ЧИ ПОТРІБНО ОКРЕМО ОБЛІКОВУВАТИ ТОРГОВЕЛЬНУ НАЦІНКУ В ШКІЛЬНІЙ ЇДАЛЬНІ
Тетяна РЯБУХА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
У нашому загальноосвітньому навчальному закладі працює їдальня, де харчуються безоплатно певні категорії дітей. Також їдальня надає платні послуги з харчування.
Яким при цьому повинен бути порядок обліку торговельної націнки (для платного харчування)?
Чи має право навчальний заклад нараховувати торговельну націнку на безоплатне харчування, адже вартість безоплатного харчування є фіксованою і в такому випадку діти отримуватимуть менше їжі?
(м. Львів)
Види платних послуг, які можуть надавати бюджетні установи, залежать від сфери діяльності цих установ. Платні послуги повинні відповідати перелікам дозволених платних послуг, які визначено нормативними документами для відповідних галузей.
Для навчальних закладів на сьогодні таким нормативним документом є
Перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджений постановою КМУ від 27.08.2010 р. № 796 (далі — Перелік № 796).Згідно з
п.п. 5 п. 8 Переліку № 796 навчальні заклади, інші установи та заклади системи освіти можуть надавати платні послуги з виробництва та реалізації продукції громадського харчування, організації її споживання.Відповідно до
п. 2 Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами, затвердженого спільним наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 27.10.97 р. № 383/239/131 (далі — Порядок № 383), розмір плати за той чи інший вид послуги визначається на підставі її ціни, базою для визначення якої є розрахунок валових витрат, пов’язаних з наданням послуги.При визначенні валових витрат необхідно керуватися
ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР, якою визначено, що валовими витратами є:— витрати на оплату праці;
— внески на соціальні заходи (на державне соціальне страхування, державне пенсійне страхування тощо);
— матеріальні витрати, у тому числі на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструменту, пристроїв, спеціального одягу і взуття, захисних пристроїв та спеціального харчування у випадках, передбачених законодавством; проведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування основних фондів, що використовуються для надання послуг; службові відрядження, оплата послуг зв’язку, засобів сигналізації, дозволів (ліцензій) для надання платних послуг тощо;
— амортизація (знос) основних фондів, що використовуються для надання послуг;
— інші витрати, зокрема витрати на реалізацію послуг, сплату процентів за фінансовими кредитами тощо.
Згідно з
п.п. 2.4 п. 2 Порядку № 383 до ціни послуги, окрім зазначених витрат, зараховується прибуток (якщо такий планується), обов’язкові податки, відрахування, платежі, збори відповідно до чинного законодавства.Що стосується
торговельної націнки, то під нею розуміють різницю між ціною продажу і ціною закупівлі товару, яка забезпечує отримання доходу.Вважаємо, що для бюджетних організацій термін
«торговельна націнка» не може застосовуватись, адже бюджетні організації не мають права займатись торговельною діяльністю, при якій товар придбавається за однією ціною, а продається за іншою — вищою, чим забезпечується отримання доходу.Як уже було зазначено, бюджетні установи надають платні послуги, розраховуючи при цьому калькуляцію їх вартості. Прибуток (якщо він планується) входить до загальної вартості платної послуги, і
окремий його облік не ведеться.При цьому зазначимо: незважаючи на те, що бюджетні установи інколи надають платні послуги, у ціні яких, крім фактичних витрат на їх надання, закладено й деякий прибуток, він (разом з усією сумою отриманих коштів від надання платних послуг)
не підлягає обкладенню податком на прибуток. Пов’язано це з тим, що надходження від надання платних послуг, дозволених відповідними постановами КМУ, належать до власних надходжень бюджетних установ згідно з Переліком груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання, затвердженим постановою КМУ від 17.05.2002 р. № 659, зараховуються до спецфонду їх кошторису та не підлягають оподаткуванню відповідно до п.п. 7.11.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.Що стосується врахування прибутку при наданні безоплатного харчування учням зазначимо таке.
Згідно з
розд. 6 Методичних рекомендацій з організації харчування учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, затверджених наказом Міністерства економіки України від 01.08.2006 р. № 265, у шкільних їдальнях харчуються безоплатно:— діти-сироти;
— діти, що знаходяться під опікою;
— діти, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи;
— учні 1 — 4 класів;
— діти, що потребують дієтичного харчування.
Вирішення відповідно до законодавства питань щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем) згідно з
п.п. 8 п. «б» ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.Вартість безоплатного одноразового харчування учнів визначається
на основі грошових норм, установлених органами місцевого самоврядування.Грошові норми розраховуються виходячи з кількості продуктів харчування на одну дитину, визначеної згідно з
додатком 7 до постанови КМУ «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих установах» від 22.11.2004 р. № 1591, з урахуванням цін на такі продукти, що діють у певному регіоні.Виходячи з цього
прибуток у такому випадку не встановлюється, адже отримувати продукти харчування в кількості нижче зазначених норм дитина не може.Використання коштів, отриманих у вигляді прибутку (у складі загальної суми надходження від платної послуги), повинно здійснюватись відповідно до вимог
п. 4.3 Порядку № 383.Так, прибуток, що залишається в розпорядженні навчального закладу, спрямовується
на покриття перевищення загальної суми видатків закладу над установленими обсягами бюджетних асигнувань.При цьому суми прибутку повинні спрямовуватись
у першу чергу на покриття потреби в коштах на заробітну плату працівників (з нарахуваннями), матеріальне забезпечення учнів та студентів з числа дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків, виплату стипендії, харчування в порядку державного забезпечення відповідних визначених законом категорій учнів або студентів, оплату витрат, пов’язаних з господарським утриманням закладу, інші невідкладні витрати закладу в цілому.Спрямування прибутку на придбання обладнання, здійснення капітального ремонту приміщень, матеріальне заохочення працівників дозволяється лише за умови повного забезпечення фінансовими ресурсами вищезазначених невідкладних витрат закладу в цілому.
