ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
ЩОДО СВІДОЦТВА ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ
Лист від 01.03.2011 р. № 01-16-345
Згідно із частиною четвертою статті 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III (далі — Закон № 2240) передбачено, що особам, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, видається свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування.
Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку видачі свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2000 р. № 1306 «Про затвердження Порядку видачі та зразка свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Порядок № 1306), визначено, що реєстрація застрахованих осіб, персоніфікований облік відомостей про них та оформлення свідоцтв про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — страхове свідоцтво) здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1306 страхове свідоцтво є документом суворої звітності, що підтверджує право застрахованої особи на одержання послуг та матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року № 26 було затверджено Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2011 року за № 111/18849.
У графі 3 «№ страхового свідоцтва» зворотного боку заяви-розрахунку має вноситися номер страхового свідоцтва, який відповідно до пункту 7 Порядку № 1306 відповідає ідентифікаційному номеру, наданому конкретній фізичній особі як платнику податків та інших обов’язкових платежів.
Враховуючи зазначене, страхувальники-роботодавці, у разі відсутності у застрахованої особи страхового свідоцтва, як виняток, можуть в графі 3 зворотного боку заяви-розрахунку зазначити номер облікової картки застрахованої особи, передбачений пунктом 1.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. № 22-2. За визначенням, наведеним у цьому пункті, номер облікової картки застрахованої особи — це номер персональної облікової картки застрахованої особи, що відповідає ідентифікаційному номеру фізичної особи згідно з ДРФО; для застрахованих осіб, які з релігійних переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті, зазначаються дані свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: серія та номер (NNN XXXXXX — три літери, пробіл, шість цифр); у разі якщо у такої застрахованої особи відсутнє свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зазначаються серія та номер паспорта (БКNNXXXXXX — «БК» — константа, що вказує на реєстрацію за паспортними даними; «NN» — дві українські літери серії паспорта (верхній регістр); «XXXXXX» — шість цифр номера паспорта (з ведучими нулями); для осіб, які не є громадянами України, але працюють на території України та не мають ідентифікаційного номера, зазначаються серія та номер документа, що засвідчує особу.
Звертаємо увагу, що статтею 51 Закону № 2240 визначено перелік документів, які є підставою для призначення матеріального забезпечення застрахованим особам, до якого не включено страхове свідоцтво. Таким чином, відсутність страхового свідоцтва не може бути підставою для відмови в призначенні матеріального забезпечення застрахованій особі або відмови у фінансуванні страхувальника-роботодавця.
Просимо довести зазначене роз’яснення до робочих органів відділень Фонду та страхувальників.
В. о. директора Е. Ушаков
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
ВІДСУТНІСТЬ СТРАХОВОГО СВІДОЦТВА НЕ МОЖЕ БУТИ ПІДСТАВОЮ
ДЛЯ ВІДМОВИ В НАДАННІ МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Як відомо, з 1 січня 2011 року фінансування матеріального забезпечення за рахунок коштів ФССТВП здійснюється згідно з
Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим постановою правління ФССТВП від 22.12.2010 р. № 26 (далі — Порядок № 26).Підставою для отримання фінансування є подана роботодавцем заява-розрахунок, форму якої наведено в
додатку до Порядку № 26.Зворотний бік цієї заяви-розрахунку передбачає заповнення
графи 3 «№ страхового свідоцтва». Як випливає з її назви, у цій графі має бути зазначено номер свідоцтва про загальнодержавне соціальне страхування, виданого згідно з постановою КМУ «Про затвердження Порядку видачі та зразка свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 22.08.2000 р. № 1306 (далі — Порядок № 1306).У зв’язку з цим виникло запитання: як заповнити зазначену
графу у випадку, якщо у працівника немає такого страхового свідоцтва?У
листі, що коментується, ФССТВП так відповів на це запитання: у разі відсутності страхового свідоцтва, як виняток, у графі 3 «№ страхового свідоцтва» слід указати номер облікової картки застрахованої особи, передбачений п. 1.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою ПФУ від 08.10.2010 р. № 22-2, а саме:— номер персональної облікової картки застрахованої особи, який відповідає ідентифікаційному номеру фізичної особи. Зауважимо: згідно з
п. 7 Порядку № 1306 номер страхового свідоцтва також має збігатися з ідентифікаційним номером фізичної особи;— для застрахованих осіб, які за релігійними переконаннями відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку в паспорті, зазначаються паспортні дані (серія і номер (БКNNXXXXXX — «БК» — константа, яка вказує на реєстрацію за паспортними даними; «NN» — дві українські літери серії паспорта (верхній регістр); «XXXXXX» — шість цифр номера паспорта (з провідними нулями));
— для осіб, які не є громадянами України, але працюють на території України та не мають ідентифікаційного номера, указується серія і номер документа, який посвідчує особу.
Зверніть увагу: ФССТВП визнає заповнення рядка зазначеним способом тільки як виняток. Тому рекомендуємо все ж потурбуватися про те, щоб застраховані особи, які не мають страхового свідоцтва, його отримали. При цьому підкреслимо: згідно з
Порядком № 1306 обов’язок з отримання страхового свідоцтва покладено на роботодавця.Розглянемо стисло порядок отримання страхового свідоцтва.
Згідно з
п. 3 Порядку № 1306 для отримання страхового свідоцтва застрахована особа заповнює анкету, форму якої наведено в додатку до Порядку № 1306. При цьому зразок заповнення анкети має надати роботодавець. Він же перевіряє заповнену анкету, завіряє її підписом та печаткою і подає до органу Пенсійного фонду, де зареєстрований як платник страхових внесків.Оформлення страхових свідоцтв здійснюється органами Пенсійного фонду (
п. 4 Порядку № 1306).Протягом трьох тижнів із дня отримання анкети орган Пенсійного фонду оформляє страхове свідоцтво застрахованої особи і разом із супровідною відомістю надсилає роботодавцю (
п. 8 Порядку № 1306). Після цього роботодавець протягом тижня з дня його отримання видає страхове свідоцтво застрахованій особі під підпис у супровідній відомості (п. 9 Порядку № 1306).Зверніть увагу: згідно з
п. 19 Порядку № 1306 страхове свідоцтво та його дублікати видаються безплатно.Нагадаємо також, що з 1 січня 2011 року набрав чинності
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI, який передбачає замість страхового свідоцтва застосовувати посвідчення застрахованої особи, але норми, що стосуються його впровадження, наберуть чинності тільки з 1 січня 2014 року.Крім того, у листі, що коментується, ФССТВП підкреслив: відсутність страхового свідоцтва не може бути підставою для відмови у призначенні матеріального забезпечення застрахованій особі або відмови у фінансуванні страхувальника-роботодавця. Річ у тім, що у ст. 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III наведено перелік документів, що є підставою для призначення матеріального забезпечення. Страхове свідоцтво в цьому переліку не зазначено.
