ГОЛОВНЕ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ
ПРО СПИСАННЯ ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
Лист від 11.08.2010 р. № 02-14/1232
(витяг)
<…>
Відповідно до пункту 3.1 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. № 43, підвищуюча надбавка за кліматичні умови встановлюється за зведенням територіального підрозділу державної служби гідрометеорології або за результатами належним чином задокументованих власних вимірювань.
Таким чином, якщо підприємство самостійно не проводило власних вимірювань і документально їх не фіксувало, то необхідно надіслати запит до підрозділу державної служби гідрометеорології щодо надання даних про температурні показники за відповідний проміжок часу.
У випадку документального непідтвердження температурних даних, а також інших факторів, що зумовлюють підвищене використання палива (відсутні розпорядження, записи відповідальних осіб у подорожніх листах тощо), застосування підвищуючих надбавок є неправомірним та призводить до понаднормового палива.
Понаднормово списане паливо необхідно поновити в бухгалтерському обліку, після чого провести його інвентаризацію.
У разі виявлення нестачі пального при розрахунку розміру збитків необхідно керуватись Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. № 116.
Одночасно повідомляємо, що наказ Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. № 43 не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Враховуючи зазначене, вважаємо, що він є обов’язковим для виконання лише для підприємств, установ і організацій, які входять до сфери управління Мінтрансу. Іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями повинні бути розроблені власні нормативні документи щодо нормування витрат палива та мастильних матеріалів відповідно до законодавства.
Заступник Голови О. Чечуліна
Коментар редакції
ЯКИМ НОРМАТИВНИМ ДОКУМЕНТОМ КЕРУВАТИСЯ ПРИ СПИСАННІ ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ: ДУМКА ГоловКРУ
Відповідно до
п. 57 Інструкції з обліку запасів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 08.12.2000 р. № 125 , списання з бухгалтерського обліку витраченого пального здійснюється на підставі подорожніх листів за фактичною витратою, але не більше норм витрат, установлених для окремих марок автотранспорту.До цього часу всі бюджетні установи та організації під час списання паливно-мастильних матеріалів користувалися
наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» від 10.02.98 р. № 43 (далі — наказ № 43) і навіть не звертали уваги на те, на що звернуло увагу ГоловКРУ в листі, що коментується. Ідеться про те, що наказ № 43 не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Посилаючись саме на цей факт, ГоловКРУ зазначило: наказ № 43 є обов’язковим для виконання лише для підприємств, установ і організацій, які входять до сфери управління Мінтрансу, а ось інші центральні органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації повинні розробити власні нормативні документи щодо нормування витрат палива та мастильних матеріалів відповідно до законодавства.Нагадаємо, що державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю Мін’юст здійснює відповідно до
Указу Президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.92 р. № 493/92 та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.92 р. № 731. Тому саме Мін’юст повинен вирішити, підлягає наказ № 43 реєстрації у цьому Міністерстві чи ні. З цим питанням ми вже звернулися до Мін’юсту та обов’язково повідомимо вам про його відповідь.А зараз повернемося безпосередньо до
листа ГоловКРУ, тобто до питання: чи змінює він щось у правилах списання пального установами та організаціями, які не входять до сфери управління Мінтрансу. Але насамперед нагадаємо, що листи за своєю суттю не є нормативними документами та не є обов’язковими до виконання. До речі, у раніше виданому листі від 02.10.2006 р. № 25-16/593 ГоловКРУ зазначало, що під час списання паливно-мастильних матеріалів застосовуються Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом № 43, згідно з якими нормування витрат палива — це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах роботи автомобілів. Тобто саме нормами, визначеними наказом № 43, мають керуватися всі бюджетні установи при списанні паливно-мастильних матеріалів.Більше того, працівники ДКРС під час проведення ревізій фінансово-господарської діяльності і раніше, і зараз керуються
Практичними рекомендаціями щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетної установи (з окремих питань програми)*, схваленими Методологічною радою ГоловКРУ від 04.08.2009 р., протокол № 9 (далі — Практичні рекомендації). У п.п. 4.10.6 цих Практичних рекомендацій дослівно записано таке:«4.10.6. При перевірці списання паливно-мастильних матеріалів необхідно
перевірити дотримання встановленого порядку та норм списання.<…>
Списання паливно-мастильних матеріалів здійснюється за Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. № 43, на підставі даних про пробіг автомобіля.Ці Норми поширюються лише на моделі автомобілів із зазначеними технічними даними та особливостями конструктивного виконання. Слід відмітити, що
в техдокументації заводів — виробників автомобілів часто зазначено контрольні витрати палива в різних режимах. Ці показники не є базовими лінійними нормами і не можуть бути підставою для списання використаних паливно-мастильних матеріалів.Підприємствам надано право
самостійно встановлювати лінійні норми для газобалонних, спеціальних автомобілів і для нових модифікацій автомобілів (якщо існує норма для базового автомобіля). У цьому випадку лінійні норми встановлюються на підставі розрахунків. У разі відсутності норм витрат палива для базових автомобілів їх власники повинні замовляти розробку тимчасових норм у ДержавтотрансНДІпроекті».* Практичні рекомендації щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетної установи (з окремих питань програми) опубліковано в газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2009, № 35, с. 6.
На час створення цих
Практичних рекомендацій термін, протягом якого наказ № 43 міг бути зареєстрованим у Мін’юсті, вже минув, але незважаючи на це, ГоловКРУ в Практичних рекомендаціях посилається саме на наказ № 43 і зазначає, що інші норми не можуть бути підставою для списання паливно-мастильних матеріалів.Також не зовсім зрозуміло, чому ГоловКРУ, при тому що вважає
наказ № 43 необов’язковим до застосування бюджетними установами та організаціями, які не належать до сфери управління Мінтрансу, у листі, що коментується, дає роз’яснення щодо застосування підвищуючої надбавки за роботу автотранспорту в особливих кліматичних умовах, установлення якої передбачено саме наказом № 43, зокрема його п. 3.1.Зупинимося на умовах установлення цієї надбавки. У випадку якщо установа хоче встановити до базової лінійної норми підвищуючу надбавку за кліматичні умови, їй слід мати дані про фактичну температуру повітря, які можуть бути отримані двома способами:
— шляхом щоденних самостійних вимірювань температури та її документального фіксування;
— шляхом отримання відповіді на запит, надісланий до підрозділу державної служби гідрометеорології, щодо надання даних про температурні показники за відповідний проміжок часу.
У разі відсутності документального підтвердження температурних даних, а також інших факторів, що зумовлюють підвищене використання палива (відсутні розпорядження, записи відповідальних осіб у подорожніх листах тощо), застосування підвищуючих надбавок є
неправомірним та призводить до понаднормового використання палива.При цьому слід звернути особливу увагу на те, що ГоловКРУ не вважає це незаконними витратами бюджетних коштів на використання палива, які відшкодовуються у сумі таких фактичних витрат, а трактує це як
збитки, сума яких, як відомо, відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116, розраховується за відповідною формулою і є значно більшою, ніж сума фактичних витрат.Повертаючись до розгляду питання щодо розробки установами власних нормативних документів щодо нормування витрат палива та мастильних матеріалів, зазначимо таке. Якщо деякі установи вирішать самостійно розробити власні нормативні документи щодо нормування витрат палива та мастильних матеріалів, то слід ураховувати, що їх зміст не може бути з голови, а норми витрат усе ж таки повинні обґрунтовуватися. Для цього навряд чи охочим вистачить власної компетенції, тобто зрозуміло, що за розробку власного нормативного документа щодо нормування витрат палива і мастильних матеріалів доведеться платити відповідним фахівцям. Але навіщо витрачати кошти на це, якщо кваліфікованими фахівцями з Мінтрансу ці норми вже розроблено?
У зв’язку з тим, що на сьогодні ніякого іншого нормативного документа, який би встановлював норми витрат паливно-мастильних матеріалів, не існує,
вважаємо за доцільне і надалі використовувати в роботі при списанні паливно-мастильних матеріалів саме наказ № 43 .При цьому
в наказі про облікову політику слід зафіксувати обов’язковість використання наказу № 43 (якщо це не було записано раніше) під час списання паливно-мастильних матеріалів або ж видати окремий наказ по установі, яким установити, що під час списання паливно-мастильних матеріалів треба використовувати наказ № 43.Слід також мати на увазі, що використання
наказу № 43 дає можливість керівнику установи встановлювати коефіцієнти коригування норм витрат палива, а саме: за роботу в зимових умовах, в умовах міста, роботу, яка потребує частих зупинок тощо. В іншому випадку, тобто якщо наказ № 43 не застосовувати, підстав для використання таких коефіцієнтів немає.Ураховуючи зазначене, можна зробити висновок:
застосування наказу № 43 є зручним для бюджетних установ, тому що:по-перше, у цьому
наказі вже встановлено норми витрат паливно-мастильних матеріалів, і не треба розробляти нові;по-друге, він дає можливість застосування коефіцієнтів коригування норм витрат палива.
Наостанок звернемо увагу, що багатьом установам, закладам та організаціям, підлеглим Мінагрополітики та МОЗ, цими міністерствами були дані вказівки щодо застосування під час списання паливно-мастильних матеріалів саме
наказу № 43. Досить лише згадати наказ Мінагрополітики «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо складання розпорядчого документа про облікову політику в бюджетних установах (організаціях)» від 28.01.2009 р. № 56 та наказ МОЗ «Про затвердження Рекомендацій щодо раціонального використання бюджетних коштів у закладах охорони здоров’я» від 31.10.2001 р. № 440.Територіальні та дільничні виборчі комісії з виборів депутатів Верховної Ради АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів також повинні застосовувати наказ № 43. Про це безпосередньо сказано в Порядку надання послуг із транспортного обслуговування територіальних і дільничних виборчих комісій з виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, затвердженому постановою Центрвиборчкому від 28.09.2010 р. № 373.
