Теми статей
Обрати теми

Щодо виконання договірних зобов’язань бюджетними установами

Редакція ББ
Лист від 25.03.2011 р. № 25-18/401

ГОЛОВНЕ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ

ЩОДО ВИКОНАННЯ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ БЮДЖЕТНИМИ УСТАНОВАМИ

Лист від 25.03.2011 р. № 25-18/401

 

Головне контрольно-ревізійне управління України з метою належного фіксування органами ДКРС фактів порушення фінансової дисципліни державними організаціями та підприємствами (далі — державні підприємства) при здійсненні фінансово-господарської діяльності повідомляє.

1. Під час контрольних заходів виявляються випадки стягнення з державних підприємств пені, неустойки, інших штрафних санкцій, передбачених договорами, внаслідок невиконання чи неналежного виконання ними договірних зобов’язань.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому згідно зі статтею 65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства призначається керівник підприємства, який формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Так, відповідно до пункту 6 Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.95 р. № 597, керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом.

Тобто керівник підприємства має вживати всіх необхідних заходів у межах компетенції для забезпечення виконання господарського зобов’язання належним чином.

Крім керівника підприємства, функції щодо здійснення контролю за виконанням договірних зобов’язань покладаються й на інших службових осіб, що відповідно має бути передбачено в положеннях про структурні підрозділи (фінансовий, адміністративно-господарський тощо), внутрішніх порядках про ведення претензійно-позовної, договірної роботи, посадових інструкціях працівників.

Так, Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 р. № 1040, на юридичну службу державної організації покладені функції з організації претензійної роботи (розгляд претензій, що надходять), контролю за проведенням претензійної роботи іншими підрозділами; проведення разом із заінтересованими структурними підрозділами аналізу результатів господарської діяльності установи, вивчення умов і причин виникнення непродуктивних витрат, порушення договірних зобов’язань, а також стан дебіторської та кредиторської заборгова­ності.

Отже, при проведенні контрольних заходів у частині перевірки стану виконання договірних зобов’язань необхідно звертати увагу на наявність в установах, організаціях, державних підприємствах затвердженого внутрішнього порядку ведення претензійно-позовної роботи, положення про юридичну службу, посадових інструкцій працівників та наявність у цих документах відповідних обов’язків щодо контролю за виконанням господарських договорів тощо.

Ураховуючи викладене, слід зазначити, що відповідно до пункту 1.3 Порядку взаємодії державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого наказом ГоловКРУ, МВС, СБУ та Генпрокуратури від 19.10.2006 р. № 346/1025/685/53, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за № 1166/13040, матеріальна шкода (збитки) — це вартість втрачених активів або недоотриманих доходів, яка визначається за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності об’єкта контролю або експертною оцінкою та іншими визначеними законодавством способами.

При цьому під втратою активів розуміється безповоротне зменшення активів через перерахування (сплату) коштів; відчуження, недостачу, знищення (псування) чи придбання неліквідного (зіпсованого) майна; втрату боржника у зобов’язанні; зменшення частки державної (комунальної) власності у статутному фонді господарського товариства.

Додатково звертаємо увагу, що Кримінальний кодекс України передбачає настання відповідальності за службову недбалість (стаття 367), під якою розуміється невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, при цьому відповідальність настає, якщо заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

Примітка статті 364 Кримінального кодексу України до службових осіб відносить осіб, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням. Істотна шкода, передбачена статтею 367, полягає в нанесенні збитків у розмірі від 47050,00 гривень.

Крім того, відповідно до статті 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

Таким чином, у разі встановлення в ході контрольних заходів випадків незабезпечення належного виконання договірних зобов’язань або невиконання таких зобов’язань, що сталося через неналежне виконання посадових обов’язків та призвело до стягнення з підконтрольної установи суми штрафних санкцій, тобто було допущено втрату активів, такі факти слід кваліфікувати як нанесення збитків юридичній особі, а у випадку якщо відповідні стягнення проведені з установ, що фінансуються з державного бюджету, як нанесення збитків державі.

2. Разом з тим слід звернути увагу, що невиконання, неналежне виконання договірних зобов’язань може статися не з вини службових осіб державного підприємства, а, зокрема, внаслідок невиконання зобов’язань іншою стороною за іншим зобов’язанням перед державним підприємством (непоставлення вчасно сировини, складових, матеріалів, запчастин тощо). У такому випадку в разі стягнення з державного підприємства штрафних санкцій має місце пряма втрата активів підприємства з вини сторонньої юридичної особи і підприємство відповідно до статей 15, 22 Цивільного Кодексу України має право на захист своїх інтересів та відшкодування завданих збитків.

З огляду на вищезазначене, непроведення державним підприємством претензійно-позовної роботи з відшкодування завданих йому збитків слід трактувати як нанесення збитків підприємству.

 

Перший заступник Голови В. Костюшко

 

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ

 

Щодо дотримання фінансової дисципліни бюджетними установами

Бюджетні установи під час своєї фінансово-господарської діяльності вступають у правовідносини з різними суб’єктами господарювання, що обумовлює появу у кожної зі сторін взаємних зобов’язань. Зважаючи на те, що одночасне виконання господарських зобов’язань обома сторонами відбувається вкрай рідко, в одного суб’єкта господарювання виникає дебіторська заборгованість, а в іншого — кредиторська.

Згідно з

Інструкцією з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженою наказом Держказначейства від 26.12.2003 р. № 242 (далі — Інструкція № 242), дебіторська заборгованість — це фінансовий актив установи, що виникає внаслідок договірних відносин між двома юридичними особами, серед яких одна, яка є власником активу, після настання відповідних умов угоди має право на отримання платежів, товарів, робіт та послуг.

Однією з причин виникнення дебіторської заборгованості є проведення попередньої оплати. Зауважимо, що на сьогодні для бюджетних організацій передбачено обмеження на здійснення попередньої оплати. Зокрема,

ст. 49 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ) визначено, що розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про оплату товарів, робіт і послуг та надає доручення на здійснення платежу органу Держказначейства тільки після їх отримання. Однак все ж таки є випадки, коли перед­оплата можлива. Так, постановою КМУ «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 09.10.2006 р. № 1404 визначено конкретний перелік товарів, робіт та послуг, за якими може бути проведена попередня оплата, та строки авансування.

Зазначимо, що причиною виникнення дебіторської заборгованості є не лише проведення попередньої оплати за товари, роботи, послуги. Дебіторська заборгованість може бути також наслідком розрахунків з орендарями, учнями, студентами, підзвітними особами тощо.

З метою правового врегулювання господарських відносин бюджетних установ з постачальниками, покупцями, замовниками та іншими дебіторами вони, як правило, оформляються

договорами.

Наголошуємо, що згідно з

ч. 1 ст. 48 БКУ розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами. З урахуванням норм цієї статті в п.п. 6.3 Інструкції № 242 визначено, що договори можуть укладатися установами, крім довгострокових, виключно в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами. Відповідно витрати за договорами, укладеними без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не вважаються бюджетними зобов’язаннями і тому здійснюватися не можуть.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також у цілях контролю за станом розрахунків як з дебіторами, так і з кредиторами, слід періодично проводити звірку розрахунків та їх інвентаризацію. Причому згідно з

п. 1.5 Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Головного управління Держказначейства та Мінфіну від 30.10.98 р. № 90 (далі — Інструкція № 90), інвентаризація розрахунків повинна проводитися не менше двох разів на рік. Що стосується розрахунків у порядку планових платежів і з депонентами, то їх треба інвентаризувати не менше одного разу на місяць.

У випадку наявності дебіторської заборгованості, повернення якої викликає сумніви, керівництву установи необхідно вжити всіх заходів для своєчасного одержання коштів. Повернення такої заборгованості може бути здійснено шляхом поставки товарів, виконання робіт або надання послуг. У разі необхідності керівництво установи повинно звернутися до суду з позовом щодо стягнення заборгованості.

Главою 19 ЦКУ

встановлено поняття та види позовної давності, конкретні строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Нагадаємо, що згідно зі ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки.

Таким чином, протягом трьох років бюджетна установа, яка має дебіторську заборгованість, повинна вживати всіх можливих заходів для її стягнення, тобто

вести претензійно-позовну роботу.

У зв’язку з виявленням органами контрольно-ревізійної служби непоодиноких випадків списання бюджетними установами дебіторської заборгованості боржників (простроченої заборгованості, за якою скінчився строк позовної давності) без вжиття заходів претензійно-позовного характеру, а також з метою належного забезпечення стану фінансової дисципліни ГоловКРУ в

листі від 01.03.2011 р. № 25-18/287 (див. с. 30) надало відповідні роз’яснення. Так, у зазначеному листі підкреслюється, що пропуск строків позовної давності кредитором (бюджетною установою) фактично є втратою боржника у зобов’язанні й тягне за собою втрату активів установою, що кваліфікується як нанесення збитків з вини осіб, якими не вжито відповідних дій, зокрема не забезпечено проведення претензійно-позовної роботи.

Згідно з

п.п. 8 п. 11 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою КМУ від 26.11.2008 р. № 1040, юридична служба установи організовує претензійну та позов­ну роботу, проводить аналіз її результатів. При цьому Рекомендаціями Мін’юсту «Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації» від 15.01.96 р. № 2 передбачено, що відповідальність за стан претензійно-позовної роботи несуть керівники установ. Недотримання встановленого порядку пред’явлення і розгляду претензій та позовів є порушенням державної дисципліни і тягне за собою відповідальність винних у цьому посадових осіб згідно з чинним законодавством України.

Однак іноді виникають такі ситуації, коли стягнення заборгованості з боржника є неможливим у зв’язку з визнанням його банкрутом, ліквідацією тощо. Відсутність дебітора необхідно підтвердити відповідною довідкою (з податкової інспекції, органів статистики тощо), а також звернутися до ліквідаційної комісії або іншого органу, який займався реорганізацією боржника, з приводу стягнення заборгованості.

Порядок списання дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, визначений

Інструкцією № 90, згідно з якою для відображення результатів інвентаризації розрахунків за заборгованістю, що знаходиться на обліку установи на момент звітного періоду (інвентаризації), призначений Акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами (додаток 9 до Інструкції № 90). У цьому Акті вказуються найменування проінвентаризованих субрахунків і суми виявленої неузгодженої дебіторської і кредиторської заборгованості, безнадійних боргів та кредиторської і дебіторської заборгованості, щодо якої термін позовної давності минув.

До Акта додається довідка (

додаток 10 до Інструкції № 90), в якій наводяться найменування та адреси дебіторів і кредиторів, сума заборгованості, за що обліковується заборгованість, з якого часу вона виникла і на підставі яких документів.

Відповідно до

п.п. 11.5 Інструкції № 90 за сумами дебіторської заборгованості, щодо якої термін позовної давності минув, у довідці вказуються особи, винні в пропущенні цих термінів.

Під час проведення інвентаризації розрахунків слід ретельно перевірити і відобразити в довідці суми дебіторської заборгованості, списані з балансу внаслідок неплатоспроможності відповідача і неможливості звернення стягнення на його майно, як-то:

— обґрунтованість списання цієї заборгованості;

— правильність обліку списаної заборгованості за балансом;

— здійснення нагляду за можливістю її утримання у випадках зміни майнового становища боржників.

Дебіторська заборгованість, щодо якої термін позовної давності минув, списується

за рішенням керівника установи на зміни результату виконання кошторису доходів та видатків за минулий рік (на його зменшення за дебетом субрахунків 431 «Результат виконання кошторису за загальним фондом» та 432 «Результат виконання кошторису за спеціальним фондом»).

Дозвіл вищої за рівнем організації на списання дебіторської заборгованості

не потрібен, але повідомити її про те, що було списано дебіторську заборгованість, термін позовної давності якої минув, треба.

Слід зазначити, що списання боргу внаслідок неплатоспроможності боржника не є підставою для скасування дебіторської заборгованості. Заборгованість необхідно відображати

поза балансом (на рахунку 07 «Списані активи та зобов’язання») не менше п’яти років з моменту списання для відстеження можливості її стягнення у випадку зміни майнового стану боржника.

Не менш вагоме значення також має контроль за своєчасним виконанням зобов’язань з боку бюджетних установ та організацій перед контрагентами. З метою недопущення стягнення з бюджетних установ штрафних санкцій унаслідок невиконання чи неналежного виконання ними договірних зобов’язань ГоловКРУ в

листі від 25.03.2011 р. № 25-18/401 (далі — лист № 25-18/401; див. с. 32) повідомляє таке.

Вживати всіх необхідних заходів у межах своєї компетенції для забезпечення виконання господарських зобов’язань відповідним чином у першу чергу має керівник установи. Крім керівника, здійснення контролю за виконанням договірних зобов’язань покладається також на інших службових осіб, що обов’язково

повинно бути передбачено в положенні про структурні підрозділи установи, внутрішніх порядках про ведення претензійно-позовної, договірної роботи, а також у посадових інструкціях працівників.

Як зазначено в

листі № 25-18/401 , у разі встановлення під час контрольних заходів, що здійснюють органи контрольно-ревізійної служби, випадків незабезпечення належного виконання зобов’язань чи їх невиконання, що сталося з вини посадових осіб та призвело до стягнення з бюджетної установи штрафних санкцій, такі випадки ревізори кваліфікуватимуть як нанесення збитків державі.

Також нагадаємо, що бюджетні установи повинні

щоквартально списувати кредиторську заборгованість, строк позовної давності якої минув, за загальним та спеціальним фондами (крім власних надходжень). Механізм списання кредиторської заборгованості з бухгалтерського обліку бюджетних установ (у разі закінчення строку позов­ної давності за такою заборгованістю) визначено Порядком списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув, затвердженим наказом Держказначейства від 08.05.2001 р. № 73. Зокрема, комісія, затверджена наказом керівника бюджетної установи, повинна провести інвентаризацію розрахунків, за результатами якої скласти акт довільної форми, де зазначити суму кредиторської заборгованості (строк позовної давності якої минув і яка є безнадійною для погашення), назву й місцезнаходження кредитора, дату та причини виникнення заборгованості, а також заходи, що вживались для її ліквідації (листи до установ вищого рівня з приводу виділення коштів для погашення такої заборгованості тощо).

Установа вищого рівня

розглядає подані акти інвентаризації і, в разі прийняття відповідного рішення, видає наказ про списання з обліку підвідомчої бюджетної установи кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, за загальним та спеціальним фондами.

Рішення про списання кредиторської заборгованості за власними надходженнями приймається керівником установи

самостійно. Безпосередньо її списання проводиться на підставі наказу керівника такої бюджетної установи.

У бухгалтерському обліку установи списання кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, відображається за кредитом субрахунків 431 «Результат виконання кошторису за загальним фондом» та 432 «Результат виконання кошторису за спеціальним фондом», тобто суми такої кредиторської заборгованості відносять на збільшення результату виконання кошторису доходів та видатків за минулий рік.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі