МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЩОДО РОБОТИ ЗА СУМІСНИЦТВОМ КЕРІВНИХ ПРАЦІВНИКІВ
Лист від 25.06.2011 р. № 510/13/84-11
У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто запит щодо поширення обмежень на роботу за сумісництвом керівних працівників Всеукраїнської фізкультурно-спортивної організації «Колос» <…> і повідомляється.
Порядок роботи сумісників та оплата їх праці регламентуються постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», зі змінами і доповненнями, та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28.06.93 р. № 43.
Для працівників державних підприємств, установ, організацій встановлені численні обмеження на роботу за сумісництвом. Зокрема, вони стосуються керівників державних підприємств, установ, організацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій та їх заступників (п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»). Виняток становить зайняття працівниками, що перелічені, на умовах сумісництва науковою, викладацькою, творчою діяльністю або медичною практикою.
Обмеження на роботу за сумісництвом стосується і працівників, основним місцем роботи яких є державне підприємство, установа, організація (незалежно від того, на державне чи недержавне підприємство вступають вони на роботу за сумісництвом), і працівників, що вступають на роботу за сумісництвом на державне підприємство, у державну установу, організацію (незалежно від того, з державним чи недержавним підприємством уклав раніше працівник трудовий договір про основну роботу).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.2000 р. № 1476 «Про заходи щодо підтримки діяльності кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу» визначено, що фінансування видатків на оплату праці цієї організації здійснюється за рахунок бюджетних коштів.
Ураховуючи зазначене, обмеження щодо роботи за сумісництвом, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 245, мають поширюватись на керівних працівників цієї організації.
Директор Департаменту О. Товстенко
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
КЕРІВНІ ПРАЦІВНИКИ ВФСО «КОЛОС» НЕ МАЮТЬ ПРАВА
ПРАЦЮВАТИ ЗА СУМІСНИЦТВОМ
У
листі, що коментується, Мінсоцполітики надано відповідь на таке запитання читача нашої газети: «Районна організація «Всеукраїнська фізкультурно-спортивна організація «Колос» є громадською організацією, яка отримує підтримку з районного бюджету. Її структурним підрозділом є районний стадіон «Колос».Чи має право директор стадіону, оплата праці якого здійснюється за рахунок бюджету, працювати за сумісництвом на 0,5 ставки за посадою фахівця цієї громадської організації? Чи поширюються
на такого директора обмеження на роботу за сумісництвом, встановлені постановою № 245?».Розглянемо відповідь Мінсоцполітики на це запитання докладніше.
Добровільні спортивні товариства є масовими громадськими об’єднаннями. У своїй діяльності вони керуються
законами України «Про фізичну культуру і спорт» від 24.12.93 р. № 3808-XII (далі — Закон № 3808), «Про об’єднання громадян» від 16.06.92 р. № 2460-XII та іншими законодавчими актами України.Спортивне товариство «Колос» охоплює сільське населення.
Указом Президента України «Про цільову комплексну програму «Фізичне виховання — здоров’я нації» від 01.09.98 р. № 963/98 було поставлено завдання засновникам сільського кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства «Колос» реформувати його у Всеукраїнську державну фізкультурно-спортивну організацію «Колос» агропромислового комплексу України.Згідно зі
ст. 19 Закону № 3808 фізкультурно-спортивні товариства — це громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є сприяння реалізації державної політики у сфері фізичної культури та спорту.Фізкультурно-спортивні товариства діють на підставі статуту. Такі товариства можуть мати всеукраїнський або місцевий статус.
Всеукраїнські фізкультурно-спортивні товариства можуть бути засновниками закладів фізичної культури і спорту, зокрема дитячо-юнацьких спортивних шкіл, відповідних підприємств; власниками спортивних споруд та іншого майна.
Центральні органи виконавчої влади можуть надавати всеукраїнським фізкультурно-спортивним товариствам фінансову підтримку за рахунок коштів державного бюджету відповідно до закону.
Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування у встановленому порядку можуть надавати за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансову підтримку осередкам всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, зокрема для проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів, їх діяльності та для діяльності заснованих ними дитячо-юнацьких спортивних шкіл.
Кожного року згідно із законом про державний бюджет на відповідний рік передбачаються кошти для державної підтримки Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» на організацію та проведення роботи з розвитку фізичної культури і спорту серед сільського населення (КПКВК 2801500 «Державна підтримка Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» на організацію та проведення роботи з розвитку фізичної культури і спорту серед сільського населення»),
у тому числі на оплату праці працівників та нарахування на заробітну плату. Тобто оплата праці працівників здійснюється виключно за бюджетні кошти. Умови оплати праці працівників фізкультурно-спортивних товариств затверджено наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 15.03.2006 р. № 792.Крім того, кошти виділяються на придбання предметів постачання і матеріалів, оплату послуг та інші видатки, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, організацію і проведення спортивних заходів державного рівня, проведення масових фізкультурно-спортивних, фізкультурно-оздоровчих заходів і змагань, забезпечення підготовки спортсменів фізкультурно-спортивного товариства «Колос», проведення організаційно-методологічних заходів.
Відповідно до
ч. 2 ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.Питання, що стосуються роботи та її умов за сумісництвом, регулюються
постановою КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245 (далі — постанова № 245) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.93 р. № 43.Указаними нормативно-правовими актами встановлено, що
керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).У
листі, що коментується, фахівці Мінсоцполітики підкреслили: обмеження на роботу за сумісництвом стосується і працівників, основним місцем роботи яких є державне підприємство, установа, організація (незалежно від того, на державне чи недержавне підприємство вступають вони на роботу за сумісництвом), і працівників, що вступають на роботу за сумісництвом на державне підприємство, установу, організацію (незалежно від того, з державним чи недержавним підприємством укладено раніше трудовий договір про основну роботу).Наприклад
, керівні працівники, основним місцем роботи яких є державне підприємство, установа, організація, не мають право працювати за сумісництвом на будь-якому підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності (державне, комунальне чи приватне). Та навпаки: працівники не мають права обіймати керівні посади на державному підприємстві, в установі, організації на умовах сумісництва незалежно від того, з державним чи недержавним підприємством укладено раніше трудовий договір про основну роботу.Оскільки фінансування видатків на оплату праці Всеукраїнської фізкультурно-спортивної організації «Колос» здійснюється за рахунок бюджетних коштів, то
постанова № 245 має поширюватися на керівних працівників цієї організації.Таким чином, керівник структурного підрозділу районної організації «Всеукраїнська фізкультурно-спортивна організація «Колос»
не має працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).Також додамо таке. Згідно з
п. 38 ст. 2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ) одержувач бюджетних коштів — суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання бюджетні кошти.Виходячи з норм
БКУ розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому бюджетні кошти в межах відповідних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів. При цьому таке використання має здійснюватися з дотриманням вимог бюджетного законодавства.Тому, якщо суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, є
одержувачем бюджетних коштів, він повинен дотримуватись вимог бюджетного законодавства, у цьому випадку — постанови № 245.Аналогічного висновку дійшов і Мінфін у листі від 03.06.2011 р. № 31-07230-16-25/13720 відносно поширення вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59, на одержувачів бюджетних коштів при направленні працівників у службові відрядження, які здійснюються за рахунок бюджетних коштів у рамках виконання заходів, передбачених бюджетною програмою (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 27, с. 3).
