ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ
ЩОДО БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ПОСЛУГ З МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗА ДОГОВОРАМИ ІЗ СУБ’ЄКТАМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА СТРАХОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ
Лист від 11.08.2010 р. № 17-06/1991-14924
Державне казначейство України на лист <… > повідомляє наступне.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» медичне страхування (безперервне страхування здоров’я) є одним із видів добровільного страхування.
Добровільне страхування — це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.
Статтею 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто відповідно до цього договору страхову виплату у вигляді коштів та/або медичних препаратів має отримати страхувальник або особа, на користь якої укладено договір страхувальником.
Разом з тим у Переліку платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.96 р. № 1138,
послуги на медичне обслуговування за договорами із суб’єктами господарювання, страховими організаціями (у тому числі з Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України) передбачені як один з видів платних послуг.Відповідно до глави 52 розділу II «Загальні положення про договір» Цивільного кодексу України (далі —
Цивільний кодекс) взаємовідносини між лікувальним закладом і страховиком регулюються договором, який укладається у письмовій формі та відповідає вимогам чинного законодавства України.Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Однією з таких умов є визначення Порядку розрахунків за надані послуги та їх документування.
Зазначені послуги відносяться до
першої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ відповідно до Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 р. № 659.Відображення у бухгалтерському обліку операцій за коштами, отриманими за надання послуг, здійснюється відповідно до Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 10.07.2000 р. № 61 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2000 р. за № 497/4718.
Перший заступник Голови О. Даневич
Коментар редакції
НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ЗА ДОГОВОРАМИ
СТРАХУВАННЯ Є ПЛАТНОЮ ПОСЛУГОЮ
Одним із напрямів реорганізації системи охорони здоров’я, передбачених новим
Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 р. № 2456-VI, є підготовка умов для переходу на страхову модель охорони здоров’я. Це на нас чекає у майбутньому, але вже зараз трапляються випадки лікування громадян у закладах охорони здоров’я за договорами страхування. Саме тому Держказначейство в листі, що коментується, звернуло увагу на питання щодо розрахунків за договорами страхування з лікувально-профілактичними закладами.Як зазначило Держказначейство,
умови щодо порядку розрахунків між лікувально-профілактичним закладом та страховиком повинні бути визначені в договорі, який має укладатися в письмовій формі.У той же час виходячи зі
ст. 16 Закону України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР договір страхування укладається між страховиком та страхувальником.Уважно вивчивши думку Держказначейства, висловлену в
листі, що коментується, можна дійти такого висновку: при наданні страхової медичної допомоги має бути укладено два договори: один — між страховиком та страхувальником, другий — між страховиком та лікувально-профілактичним закладом.Також важливим повідомленням цього
листа є те, що надання медичної допомоги за страховим полісом належить до платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров’я. Це безпосередньо передбачено Переліком платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженим постановою КМУ від 17.09.96 р. № 1138. Так, згідно з п. 21 розд. 1 «Послуги, що надаються згідно з функціональними повноваженнями державними і комунальними закладами охорони здоров’я» цього Переліку державні та комунальні заклади охорони здоров’я мають право надавати таку платну послугу, як медичне обслуговування за договорами із суб’єктами господарювання, страховими організаціями (у тому числі з Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України).Додамо, що також платною послугою, дозволеною для надання лікувально-профілактичними закладами згідно з
п. 22 вказаного вище Переліку, є медичне обслуговування іноземних громадян, які тимчасово перебувають на території України, у тому числі за договорами страхування. Нюанси обслуговування іноземних громадян у вітчизняних лікувально-профілактичних закладах викладені в консультації «Право вітчизняних медичних закладів надавати послуги іноземним громадянам» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 27, с. 7).Зазначимо, що згідно з
Переліком груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання, затвердженим постановою КМУ від 17.05.2002 р. № 659 (далі — Перелік № 659), плата за послуги, що надаються бюджетними установами, належить до першої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ. Витрачати таку плату відповідно до Переліку № 659 можна на покриття витрат, пов’язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг.У бухгалтерському обліку бюджетних установ такі надходження обліковуються за кредитом субрахунку
711 «Доходи за коштами, отриманими як плата за послуги». Вони мають постійний характер та обов’язково плануються в кошторисі за спецфондом. Якщо ж такі надходження не заплановано, то після їх фактичного отримання установі необхідно буде внести зміни до кошторису за спецфондом (за доходами та видатками) у порядку, передбаченому пп. 47 та 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228.
