МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЩОДО УМОВ ОПЛАТИ ПРАЦІ
Лист від 03.03.2011 р. № 162/13/84-11
(витяг)
1. Згідно з пунктом 8 підпункту 2.4.5 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення (далі — Умови), затверджених спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров’я від 05.10.2005 р. № 308/519, посадові оклади (тарифні ставки) працівників установ соціального захисту населення, які безпосередньо обслуговують осіб із значно зниженою рухомою активністю та ліжкових хворих, підвищуються на 20 відсотків.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 875 окремим категоріям медичних працівників (а саме: лікарям, фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою і молодшим медичним сестрам), які працюють у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричних пансіонатах, пансіонатах для ветеранів війни і праці, психоневрологічних інтернатах та дитячих будинках-інтернатах і безпосередньо обслуговують осіб із значно зниженою рухомою активністю та ліжкових хворих, установлюється надбавка за особливі умови роботи у розмірі 15 відсотків.
Ця надбавка установлюється до посадового окладу з урахуванням підвищень, передбачених вищезазначеними Умовами.
Таким чином, якщо лікар, медична сестра та молодша медична сестра працюють у зазначених установах та безпосередньо обслуговують осіб із значно зниженою рухомою активністю та ліжкових хворих, їх посадовий оклад спочатку підвищується на 20 відсотків (п. 8 п.п. 2.4.5 Умов) і на знову утворений оклад нараховується надбавка за особливі умови роботи у розмірі 15 відсотків (постанова Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 875).
2. Відповідно до статті 57 Закону України «Про освіту» держава гарантує педагогічним і науково-педагогічним працівникам виплату надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи.
<…>
Особи, які займаються професійно-викладацькою роботою у вищому навчальному закладі IV рівня акредитації, обіймаючи посади професора, доцента, старшого викладача тощо, мають статус науково-педагогічних працівників відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» (із змінами і доповненнями).
Працівникам, зазначеним у наведеній постанові, виплачується надбавка за вислугу років до посадового окладу (ставки заробітної плати) за постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 78 (зі змінами), залежно від наявності стажу педагогічної роботи відповідно до статті 57 Закону України «Про освіту». Порядком виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженим цією постановою, не передбачено обмежень у нарахуванні надбавки за вислугу років науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, які працюють за сумісництвом.
Що стосується надбавки за стаж наукової, науково-технічної, науково-організаційної та науково-педагогічної роботи, то відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» порядок її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. № 494, поширюється на наукових працівників та професіоналів, які професійно займаються науковою діяльністю в державних наукових установах, організаціях та державних вищих навчальних закладах III — IV рівня акредитації.
3. Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону України «Про відпустки» працівникам з ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Список професій, посад працівників з ненормованим робочим днем із зазначенням конкретної тривалості відпустки у межах її семиденної тривалості, тобто від 1 до 7 днів включно, затверджується на підприємстві як додаток до колективного договору.
Щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.
<…>
Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).
У пункті 3 Рекомендацій зазначається, що додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу.
Таким чином, при визначенні тривалості додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем за особливий характер праці необхідно враховувати всі перелічені вище фактори.
На працівників, які працюють на умовах ненормованого робочого дня, поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв’язку з цим роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.
Отже, однією з основних умов для встановлення працівнику ненормованого робочого дня є періодичне виконання роботи понад установлену тривалість робочого часу, тобто понад 40 годин на тиждень. Як компенсація за роботу на умовах ненормованого робочого дня йому надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 7 календарних днів.
Сумісництво визначається як виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи на іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина по найму. Тобто працівник не може виконувати в один і той же час (наприклад, з 9:00 до 18:00) роботу як за основним місцем роботи, так і на місці роботи за сумісництвом.
Тому у випадку, коли працівник після закінчення роботи за основною посадою відразу приступає до виконання роботи за сумісництвом в одній установі, тобто в нього немає можливості періодично виконувати роботу понад встановлену тривалість робочого часу, то не вбачається підстав для встановлення йому ненормованого робочого дня за основним місцем роботи. Відповідно він не має права і на отримання додаткової відпустки.
При наданні працівникам додаткової відпустки за ненормований робочий день слід мати на увазі, що ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем (п. 2 вищезазначених Рекомендацій).
Тому працівник, який працює в установі на 0,5 ставки за сумісництвом, права на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день не має.
Директор Департаменту О. Товстенко
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
ПІДВИЩЕННЯ ПОСАДОВИХ ОКЛАДІВ, УСТАНОВЛЕННЯ НАДБАВОК І ДОПЛАТ,
НАДАННЯ ВІДПУСТКИ ЗА НЕНОРМОВАНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ:
РОЗ’ЯСНЮЄ МІНСОЦПОЛІТИКИ
У
листі, що коментується, Мінсоцполітики відповіло на низку запитань, що стосуються трудових відносин та оплати праці працівників бюджетних установ.Наведемо зміст поставлених запитань, а також прокоментуємо роз’яснення Мінсоцполітики.
1.
Працівнику установи соціального захисту населення підвищується посадовий оклад на підставі п. 8 п.п. 2.4.5 Умов № 308/519. Якщо такий працівник має право на надбавку за особливі умови праці, запроваджену постановою № 875, то така надбавка встановлюється до посадового окладу з урахуванням підвищення чи без нього?
На підставі
п. 8 п.п. 2.4.5 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519 (далі — Умови № 308/519), посадові оклади (тарифні ставки) працівників установ соціального захисту населення, які безпосередньо обслуговують осіб зі значно зниженою руховою активністю та ліжкових хворих, підвищуються на 20 % у зв’язку зі шкідливими та важкими умовами праці. Порядок підвищення посадових окладів працівників на цій підставі Мінпраці розглянуло в листі від 30.08.2010 р. № 678/13/155-10, який наведено на с. 4 цього номера.Що стосується надбавки за особливі умови праці, яку з 1 жовтня 2010 року запроваджено
постановою КМУ «Про встановлення надбавки окремим працівникам установ соціального захисту населення» від 29.09.2010 р. № 875 (далі — постанова № 875) для окремих категорій працівників установ соціального захисту населення, то порядок її встановлення розглядався на шпальтах нашої газети вже неодноразово. Зокрема, фахівцем Мінпраці (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 40, с. 24) зазначалося, що надбавка за особливі умови праці є обов’язковою виплатою. Тобто керівники відповідних установ соціального захисту населення повинні забезпечити виплату надбавки в установленому розмірі працівникам, яким належить ця надбавка. Розмір надбавки фіксований — 15 % посадового окладу (з підвищеннями). Це означає, що надбавку за особливі умови праці не може бути встановлено в іншому розмірі, наприклад 5 % або 10 % (залежно від рішення керівника), а має встановлюватися у фіксованому розмірі 15 % посадового окладу незалежно від кількості осіб, що обслуговуються.Надбавка за особливі умови праці обчислюється виходячи з
посадового окладу (з підвищеннями) працівника без урахування інших надбавок та доплат і виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час. Відображати надбавку слід у графі 18 тарифікаційного списку «Надбавки, що мають обов’язковий характер».У
листі, що коментується, Мінсоцполітики підтверджує: надбавка за особливі умови праці встановлюється до посадового окладу з урахуванням підвищень , зокрема з урахуванням підвищення за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, установленого п. 8 п.п. 2.4.5 Умов № 308/519.Коментуючи відповідь Мінсоцполітики, варто звернути увагу на таку деталь. Зазначаючи категорії працівників, які мають право на надбавку за особливі умови праці, Міністерство вказує: право на надбавку мають, зокрема,
молодші медичні сестри. Тоді як у постанові № 875 чітко зазначено, що надбавка встановлюється молодшим медичним сестрам з догляду за хворими.Проблема полягає в тому, що
Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 р. № 327 (далі — Класифікатор професій), передбачено як посаду «молодша медична сестра з догляду за хворими», так і посаду «молодша медична сестра (санітарка палатна, ванниця тощо)».Нормами чисельності медичного персоналу установ соціального захисту населення, затвердженими
наказом Мінпраці «Про затвердження Норм часу та норм чисельності працівників будинків-інтернатів (усіх типів) і стаціонарних відділень територіальних центрів соціального обслуговування населення та одиноких непрацездатних громадян системи праці та соціального захисту населення» від 01.10.2008 р. № 411 , посада «молодша медична сестра з догляду за хворими» не передбачена. Норми чисельності медичного персоналу містять, зокрема, посаду «молодша медична сестра (санітарка палатна, ванниця тощо)».Отже, виходить, що фактично встановити надбавку за посадою «молодша медична сестра з догляду за хворими» немає можливості, оскільки у штатних розписах установ такої посади бути не повинно. Відповідно виникає запитання: чи можна встановити надбавку працівникам, які обіймають посади молодших медичних сестер (санітарок палатних, ванниць тощо)?
Відповідь на це запитання була надана Мінпраці в
листі від 28.01.2011 р. № 65/13/155-11 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 8, с. 12). З цієї відповіді випливає, що в постанові № 875 зазначено не конкретну посаду «молодша медична сестра з догляду за хворими», а передбачається, що така надбавка встановлюється молодшим медичним сестрам, які доглядають хворих. Отже, молодшим медичним сестрам, зокрема санітарці палатній, може бути встановлено надбавку за особливі умови праці.Утім, ми, як і раніше, рекомендуємо в питаннях установлення надбавки за особливі умови роботи керуватися нормами
постанови № 875 та не встановлювати молодшим медичним сестрам (санітарці палатній тощо), надбавку за особливі умови праці доти, доки до постанови № 875 не буде внесено відповідних змін.
2. Викладач працює в одному вищому навчальному закладі ІІІ — ІV рівнів акредитації за основним місцем роботи, а в другому — за сумісництвом. Чи можна виплачувати надбавку за вислугу років та стаж наукової роботи за обома місцями його роботи?
Чинне законодавство, що регулює питання оплати праці працівників освіти і науки, передбачає виплату науково-педагогічним працівникам надбавки за вислугу років та надбавки за стаж наукової роботи.
Надбавка за вислугу років
. Згідно зі ст. 57 Закону України «Про освіту» від 23.05.91 р. № 1060-XII надбавка за вислугу років є обов’язковою виплатою, гарантованою державою педагогічним та науково-педагогічним працівникам. Перелік посад педагогічних і науково-педагогічних працівників затверджено постановою КМУ від 14.06.2000 р. № 963 (далі — Перелік № 963).Умови виплати надбавки за вислугу років регулює
Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти, затверджений постановою КМУ від 31.01.2001 р. № 78 (далі — Порядок № 78).Дія
Порядку № 78 поширюється на працівників, які обіймають посади згідно з Переліком № 963 та на яких поширюються умови оплати праці працівників навчальних закладів та установ освіти.Викладач вищого навчального закладу ІІІ — ІV рівнів акредитації є науково-педагогічним працівником, і таку посаду зазначено в
Переліку № 963. У зв’язку з цим працівник, який обіймає таку посаду за основним місцем роботи, має право на встановлення надбавки за вислугу років.Підкреслимо: незалежно від того, який розмір заробітної плати, надбавок та доплат працівник отримує за основним місцем роботи, за виконання обов’язків
за іншою посадою на умовах сумісництва йому встановлюється оплата відповідно до цієї посади. Однак при встановленні надбавок і доплат слід ураховувати визначені чинним законодавством заборони щодо встановлення окремих видів надбавок і доплат на роботі за сумісництвом.Оскільки
Порядком № 78 не встановлено обмеження щодо виплати надбавки за вислугу років за сумісництвом, то викладач має право на виплату надбавки за вислугу років на роботі за сумісництвом, що й підтвердило Мінпраці в листі, який коментується.Надбавка за стаж наукової роботи
. Питання виплати надбавки за стаж наукової роботи врегульовано Порядком виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженим постановою КМУ від 14.04.2004 р. № 494 (далі — Порядок № 494).Надбавка за стаж наукової роботи виплачується (
п. 1 Порядку № 494):1)
науковим працівникам державних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III — IV рівнів акредитації, які працюють на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III — IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженому постановою КМУ від 04.03.2004 р. № 257 (далі — Перелік № 257).Згідно зі
ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.91 р. № 1977-XII (далі — Закон № 1977) науковий працівник — це вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.Оскільки посада викладача вищого навчального закладу III — IV рівнів акредитації входить до
Переліку № 257 і він займається науково-педагогічною діяльністю, то такий викладач має право на встановлення надбавки за науковий стаж, але тільки за тим місцем роботи, яке є для нього основним.Так, згідно з
п. 5 Порядку № 494 надбавка за стаж наукової роботи нараховується щомісячно виходячи з посадового окладу наукового працівника за основним місцем роботи. За місцем роботи за сумісництвом надбавка за стаж наукової роботи не виплачується;2)
особам, які працюють за професіями, зазначеними в розділі «Професіонали» Класифікатора професій, у наукових підрозділах державних наукових установ та організацій, вищих навчальних закладів III — IV рівнів акредитації і державних підприємств, що пройшли державну атестацію згідно із Законом № 1977, за умови, що вони займаються та/або є організаторами наукової і науково-технічної діяльності.Посаду «викладач вищого навчального закладу» згідно з
Класифікатором професій віднесено до розділу «Професіонали». Отже, якщо викладач працює в науковому підрозділі вищого навчального закладу III — IV рівнів акредитації, що пройшов державну атестацію як наукова установа, і такий викладач займається та/або є організатором наукової і науково-технічної діяльності, він має право на встановлення надбавки за науковий стаж, але тільки за тим місцем роботи, яке є для нього основним (п. 5 Порядку № 494).Зверніть увагу: згідно з
п. 3 постанови КМУ від 14.04.2004 р. № 494 науковим працівникам, які одночасно мають право на виплату двох надбавок (за стаж наукової роботи та за стаж науково-педагогічної роботи), виплачується тільки одна надбавка відповідно до цієї постанови, тобто надбавка за стаж наукової роботи (див. таблицю).
| Викладач працює у вищому навчальному закладі III — IV рівнів акредитації | Надбавка за вислугу років, що виплачується на підставі Порядку № 78 | Надбавка за стаж наукової роботи, що виплачується на підставі Порядку № 494 |
| за основним місцем роботи | Не виплачується | Виплачується |
| за сумісництвом | Виплачується | Не виплачується |
3.
Працівник в установі працює на 1,5 ставки (ставка за основним місцем і 0,5 ставки за сумісництвом). Чи можна такому працівнику встановити ненормований робочий день?
Відповідь на це запитання наші читачі вже знають. Нагадаємо: у газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 12, с. 30, фахівець Мінпраці підкреслив, що підстав для встановлення ненормованого робочого дня працівнику, який працює в установі на 1,5 ставки,
немає. У подальшому цю відповідь було підкріплено в листі Мінпраці від 26.08.2010 р. № 265/13/116-10 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 41, с. 14).Тепер Мінсоцполітики підтвердило свою позицію і в
листі, що коментується. Крім того, на с. 25 цього номера наведено консультацію фахівця Мінсоцполітики, з якої ви дізнаєтеся, на чому ґрунтується така позиція.
