Теми статей
Обрати теми

Щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель

Редакція ББ
Лист від 17.11.2011 р. № 3302-25/14028-08

МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ

ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ

Лист-роз’яснення від 17.11.2011 р. № 3302-25/14028-08

 

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі — Мінекономрозвитку) на численні звернення суб’єктів сфери державних закупівель щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель», у межах компетенції повідомляє.

Закон України «Про здійснення державних закупівель» (зі змінами) (далі — Закон) встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Щодо планування закупівель та проведення процедур закупівель на наступний рік

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону замовники — розпорядники державних коштів, які здійснюють закупівлю в порядку, визначеному цим Законом.

Поняття «розпорядник державних коштів» визначене у пункті 27 частини першої статті 1 Закону. Визначення «державні кошти» та «підприємства» наведені в пунктах 4 та 21 частини першої статті 1 Закону відповідно.

Виходячи з викладеного замовниками є, зокрема, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів.

Відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Згідно з частиною першою статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме, зокрема, взяття зобов’язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України. При цьому за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися заходи впливу, визначені у статті 117 Бюджетного кодексу України.

Частиною першою статті 48 Бюджетного кодексу України визначено, зокрема, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік органами Державної казначейської служби України.

У разі якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, згідно зі статтею 41 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати Державного бюджету України відповідно до таких вимог:

1) витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися лише на бюджетні програми, бюджетні призначення щодо яких встановлені законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України, за якими повністю зберігаються цільові обмеження;

2) щомісячні бюджетні асигнування загального фонду Державного бюджету України сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період (крім випадків, передбачених частиною шостою статті 16 та частиною четвертою статті 23 цього Кодексу, а також пунктами 4 і 5 частини другої цієї статті).

У свою чергу, головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет), приймає рішення про делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (пункт третій частини п’ятої статті 22 Бюджетного кодексу України).

При цьому пунктом 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228, передбачено, що у разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов’язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а виші навчальні заклади та наукові установи також тимчасові індивідуальні плани використання бюджетних коштів і тимчасові індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів, які затверджуються їх керівниками. При цьому зведені тимчасові кошториси не складаються. Одержувачі бюджетних коштів складають на зазначений період тимчасові плани використання бюджетних коштів, які затверджуються їх керівниками за погодженням з розпорядниками бюджетних коштів, через яких вони одержують такі кошти. Штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. Під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів. На суму власних надходжень і відповідних видатків, які здійснені згідно з тимчасовими кошторисами та не заплановані в розписі, оформляється довідка про зміни до кошторису в частині спеціального фонду.

Частиною четвертою статті 11 Закону передбачено, що однією з функцій комітету з конкурсних торгів є планування проведення процедур закупівель.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону закупівля здійснюється відповідно до річного плану, відповідальним за складання та затвердження якого згідно з частиною четвертою статті 11 Закону є комітет з конкурсних торгів.

При цьому Законом не встановлено обов’язку замовника складати та затверджувати річний план державних закупівель на підставі кошторису (тимчасового кошторису), фінансового плану (плану асигнувань, плану використання бюджетних (державних) коштів).

Водночас ураховуючи, що Закон не містить прямих обмежень щодо організації процедур закупівель до набрання чинності законом про Державний бюджет України, затвердження кошторису, плану використання бюджетних коштів, замовник для забезпечення невідкладних потреб у товарах, роботах і послугах у наступному році може наприкінці поточного року (чи на початку наступного) розпочати процедуру закупівлі за бюджетні кошти за відповідним предметом закупівлі, виходячи з його очікуваної вартості за умови, що в основних умовах договору про закупівлю, в договорі про закупівлю буде передбачено відповідний порядок виникнення договірних зобов’язань залежно від реального фінансування. При укладанні договору розпоряднику бюджетних коштів необхідно обов’язково ураховувати частину першу статті 23 Бюджетного кодексу України та передбачити умову виникнення платіжних зобов’язань за наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань), оскільки згідно з частиною четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України зобов’язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов’язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов’язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов’язань не здійснюються.

Разом з тим частиною п’ятою статті 40 Закону передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених цією частиною цієї статті Закону.

Щодо продовження строків дії договорів та зміни ціни за одиницю товару

Відповідно до частини шостої статті 40 Закону дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Правовим підґрунтям терміна «видатки» є бюджетне законодавство, зокрема Бюджетний кодекс України. Так, відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Бюджетного кодексу України видатки бюджету — кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. При цьому обмеження статті 40 Закону в контексті наявності затверджених в установленому порядку видатків стосуються розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів, які враховуються ними під час укладання відповідних додаткових угод у частині умов щодо виникнення платіжних зобов’язань замовника.

Разом з цим необхідно зазначити: по-перше, норма частини шостої статті 40 Закону розповсюджується на договори про закупівлю, укладені з дотриманням вимог Закону: по-друге, частину шосту статті 40 Закону можуть застосовувати в своїй діяльності всі розпорядники державних коштів, які здійснюють закупівлю в установленому Законом порядку: по-третє, ураховуючи вимоги частини першої статті 631 Цивільного кодексу України, згідно з якою строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору, продовження дії договору про закупівлю можливо у разі, коли строк його дії не закінчився у встановленому чинним законодавством порядку: по-четверте, 20 відсотків відраховується від остаточної (кінцевої) вартості укладеного договору про закупівлю з урахуванням внесених до нього змін (у разі наявності).

У свою чергу, норма частини шостої статті 40 Закону стосується договорів, укладених за процедурами закупівель попереднім замовником. Таким чином, у разі зміни замовника продовження строку дії такого договору про закупівлю не є можливим (за винятком випадку, коли такому замовнику перейшли в установленому законодавством порядку (правонаступництво) від попереднього замовника права та обов’язки за укладеним договором про закупівлю).

Відповідно до пункту 2 частини п’ятої статті 40 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами у повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та відбудеться не раніше трьох місяців з дня його укладення.

При цьому замовник може застосувати зазначену норму протягом дії договору. У разі якщо предмет договору включає в себе декілька позицій товару, ця норма може застосовуватись щодо окремої позиції товару.

При цьому 10 відсотків відраховується від ціни товару, що була визначена на дату укладення договору про закупівлю, яка зазначається в оголошенні про результати процедури закупівлі. Крім того, замовник відповідно до зазначеної норми може укласти декілька додаткових угод до договору про закупівлю про зміну ціни конкретного товару в межах 10 відсотків ціни, вказаної в первинному договорі про закупівлю.

Разом з тим укладання додаткових угод до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Щодо здійснення закупівель, визначених частиною 4 статті 2 Закону

На адресу Мінекономрозвитку надходить інформація про небажання окремими суб’єктами природних монополій під час проведення переговорів у разі застосування процедури закупівлі в одного учасника надавати документальну підтверджену інформацію про відповідність учасника кваліфікаційним критеріям, зокрема документи, що надаються сторонніми установами та організаціями, а також про відмови суб’єктів природних монополій від укладання договорів про закупівлю відповідно до Типового договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, затвердженого наказом Мінекономіки від 27.07.2010 р. № 925.

При цьому зазначаємо, що окремими законами України визначаються особливості здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, які визначені частиною четвертою статті 2 Закону.

Відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Пунктом 6 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону встановлено Кабінету Міністрів України у місячний термін з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів, які визначають особливості здійснення закупівель за державні кошти товарів, робіт і послуг, зазначених в абзаці другому частини другої та частині четвертій статті 2 цього Закону.

До прийняття Верховною Радою України відповідних законів закупівля зазначених товарів, робіт і послуг здійснюється відповідно до цього Закону.

Статтею 16 Закону визначений обов’язок замовника вимагати від учасників або учасників попередньої кваліфікації подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям. Визначені замовником згідно з цією статтею кваліфікаційні критерії та перелік документів, що підтверджують інформацію учасників або учасників попередньої кваліфікації про відповідність їх таким критеріям, зазначаються в документації конкурсних торгів або кваліфікаційній документації та вимагаються під час проведення переговорів з учасником (у разі застосування процедури закупівлі в одного учасника) (частина третя статті 16 Закону).

Водночас, оскільки законодавством у сфері державних закупівель не встановлено форми (способу) такого підтвердження, замовник може самостійно з дотриманням чинного законодавства визначати спосіб документального підтвердження відповідності учасника вимогам статті 16 Закону, виходячи зі специфіки предмета закупівлі.

Разом з цим відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

При цьому така конкретизація може бути здійснена з урахуванням нормативних актів, що регулюють особливості укладення договорів у відповідній сфері.

Щодо отримання бюджетної підтримки

У роз’ясненні Мінекономрозвитку від 30.09.2011 р. № 3303-25/12551-07 зазначено, що підприємства, визначені у пункті 21 частини першої статті 1 Закону, які на підставах, в порядку і в спосіб, визначені бюджетним законодавством, одержують кошти з Державного та/або місцевого бюджету як бюджетну підтримку, незалежно від способу такої підтримки, повинні здійснювати закупівлі відповідно до Закону протягом календарного року від дати одержання бюджетної підтримки.

У цьому випадку перебіг строку (календарного року) починається з наступного дня за днем одержання підприємством на свій рахунок першого платежу в рамках надання відповідного виду бюджетної підтримки.

Зазначена норма застосовується підприємством окремо до кожного нового випадку одержання бюджетної підтримки.

При цьому, у разі якщо бюджетна підтримка була отримана підприємством до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель» від 08.07.2011 р. № 3681-VI, норми Закону поширюються на таке підприємство протягом календарного року від дати її отримання.

 

Директор Департаменту державних закупівель та державного замовлення О. Аніпко

 

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ

МІНЕКОНОМІКИ ПРОДОВЖУЄ РОЗ’ЯСНЮВАТИ ЗМІНИ
У СФЕРІ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України як Уповноважений орган у сфері державних закупівель продовжує роз’яснювати зміни, унесені до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 р. № 2289-VI (далі — Закон № 2289), у зв’язку з набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель» від 08.07.2011 р. № 3681-VI. Нагадаємо: Закон № 2289 з урахуванням унесених змін було опубліковано в газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 35, а лист-роз’яснення Мінекономіки від 30.09.2011 р. № 3303-25/12551-07 — у газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 41.

У листі, який коментується, Мінекономіки роз’яснює питання, що стосуються:

1) планування закупівель та проведення процедур закупівель на наступний рік;

2) продовження строку дії договору про закупівлю та зміни ціни за одиницю товару;

3) здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, установлених ч. 4 ст. 2 Закону № 2289;

4) отримання бюджетної підтримки.

Розглянемо ці питання по черзі.

1. Питання, що стосується правомірності проведення замовниками процедур закупівель до затвердження кошторисів, виникає щороку. Це пов’язано з тим, що в Законі № 2289 відсутня спеціальна норма, яка дозволяє замовникам проводити процедури закупівель до затвердження кошторисів.

Як зазначає Мінекономіки в листі, що коментується, Законом № 2289 не передбачено обов’язок замовника складати та затверджувати річний план державних закупівель на підставі кошторису (тимчасового кошторису), фінансового плану (плану асигнувань, плану використання бюджетних (державних) коштів). Водночас Закон № 2289 не містить прямих обмежень на організацію процедур закупівель до затвердження кошторису. Тому замовник (розпорядник бюджетних коштів) для забезпечення невідкладних потреб у товарах, роботах і послугах у наступному році може наприкінці поточного року (або на початку наступного) розпочати процедуру закупівлі щодо відповідного предмета закупівлі виходячи з його очікуваної вартості. При цьому Мінекономіки нагадує, що однією з функцій комітету з конкурсних торгів є планування проведення процедур закупівель.

У цьому випадку в договорі про закупівлю необхідно передбачити відповідний порядок виконання договірних зобов’язань залежно від реального фінансування. Це означає, що в основних умовах договору про закупівлю необхідно зазначити, що після фактичного затвердження кошторису суму зобов’язань за договором може бути відкориговано відповідно до кошторису.

Нагадаємо: у п.п. 6.2.3 розд. VI «Права та обов’язки сторін» Типового договору про закупівлю товарів (робіт, послуг) за державні кошти, затвердженого наказом Мінекономіки від 27.07.2010 р. № 925 (далі — Типовий договір), зокрема, визначено, що замовник має право зменшувати обсяг закупівлі товарів (виконання робіт або надання послуг) та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування. У цьому випадку сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Крім того, у договорі про закупівлю розпорядники бюджетних коштів повинні обов’язково вказати умову виникнення платіжних зобов’язань замовника — наявність відповідних бюджетних призначень (бюджетних асигнувань). Ця умова пов’язана з вимогами ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.

Зауважимо, що аналогічне роз’яснення з цього питання Мінекономіки наводило в листах від 01.12.2008 р. № 3303-27/1103 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2009, № 5) та від 23.12.2010 р. (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 3).

2. Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону № 2289 дія договору про закупівлю може подовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної в договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Поява такої норми в Законі № 2289 викликала низку запитань щодо застосування її на практиці. Тому Мінекономіки в листі, що коментується, роз’яснює умови застосування ч. 6 ст. 40 Закону № 2289, а саме:

1) ця норма поширюється на договори про закупівлю, укладені з дотриманням вимог Закону № 2289;

2) цією нормою можуть керуватися у своїй діяльності всі розпорядники бюджетних коштів, які здійснюють закупівлі в порядку, установленому Законом № 2289;

3) ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — ЦКУ) передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов’язки відповідно до договору. Тому продовження договору про закупівлю можливе тільки в разі, якщо строк дії такого договору не закінчився;

4) розрахунок 20 % потрібно здійснювати виходячи з остаточної (кінцевої) вартості укладеного договору про закупівлю з урахуванням змін, унесених до нього протягом року (якщо такі зміни вносилися).

Також у листі, який коментується, зазначається, що ч. 6 ст. 40 Закону № 2289 стосується договорів, укладених за процедурами закупівель попереднім замовником. Однак у випадку якщо одна зі сторін змінюється, у цьому випадку — замовник, то продовжити строк дії такого договору не можна. Виняток стосується випадків, коли до такого замовника перейшли в установленому законодавством порядку від попереднього замовника права та обов’язки відповідно до укладеного договору про закупівлю (правонаступництво).

Окрему увагу Мінекономіки звертає на особливості застосування ч. 5 ст. 40 Закону № 2289, в якій визначено випадки внесення змін до істотних умов договору про закупівлю. Так, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначене підвищення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та відбудеться не раніше трьох місяців з дня його укладення.

Так, при застосуванні цієї норми слід звернути увагу на такі моменти:

— замовник може застосовувати зазначену норму протягом строку дії договору про закупівлю;

— якщо предмет договору включає декілька позицій товару, ця норма може застосовуватися щодо окремої позиції товару ;

— 10 % обчислюється виходячи з ціни товару, яку було визначено на дату укладення договору про закупівлю та зазначено в оголошенні про результати процедури закупівель;

— керуючись цією нормою, замовник може укласти декілька додаткових договорів до договору про закупівлю щодо зміни ціни конкретного товару в межах 10 % ціни, зазначеної в первісному договорі про закупівлю.

Слід також мати на увазі, що при укладенні додаткових угод до договорів про закупівлю на підставі ч. 6 і 5 ст. 40 Закону № 2289 унесення таких змін має бути обґрунтовано та підтверджено документально.

Згідно зі ст. 654 ЦКУ зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту. Тому в ситуації, що розглядається, сторонам необхідно оформити додаткову угоду до договору про закупівлю, в якому вказати нову ціну на товар.

Нагадаємо: у разі зміни умов бюджетних зобов’язань, зареєстрованих в органі Держказначейства (наприклад, у разі укладення додаткових договорів або розірвання раніше укладених договорів), бюджетній організації необхідно подати до органу Держказначейства Реєстр бюджетних зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів та/або Реєстр бюджетних фінансових зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, а також відповідні підтвердні документи щодо уточнення реквізитів та показників таких зобов’язань, тобто додаткову угоду. Зазначені документи потрібно надати протягом 7 робочих днів з дня зміни умов зобов’язань (дати укладення договору (додаткової угоди) або розірвання договору). Цю вимогу передбачено п. 2.10 Порядку обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Держказначейства від 09.08.2004 р. № 136.

При знятті з реєстрації фінансових зобов’язань розпорядники бюджетних коштів подають до органів Держказначейства Реєстр бюджетних фінансових зобов’язань разом з документами (наприклад, накладна, акт тощо), які підтверджують факт повернення товарів постачальнику внаслідок невідповідності умовам договору, відповідне рішення суду про обсяги та якість виконаних робіт, наданих послуг, додаткову угоду про зміну умов договору про закупівлю тощо.

Основні моменти, на які слід звернути увагу сторонам у разі внесення змін до умов договору про закупівлю, висвітлювалися фахівцем контрольно-ревізійної служби в матеріалі «Про зміну ціни договору про закупівлю» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 24).

3. Третє питання, яке розглядає Мінекономіки в листі, що коментується, виникло у зв’язку з тим, що суб’єкти природних монополій відмовляються від укладення договорів про закупівлю за формою, яка відповідає Типовому договору. У цьому випадку свою відмову вони обґрунтовують наявністю таких документів, як:

Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджений постановою КМУ від 21.06.2005 р. № 630 (у редакції від 03.09.2009 р. № 933);

— Типовий договір про користування електричною енергією, затверджений постановою КМУ від 26.07.99 р. № 1357, і відповідно вимагають укладати договори саме за зазначеними формами.

З метою врегулювання конфліктної ситуації Мінекономіки нагадало про норму, що міститься в абз. 4 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV, де зазначено таке: при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на підставі типового договору, затвердженого КМУ, або у випадках, передбачених законом, іншим органом виконавчої влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, однак мають право конкретизувати його умови. При цьому така конкретизація може бути здійснена з урахуванням нормативних активів, що регулюють особливості укладення договорів у відповідній сфері.

Отже, договори про закупівлю, що укладаються з суб’єктами природних монополій, можуть бути своєрідним симбіозом Типового договору та зазначених вище форм типових договорів, де має бути враховано специфіку таких договорів у відповідній сфері природних монополій.

4. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2289 підприємства здійснюють закупівлю товарів, робіт або послуг у порядку, установленому цим Законом, якщо підприємства відповідають хоча б одній з визначених у цій статті ознак, однією з яких є отримання прямої або опосередкованої бюджетної підтримки, у тому числі у вигляді компенсації частини витрат або відшкодування процентів за кредитами. У цьому разі підприємства повинні здійснювати закупівлі відповідно до Закону № 2289 протягом календарного року від дати одержання бюджетної підтримки.

Аналогічні роз’яснення щодо особливостей застосування цієї умови Мінекономіки наводило в листі-роз’ясненні від 30.09.2011 р. № 3303-25/12551-07 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 41).

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі