Теми статей
Обрати теми

Про роз’яснення деяких питань трудового законодавства

Редакція ББ
Лист від 13.05.2010 р. № 140/13/116-10

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ПРО РОЗ’ЯСНЕННЯ ДЕЯКИХ ПИТАНЬ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Лист від 13.05.2010 р. № 140/13/116-10

 

У Департаменті з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянуто <…> звернення і в межах компетенції повідомляється.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки»

черговість надання відпусток працівникам визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний

письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Оскільки законодавчо не встановлена форма графіка відпусток, він складається

у довільній формі.

Враховуючи те, що Закон України «Про відпустки» поширюється на всіх громадян України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, то норма Закону щодо складання графіка відпусток має бути дотримана і у випадку, коли на підприємстві працює три особи.

Пунктом 1.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату України від 28.09.2005 р. № 286 та зареєстрованої в Мін’юсті 30.11.2005 р. за № 1442/11722, передбачено, що форми державних статистичних спостережень на підприємствах заповнюються на основі типових форм первинної облікової документації.

До первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників належить і

табель обліку використання робочого часу.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 3-ПВ (термінова, піврічна) «Звіт про використання робочого часу», затвердженої наказом Держкомстату України від 27.12.2007 р. № 467 та зареєстрованої в Мін’юсті 11.01.2008 р. за № 15/14706, підставою для складання звіту є:

форми первинної облікової документації підприємства, установи, організації (далі — підприємства): накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; довідки й інші офіційні документи, що підтверджують відсутність працівника на роботі;

укладений колективний договір підприємства;

документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». У табелі обліку використання робочого часу (типова форма № п-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, у тому числі надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи.

Враховуючи вищезазначене,

ведення табеля обліку використання робочого часу для підприємств з невеликою чисельністю також є обов’язковим.

Особова картка працівника (типова форма № п-2) вищезазначеного наказу Держкомстату є основним документом з обліку особового складу на підприємстві.

Особові картки ведуться на всіх працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності (у тому числі незалежно від кількості працівників на підприємстві).

Статтею 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

За статтею 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Зазначеною вище нормою

передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.

Оскільки

остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Законодавством не передбачено умови щодо надання невикористаної частини відпустки з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини, або кратній 7

. Роз’яснення Мінпраці від 20.07.95 р. № 06-2555 «Про поділ щорічної відпустки працівників, яка надається в календарних днях», яким передбачалася така умова поділу відпустки на частини, втратило чинність у зв’язку з прийняттям Закону України «Про відпустки», який було введено в дію з 1 січня 1997 року.

Особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно з законодавством (стаття 28 Закону України «Про відпустки»).

Функції державного контролю за дотриманням законодавства про працю, в тому числі про відпустки, здійснює Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальні органи.

У разі порушення роботодавцем норм законодавства про працю за результатами перевірки посадові особи Держнаглядпраці мають право вносити їм приписи про усунення виявлених порушень; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, а також розглядати справи про такі правопорушення та накладати адміністративні стягнення згідно із законодавством.

Так, згідно з частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю — тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 1886 цього Кодексу невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цих органів — тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Заступник директора Департаменту В. Мостовий

 

Коментар редакції

 

ДОТРИМАННЯ НОРМ ЗАКОНОДАВСТВА: РОЗ’ЯСНЮЄ МІНПРАЦІ

Складати графік відпусток, вести табель і заводити особові картки працівників потрібно обов’язково, навіть якщо штат установи невеликий.

У

першій частині листа, який коментується, Мінпраці акцентує увагу на такому: навіть якщо штат установи невеликий, наприклад складає всього три працівники, вести відповідну документацію, передбачену законодавством, потрібно обов’язково.

Зокрема, необхідно:

1)

складати графік відпусток, що безпосередньо передбачено ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).

Форми такого графіка чинним законодавством не встановлено, тому кожна установа розробляє його самостійно в довільній формі.

Конкретні строки складання графіка надання відпусток також не визначено, тому вони встановлюються самостійно. У цьому питанні можна орієнтуватися на

п. 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.84 р. № 213, який передбачає, що графіки відпусток складаються на кожен робочий рік не пізніше 5-го січня поточного року.

Наведемо примірну форму графіка відпусток.

 

Графік надання відпусток на 2009 — 2010 рік

Табельний номер

П. І. Б.

Найменування структурного підрозділу (відділу, ділянки)

Посада

Вид відпустки

Кількість календарних днів відпустки

Період надання відпустки

Робочий рік, за який надається відпустка

Відмітка про використання відпустки

Примітка

Підпис працівника

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Працівника має бути попереджено про дату початку відпустки

не пізніше ніж за 2 тижні до встановленого графіком строку. Зробити це роботодавець може двома способами: або шляхом складання спеціального повідомлення про дату початку відпустки, або шляхом ознайомлення працівника з наказом про надання йому відпустки. Якщо адміністрація порушить цю умову, тобто працівника у встановлений строк не буде попереджено про надання йому щорічної відпустки, він може вимагати перенесення відпустки на інший період. Таке право працівникам надано п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону про відпустки.

Підставою для надання щорічної відпустки є

наказ (розпорядження) про надання відпустки, виданий на підставі графіка надання відпусток. Типову форму наказу (форму № П-3) затверджено наказом Держкомстату «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.2008 р. № 489 (далі — наказ № 489);

2)

вести табель обліку робочого часу типової форми № П-5. Нагадаємо, що з 1 січня 2009 року для обліку відпрацьованого працівниками часу необхідно застосовувати табель типової форми № П-5, затвердженої наказом № 489.

Табель складати необхідно для

:

— обліку кількості відпрацьованого робочого часу працівниками, у тому числі для розрахунку зарплати працівникам, оплата праці яких залежить від відпрацьованого часу;

— контролю за дотриманням працівниками встановленого режиму робочого часу;

— отримання даних про відпрацьований час, необхідних для розрахунку виплат працівникам. Так, для розрахунку оплати днів хвороби, відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпусток, днів відряджень та інших виплат, розрахунок яких здійснюють згідно з

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, необхідні дані про відпрацьований у розрахунковому періоді час;

— для складання статистичної звітності із праці.

Виходячи з цього табель обліку робочого часу необхідно вести навіть в установах з невеликою кількістю працівників, на що звертає увагу Мінпраці в

листі, що коментується;

3)

вести особові картки працівника типової форми № П-2. З 1 січня 2010 року спільним наказом Держкомстату та Міноборони «Про затвердження типової форми первинного обліку № П-2 «Особова картка працівника» від 25.12.2009 р. № 495/656 (далі — наказ 495) уведено в дію нову типову форму первинної облікової документації № П-2 «Особова картка працівника». Відповідно стара форма картки, затверджена наказом № 489 і яка діяла у 2009 році, втратила чинність.

Типова форма № П-2 заповнюється

на кожного працівника, прийнятого за трудовим договором, у тому числі й на сумісників, незалежно від кількості працівників.

Нагадаємо, що виняток становлять працівники органів, установ та організацій, на яких поширюється дія

Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII. На таких працівників ведуть особову картку за формою № П-2 ДС, затвердженою наказом Мінстату від 26.12.95 р. № 343.

Держкомстат у листі від 26.02.2010 р. № 17/1-25/Н-24/10/37

підкреслив: особові картки за новою формою мають вестися для працівників, прийнятих у 2010 році. Для працівників, прийнятих у 2009 році чи в минулі роки, переписувати картки немає необхідності. Водночас картки за попередніми формами необхідно актуалізувати, тобто внести до них інформацію, що міститься в нині чинній формі і яка була відсутня в колишніх формах (дані про військовий облік, прописку, фактичне місце проживання тощо). Такі відомості можна вписати в особові картки від руки.

В іншому

листі від 19.03.2010 р. № 17/1-25/ж-61/10/59 Держкомстат зауважив, що типові форми первинних документів зі статистики праці, затверджені наказами № 489 та № 495/656 , передбачають мінімальну кількість реквізитів і показників, облік яких має вести респондент. У разі потреби респонденти можуть вести облік й інших показників.

 

Поділ щорічної відпустки на частини

У

другій частині листа, що коментується, Мінпраці роз’яснює порядок поділу щорічної відпустки на частини.

Так, згідно зі

ст. 12 Закону про відпустки щорічну відпустку за бажанням працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості, за умови, що основна безперервна її частина складатиме не менше 14 календарних днів. При цьому не обов’язково, щоб основну частину було використано першою.

Невикористану частину відпустки має бути надано до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

При поділі відпустки на частини слід пам’ятати, що остаточне рішення щодо поділу відпустки приймає роботодавець, тому він має право:

— не погодитися поділити відпустку так, як того забажає працівник;

— запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки;

— не поділити відпустку взагалі.

Однак роботодавець не має права вимагати, щоб невикористана частина відпустки починалася з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної частини відпустки, або була кратною 7. Дійсно, така вимога діяла раніше (див. лист Мінпраці від 20.07.95 р. № 06-2555), однак на сьогодні вже не застосовується у зв’язку з прийняттям Закону про відпустки. Якщо ж роботодавець необґрунтовано наполягає на такому підході до надання невикористаної частини відпустки, то слід пам’ятати, що це розцінюватиметься як порушення вимог законодавства про працю, яке спричинює притягнення до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі