ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ
ЩОДО ПОРЯДКУ СПИСАННЯ МАЙНА БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ
Лист від 15.07.2011 р. № 17-07/1700-10076
(витяг)
<…>
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі — Кодекс) бюджетні установи — органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.
Порядок ведення бухгалтерського обліку бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України (стаття 56 Кодексу).
Єдині вимоги до порядку списання майна бюджетних установ установлені Типовою інструкцією про порядок списання майна бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України від 29.11.2010 р. № 447, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.01.2011 р. за № 3/18741 (далі — Типова інструкція).
Норми цієї Типової інструкції поширюються на майно бюджетних установ, строк використання якого більше одного року, крім об’єктів незавершеного будівництва (незавершених капітальних інвестицій у необоротні матеріальні активи), матеріальних активів, що відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами), а також застосовуються при списанні запасів:
— не придатних для подальшого використання;
— пошкоджених унаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані);
— виявлених у результаті інвентаризації як недостача.
Згідно з вимогами пункту 2 Типової інструкції об’єкти незавершеного будівництва (незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи), матеріальні активи, що відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами), списуються згідно з Порядком списання об’єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 р. № 1314 (далі — постанова № 1314).
Безоплатна передача майна, яке є державною власністю, із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій здійснюється згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.98 р. № 1482 «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» (пункт 5 Типової інструкції).
Пунктом 9 Типової інструкції визначено, що складені комісією акти про списання майна відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно із законодавством приймати рішення щодо розпорядження майном.
Пунктом 5 постанови № 1314 визначено, що списання майна здійснюється суб’єктом господарювання, на балансі якого воно перебуває, на підставі прийнятого суб’єктом управління рішення про надання згоди на його списання.
Відповідно до статей 26, 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі — Закон), прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення; щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення, здійснюється виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.
У пункті 1 статті 60 Закону зазначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.
Тобто
складені комісією акти про списання майна відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження керівником бюджетної установи, яка утримується за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету та погодження згідно із законодавством на пленарних засіданнях відповідної ради, уповноважених приймати рішення щодо управління цими об’єктами комунальної власності безпосередньо або шляхом передачі керівникам бюджетних установ відповідних повноважень залежно від вартості за одиницю (комплект) матеріальних цінностей та причин списання.
Голова ліквідаційної комісії — перший заступник Голови О. Даневич
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
СПИСАННЯ МАЙНА УСТАНОВАМИ, ЩО УТРИМУЮТЬСЯ ЗА РАХУНОК КОШТІВ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ
Мабуть, після набуття чинності
Типовою інструкцією про порядок списання майна бюджетних установ (далі — Типова інструкція № 447 // «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 4) одним із питань, яке особливо хвилювало бюджетні установи та на яке тривалий час не було відповіді Держказначейства, стало питання щодо порядку списання майна установами та організаціями, які утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету.Зауважимо, що основна проблема полягала в правильному трактуванні
п. 9 Типової інструкції № 447, в якому зазначено: складені комісією акти про списання майна відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно із законодавством приймати рішення щодо розпорядження майном.Нагадаємо: не так давно Держказначейством було надано роз’яснення щодо порядку застосування зазначеного
пункту Типової інструкції № 447 (див. лист від 08.04.2011 р. № 17-04/931-4925 // «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 19). Так, у цьому листі Держказначейство дійшло такого висновку: складені комісією акти про списання майна відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою, уповноваженою згідно із законодавством приймати рішення щодо управління об’єктами державної (комунальної) власності безпосередньо або шляхом передачі керівникам підпорядкованих бюджетних установ відповідних повноважень, залежно від вартості за одиницю (комплект) матеріальних цінностей та причин списання.Як ми вказували в коментарі до цього
листа, із цих висновків випливало, що так само, як і раніше, тобто до прийняття Типової інструкції № 447, акти про списання майна з балансів бюджетних установ залежно від вартості такого майна може бути затверджено:— безпосередньо
керівником бюджетної установи ;—
посадовою особою, уповноваженою приймати рішення щодо управління об’єктами державної (комунальної) власності.Крім того, ми звертали особливу увагу на те, що саме органи, уповноважені управляти державним або комунальним майном, мають право делегувати повноваження із затвердження актів про списання майна безпосередньо керівникам установ. При цьому таке право має бути оформлено відповідним документом, де, зокрема, зазначатиметься, на яке майно (із указанням вартісних меж) поширюється таке право.
Також ми зазначали, що в багатьох регіонах України органами місцевого самоврядування вже прийнято відповідні документи зі списання комунального майна, в яких, зокрема, визначено процедуру затвердження актів про списання комунального майна (залежно від вартості майна та причин списання).
Таким чином, для кожного регіону основним документом щодо питання списання комунального майна має бути рішення «свого» органу, уповноваженого приймати рішення про управління комунальною власністю. Отже, бюджетні установи при списанні майна повинні керуватися насамперед рішенням такого органу.
У листі, що коментується, Держказначейство повністю підтвердило наші висновки та вказало, що прийняття рішень про передачу повноважень з управління майном, яке перебуває в комунальній власності територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх виконання здійснюється виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.
