ПИТАННЯ НАДАННЯ ЩОРІЧНОЇ ДОДАТКОВОЇ ВІДПУСТКИ ЗА ОСОБЛИВИЙ ХАРАКТЕР ПРАЦІ
Тетяна СТАШКІВ, начальник відділу режимів праці, нормування та професійної кваліфікації Департаменту з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці Міністерства праці та соціальної політики України
Роз’ясніть порядок надання додаткових відпусток за особливий характер праці.
(м. Київ)
Відповідно до
ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) щорічна відпустка складається з основної відпустки (ст. 6 Закону про відпустки) та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки), за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки), інших щорічних додаткових відпусток, передбачених законодавством.Статтею 8 Закону про відпустки
встановлено таке: щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, — тривалістю до 35 календарних днів згідно зі Списоком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290 (додаток 2 до постанови) (далі — Список № 1290-2).Списком № 1290-2
установлено максимальну тривалість відпустки. Конкретна її тривалість установлюється в колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівників у цих умовах (ст. 8 Закону про відпустки).Для надання зазначеної відпустки проводити атестацію робочих місць згідно з
Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ від 01.08.92 р. № 442, не потрібно.Статтею 9 Закону про відпустки
встановлено, що до стажу роботи, який дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються такі періоди роботи:
| 1. Час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади |
| 2. Час щорічних основної та додаткової відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами та за особливий характер праці |
| 3. Час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів |
| Примітка. Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну або додаткову відпустки та не отримав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає йому право на щорічні основну та додаткову відпустки, зараховується час, який він не використав для відпустки за попереднім місцем роботи. |
Таким чином, до стажу роботи, який дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, включається час
фактичної зайнятості в таких умовах не менше половини встановленої тривалості робочого дня. Це передбачено також п. 7 Порядку застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого наказом Мінпраці від 30.01.98 р. № 16 (далі — Порядок № 16).Отже, якщо працівник зайнятий у таких умовах
менше половини робочого часу, встановленого для працівників цих виробництв, робіт, професій та посад, щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці йому не надається (див. лист Мінпраці від 24.05.2007 р. № 154/13/116-07).Таким чином, право на отримання додаткової щорічної відпустки за особливі умови праці мають працівники, посади яких передбачені
Списком № 1290-2 та які працюють на 0,5 ставки і більше.При цьому
додаткова відпустка має надаватися пропорційно фактично відпрацьованому часу (п. 6 Порядку № 16). Це означає, що при розрахунку тривалості додаткової відпустки не враховують періоди, коли працівник не був зайнятий в особливих умовах (наприклад, перебував на лікарняному, у навчальній відпустці, у відпустці без збереження заробітної плати, курсах підвищення кваліфікації тощо). При цьому час щорічних основної та додаткової відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами та за особливий характер праці, ураховують.Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом (
п. 5 Порядку № 16).
Лікар-терапевт працює у міській поліклініці за сумісництвом (декілька місяців на 0,5 ставки, а решту на 0,25 ставки). Чи має він право на додаткову відпустку за особливий характер праці?
(м. Київ)
Відповідно до
п. 132 розд. «Загальні професії медичних працівників закладів установ охорони здоров’я, соціального захисту населення та освіти» Списку № 1290-2 лікарі, які працюють у закладах та установах охорони здоров’я, освіти, соціального захисту населення та будинках відпочинку, мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів.Списком № 1290-2
установлено максимальну тривалість відпустки. Конкретна її тривалість установлюється в колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівників у цих умовах (ст. 8 Закону про відпустки).Щодо сумісників, зазначимо таке. Відповідно до
ч. 3 ст. 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу, зокрема робота сумісників, не спричиняє будь-яких обмежень трудових прав працівника. Працівники, які працюють за сумісництвом, мають право на відпустки нарівні з іншими працівниками установи, організації (у тому числі право на додаткову відпустку за особливий характер праці).Однак при цьому слід пам’ятати: якщо працівник зайнятий у таких умовах
менше половини робочого часу, щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці йому не надається.У зв’язку з цим для того, щоб працівник-сумісник мав право на додаткову відпустку, він повинен працювати
не менше ніж на 0,5 ставки за посадою, яка дає право на таку відпустку.У цьому випадку лікар-терапевт матиме право на додаткову відпустку тільки за період часу, коли він оформлений на 0,5 ставки, тобто
додаткова відпустка повинна надаватися пропорційно фактично відпрацьованому часу (п. 6 Порядку № 16).За період часу, коли лікар-терапевт був оформлений
на 0,25 ставки, права на отримання додаткової відпустки за особливий характер праці він не має. Це означає, що при розрахунку тривалості додаткової відпустки дні, коли працівник працював на 0,25 ставки, не враховуються.
Медсестра кардіологічного відділення лікарні працює на 1,5 ставки щодня (на одну ставку за основним місцем роботи і на 0,5 ставки за сумісництвом у цьому ж відділенні). Якої тривалості їй повинна надаватися відпустка за особливі умови праці?
(м. Харків)
Відповідно до
пп. 133, 134 розділу «Загальні професії медичних працівників закладів установ охорони здоров’я, соціального захисту населення та освіти» Списку № 1290-2 молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри закладів і установ охорони здоров’я, освіти та соціального забезпечення мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів.Право на отримання такої відпустки мають працівники, посади яких передбачені
Списком № 1290-2 та які працюють на 0,5 ставки і більше. При цьому сумісники мають право на відпустки нарівні з іншими працівниками установи, організації (у тому числі право на додаткову відпустку за особливий характер праці).Тому у вашому випадку медсестра кардіологічного відділення лікарні має право на додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю
до 7 календарних днів як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
Які підтверджуючі документи потрібні для надання додаткової відпустки за особливий характер праці працівнику-суміснику? Чи має бути записано в колективному договорі, що за сумісництвом може надаватися відпустка за особливий характер праці?
(м. Львів)
Згідно зі
ст. 8 Закону про відпустки конкретна тривалість відпустки за особливий характер праці встановлюється в колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівників у цих умовах.У колективному договорі вказується список професій, посад працівників, яким надається відпустка за особливі умови праці із зазначенням її конкретної тривалості.
Крім того, в колективному договорі або окремому Положенні про надання відпусток доцільно прописати, що право на отримання додаткової відпустки за особливий характер праці мають працівники, посади яких передбачені
Списком № 1290-2 і які працюють на 0,5 ставок і більше, у тому числі сумісники.Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом (
п. 5 Порядку № 16). Облік робочого часу працівників здійснюється на підставі табеля обліку використання робочого часу.Інших підтверджуючих документів для надання додаткової відпустки за особливий характер праці не передбачено.
Якщо при визначенні конкретної тривалості відпустки за особливий характер праці виходить не ціле число (наприклад, 3,14 календарних дня, 5,76 календарних дня), то яка кількість календарних днів (дробова або округлена) підлягає оплаті? Чи вважається це відпусткою повної тривалості?
(м. Мукачеве)
Законодавство висуває вимогу щодо пропорційного розрахунку тривалості додаткової відпустки за особливий характер праці залежно від зайнятості працівника в цих умовах. Тому при визначенні тривалості відпустки можна отримати дробову кількість днів. Зазначимо, що у трудовому законодавстві порядок їх округлення не передбачено, але воно й не заборонене.
Тому якщо в організації прийнято рішення про округлення, то отримане в ході розрахунку не ціле число календарних днів округляється згідно із загальноприйнятими правилами математики.
Крім того, нагадаємо:
ст. 5 Закону про відпустки встановлено, що тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.Тому при визначенні тривалості відпустки має застосовуватися принцип округлення. Така округлена кількість календарних днів підлягає оплаті.
Оскільки тривалість додаткової відпустки за особливі умови праці розраховується залежно від фактично відпрацьованого часу в цих умовах, то протягом робочого року відпусткою повної тривалості вважатиметься відпустка тієї тривалості, яка розрахована пропорційно відпрацьованому часу в цих умовах.
Чи обов’язково додаткову відпустку за особливі умови праці надавати разом з основною?
(м. Харків)
Додаткова відпустка за особливі умови праці належить до категорії
щорічних (ст. 8 Закону про відпустки). У зв’язку з цим при її наданні необхідно керуватися ст. 10, 11, 12 Закону про відпустки.Так, згідно з
ч. 2 ст. 10 Закону про відпустки щорічні додаткові відпустки на бажання працівника можуть надаватися одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї.Нагадаємо також, що згідно з
ч. 11 ст. 10 Закону про відпустки конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, погоджується між працівником і роботодавцем, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком строку.Крім того, наведемо особливості надання щорічних відпусток, які встановлені
Законом про відпустки.1. При визначенні тривалості щорічної додаткової відпустки
святкові та неробочі дні не враховуються (ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки). Відповідно тривалість відпустки подовжується на такі дні.2. Загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток
не повинна перевищувати 59 календарних днів (ст. 10 Закону про відпустки).3. Додаткова відпустка може бути перенесена на інший період або продовжена в порядку, установленому
ст. 11 Закону про відпустки.Наприклад
. Відпустка може бути продовжена або перенесена в разі настання тимчасової непрацездатності, початку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, навчальної відпустки тощо.4. Згідно зі
ст. 24 Закону про відпустки на бажання працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. Однак слід мати на увазі, що тривалість наданих працівнику щорічної та додаткової відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарні дні. До обов’язкових 24 календарних днів, які повинен використати працівник, входять дні щорічної (основної та додаткової) відпустки.При наданні компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку за особливі умови праці також слід пам’ятати, що вона надається за фактично відпрацьований час.
Наприклад.
Працівник має право на щорічну відпустку тривалістю 24 календарні дні та додаткову відпустку за особливі умови праці тривалістю до 7 календарних днів згідно зі Списком № 1290-2. При виході в щорічну відпустку він має намір замінити додаткову відпустку грошовою компенсацією. При цьому фактично він «заробив» тільки 3 календарні дні додаткової відпустки за особливий характер праці.Працівник може взяти 24 календарні дні щорічної відпустки. Компенсації підлягатимуть дні додаткової відпустки за особливий характер праці за фактично відпрацьований час
, тобто 3 календарні дні.5. Згідно зі ст. 12 Закону про відпустки щорічна відпустка на прохання працівника може бути поділена на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Тривалість додаткової відпустки враховується в загальній кількості днів щорічної відпустки, яку можна ділити на частини, за умови, що працівник в обов’язковому порядку повинен використати 14 календарних днів (основної та/або додаткової) відпустки підряд.
