МІНІМАЛЬНІ НОРМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ТВЕРДИМ ПАЛИВОМ І СКРАПЛЕНИМ ГАЗОМ
Постановою КМУ «Про встановлення мінімальних норм забезпечення населення твердим паливом і скрапленим газом та граничних показників їх вартості для надання у 2010 році пільг і житлових субсидій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам» від 08.09.2010 р. № 827
з метою встановлення натуральних норм забезпечення населення твердим паливом і скрапленим газом, згідно з якими у 2010 році населенню надаються пільги та житлові субсидії готівкою для відшкодування видатків на їх придбання за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затверджено:—
мінімальні норми забезпечення населення твердим паливом і скрапленим газом для надання пільг — відповідно 1 тонна і один балон на домогосподарство на рік, а особам, які мають таке право згідно зі ст. 48 Гірничого закону, — 3,1 тонни вугілля для побутових потреб на домогосподарство на рік;— мінімальні норми забезпечення населення твердим паливом і граничні показники його вартості та вартості скрапленого газу (залежно від регіону);
—
мінімальні норми забезпечення населення скрапленим газом, який використовується для приготування їжі, для надання житлових субсидій населенню — два балони (42 кілограми) на рік на одну-дві особи, три балони (63 кілограми) — на три-чотири особи, чотири балони (84 кілограми) — на п’ять і більше осіб.Крім цього, Кабмін установив, що у 2010 році:
— для надання пільг і житлових субсидій населенню на придбання твердого палива за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам застосовуються граничні показники вартості твердого палива, визначені цією
постановою;— особам, які використовують для опалення житлових приміщень рідке пічне побутове паливо, пільги надаються з розрахунку вартості 1 тонни твердого палива, а субсидії для відшкодування витрат на його придбання — виходячи з вартості затвердженої в регіоні натуральної норми забезпечення населення твердим паливом. У разі споживання скрапленого газу від групових резервуарних установок мінімальна норма забезпечення скрапленим газом становить 42 кілограми на одну особу на рік, але не більше 210 кілограмів.
Постанова № 827
набула чинності 15.09.2010 р.
ЛИСТОК НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ, НАДАНИЙ ЗІ ЗНАЧНИМ ЗАПІЗНЕННЯМ, ТАКОЖ ПІДЛЯГАЄ ОПЛАТІ
У
листі від 21.04.2010 р. № 04-29-794 Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності наголосив, що законодавством строк давності для призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п’яти днів непрацездатності за рахунок коштів роботодавця не встановлено. Отже, для відмови застрахованій особі у призначенні та виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності за умови надання нею листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, з причин несвоєчасного звернення за зазначеною допомогою немає підстав.
ДОСЯГНЕННЯ ПРАЦІВНИКОМ ПЕНСІЙНОГО ВІКУ — НЕ ПРИВІД ДЛЯ ЙОГО ЗВІЛЬНЕННЯ
У
листі від 26.07.2010 р. № 7956/0/14-10/13 Мінпраці констатувало: досягнення працівником пенсійного віку не є підставою для розірвання трудового договору з працівником. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.93 р. № 3721-XII роботодавець не може звільнити працівника зі своєї ініціативи з мотиву досягнення ним пенсійного віку.Наказ
(розпорядження), у тому числі у зв’язку з досягненням працівником пенсійного віку, не видається. Наказ (розпорядження) роботодавець видає тільки в разі розірвання трудового договору з таким працівником. До трудової книжки працівника дані про досягнення ним пенсійного віку роботодавцем не вносяться.Водночас, нагадаємо, що
для окремих категорій працівників законодавством передбачено вікові обмеження для роботи. Зокрема, граничний вік перебування на державній службі (ст. 23 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII) і на службі в органах місцевого самоврядування (ст. 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III) становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Коли такі працівники досягають установленого законом віку, трудові договори з ними розриваються у зв’язку з досягненням граничного віку перебування на відповідній службі.
НЮАНСИ НАДАННЯ МАТДОПОМОГИ НА ОЗДОРОВЛЕННЯ ДЕРЖСЛУЖБОВЦЯМ
У
листі від 19.07.2010 р. № 671/13-84-10 Мінпраці звернуло увагу на окремі питання, пов’язані з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення державним службовцям.1. Виплату матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки держслужбовцям передбачено
ч. 1 ст. 35 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-ХІІ (у розмірі посадового окладу) і п.п. 3 п. 2 постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 р. № 268 (у розмірі середньомісячної заробітної плати).Це одна й та сама допомога, виплата якої в розмірі посадового окладу є
обов’язковою при наданні щорічної відпустки, а за наявності коштів — у розмірі середньомісячної заробітної плати. При цьому під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна допомога на оздоровлення.2. У разі
поділу щорічної відпустки на частини матеріальна допомога на оздоровлення виплачується працівнику один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної відпустки.3. Якщо ж держслужбовець не використав відпустку за минулий робочий рік і має намір використати своє право на відпустку в поточному році за минулий і поточний роки, то матеріальна допомога на оздоровлення до відпустки, що надається за минулий період, може виплачуватися тільки за рахунок економії фонду оплати праці без шкоди для інших працівників.
