другої підгрупи другої групи власних надходжень (кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та інших бюджетних установ для виконання цільових заходів), то вони
мають витрачатися на відповідні цільові заходи.У зв’язку з вищезазначеним слід очікувати внесення відповідних змін до
Переліку № 659.
СТВОРЕННЯ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ФОНДІВ ТА ВІДКРИТТЯ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ РАХУНКІВ
Як і в попередньому
Кодексі, новий БКУ містить заборону щодо створення позабюджетних фондів та відкриття позабюджетних рахунків. Але новий БКУ передбачає виняткові випадки, коли відкриття позабюджетних рахунків усе ж таки дозволяється.Так, відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ)
дозволяється у випадках розміщення:1) тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка та коштів валютних рахунків державного бюджету на депозитах Міністром фінансів, а також розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах керівником місцевого фінансового органу відповідно до
ч. 8 ст. 16 БКУ;2) закордонними дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків у порядку, встановленому Кабміном;
3) вищими і професійно-технічними навчальними закладами на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.
ЗАЛИШОК БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ
У новому
БКУ дещо змінено визначення вільного залишку бюджетних коштів. Так, згідно з п. 4 ст. 14 БКУ він являє собою перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду.Вільний залишок бюджетних коштів використовується на здійснення витрат бюджету згідно із законом про держбюджет щодо державних коштів або рішенням про місцевий бюджет щодо коштів місцевого бюджету. Тобто
вільний залишок не підлягає вилученню.У свою чергу, під
оборотним залишком у БКУ розуміється частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється для покриття тимчасових касових розривів. Оборотний залишок бюджетних коштів на кінець звітного періоду має бути збережений у встановленому розмірі (не більше 2 % планових видатків загального фонду бюджету).Зазначимо, що в попередньому
БКУ замість оборотного залишку бюджетних коштів використовувалося поняття «оборотна касова готівка».
ЗДІЙСНЕННЯ ЗАПОЗИЧЕНЬ МІСЦЕВИМИ РАДАМИ
Як визначено в
ст. 16 БКУ, місцеві зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад п’ятсот тисяч жителів за офіційними даними органів державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення місцевих запозичень.При цьому місцеві зовнішні запозичення шляхом отримання кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій можуть здійснювати
всі міські ради.Право на здійснення місцевих запозичень у межах, визначених рішенням про місцевий бюджет, належить АР Крим, територіальній громаді міста в особі керівника місцевого фінансового органу за дорученням Верховної Ради АР Крим, міської ради.
Особливостям здійснень місцевих запозичень присвячено
ст. 74 БКУ.Звернемо увагу, що згідно з новим
БКУ, як і раніше, бюджетні установи не мають права здійснювати запозичення в будь-якій формі (крім випадків, передбачених ст. 74 БКУ). Крім цього, бюджетні установи не мають права надавати юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету (якщо не встановлено відповідні бюджетні призначення на надання кредитів з бюджету).
ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИЙ МЕТОД
Значну увагу в новому
БКУ приділено програмно-цільовому методу в бюджетному процесі.Нагадаємо, що на сьогодні застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі здійснюється відповідно до
Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, схваленої розпорядженням КМУ від 14.09.2002 р. № 538-р. Але, як бачимо, з 2011 року застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі регулюватиме насамперед БКУ.Трохи зупинимося на цьому методі, адже він згідно зі
ст. 20 БКУ застосовується не лише на державному, а й на місцевому рівні.Основною складовою цього методу є
бюджетні програми, які визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів.Крім того, головним розпорядником бюджетних коштів визначається
відповідальний виконавець бюджетної програми*, яким може бути як сам головний розпорядник бюджетних коштів, так і розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня.* Відповідальні виконавці на сьогодні діють відповідно до Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливостей їх участі в бюджетному процесі, затвердженої наказом Мінфіну від 14.12.2001 р. № 574.
На відповідального виконавця бюджетної програми покладається цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього часу реалізації бюджетної програми.
Як визначено в
п. 6 ст. 22 БКУ, розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.Учасники бюджетного процесу на всіх його стадіях мають здійснювати
оцінку ефективності бюджетних програм.Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів
протягом 45 днів з дня набрання чинності рішенням про місцевий бюджет затверджують спільно з місцевим фінансовим органом паспорт бюджетної програми. При цьому вони мають керуватися Правилами складання паспортів бюджетних програм місцевих бюджетів, квартального та річного звітів про їх виконання, здійснення моніторингу та аналізу виконання бюджетних програм, оцінки ефективності бюджетних програм, затвердженими наказом Мінфіну від 09.07.2010 р. № 679.Також зазначимо, що
ст. 21 БКУ запроваджено прогнозування бюджету на наступні за плановим два бюджеті періоди. Це стосується як державного, так і місцевих бюджетів.
РОЗПОРЯДНИКИ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ
Як і раніше,
БКУ розподіляє розпорядників бюджетних коштів на головних та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.Дещо змінилися обов’язки та завдання головних розпорядників бюджетних коштів. З’явилися нові, більшість яких пов’язана з виконанням бюджетних програм.
Зазначимо
нові. Так, зокрема, головні розпорядники бюджетних коштів мають:— розробляти плани на наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних програм (проектів));
— приймати рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми;
— розробляти проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами;
— розробляти та затверджувати паспорти бюджетних програм і складати звіти про їх виконання, здійснювати аналіз показників виконання бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі);
— забезпечувати організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності в порядку, встановленому законодавством;
— забезпечувати доступність інформації про бюджет відповідно до законодавства та
БКУ.
БЮДЖЕТНІ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА АСИГНУВАННЯ
Як і раніше,
БКУ містить важливу вимогу — будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення .Витрати спеціального фонду бюджету
мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету.Є й нові вимоги, які стосуються виконання бюджетних програм.
Так, перерозподіл бюджетних асигнувань, затверджених у розписі бюджету та кошторисі в розрізі КЕКВ, здійснюється
у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів.У межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів перерозподіл видатків за бюджетними програмами, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) здійснюються за рішенням Кабміну (Ради міністрів АР Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної місцевої ради), погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (відповідною комісією Верховної Ради АР Крим, місцевої ради).
Також звернемо увагу на те, що згідно з
п. 11 ст. 23 БКУ забороняється без внесення змін до закону про держбюджет (рішення про місцевий бюджет) збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами держбюджету (місцевого бюджету) на:— оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків;
— видатки за бюджетними програмами, пов’язаними з функціонуванням органів державної влади (органів влади АР Крим та органів місцевого самоврядування), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами.
Також у
ст. 23 БКУ зазначається, що Кабмін встановлює граничні суми витрат бюджетних установ на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування для адміністративних потреб. Нагадаємо, що такі граничні суми витрат установлені постановою КМУ «Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп’ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів» від 04.04.2001 р. № 332.
БЕЗСПІРНЕ СПИСАННЯ КОШТІВ БЮДЖЕТУ
У новому
БКУ чітко зазначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів Держказначейство може здійснити лише на підставі рішення суду.Згідно зі
ст. 25 БКУ відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (АР Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. На сьогодні такий порядок законодавством ще не визначений, тому для врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків слід керуватися п. 9 Прикінцевих положень БКУ.
ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ
Слід відмітити, що в новому
БКУ приділено особливу увагу внутрішньому контролю, під яким слід розуміти комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.Крім внутрішнього контролю, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників повинні організовувати і внутрішній аудит. Під
внутрішнім аудитом розуміється діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на вдосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.Керівники бюджетних установ повинні організовувати внутрішній контроль і аудит та забезпечувати їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах.
До речі, на сьогодні діє затверджена
розпорядженням КМУ від 24.05.2005 р. № 158-р Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року.
ПУБЛІЧНЕ НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО БЮДЖЕТ
БКУ
скоротив строки публічного надання та публікації головними розпорядниками коштів державного бюджету інформації про бюджет за бюджетними програмами та показниками, бюджетні призначення щодо яких визначені законом про Державний бюджет України. Так, раніше строк публічного подання звітів про витрачання бюджетних коштів становив до 15 квітня, а згідно з новим БКУ — до 15 березня року, що настає за звітним.Строки публічного подання звітів про виконання місцевих бюджетів не змінилися —
до 20 березня року, що настає за звітним.Слід звернути увагу на таке: до вимог щодо офіційної публікації інформації про виконання бюджету
БКУ додав вимогу про розміщення на офіційному сайті Держказначейства квартальної та річної звітності про виконання Державного бюджету України (ст. 28).Публічне подання інформації про виконання бюджету села, селища здійснюється
в порядку, визначеному відповідною місцевою радою.
СКЛАД ДОХОДІВ ДЕРЖБЮДЖЕТУ
У новому
БКУ на відміну від чинного, визначений повний склад доходів державного бюджету (ст. 29 БКУ).Зокрема, якщо попередньою редакцією
БКУ було визначено, що до складу доходів державного бюджету належать доходи, які отримуються відповідно до законодавства про податки, збори та обов’язкові платежі, то в новій редакції БКУ такі доходи чітко визначені: податок на прибуток підприємств, 50 % збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення, податок на додану вартість, акцизний збір, ввізне та вивізне мито тощо.Крім того, новим
БКУ визначені джерела формування загального фонду держбюджету в частині кредитування, чого раніше не було.
СКЛАДАННЯ БЮДЖЕТНИХ ЗАПИТІВ ГОЛОВНИМИ РОЗПОРЯДНИКАМИ КОШТІВ ДЕРЖБЮДЖЕТУ
У новому
БКУ визначені нові вимоги щодо складання бюджетних запитів головними розпорядниками коштів держбюджету (ст. 35).Окрім загальної інформації, головні розпорядники бюджетних коштів мають включити до бюджетних запитів
показники за бюджетними програмами (у разі їх схвалення).Також бюджетні запити мають містити інформацію, яка дасть змогу аналізувати показники
на наступні за плановим два бюджетні періоди.
ПРИЙНЯТТЯ ЗАКОНУ ПРО ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ
Насамперед відмітимо, що в
БКУ визначено вичерпний перелік питань, які регулює закон про держбюджет (ст. 40). Новий БКУ не містить, на відміну від свого попередника, обширних вимог щодо розгляду, підготовки проекту цього закону.Також зазначимо, що процедуру розгляду та погодження Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період перенесено на більш ранній строк —
до 1 квітня (ст. 33 БКУ).Варто звернути увагу на вимоги щодо формування надходжень бюджету та здійснення витрат бюджету
в разі несвоєчасного набрання чинності законом про держбюджет, установлені ст. 41 БКУ. Вони в новому БКУ залишилися майже такими, як і у чинному БКУ.Так, якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про держбюджет або рішення про місцевий бюджет, витрати здійснюються відповідно до таких вимог:
— витрати можуть здійснюватися лише на бюджетні програми, бюджетні призначення
щодо яких установлені законом про держбюджет (для місцевих бюджетів — рішенням про місцевий бюджет) на попередній бюджетний період та одночасно передбачені у проекті закону про держбюджет (рішення про місцевий бюджет) на наступний бюджетний період, за якими повністю зберігаються цільові обмеження;— щомісячні бюджетні асигнування загального фонду бюджету сумарно
не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, визначених законом про держбюджет (рішенням про місцевий бюджет) на попередній бюджетний період.Варто також врахувати, що до набрання чинності законом про держбюджет на поточний бюджетний період
забороняється із загального фонду державного бюджету здійснювати витрати в частині капітальних видатків та надання кредитів з бюджету, крім капітальних видатків, пов’язаних з ліквідацією аварій на об’єктах соціально-культурної сфери, житлового господарства, систем тепло-, енерго-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також витрат, пов’язаних із введенням воєнного чи надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації та виділенням коштів з резервного фонду державного бюджету.БКУ
встановив, що до набрання чинності законом про держбюджет діють норми закону про держбюджет на попередній бюджетний період, крім норм, якими визначені загальні показники державного бюджету, бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету та обсяги трансфертів між державним та місцевими бюджетами.Усі ми добре пам’ятаємо, яка непроста ситуація склалась на початку 2010 року під час визначення рівня мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму у зв’язку з несвоєчасним прийняттям закону про держбюджет на 2010 рік, при тому що в той час діяв
Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 р. № 1646-VI.Роботодавці ніяк не могли визначитися, який розмір цих соціальних гарантій застосовувати з 1 січня 2010 року — минулорічний чи встановлений згаданим законом, доки Мінпраці своїм роз’ясненням не поставило крапку в цьому питанні. У подальшому таких ситуацій не буде, адже новим
БКУ передбачено, що соціальні стандарти та соціальні гарантії, у тому числі прожитковий мінімум, рівень його забезпечення, мінімальна заробітна плата, надання пільг, компенсацій і гарантій населенню, у поточному бюджетному періоді застосовуються у розмірах та на умовах, що діяли у грудні попереднього бюджетного періоду.
КАЗНАЧЕЙСЬКЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ
Як і зараз, при виконанні державного та місцевих бюджетів буде
застосовуватися казначейське обслуговування бюджетних коштів (ст. 43 БКУ).У новому
БКУ визначено, що казначейське обслуговування передбачено не лише для розпорядників бюджетних коштів, а й для одержувачів бюджетних коштів.Інші обов’язки Держказначейства залишилися такими самими.
ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТІВ
У новому
БКУ дещо змінені стадії виконання бюджету за видатками. Зокрема, до другої стадії — затвердження кошторисів — додалося ще й затвердження паспортів бюджетних програм та порядків використання бюджетних коштів. Також уточнено, що здійснення платежів (п’ята стадія) проводиться відповідно до взятих бюджетних зобов’язань. З’явилася і нова, сьома стадія — повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).Нагадаємо, що підставою для затвердження кошторисів є
бюджетні асигнування. Як у чинному, так і в новому БКУ визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (ст. 48 БКУ). При цьому слід ураховувати необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік органами Держказначейства.За спеціальним фондом кошторису
розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання в межах відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету.У новому
БКУ залишилася незмінною вимога щодо того, що оплата за товари, роботи та послуги має проводитися після їх фактичного отримання.Так, згідно з
п. 1 ст. 49 БКУ розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов узятого бюджетного зобов’язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Держказначейства.Нагадаємо, що на сьогодні за деякими товарами та послугами проведення попередньої оплати дозволено
постановою КМУ «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 09.10.2006 р. № 1404.Крім того, звернемо увагу, що
БКУ визначено порядок повернення кредитів до бюджету, якого раніше не було (ст. 50).Також
ст. 51 БКУ визначено низку вимог щодо здійснення видатків бюджету, які раніше в БКУ не зазначалися, але кожного року встановлювалися законами про держбюджет на відповідний рік. Зокрема:1. Керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу,
лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.2. Витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу (крім категорій, пільги яким передбачаються
п.п. «ї» ч. 1 ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.92 р. № 2801-XII, ч. 4 ст. 29 Основ законодавства України про культуру від 14.02.92 р. № 2117-ХII, абз. 1 ч. 4 ст. 57 Закону України «Про освіту» від 23.05.91 р. № 1060-XII), а також у частині надання медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення — члени сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, пенсіонери з числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та члени їхніх сімей, здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ.До таких витрат належать:
— забезпечення форменим одягом, речовим майном, службовим обмундируванням;
— забезпечення безоплатною медичною допомогою;
— надання санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення;
— надання житлового приміщення або виплата грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення;
— зниження плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія);
— безоплатний проїзд і перевезення багажу;
— безоплатне встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею;
— безоплатне відправлення та одержання листів військовослужбовцями строкової служби.
3. Розпорядники бюджетних коштів
забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах обґрунтованих лімітів споживання, установлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів.4.
За наявності простроченої кредиторської заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), стипендій, а також за спожиті комунальні послуги та енергоносії розпорядники бюджетних коштів у межах бюджетних асигнувань за загальним фондом не беруть бюджетні зобов’язання та не здійснюють платежі за іншими заходами, пов’язаними з функціонуванням бюджетних установ (крім захищених видатків бюджету, визначених ст. 55 БКУ), до погашення такої заборгованості.5. При наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати
до членів сім’ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства I та II груп або інвалідами I групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни I групи та доглядає за ним, за умови що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом із ним.6. Якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ
перевищують відповідні витрати, затверджені законом про держбюджет (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує:
— 50 % коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень;
— 50 % коштів на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.
У такому разі розпорядник бюджетних коштів
здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов’язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов’язаннями зі спеціального фонду бюджету.Крім того, у
п. 8 ст. 51 БКУ визначено: якщо фактичний обсяг власних надходжень за спеціальним фондом кошторису бюджетної установи менший від планових показників, урахованих у спеціальному фонді її кошторису, розпорядник бюджетних коштів зобов’язаний до закінчення бюджетного періоду внести зміни до спеціального фонду кошторису щодо зменшення власних надходжень і видатків з урахуванням очікуваного виконання спеціального фонду кошторису у відповідному бюджетному періоді. Розпорядники бюджетних коштів упорядковують бюджетні зобов’язання з урахуванням унесених змін до спеціального фонду кошторису.При цьому слід зазначити, що згідно з чинною редакцією
п. 49 Порядку № 228 розпорядники бюджетних коштів такі зміни мають унести за три тижні до кінця бюджетного періоду. Вважаємо, що така норма Порядку № 228 не суперечить вимогам нового БКУ, а лише уточнює строки внесення змін. Якщо Кабмін вважатиме за необхідне змінити цей строк, він унесе відповідні зміни до Порядку № 228.Крім цього, до
БКУ внесена норма, яка зазвичай фігурувала в законах про держбюджет щодо заборони проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах (ст. 45).
ЗАХИЩЕНІ СТАТТІ ВИДАТКІВ
У попередніх роках перелік захищених статей видатків визначався лише в законах про держбюджет. Тепер
вичерпний перелік захищених статей видатків держбюджету затверджено в ст. 55 БКУ. До них належать відомі всім статті видатків, що з року в рік містилися в законах про держбюджет, а саме:— оплата праці працівників бюджетних установ;
— нарахування на заробітну плату;
— придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів;
— забезпечення продуктами харчування;
— оплата комунальних послуг та енергоносіїв;
— обслуговування державного боргу;
— поточні трансферти населенню;
— поточні трансферти місцевим бюджетам;
— підготовка кадрів вищими навчальними закладами I — IV рівнів акредитації;
— забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування;
— фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки.
Зазначимо, що перелік захищених статей видатків місцевого бюджету визначається на підставі цього переліку (
ст. 76 БКУ).Нагадаємо: захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету,
обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ
Зверніть увагу: згідно зі
ст. 56 БКУ регулювання питань методології бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів здійснюється Мінфіном, яке координує діяльність Держказначейства і погоджує його нормативно-правові акти з цих питань.Бюджетні установи мають вести бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку
(з 01.01.2013 р.), що затверджуються Мінфіном, а також інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку.Держказначейство
установлює порядок ведення бухгалтерського обліку відповідно до національних (стандартів) бухгалтерського обліку.Найближчим часом слід очікувати приведення у відповідність до національних (стандартів) бухгалтерського обліку всіх нормативних документів Держказначейства щодо обліку в бюджетних організаціях та установах.
На сьогодні вже прийнято
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності», затверджене наказом Мінфіном від 28.12.2009 р. № 1541, яке бюджетні установи застосовуватимуть з 01.01.2013 р.Крім того, Мінфіном видано
наказ «Про затвердження Змін до деяких положень (стандартів) бухгалтерського обліку» від 30.11.2009 р. № 1396, яким передбачено, що з 01.01.2013 р. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Мінфіну від 31.03.99 р. № 87, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Мінфіну від 18.10.99 р. № 242, та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну від 20.10.99 р. № 246, будуть поширюватися і на бюджетні установи та фонди загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування.Цікаво також, що згідно з
п. 3 ст. 56 БКУ завдання та функціональні обов’язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби в бюджетних установах — головного бухгалтера та вимоги щодо його професійно-кваліфікаційного рівня визначаються Кабміном.Крім цього,
БКУ передбачає, що призначення та звільнення головного бухгалтера бюджетної установи здійснюються відповідно до законодавства про працю з урахуванням типових професійно-кваліфікаційних характеристик головного бухгалтера бюджетної установи, затверджених Кабміном.Такі норми
БКУ відповідають вимогам Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007 — 2015 роки, затвердженої постановою КМУ від 16.01.2007 р. № 34, п. 1 якої передбачено навіть запровадження інституту державних бухгалтерів.Тож очікуємо від Кабміну відповідних документів.
ПОРЯДОК ЗАКРИТТЯ РАХУНКІВ
Термін закриття рахунків, відкритих у поточному бюджетному періоді,
БКУ не змінено. Не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Держказначейство повинно закрити всі рахунки, відкриті в поточному бюджетному періоді для виконання бюджету.Але
БКУ передбачає, що за виняткових обставин Міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який має настати не пізніш як через п’ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.За спеціальним фондом бюджету
залишки коштів зберігаються для покриття витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. Якщо ж призначення у наступному бюджетному періоді відсутні, то такі кошти перераховуються до загального фонду бюджету.
ЗВІТНІСТЬ
БКУ
розрізняє фінансову та бюджетну звітність.При цьому
фінансова звітність бюджетних установ складається відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (з 01.01.2013 р.).Бюджетна звітність
відображає стан виконання бюджету (кошторису) та містить інформацію в розрізі бюджетної класифікації.Форми фінансової звітності затверджуються Мінфіном, а бюджетної — Держказначейством за погодженням з Мінфіном.
Звітність може бути чотирьох видів — оперативною, місячною, квартальною і річною.
Строки подання звітності щодо виконання державного та місцевих бюджетів однакові. Але порівняно з попередньою редакцією
БКУ вони дещо змінені. Зупинимося на них детальніше.Місячний звіт
про виконання бюджету подається Держказначейством, як і раніше, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.Зведені показники звітів про виконання бюджетів, інформація про виконання захищених статей видатків подаються
не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним.Звіт про бюджетну заборгованість з набранням чинності новим
БКУ треба буде подавати не пізніше 1 числа другого місяця, що настає за звітним. Раніше термін подання такого звіту спливав 15 числа другого місяця, наступного за звітним.Місячний звіт про фактичні надходження податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів до бюджету, місячний звіт про податкову заборгованість, включаючи суми недоїмки та переплат, подаються
органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Раніше термін подання такого звіту спливав 12 числа місяця, наступного за звітним.Квартальний звіт
про виконання бюджету, як і раніше, Держказначейство буде подавати не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу. Однак склад квартальної звітності змінився. Так, до неї згідно з п. 1 ст. 60 БКУ включено:1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;
2) звіт про фінансові результати виконання Державного бюджету України
(набере чинності з 01.01.2013 р.);3) звіт про рух грошових коштів;
4) звіт про виконання Державного бюджету України (включаючи звіти про виконання показників за формою додатків до закону про Державний бюджет України);
5) звіт про стан державного боргу;
6) зведені показники звітів про виконання бюджетів;
7) звіт про операції щодо державних гарантійних зобов’язань;
8) інформацію про здійснені операції з державним боргом;
9) інформацію про надані державні гарантії;
10) пояснення щодо стану виконання показників Державного бюджету України та місцевих бюджетів за звітний період.
Річний звіт
про виконання закону про Державний бюджет України подається Кабміном Верховній Раді України, Президенту України та Рахунковій палаті не пізніше 1 травня року, наступного за звітним. Склад річної звітності також змінився. Його визначено у ст. 61 БКУ.
ДОХОДИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
Склад доходів місцевих бюджетів змінився.
Порівняно з чинним
БКУ згідно з п. 1 ст. 64 нового БКУ серед доходів бюджетів місцевого самоврядування, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, відсутні такі доходи, як:— плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності;
— надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
— єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.
Поряд з цим у новому
БКУ з’явилися нові види доходів місцевих бюджетів, які раніше не були передбачені:— 50 % збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;
— 50 % збору за спеціальне водокористування (крім збору за спеціальне водокористування місцевого значення), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами води за місцем її забору;
— 50 % платежів за користування надрами загальнодержавного значення, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;
— плата за використання інших природних ресурсів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя.
Доходи від плати за ліцензії в новому
БКУ наведено в розрізі видів ліцензій.Нормативи відрахувань податку з доходів фізичних осіб до бюджетів місцевого самоврядування у новому
БКУ порівняно з чинним не змінилися.Щодо
доходів бюджету АР Крим та обласних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, є також деякі зміни (ст. 66 БКУ).Так, у складі таких доходів
відсутні деякі доходи, передбачені чинним БКУ, а саме 25 % плати за землю, що сплачується (перераховується) згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» на території АР Крим та відповідної області.Доходи від плати за ліцензії також наводяться у розрізі видів ліцензій.
У новому
БКУ з’явилися нові види доходів бюджету АР Крим та обласних бюджетів, які чинним БКУ не передбачені, а саме:— 50 % збору за спеціальне водокористування (крім збору за спеціальне водокористування місцевого значення), що зараховується до бюджету АР Крим та обласних бюджетів користувачами води за місцем її забору;
— 50 % платежів за користування надрами загальнодержавного значення;
— 50 % збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;
— плата за використання інших природних ресурсів;
— акцизний збір із вироблених в Україні товарів (крім збору, що зараховується до спеціального фонду державного бюджету згідно із законом про державний бюджет України), що сплачується платниками, які зареєстровані в АР Крим, — до доходів бюджету АР Крим;
— плата за державну реєстрацію;
— плата за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення.
До доходів районних бюджетів, які
враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, за БКУ з 01.01.2011 р. вже не належать 15 % плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань. Інші види доходів у цій категорії залишилися незмінними.Слід звернути увагу, що
БКУ передбачено таке: якщо законом установлено новий вид доходу місцевих бюджетів, його зарахування визначається законом про держбюджет на період до внесення відповідних змін до БКУ.Змінився також склад доходів місцевих бюджетів, що
не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Його визначено у ст. 69 БКУ.БКУ
поділяє такі доходи на доходи загального та доходи спеціального фонду.Зазначимо, що
до надходжень бюджетів розвитку місцевих бюджетів, окрім раніше передбачених, новим БКУ додані такі:— податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності) відповідно до додаткових ставок такого податку, у розмірах, визначених законом з питань оподаткування (застосовуються з дня надання законом Верховній Раді АР Крим, обласним, районним, міським (міст Києва та Севастополя, міст республіканського АР Крим та обласного значення) радам права на встановлення додаткової ставки податку на прибуток підприємств у розмірах, визначених законом з питань оподаткування);
— єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
— плата за надання місцевих гарантій;
— кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації).
До витрат бюджету розвитку
, окрім раніше передбачених, включені витрати на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, що підлягає продажу відповідно до ст. 128 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III, за рахунок авансу, внесеного покупцем земельної ділянки.Крім того, у
ст. 72 нового БКУ досить розширено викладені аспекти затвердження місцевих бюджетів з дефіцитом та профіцитом.
СКЛАДАННЯ ПРОЕКТІВ РІШЕНЬ ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
Зазначимо новини, які є з цього питання в новому
БКУ.Як визначено у
п. 7 ст. 75 БКУ, територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ.Слід зазначити, що з дня схвалення
проекту закону про держбюджет у тижневий термін забезпечується доведення Раді міністрів АР Крим, місцевим державним адміністраціям, виконкомам відповідних місцевих рад розрахунків прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методики їх визначення, організаційно-методичних вимог та інших показників щодо складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозиції щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет.Пояснювальна записка до проекту рішення про місцевий бюджет, окрім інформації, яку вона повинна містити згідно з чинним
БКУ, з наступного року має містити прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди.Перелік інвестиційних програм до пояснювальної записки також має подаватися на плановий та
на наступні за плановим два бюджетні періоди.Крім того, у самому рішенні про місцевий бюджет, окрім визначених у теперішній час положень, має визначатися ще й
фінансування місцевого бюджету за бюджетною класифікацією.При затвердженні місцевих бюджетів згідно зі
ст. 77 БКУ Верховна Рада АР Крим, обласні, міські, районні, селищні, сільські ради мають ураховувати у першу чергу потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами. Ліміти споживання енергоносіїв у натуральних показниках для кожної бюджетної установи встановлюються виходячи з обсягів відповідних бюджетних асигнувань.Верховна Рада АР Крим, місцеві ради при затвердженні відповідних місцевих бюджетів ураховують у повному обсязі цільові кошти, передбачені у складі видатків при визначенні міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами. Обсяги таких коштів
зменшенню не підлягають.
ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ З РІЗНИХ БЮДЖЕТІВ
Усім відомо, що фінансування бюджетних установ з різних бюджетів заборонено.
Це чітко прописано у
п. 2 ст. 85 БКУ в чинній редакції, відповідно до якого заборонено планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів БКУ, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, за винятком державних професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів державної форми власності. При цьому фінансування зазначених навчальних закладів за рахунок коштів місцевих бюджетів може здійснюватися виключно у разі перевиконання дохідної частини загального фонду відповідного бюджету.У
п. 2 ст. 85 нового БКУ зазначено, що заборонено здійснення впродовж бюджетного періоду видатків на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату.При цьому раніше допускалися ще виняткові випадки фінансування бюджетних установ з різних бюджетів, на які звертали увагу Мінфін та Держказначейство у
листах від 31.08.2007 р. № 1.3-04-01/332-10245, від 02.06.2003 р. № 03200-05/153; 07-06/1097-4827, від 03.03.2004 р. № 07-06/462-1836 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2007, № 38, с. 10 — 12). Як зазначалося у цих листах, може мати місце фінансування бюджетних установ з різних бюджетів, коли виконавцем програм соціально-економічного та культурного розвитку областей та районів, затверджених у місцевих бюджетах, є установа, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету, або навпаки — виконавцем державної програми є установа, яка утримується за рахунок коштів місцевого бюджету.Відтепер такі ситуації
передбачені й новим БКУ.Так, згідно з
п. 3 ст. 85 БКУ товари (роботи, послуги), придбані головним розпорядником коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) за рахунок видатків на централізовані заходи відповідно до програмних документів економічного та соціального розвитку, державних цільових програм, можуть бути передані бюджетним установам, які утримуються з інших місцевих бюджетів.Зазначені централізовані заходи здійснюються
з дотриманням таких вимог:— головний розпорядник коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) встановлює критерії визначення обґрунтування потреби у відповідних товарах (роботах, послугах);
— бюджетні установи визначають потреби у товарах (роботах, послугах) відповідно до встановлених критеріїв;
— операції щодо придбання та передачі таких товарів (робіт, послуг) відображаються в обліку та звітності бюджетних установ.
РОЗМЕЖУВАННЯ ВИДАТКІВ МІЖ БЮДЖЕТАМИ
БКУ
передбачає розмежування видатків між бюджетами.Видатки, що здійснюються з
держбюджету (ст. 87 БКУ), залишилися майже не змінними. До них лише додалися видатки на забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів у порядку, визначеному КМУ та інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим КМУ.А ось що стосується розмежування видатків між місцевими бюджетами, то новий
БКУ передбачає багато змін.Серед видатків, що здійснюються з
бюджетів сіл, їх об’єднань, селищ, міст районного значення і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, у новому БКУ (ст. 88) немає видатків на первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти).Такі видатки тепер передбачені у складі видатків, що здійснюються
з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського АР Крим і обласного значення (ст. 89 БКУ).Також серед таких видатків є й нові, які чинним
БКУ не передбачені, а саме:— видатки на позашкільну освіту;
— видатки на центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центри професійної реабілітації інвалідів, компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги.
Крім того, за рахунок видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського АР Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, передбачається здійснювати велику кількість державних програм соціального захисту.
Є зміни й у видатках, що здійснюються
з бюджету АР Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (ст. 90 БКУ).Так, у новому
БКУ серед таких випадків порівняно з видатками, передбаченими чинним БКУ, немає видатків на професійно-технічну освіту. У той же час передбачаються нові видатки, зокрема, видатки на:— позашкільну освіту (заходи республіканського АР Крим та обласного значення з позашкільної роботи з дітьми);
— консультативну амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського АР Крим та обласного значення).
Також серед цих видатків передбачено виконання більш широкого переліку державних соціальних програм, ніж був раніше.
Розглянемо також зміни у
видатках місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (ст. 91 БКУ).Так, на додаток до видатків, які передбачені чинним
БКУ у цій категорії, у новому БКУ з’явилися нові видатки, а саме видатки на:— заклади соціального захисту для бездомних громадян, центри соціальної адаптації осіб, звільнених з установ виконання покарань;
— компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;
— компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги;
— надання ветеранським організаціям фінансової підтримки та кредитування;
— відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги, що затверджувалися або погоджувалися рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання);
— заходи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в межах повноважень, установлених законом;
— заходи та роботи з мобілізаційної підготовки місцевого значення;
— проведення місцевих виборів у випадках, передбачених законом, та республіканських АР Крим і місцевих референдумів;
— підвищення кваліфікації депутатів місцевих рад.
Крім того, як і зараз, новим
БКУ передбачена передача коштів на здійснення видатків між місцевими бюджетами.
КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Контроль за дотриманням бюджетного законодавства здійснюють:
— Верховна Рада України;
— Рахункова палата;
— Міністерство фінансів України;
— місцеві фінансові органи;
— Державне казначейство України;
— Державна контрольно-ревізійна служба;
— Верховна Рада АР Крим;
— Рада міністрів АР Крим;
— місцеві ради;
— місцеві держадміністрації та виконавчі органи відповідних місцевих рад.
Новим
БКУ передбачені деякі зміни щодо повноважень цих органів зі здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.Так, згідно з
п. 3 ст. 111 БКУ Мінфіну та місцевим фінорганам надано право одержувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, банків та інших фінансових установ усіх форм власності пояснення, матеріали та інформацію з питань, що виникають під час складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів та звітування про їх виконання.БКУ
на додачу до діючих повноважень органів Держказначейства надав їм і нові. Так, згідно зі ст. 112 БКУ до повноважень Держказначейства з контролю за дотриманням бюджетного законодавства додали здійснення контролю за:— бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;
— відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;
— відповідністю взятих бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі).
А ось повноважень з установлення єдиних правил ведення бухобліку у Держказначейства з нового року вже не буде, адже, як зазначалося вище, їх установлюватиме Мінфін.
БКУ
розширив повноваження державної контрольно-ревізійної служби. Зокрема, до повноважень, якими ця служба наділена зараз, у БКУ (ст. 113) додано контроль за:— достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;
— відповідністю взятих бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
— станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудита у розпорядників бюджетних коштів.
заходи впливу за ПОРУШЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Нагадаємо, що під
бюджетним правопорушенням слід розуміти порушення учасником бюджетного процесу встановлених БКУ чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання.У
ст. 116 БКУ наведено 40 видів бюджетних правопорушень. Про види порушень та передбачену за них адміністративну відповідальність ми детально розповідали у статті «Зміни законодавства, пов’язані із прийняттям нового Бюджетного кодексу України» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 36, с. 10), тому зараз не будемо розглядати це питання.Натомість звернемо увагу на те, що в чинному
БКУ у якості заходів впливу за порушення бюджетного законодавства передбачалося лише зупинення та зменшення бюджетних асигнувань.З нового року згідно зі
ст. 117 БКУ заходи за порушення бюджетного законодавства будуть такі:1.
Попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства — застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів.2.
Зупинення операцій з бюджетними коштами — застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені п.п. 1 — 3, 10, 11, 14 — 29, 32 — 36, 38 і 40 ч. 1 ст. 116 БКУ. Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на строк до 30 днів у межах поточного бюджетного періоду, якщо інше не передбачено законом. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами повинен визначити Кабмін.3.
Призупинення бюджетних асигнувань — застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені п.п. 20, 22 — 29, 38 і 40 ч. 1 ст. 116 БКУ. Призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на взяття бюджетного зобов’язання на відповідну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) у порядку, встановленому Мінфіном. Нагадаємо, що зараз діє Порядок призупинення бюджетних асигнувань, затверджений наказом Мінфіну від 15.05.2002 р. № 319.4.
Зменшення бюджетних асигнувань — застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені п. 24 (стосовно розпорядників бюджетних коштів), п. 29 та п. 38 ч. 1 ст. 116 БКУ. Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення повноважень на взяття бюджетного зобов’язання на відповідну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та у разі необхідності з подальшим внесенням змін до закону про держбюджет (рішення про місцевий бюджет) у порядку, встановленому Кабміном. Нагадаємо, що зараз діє Порядок зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках, затверджений постановою КМУ від 13.04.2006 р. № 492.5.
Повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету — застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене п. 24 ч. 1 ст. 116 БКУ (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів) в порядку, встановленому Кабміном. Порядок повернення бюджетних коштів, отриманих як субвенція, до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання, затверджений постановою КМУ від 11.04.2002 р. № 495.6.
Зупинення дії рішення про місцевий бюджет — застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене п. 7 ч. 1 ст. 116 БКУ у порядку, встановленому ст. 122 БКУ.7.
Безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів — застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене п. 28 ч. 1 ст. 116 БКУ. Безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів передбачає стягнення органами Держказначейства коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету, в тому числі і за рахунок зменшення обсягу трансфертів (дотації вирівнювання) місцевим бюджетам на відповідну суму, у порядку, який повинен затвердити Кабмін.8. Інші заходи впливу. Вони можуть бути визначені законом про держбюджет та застосовуються за порушення бюджетного законодавства згідно з таким законом.
Новий
БКУ трохи змінив порівняно з чинним БКУ визначення поняття нецільового використання бюджетних коштів.Так,
нецільовим використанням бюджетних коштів за новим БКУ є їх витрачання на цілі, що не відповідають:—
бюджетним призначенням, установленим законом про держбюджет (рішенням про місцевий бюджет);—
напрямам використання бюджетних коштів, визначених у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;—
бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).Слід звернути особливу увагу на те, що нецільове використання бюджетних коштів та порушення встановлених вимог щодо застосування бюджетної класифікації
є різними порушеннями. Тобто порушення щодо неправильного застосування того чи іншого коду бюджетної класифікації розцінювати як нецільове використання бюджетних коштів не можна.Нагадаємо: питання про те, що саме слід розуміти під нецільовим використанням бюджетних коштів роз’яснювали ГоловКРУ в
листі від 21.07.2009 р. № 26-18/17 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2009, № 38, с. 6) та Мінфін у листі від 15.06.2009 р. № 31-09030-07-5/15920 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2009, № 28, с. 15).Саме ГоловКРУ в зазначеному
листі, ще до прийняття нового БКУ, вказало, що ревізори безпідставно вважають здійснення видатків за невідповідними кодами економічної класифікації видатків нецільовим використанням бюджетних коштів.Як і раніше, посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.
РЕОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Ще одним важливим та цікавим моментом є передбачена новим
БКУ реорганізація системи охорони здоров’я.Так,
п. 11 Прикінцевих та перехідних положень БКУ Кабміну доручено протягом року розробити проекти законів з питань охорони здоров’я та передбачити заходи щодо:— передачі відомчих установ та закладів охорони здоров’я до сфери управління центрального органу виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я;
— переходу у використанні бюджетних коштів від утримання державних та комунальних лікувально-профілактичних закладів до оплати відповідних медичних послуг (із зміною організаційно-правових форм господарювання таких закладів);
— запровадження нового механізму фінансового забезпечення первинної медико-санітарної допомоги;
— підготовки умов для переходу на страхову модель охорони здоров’я.
Виходячи з цього можна зробити висновок, що всі медичні послуги планується зробити платними, а лікувально-профілактичні установи з бюджетних перевести на госпрозрахункові. Але при цьому не зрозуміло, як у такому випадку буде діяти норма
ст. 49 Конституції України , якою визначено, що у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно, а існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.Цілком імовірно, що у зв’язку з тим, що
БКУ має приціл на платну медицину та скорочення бюджетних лікувально-профілактичних закладів, українці можуть утратити своє конституційне право на безоплатне медичне обслуговування.На сьогодні це все. Сподіваємося, ця консультація допоможе вам розібратися у нововведеннях нового
БКУ, адже цей Кодекс є дуже важливим для всіх учасників бюджетного процесу, а знання його положень допоможе вам вчасно приймати правильні рішення та не помилятися у своїй професійній діяльності.
